Лікувально-охоронний режим
I.Основна частина.
Лікувально-охоронний режим — це система лікувальних та профілак-тичних заходів, які усувають або обмежують несприятливий вплив подраз-ників, що можуть зустрітися в умовах лікарні, оберігають психіку хворого, позитивно впли¬вають на весь організм і сприяють швидкому одужанню.
Хвороба порушує нормальну взаємодію людини і сере¬довища, що її оточує. У міцному загартованому організмі хвороба розвивається рідше, а якщо й виникає, то перебіг її легший і швидше настає одужання. Хворобли-вий процес охоплює один який-небудь орган людини, але оскільки в органі-змі всі органи тісно пов'язані між собою, то порушення життєдіяльності од-ного з них негативно позначається на організмі в цілому. З цього положення випливає важливий висновок: для того, щоб хворий одужав, необхідно впливати на весь його організм, особливо на центральну нервову систему, яка регулює всі взаємозв'язані життєві процеси в організмі.
Основою лікувально-охоронного режиму є суворе дотри¬мання розпо-рядку дня, який забезпечує фізичний і психічний спокій хворого який наве-дено в таблиці.
Таблиця. Розпорядок дня хворих і обов'язки медичної сестри
ГодиниРозпорядок дня
хворихОбов'язки медичної сестри
7.00ПідйомВмикає світло в палатах
7.05—7.30ТермометріяРоздає термометри, стежить за правиль¬ністю вимірювання температури тіла, ро¬бить записи в температурних листках
7.30—8.00Ранковий туалет хворихДопомагає важкохворим провести гігієніч¬ні процедури (до-гляд за шкірою, порож-ниною рота, носа, вухами, волос-сям, природними складками); відправляє біо¬логічний ма-теріал (сечу, кал, харкотиння) в лабораторію
8.00—8.30Приймання ліківРоздає призначені хворим ліки і стежить за їх прийман-ням
8.30—9.00СніданокДопомагає буфетниці роздавати їжу, годує важкохворих
9.00—10.00Лікарський обхідБере участь в обході, записує призначення лікаря
10.00—13.00Виконання при-значеньГотує хворих до обстежень, супроводжує їх у діагностичні кабінети, доглядає за важкохворими, виконує всі лікарські приз¬начення (ін'єкції, компреси, зондування тощо)
13.00—13.30Приймання
ліківРоздає призначені хворим ліки і стежить за їх прийман-ням
13.30—14.30ОбідДопомагає роздавати їжу, годує важкох¬ворих
14.30—16.30Післяобідній від-починокСтежить за порядком у відділенні, за ста¬ном важкохворих
16.30-17.00ТермометріяРоздає термометри, стежить за правиль¬ністю термометрії, записує результати у температурні листки
17.00—19.00Відвідування хво-рих
родичамиСтежить за порядком у відділенні, конт¬ролює вміст пере-дач з продуктами
Необхідно вимагати від хворих дотримання розпорядку дня у відділенні і самим його не порушувати, вчасно вими¬кати телевізор, не будити хворих раніше встановленого часу (за винятком випадків, коли це необхідно для досліджень). Зміна персоналу, прибирання палат, термометрія мають про-водитися після 7 год. ранку.
Сприятливо впливає на психіку хворого добрий сані¬тарний стан у відділенні, затишна обстановка в палатах, коридорах (зручні меблі, чиста білизна, кімнатні рослини).
Турбуючись про чистоту палат і хворих, медичні сестри повинні самі бути охайними, чисто та акуратно одягненими і виконувати всі вимоги осо-бистої гігієни, не зловживати косметикою, носити чисті халат і шапочку. Волосся на голові має бути сховане під білою шапочкою або косинкою. Ру-ки необхідно мити щіткою з милом, нігті коротко стригти. Медичним сест-рам не слід носити персні на пальцях, оскільки під ними скупчуються чис-ленні мікроорганізми, в тому числі й патогенні. Взуття має бути м'яким, щоб не створювати шуму і стуку при ходьбі. Особа, яка доглядає хворого повинна бути завжди підтягнутою, спокійною, стриманою, терплячою і в той же час вимогливою до виконання всіх призначень лікаря.
