ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ПЕДВУЗІВ ЗАСОБАМИ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
З аналізу екологічної ситуації в Україні та дослідження сформованості екологічної культури студентів педвузів можна зробити висновок, що проблема удосконалення підготовки майбутніх спеціалістів до ефективного проведення екологічного виховання учнів потребує цілеспрямованих зусиль. Усвідомлюючи, що в сьогоднішніх умовах постає проблема більш раціонального використання природних ресурсів та збереження довкілля для нашої держави напрошується висновок, що стратегічним завданням професійної підготовки спеціаліста будь-якого профілю перш за все повинно бути формування екологічної культури. Зрозуміло, що в майбутньому при вирішенні екологічних проблем провідну роль відіграватимуть професійно підготовлені спеціалісти, тому формування у студентів вузів екологічної культури, свідомого ставлення довкілля має загальнодержавне значення.
Однією із психолого-педагогічних умов формування екологічної культури студентів педвузів є врахування їхніх вікових особливостей як одного із елементів біологічної підструктури, а також соціального статусу. Студенти займають своєрідне становище: до них ставляться більш серйозні вимоги у навчальній та виробничій (педагогічній) діяльності, корегування їхньої поведінки відбувається згідно із ціннісними орієнтаціями та домінуючими ідеями соціального мікросередовища. Все це певним чином впливає на формування особистості студента, його екологічної культури. Перехід до самостійного трудового життя (навчання) є ознакою свідомого співвідношення своїх сил та усвідомлення себе, в тому числі і в системі “людина-суспільство”.
Ми розглядаємо екологічну культуру як гармонійне співіснування суспільства, природи і людини. Надмірні порушення у цій єдності однозначно ведуть до екологічної катастрофи. Екологічна культура в нашому розумінні має і соціальний аспект, так як сфера спілкування, мовне оточення є теж середовищем проживання людини. За таких умов розширення меж у визначенні екологічної культури дає можливість розширити і сукупність засобів впливу на її формування у студентів. Особливо ефективним способом утвердження екологічної культури в молоді у сучасних умовах є нетрадиційна форма - туристсько-краєзнавча діяльність. У процесі педагогічних спостережень за студентами в умовах перебування серед природи можна виявити закономірності у ставленні молодих людей до навколишнього середовища від культури спілкування у самому колективі. З досвіду проведення туристсько-краєзнавчої роботи можна констатувати, що доброзичливі, гуманні стосунки у колективі тургрупи автоматично (підсвідомо) переносяться і на її ставлення до природи. І, навпаки, ворожі, “натянуті” взаємини позначаються й на природі, людина розряджає таким чином свої негативні емоції на беззахисному довкіллі.
Специфічною рисою екологічно вихованої молоді є її стійкі моральні переконання у збереженні довкілля, глибоке усвідомлення поваги до природи при безпосередньому спілкуванні з нею. У юнаків і дівчат зміцнюється потреба співставляти свої вчинки відповідно до сформованих моральних установок. Якщо моральне (в тому числі і екологічне) виховання у цьому віці формується неправильно, то є потенційна можливість прояву індиферентної (негативної) поведінки студентів щодо природи як в процесі навчання так і в майбутній педагогічній діяльності.
Емоційно-вольова сфера студентів відрізняється багатством почуттів, чуйним ставленням до дійсності, особливо до природи, підвищенням інтересу до філософсько-етичних та глобальних екологічних проблем. Завданням педагога повинно бути надання допомоги студентам у пошуку відповіді на з’ясування життєвої мети , усвідомлення свого місця у природі, суспільстві, світі, при формуванні поняття громадського обов’язку, відповідальності за стан довкілля.
