Алергійні реакції, види алергічних реакцій

ПЛАН

1. Поняття алергії та алергійних реакцій

2. Причини алергії

3. Симптоми алергії

4. Лікування алергії

5. Діагностика алергії

6. Профілактика алергії

Список використаної літератури

1. Поняття алергії та алергійних реакцій

Алергія - це підвищена чутливість ("гіперчутливість") змінена реакція організму людини на вплив визначених факторів (алергенів). Гіперчутливість (алергія) означає, що імунна система організму, яка захищає від інфекцій, хвороб і чужорідних тіл, реагує на алерген бурхливою реакцією і надмірним захистом на цілком необразливі речовини. У розвитку алергії беруть участь імуноглобуліни, клітки крові, що циркулюють імунні комплекси, біологічно активні речовини.

Розрізняють алергійні реакції, обумовлені імунними патохімічними механізмами, і псевдоалергійні, які протікають без імунної стадії.

Термін "алергія" був введений австрійським педіатром К.Пірке в 1906 р. і походить від двох грецьких слів: allos - інший і ergon - дія.

Алергія є глобальною медичною проблемою, тому що близько 25% населення деяких індустріальних районів страждає яким-небудь алергійним захворюванням.

Число випадків алергії неухильно зростає в усьому світі, збільшилося число не тільки алергійних реакцій, з'явилася велика кількість важких станів з ураженням органів дихання, шкірних і слизуватих покривів, суглобів, лімфатичної системи і т.д.

Алергійні реакції й анафілаксія — це дуже складні процеси, властивим тільки високоорганізованим організмам, що володіє властивістю реактивності.

2. Причини алергії

Викликати алергію може усе, що нас оточує: побутова хімія, вовна тварин, харчові продукти, пилок рослин, цвіль, комахи, латекс, ліки, домашній пил, пера, косметика, алкоголь, морепродукти, навіть холод і сонячні промені. Розвиток алергії починається з викиду гістаміну в кров. Це викликає роздратування слизуватої оболонки носоглотки, починаються нежить і пчихання, з'являється набряклість. Природа алергії багато в чому залишається загадкою.

Алергія може зненацька виникнути і так само зненацька пройти. Але в основному, природа алергії - імунологічна, і ховається в порушенні регуляції імунної відповіді. Крім того, схильність до того чи іншого виду алергії передається в спадщину (атопія), так що якщо один з батьків страждає від алергії, існує 25% імовірності того, що в його дитини розвинеться алергія. Шанс роздобути алергію збільшується до 80%, якщо алергією страждають обоє батьків.

В даний час є тенденція до самостійного прийому великої кількості медикаментів одночасно з різних фармако-терапевтичних груп, що призводить до розвитку алергії. Це послужило причиною розвитку багатьох нових захворювань і ускладнень (алергія, дисбактеріоз, токсичні реакції, нефрит, гепатит та ін.). Також сюди відносяться захворювання, які розвиваються на імунологічній основі (анафілактичний шок, кропивниця, бронхіальна астма, атопічний дерматит, екзема й інші).

Харчові алергени. Ними можуть бути продукти харчування або речовини, що утворюються при їхньому переварюванні, кулінарній обробці, тривалому зберіганні. Вважають, що найбільш вираженою алергенною активністю володіють харчові продукти білкового походження (тваринні і рослинні білки). Жири, вуглеводи, мікроелементи частіше викликають хибноалергічні реакції. До найбільш поширених харчових алергенів відносяться: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниця, суниця, яйця, м’ясо тварин і птахів, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морква, буряк, томати, гречана крупа, злаки (жито, пшениця, пшоно, рис, кукурудза), бобові, горіхи.

В Україні випускається 51 найменування харчових алергенів, і ми вважаємо, що для практичних потреб наших алергологів цього досить. Для науковців ми готові випускати розширений набір харчових алергенів.

Побутові алергени. До них відносяться, головним чином, алергени домашнього пилу, пір’я подушок, бібліотечного пилу. Провідним побутовим алергеном є алерген домашнього пилу. Є дані, що пил, який зібрано з різних регіонів і навіть з різних домівок може суттєво відрізнятися за своїми антигенними властивостями. Як вказує B. Guerun (1994), у складі домашнього пилу щодо виникнення побутової сенсибілізації має місце такий розподіл: кліщі домашнього пилу, епідерміс хатніх тварин, плісньові гриби і комахи.