Являючись взірцем чистоти та охайності, медична сестра не повинна бути гидливою і відмовлятися від маніпуляцій, що пов'язані з неприємними від-чуттями.
Важливо запобігати негативним емоціям, що виникають через вигляд предметів лікарняного догляду (брудні бинти, невимите судно, шприци то-що). Доглядаючи за важкохворим під час фізіологічних відправлень, його слід відгородити ширмою.
Медична сестра повинна сприяти зменшенню негативного впливу шумів на психічний стан хворого. Тиха спокійна розмова медичного персоналу між собою та з хворими, до¬тримання основних принципів медичної етики та де-онтології поліпшують настрій хворого, допомагають йому швидше оду¬жати.Слід пам'ятати, що тривога хворого за своє життя, зміна життєвої си-туації, відчуття залежності від навколишніх, не¬обхідність відмови від попе-редніх звичок справляють трав¬муючий вплив на його, психіку. Тому не вар-то надмірно драматизувати ситуацію, виявляти надмірне піклування про хворого. .Треба створити навколо хворого сприятливий емо¬ційний клімат з оптимістичним настроєм. Дуже важливо пробудити волю хворого до оду-жання і бажання брати ак¬тивну участь у процесі відновлення свого здоров'я. В той же час не слід створювати фальшивих, необгрунтованих ілюзій і рай-дужних перспектив, якщо мова йде про неви¬ліковне захворювання. Треба оберігати хворого від частих, тривалих і втомлюючих відвідин родичів, знайомих і товаришів по роботі. Відвідувачі нерідко своєю поведінкою по-рушують встановлений для хворого лікувальний режим. Часто невміло ви-словлюючи свої співчуття чи наводячи приклади тяжких наслідків при по-дібних захворюваннях, вони вселяють у хворих неспокій і хвилювання.
Особи, які доглядають хворих, повинні забезпечити їм душевний спокій. Хворих треба оберігати від різних звісток, які можуть схвилювати, виклика-ти збудження або приг¬нічення нервової системи. Всіма доступними засоба-ми слід підтримувати у хворих бадьорий настрій, відволікати їх від думок про захворювання.
Для відпочинку хворих у лікарні обладнують окрему кімнату або час-тину коридора, де розміщують крісла, жур¬нальний столик з журналами, га-зетами, стенди, телевізор. .Тут ходячі хворі можуть зустрічатися з відвіду-вачами. У вільний час хворі можуть читати, плести, вишивати. У теплу пору року з дозволу лікаря хворі можуть деякий час про¬водити на свіжому повіт-рі. Для цього територія лікарні має бути впорядкованою та озелененою.
Природною потребою кожного живого організму, тим більше хворого, є по-вноцінний сон. Сон відновлює захисні сили нервової системи і організму в цілому. Хворі мають лягати спати в один і той самий час, тоді в них виро-биться звичка швидко засинати. Будити хворих для приймання або введен-ня ліків можна лише за вказівкою лікаря. При безсонні перед сном добре прийняти теплу ніжну ванну, в яку кожні 2 хв. підливають трохи гарячої води. В домашніх умовах можна застосувати теплу (35—36°С) загальну ванну. Снотворні засоби можна приймати лише за призначенням лікаря.
Психіка хворих зазнає значного травмування на всіх етапах лікування, по-чинаючи від поліклініки і закінчуючи палатами стаціонару. Медичні пра-цівники повинні пам'ятати про шкоду, якої може завдати організму хворого психічна травма, і запобігати їй. У поліклініці, на амбулаторному прийомі недопустимо повідомляти хворого про злоякісну пухлину, виявлену у ньо-го, чи про запущений стан хвороби. Об'єктивна довідка з точним діагнозом може бути видана родичам і медпрацівникам для передачі її в стаціонар або переслана туди поштою. У стаціонарі хворі не повинні мати доступу до ме-дичної документації. При наявності у них злоякісних пухлин використову-ють інші формулювання діаг¬нозу, такі як «новоутворення», «виразковий інфільтрат» тощо. Важкі порушення психіки хворого можуть спричинити необережні розмови медичних сестер і санітарок. Позитивний вплив на на-стрій хворого має неофіційне відвідування палати лікарем або сестрою з дружньою розмовою.