Розумова діяльність молоді характеризується більш високим рівнем абстрагування і узагальнення, ростом тенденції причинного пояснення природних явищ довкілля. Результат наших спостережень дає право зробити висновок, що студенти здатні пов’язувати окремі факти в єдину систему, у них у процесі пізнання явищ природи розвивається критичність мислення. Тому туристсько-краєзнавча робота сприяє комплексному вихованню студентства, є ефективним засобом формування у нього екологічної культури через пізнавальну і практичну природоохоронну діяльність.Вміло організований з педагогічної точки зору туристський похід є ефективним засобом формування у юнаків та дівчат екологічної культури. Тому ми повністю згідні з А.А.Остапцем, що туризм - це “средство гармонического развития подростков юношей, реализуемое в форме отдыха и общественно-полезной деятельности, характерным структурным компонентом которого является поход, путешествие, экскурсия” [1, С.27]. Погоджуючись із Ю.А.Грабовським та А.Л.Шипко [2, С.3] можна відмітити, що основний виховний вплив на формування екологічної культури студентів дає соціальне і географічне (природне) середовище. Знаходження юнаків і дівчат безпосередньо у природних умовах навколишнього середовища разом із цілеспрямованими педагогічними заходами здійснює на них комплекс виховного впливу визначеної екологічної орієнтації.
Туристський похід як джерело пізнання і радості для студента є потенційним стимулом його самоорганізації і екологічного самовиховання при педагогічно правильно поставлених природоохоронних завданнях і меті походу, наповнює захід відповідним пізнавальним і емоційним змістом. У ході багатоденного цілодобового проживання серед природи спілкування з навколишнім середовищем зближує студентів із довкіллям, залишає у їх свідомості неповторність єднання з природою, бажання зберігати і примножувати її багатства.
Емоційні переживання від краси природи, наповнення настановчих коментаріїв екологічним змістом сприяє гармонійному вихованню молодої людини як захисника природи, формує її волю, мужність, самодисципліну. Крім педагога, керівника походу, великим вихователем тут виступає сам колектив туристської групи. Часто туристські походи стають мотивами, які сприяють вибору студентами цієї форми виховної роботи із учнями у їх майбутній педагогічній діяльності.
Трудові та природоохоронні завдання студентів в умовах походу неможливо відокремити від їхньої роботи із забезпечення життєдіяльності групи. Оцінка участі в ній передусім проводиться всіма членами колективу . Однозначна роль тут відводиться керівнику походу, поскільки усе залежить від його авторитету, майстерності, досвіду і екологічної спрямованості. Саме на нього покладається формування пріоритетних екологічних цінностей у студента.
У правильності принципу мотивації екологічних завдань в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності ми переконалися на першому етапі, під час якого студентська група проходила адаптаційний період та вивчала географічні умови проходження маршруту . Звісно, що на цьому етапі незначні зміни у рівнях сформованості екологічної культури респондентів (2-4%) вказують якраз на відсутність комунікативної групи завдань екологічної спрямованості. Було зроблено висновок, що реалізація усіх етапів і заходів із формування цієї культури в студентів повинні базуватись на принципах педагогіки, котрі є основою формування природоохоронних знань. [2,C.5-8].
Планування заходів із формування екологічної культури неможливе без дидактичного принципу науковості, що реалізується у системному підході із вирішення завдань, спрямованих на розв’язок цієї педагогічної проблеми через пошук і обгрунтування найбільш ефективних психолого-педагогічних засобів, які складають єдину систему екологічного виховання. Принцип науковості реалізується в умовах проживання студентів серед природи завдяки: 1) нагромадженню природоохоронного досвіду; 2) перевірці одержаної екологічної інформації (знань) на практиці; 3) обробці (аналізі і синтезі) зібраних матеріалів; 4) проведенню відповідної природоохоронної діяльності із покращення стану природи в межах своїх умінь і можливостей.
Принципи послідовності і систематичності у формуванні екологічної культури студентів передбачає формування цієї педагогічної категорії як при навчанні, так і в умовах туристського походу, - тобто є продовженням цілеспрямованої еколого-виховної навчальної діяльності вузу, етапом закріплення одержаних знань, умінь та навичок на практиці.