Основна роль в алергізуючій активності домашнього пилу належить мікрокліщам роду Dermatophagoides pteronyssinus. Вони одержали назву «постільних» кліщів. Відомо також, що до складу домашнього пилу часто входять шерсть та лупа хатніх тварин, а також гризунів. Доведено важливу роль тарганів у розвитку алергічних реакцій.

В Україні випускається 8 серій алергенів домашнього пилу, 3 види алергенів кліщів, алергени дафній, пір’я подушок.Епідермальні алергени. Вони можуть входити до складу домашнього пилу і мати самостійне значення в розвитку клінічної картини АЗ. До них відносяться: лупа людини, коня, свині; вовна собаки, кішки, кроля, морської свинки, миші, вівці, кози тощо. Частота алергії до епідермісу домашніх тварин коливається від 1 до 4% у дорослих і до 11% у дітей. Частіше за все зустрічається підвищена чутливість до вовни собак і кішок. Хутро овець, кіз, тканини з вовни – усе це робить важливим питання алергії до них. Миші та щурі мають значення у домівках, де вільно живуть ці тварини.

Загалом в Україні випускається 6 найменувань епідермальних алергенів, що недостатньо.

Інсектні алергени – це алергени комах, що знаходяться в їхній слині, отруті і тілі. Алергічна реакція виникає при укусах перепончатокрилих, двокрилих і клопів, а також при контакті з виділеннями і частками тіла комах або при вдиханні цих часток.

Сенсибiлiзацiя до яду перепончатокрилих комах зустрiчається у 0,3-5% населення, алергiя до яду бджоли вiдмiчена у 22-43% пасiчникiв. Смертнiсть вiд ужалень комах в Англії становить 4-5 випадкiв на рiк. У США з тiєї ж причини щорiчно гинуть понад 50 людей. Серед мільйонів випадкiв укусів павуками, ужалень скорпiонами щорічно (переважно токсичнi реакції) та бджолами (переважно алергiчнi реакції) смертельнi випадки внаслідок укусів комах зустрiчаються в 3 рази частiше, нiж вiд укусiв гримучих змiй.

У нас випускається 5 видів інсектних алергенів, що відповідає запитам алергологів. На жаль, не всі хворі та лікарі загальної практики знають, що тільки СІТ алергенами бджіл, ос можуть врятувати від фатальної перспективи хворих на інсектну алергію.

Хiмiчнi алергени. До них можна віднести переважну більшість хімічних речовин, з якими людина контактує на виробництві і в побуті. Серед хімічних речовин алергенами є метали і їхні солі, пестициди, синтетичні полімери. Вони викликають професійні АЗ. Солі металів (хрому, нікелю, платини), каніфолi тощо, також можуть викликати АЗ.

Слід пам’ятати, що близько 4 млн. хімічних речовин отримують з природних продуктів чи синтезують штучно, причому до 60 тисяч із них використовується щоденно. Близько 1500 діючих речовин входить до складу пестицидів, 4000 – до складу лікарських препаратів, 2000 – використовується як ексцепієнти. Понад 5000 речовин використовується як харчові домішки. Практично всі вони можуть виступати потенційними алергенами. Зараз розпочато апробацію алергенів з латексу (на алергію до латексу страждає 6-8% медичних працівників), косметичних та миючих речовин. Це досить складна і фінансово ємна процедура, тому без допомоги держави ці алергени з’являться дуже не скоро.

Різновидом хімічних алергенів є лікарські алергени. До них відносяться хімічні, ферментні препарати і продукти синтезу грибів і бактерій. Лікарські препарати – це, в основному, гаптени, які стають прямими алергенами тільки при кон’югації з білком-носієм. В Україні випускаються стандартні набори для діагностики лікарської алергії. Але, незважаючи на наказ МОЗ за №127/18 від 02.04.2002 року, діагностика лікарської алергії майже в усіх установах продовжує проводитися за допомогою рутинних шкірних проб, які є і небезпечними, і малоінформативними.

Інфекційні алергени. До інфекційних алергенів відносяться алергени бактерій, грибів, вірусів, найпростіших і гельмінтів. Алергічні реакції, в основному, виникають при контакті з умовно-патогенними і непатогенними мікроорганізмами і рідше – із патогенними. Особливу увагу як алергени привертають гриби. Є дані, що саме вони є причиною 20-30% АЗ. Спори і гіфи грибів можна виявити всюди – у землі, воді, повітрі, приміщеннях. Реально людина контактує зі 100 видами грибів.