Особливого підходу потребують хворі, які протягом ба¬гатьох років страждають на різні хронічні захворювання. Вони, як правило, не потребу-ють активного лікування і повсякденного лікарського спостереження. Такі хворі краще почуваються в спокійній звичній домашній обстановці за умо-ви, якщо родичі можуть створити їм сприятливі побутові умови з дотри-манням гігієнічних вимог і виконанням роз¬поряджень лікаря щодо лікуван-ня, харчування і догляду.
Створення і забезпечення лікувально-охоронного режиму в стаці-онар входить в обов'язки всього медичного персоналу: лікарів, медич-них сестер, лаборантів, санітарок.
Лікувально-охоронний режим стаціонару включає наступні еле-менти:
1)забезпечення режиму бережливість психіки хворого;
2)строге дотримання правил внутрішнього розпорядку дня;
3)забезпечення режиму раціональної фізичної (рухової) активності.
Немаловажливим елементом лікувально-охоронного режиму є ра-ціональне обмеження фізичної (рухової) активності хворих. У першу чергу це відноситься до тяжкохворих, страждаючим такими захворю-ваннями, як гострий інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, хронічна недостатність кровообігу й ін. У подібних випадках навіть невелике збільшення рухової активності може привести до різкого підвищення функціонального навантаження на той або інший орган або систему (се-рце, головний мозок, печінка) і викликати розвиток важких, іноді не-оборотних змін у них. Це у свою чергу може привести до погіршення за-гального стану хворого, розвиткові важких ускладнень, а іноді і до смерті.
В усіх таких випадках лікар призначає хворому режим з великим або меншим обмеженням фізичної активності.У лікувальних установах використовують також 4 режими фі-зичної (рухової) активності хворих:
1)строгий постільний режим;
2)постільний режим;
3)палатний режим;
4)загальний режим.
Строгий постільний режим звичайно призначають хворим на самому початку важких гострих захворювань (гострий інфаркт міокарда, неста-більна стенокардія й ін.) Хворому категорично забороняється не тільки вставати, але і сідати, а в деяких випадках навіть самостійно повертати-ся в постелі. Усі санітарно гігієнічні заходи (санітарна обробка хворого, заміна білизни, подача судна і сечоприйомника), а також годування здійснюються тільки за допомогою медичної сестри. Особливо обереж-ними й акуратними повинні бути дії медичного персоналу при транспор-туванні таких хворих і виконанні лікувальних і діагностичних маніпуля-цій. Тривалість строгого постільного режиму встановлює лікар кожному хворому індивідуально, у залежності від особливостей плину його захво-рювання.
При поліпшенні загального стану і відсутності рецедивів та загост-рень лікар призначає хворому постільний режим. Він характеризується тро-хи більшою фізичною активністю хворого в постелі: дозволяється повер-татися, під спостереженням лікаря або медичної сестри виконувати легкі гімнастичні вправи і, нарешті, через визначений час сідати на краю ліж-ка,) опустивши ноги.
При палатному режимі хворому дозволяють сидіти на стільці по-руч з ліжком, вставати і навіть визначений час ходити по палаті. Ту-алет, годівля хворих та фізіологічні відправлення здійснюються в па-латі.
При загальному (позапалатному) режимі дозволяється вільна ходьба по коридорі, підйом по сходам, прогулянки на території лікарні. Хворі са-мостійно обслуговують себе: приймають їжу в їдальні, ходять у туалет, при-ймають гігієнічну ванну, душ і т.д.
Спостереження за правильністю виконання хворими того або іншого режиму фізичної активності і безпосереднє забезпечення такого режиму — найважливіший обов'язок медичної сестри.
II.Висновок.
Отже ми бачимо, що однієї з важливих задач загального догляду за хворими є створення і забезпечення у відділенні лікувально охоронного режиму так як хвороба порушує нормальну взаємодію людини і сере¬довища, що її оточує. Ми бачимо що основою лікувально-охоронного режиму є суворе дотри¬мання розпорядку дня, який забезпечує фізичний і психічний спокій хворого.
Порушення хворим лікувально-охоронного режиму, призначено-го лікарем, може викликати важкі наслідки для хворого, аж до смерте-льного результату, це ще раз підкреслює важливість ліквально-охронногорежиму.