Реалізація принципу міцності засвоєння таких знань відбувається згідно трьох етапів проведення самого походу: 1) вивчення стану природи регіону у спеціальній літературі, по картах із розповідей учасників попередніх походів; 2) наочне вивчення природи під час безпосереднього проходження маршруту, спостереження її особливостей у натурі; 3) аналіз результатів спостережень, співставлення стану природи з описом у літературі, по фотографіях чи розповідях у вигляді звіту згідно із відведеними обов’язками.
Зазначені аспекти важливо брати до уваги під час їх реалізації в умовах туристського походу програми екологічного виховання, так як без врахування цього, вся педагогічна робота педагога зводиться до простого проходження маршруту з перенесенням вантажу.Принцип досягнення мети в умовах походу реалізується через доступність його змісту. У поході можуть брати участь за умови проходження медичного огляду і допуску студента з належним рівнем фізичного, інтелектуального розвитку та морального виховання, так як мета походу не вимагає досягнення значних показників фізичної підготовки, а, перш за все, виховання і формування якостей особистості самими обставинами довкілля і спланованою організацією еколого-виховної діяльності та ненав’язливого педагогічного впливу.
Принцип доступності відіграє також значну роль у плануванні заходів щодо формування екологічної культури студентів. Його відсутність у поєднанні з принципом послідовності і систематичності може привести до зворотнього педагогічного ефекту. Важливо пам’ятати, що при формуванні екологічної культури у студентів засобами туристського походу моральний аспект повинен домінувати і випереджати фізичний. При порушені цієї умови може відбуватися розвиток негативних рис особистості.
Проведення цікавого за змістом турпоходу є мотивом мобілізації студентів на досягнення кращих успіхів у навчанні, що дає право брати участь у цьому поході. Хоча педагогічна доцільність складного за категорією туристсько-краєзнавчого походу не завжди себе виправдовує. Складний і небезпечний похід вимагає великих затрат фізичних сил студентів, і, як результат, може привести до втомленості та розладу емоційно-вольової сфери особистості. Неминучий результат такого походу- втрата фізичних сил на подолання труднощів походу. Відсутність часу на проведення різноманітних форм під час запланованого відпочинку на спілкування та обміну позитивними емоціями .що зводить нанівець результати планових заходів із формування у студентів культури. У їхній свідомості залишаться тільки негативні емоції від подолання труднощів. адже відсутність сприятливих умов формування позитивних вражень від природи створює утруднення для формування екологічної культури особистості.
Туристському походу як ефективному засобу пізнання довкілля притаманні дидактичні принципи - поєднання наочності знань. Інформації про природу з розвитком екологічного мислення. Одержання нових природоохоронних знань значно розширює спийняття студентами природи. що особливо важливо для поглиблення їхніх понять.
В процесі туристського походу. На думку Таточенко В.І., Шипко А.Л. успішно реалізується принцип цілісності виховного процесу і єдності педагогічного впливу [2,c.8] . Ця діяльність дає можливість одночасно впливати на формування інтелектуального (пізнавального), емоційно- вольового компонентів екологічної культури. здійснювати органічний синтез еколого-виховних і освітніх засад.
Роблячи висновок із вищесказаного, можна стверджувати, що формування екологічної культури студентів засобами туристсько- краєзнавчої діяльності регулюється всіма принципами педагогіки. Значною умовою ефективності застосування принципів педагогіки в туристсько-краєзнавчій роботі є їх базування і підсилення основними напрямками, законами і кращими традиціями туризму. Туристсько-краєзнавча діяльність формує практичні вміння вирішувати побутові, а часом неоднорідні ситуації. Це пояснюється тим, що об'єктом цієї інтегрованої діяльності є природа, населення і господарство, історія, мистецтво і культура краю. Тому ми цілком погоджуємось із Грабовським Ю.А., Таточенком В.І., Шипко А.Л., що крім адміністративно-господарських обов'язків учасникам туристського походу слід доручати і другу посаду - краєзнавчу. Усі краєзнавчі посади названі автори ділять на два блоки: 1) блок посад, спрямованих на вивчення соціальної сфери (середовища) краю; 2) блок посад, спрямованих на вивчення природного середовища.
