Керамічна промисловість

Кераміка – це вироби з природних глин або сумішей їх з мінеральними домішками, обпалені до кам'янеподібного стану. Термін “кераміка” охоплює багато найрізноманітніших виробів, від будівельної цегли до легко прозорого посуду з фарфору. Основними технологічними видами кераміки є: цегла та блоки, гончарні вироби, теракота і майоліка, які мають грубий пористий черепок; фаянсові вироби з тонким пористим черепком; фарфор та кам’яні вироби, що мають спечений черепок – щільний, непроникний для кислот, лугів, газів та води. температура обпалювання керамічних виробів, при які відбуваються фізико-хімічні процеси перетворення пластичної маси на кам'янеподібне тіло, змінюється в межах 900-20000С. Процеси виробництва кераміки дуже різноманітні, загалом вони зводяться до обробки сировини (глини), готування мами, надання форми, сушіння, обпалювання та оздоблення виробів. Кераміку широко застосовують у багатьох галузях техніки, в мистецтві та побуті.

Будівельна кераміка широко застосовується в усіх галузях будівництва. Для спорудження промислових та цивільних споруд одним з основних стінових матеріалів є глиняна цегла – повнотіла, дірчаста, пориста і пористо-дірчата; пустотілі керамічні камені; ефективні великомірні блоки та збірні панелі.

На Україні в 15-18 ст. гончарство особливого розвитку досягло в міських цехах. Крім посуду, поширюється виробництво кахлю, архітектурних плиток і вставок. В цей час гончарі засвоюють свинцеві поливи, які витісняють задимлювання і властиві йому витискувані прикраси, замінюючи їх кольоровим підполивяним розписом. Покоління майстрів створили різні техніки підполивяного обливаного черепка, які становлять групу народної кераміки. Багатовікова творчість майстрів привела до утворення численних центрів художньої кераміки, формування самобутніх шкіл декоративного розпису, викристалізування місцевих художніх стилів. В кінці 18 ст. поряд з народною художньою керамікою на Україні розвивається виробництво фарфору і фаянсу. Широкого визнання здобули художні вироби фарфорових заводів селищі Багранівці Малинського району Житомирської області. У формі й розписі цих виробів виявилися впливи національних традицій української народної кераміки.