Профілактика психоневрологічних захворювань
Психопрофілактика – це галузь психіатрії, яка займається розробкою міроприємства по попередженню психоневрологічних захворювань і їх наслідків, а також психосоматичних розладів; в психопрофілактику входить охорона людини від психічних захворювань і їх рецидивів, попередження виникнення розумової відсталості, психопатій неврозів і других порушень психіки, що виникають внаслідок уражень головного мозку.
На сьогоднішній день виділяють первинну, вторинну і третинну психопрофілактику.
До первинної психопрофілактики відносяться міроприємства, спрямовані на попередження психічних захворювань у здорового населення.
До вторинної психопрофілактики відносяться міроприємства, які передбачають лікування психічного захворювання, виявленого на початковій стадії розвитку, з метою припинення патологічного процесу на початковому етапі, недопущення розвитку гострої форми хвороби, важких її проявів та переходу в хронічну форму хвороби.
До третинної психопрофілактики відносять роботу з хворим, яка б попереджувала його інвалідизацію у випадку психічного захворювання.
Психопрофілактика включає в себе ряд міроприємств по використанню природних, кліматичних, гігієнічних, медико-біологічних і інших факторів, які впливають на біологічні механізми розвитку і функціонування організму. Сюди входять:
a.Попередження спадкової патології (медико-гігієнічна консультація при наявності спадковості від батьків)
b.Припинення дії проникаючої радіації, побутової інтоксикації (в тому числі алкоголю і нікотину), хронічних фізичних і психічних навантажень, і інших шкідливих зовнішніх факторів (шуму, забруднення води, землі, повітря токсичними відходами), забезпечення повноцінного і раціонального харчування, житлово-побутових умов, санітарно-гігієнічних умов праці та відпочинку.
c.Своєчасного і повноцінного лікування соматичних захворювань батьків і дітей (особливо матерів у період вагітності), правильна організація пологів.
d.Попередження шкідливої для здоров’я різкої зміни кліматичних умов (напр.: відпочинок в північних областях при наявності серцево-судинного захворювання, що може спричинити органічне ураження головного мозку).
e.Забезпечення правильної організації і ощадливіших умов праці для вагітних на виробництві, запобігання порушень техніки безпеки.
Основа психічного здоров’я закладається в ранньому дитинстві, тому дуже важливо з часу появи дитини слідкувати за її вихованням та розвитком. У віці до 16 років ризик виникнення психічних захворювань найвищий. Недостатність розвитку ЦНС, невміння правильно оцінювати ситуацію діти. Як в нормі, так і в патології мають свої особливості. Виникнення, протікання психозів і неврозів у дітей зовсім інші ніж в дорослих.
Дитячий організм не тільки живе, функціонує, але й постійно росте, розвивається, постійно переформовуються психічні процеси.
В зв’язку загальними (соматичними, інфекційними) захворюваннями та іншими причинами відбувається затримка розвитку – загальна або часткова. Загальна психічна недостатність буває нерідко вираженою, і як діагноз: розумова відсталість. В деяких випадках недостатність психічного розвитку виявляється малопомітною і проявляється уже в дорослому віці у формі дитячої наївності та оцінюється як психічний інфантилізм. Такі особи у віці 25-30 років виглядають як підлітки, у них відзначається недостатність росту і маси тіла. Внаслідок незрілості такі люди часто потрапляють під чужий вплив: при попаданні таких дітей до антисоціального середовища часто зловживають алкогольними напоями, наркотиками, можуть скоювати злочини.
Щоб не допустити розвиток психічних захворювань в системі психопрофілактичної практики існує медико-генетичне консультування. Воно розглядає такі життєво важливі питання: який ступінь ризику успадкування психічного захворювання? Як його зменшити? Чи потрібно показати дитину психіатрові, якщо в роду вже є психічні відхилення?
Ціль медико-генетичного консультування – визначення ступеню ризику виникнення спадкового психічного захворювання у майбутнього або уже існуючого покоління самого хворого або кого-небудь з його родини. В психопрофілактичному плані це має велике значення, оскільки залежно від результату, вирішується питання шлюбу, дітонародження, а в перспективі – введення в практику широкого діагностичного спостереження за контингентом населення з підвищеним ризиком виникнення психічного захворювання. Для кожного типу спадковостей існують свої співвідношення між числом хворих і здоров’ям членів сім’ї.
Для визначення ступеня ризику розвитку захворювання необхідно проведення обстеження, яке включає наступні етапи:
1-ий етап – встановлення діагнозу хворого;
2-ий етап – вивчення психічного стану родини хворого;
3-ій етап – визначення ступеня ризику розвитку психічного захворювання;
4-ий етап – інформація для консультативної рекомендації йому й допомога в правильності виборі;
5-ий етап – подальше спостереження за хворим і його сім’єю, перевірка правильності зробленого висновку.В психопрофілактиці велику роль відіграє лікар-психіатр, який приймає участь у виїзних засіданнях медико-психологічної комісії в місті і селах, де проводиться огляд, обстеження, направлення хворих дітей в допоміжні школи для дітей з розумовою відсталістю, спеціалізовані інтернати для розумово-відсталих дітей. Впродовж останнього часу в районі в дитячих садках наявні групи для дітей з різноманітними порушеннями звуковимови у дітей анамії, заїканя, затримками психічного розвитку і дефектологічні групи, до яких направляються діти медико-психологічною комісією. В цьому питанні тісно працює психіатр із завідуючими дитячими садками, логопедами, проводить їм і медикаментозне лікування, широко проводиться психопрофілактична робота з батьками цих дітей в плані лікування і належного виховання. Контролюється проведення перекомісії цих дітей і своєчасного переведення їх з важкої групи до легшої при покращенні психічного стану. В психопрофілактиці досвід роботи цих садків показав, що активне спостереження і лікування таких дітей дало свої позитивні наслідки – зменшився відсоток інвалідизації (соціальна дезадаптація цих дітей).
Важливе значення приділяється роботі з батьками дітей, хворих на епілепсію. Проводяться тривалі розмови на адаптацію дітей в соціальному середовищі, виховання правильного ставлення до хвороби. Значна увага приділяється роз’яснення батькам важливості дотримання правильного лікарського профілактичного режиму для дітей та про заборону перебування цих дітей на висоті, біля води, вогню, вогню та ріжучих приладів, що можуть призвести до дитячого травматизму та смерті. В районі проводяться виїзди дитячого психіатра з надання в амбулаторії та ФАП. Особлива увага приділяється дітям шестирічного віку, за рік до вступу до школи.
Отже, з цього випливає, що психопрофілактика і її міроприємства є необхідною ланкою в психіатрії, яка попереджує психічні розлади не тільки у дітей, але й дорослих.