Ставлячи за основну виховну мету походу формування екологічної культури у студентів, не можна не враховувати розділ додаткових обов'язків між членами туристської групи. На особливу увагу заслуговує блок посад, пов'язаних із вивченням відносин між людиною і природою: постановка конкретних завдань та орієнтація студентів на предмет дослідження змушує їх по-новому подивитись на відповідний аспект природного середовища, відчути свою значущість у колективі, і на основі цих мотивів проводити більш детальне та глибоке вивчення довкілля. Детальне знайомство із своїми функціональними правами і обов'язками дисциплінує учасників походу, виховує повагу до результатів праці своїх товаришів та до навколишнього середовища як об'єкту дослідження.
Завдання кожного члена групи є проведення індивідуальної пізнавальної, краєзнавчої та природоохоронної діяльності. Сукупність названих робіт має на увазі: 1) вивчення району майбутнього маршруту туристського походу; 2) підготовку усного звіту по зібраному матеріалу з наступним звітуваннями перед групою; 3) під час походу - збір краєзнавчого матеріалу у відповідності із обов'язками своєї посади, проведення відповідної пізнавальної та природоохоронної діяльності.Запропонований розподіл посад щодо вивчення природи регіону, проведення природоохоронної роботи в умовах туристського походу у поєднанні з проживанням серед природи безумовно справляє значний вплив на підвищення рівня сформованості екологічної культури особистості студента. Набуті практичні природоохоронні знання, вміння і навички переростають у міцні переконання щодо бережливого ставлення людини і суспільства по відношенню до природи - середовища свого проживання. Опора на формальних і неформальних лідерів групи допомагає організовувати і керувати колективом, спрямовувати його виховання в потрібному екологічному напрямку.
Вступний природоохоронний інструктаж перед проходженням маршруту та відповідні поточні інструктажі є важливим і невід'ємним компонентом у процесі формування екологічної культури студентів. Провідним правилом туриста, як і людини, громадянина, повинна бути турбота про належний стан середовища свого перебування, залишення конкретного проживання серед природи в належному порядку і чистоті.
Психолого-педагогічною умовою формування позитивного ставлення до природного довкілля, усвідомлення цінності і збереження природи, як цього вимагає природоохоронне законодавство в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності розглядається на на спільному підведенні підсумків за день маршруту. Проводження обговорення стану природи, що супроводжувала перехід, розбір негативних по відношенню до навколишнього середовища вчинків окремих членів туристської групи, застерігаються інші студенти на майбутнє від повторення виявлених помилок. Умовами для здійснення студентом антиприродного вчинку є нерідко його хибне уявлення про шкоду від своєї діяльності для природи, відсутність знань про можливе покарання в рамках норм природоохоронного законодавства, халатність та інші причини.
Таким чином, екологічний аспект туристсько-краєзнавчої роботи в педагогічному вузі має широкі можливості щодо формування екологічної культури студентів через поєднання теоретичного та практичного навчання, пізнавальної та практичної природоохоронної діяльності, еколого-виховного та оздоровчого процесів.
Апробований курс “Туристсько-краєзнавча робота в школі та ПТУ” в навчально-виховному процесі Херсонського педінституту засвідчив, що створені зазначені психолого-педагогічні умови формування екологічної культури юнаків і дівчат цього вузу сприяли отриманню позитивних результатів, що проявилось в підвищенні рівнів сформованості екологічної культури студентів. Туристсько-краєзнавча робота є безсумнівним ефективним засобом в системі формування екологічної культури майбутніх педагогічних працівників, дає реальну можливість на практиці удосконалити їх підготовку згідно вимог часу та вирішувати в цілому це важливе загальнодержавне завдання.