3. Симптоми алергії

Алергії відповідають наступні ознаки:

• нежить і сльозотеча;

• повторюваний регулярно сухий нічний кашель;

• хрипи в легень і задуха;

• сверблячка, подразнення в горлі;

• висипка й інші шкірні реакції.

Алергія відрізняється вираженим клінічним поліморфізмом. У процес алергії можуть втягуватися будь-які тканини й органи. При розвитку алергії частіше страждають шкірні покриви, шлунково-кишковий тракт, система органів дихання. Виділяють алергійні реакції негайного й уповільненого типу, однак такий розподіл алергії значною мірою умовно.

Так, кропивниця вважається однією з форм алергії негайного типу, однак, кропивниця може супроводжуватися сироватковою хворобою, як класичною формою алергії уповільненого типу.

Розрізняють наступні клінічні варіанти алергій: сінна лихоманка (поліноз), риніт, алергійна токсикодермія, кон’юнктивіт, кропивниця, набряк Квінке, сироваткова хвороба, гемолітична криза, тромбоцитопенія, алергійні дерматози, ентеропатії, бронхіальна астма, анафілактичний шок.Любий окремий алерген може стати причиною цілого ряду симптомів. Наприклад, алерген пилка берези в хворого полінозом може стати причиною не тільки ринокон’юнктивіту, але спровокувати бронхоспазми і викликати кропивницю. Більшість страждаючих алергій реагує на цілий спектр алергенів, наприклад, на пилкові, побутові і епидермальні алергени одночасно. Речовини, наприклад, метали, алерген латексу, лікарські і косметичні засоби, засоби побутової хімії, харчові продукти, аероалергени й інші алергени можуть впливати на шкіру або безпосередньо проникати в організм через слизувату шлунково-кишкового тракту або при ін'єкційному введенні. Алергія також може виникнути у відповідь на укуси комах або емоційні розлади.

Алергійні ураження шкіри називаються аллергодерматозами. Загальні ознаки аллергодерматозів - сверблячка і почервоніння шкіри, висипання на шкірі по типу кропивниці (набряки, пухирі) або екземи (відлущування, сухість, зміна малюнку шкіри). Найбільш розповсюджені алергодерматози – атопічний дерматит (ексудативний діатез, нейродерміт), кропивниця, контактний дерматит.

Сінна лихоманка. Сверблячка в носоглотці, нежить, сльозіння очей, чхання і подразнення в горлі іноді називається алергійним ринітом і звичайно викликається алергенами, які є присутніми у повітрі як, наприклад, пилок, пил і вовна тварин. Така реакція організму називається "сінною лихоманкою", має сезонний характер, виникає в період цвітіння різних рослин.

Класичними проявами алергійного кон’юнктивіту є "сльози градом", "відчуття піщинки" в очах, печіння і світлобоязнь. Харчова алергія в дітей найчастіше виявляється у формі діатезу. Симптоми з боку дихальних шляхів можуть бути обумовлені не тільки аероалергенами, але інфекціями (ОРЗ, ОРВІ, пневмоцистоз, хламідіоз, нейсерії та ін.), які можуть стати причиною розвитку бронхіальної астми інфекційно-алергійного генезу. Щоб запобігти розвитку таких серйозних ускладнень необхідно регулярно обстежуватися на наявність схованих інфекцій, які передані статевим шляхом.

Набряк Квінке — один із проявів лікарської алергії. Це важка судинна реакція, яка відрізняється від кропивниці поразкою глибоких шарів шкіри, підшкірної клітковини і підслизуватих тканин. Гіршим варіантом розвитку алергійної реакції є анафілактичний шок (від греч. ana - зворотний і philaxis - захист). Ця різка і важка форма алергійної реакції найчастіше виникає у відповідь на прийом лік або на укуси комах, як правило, бджіл або ос. При анафілактичному шоці виникає раптовий стан сверблячки, за яким негайно випливає ускладнення дихання і шок (викликаний різким зниженням артеріального тиску), слабкий пульс, блідість і рясний піт (іноді спостерігається почервоніння шкіри).

4. Лікування алергії

Кращий метод лікування алергії - це з'ясувати її причину і, якщо можливо, уникати контакту з цим алергеном. Якщо ви хочете визначити причину алергії, то вам потрібно звернутися до лікаря-дерматолога або алерголога. Якщо ідентифікувати причину алергії не вдається, можна вибрати симптоматичне лікування.

Симптоми алергії обумовлені вивільненням хімічної речовини, яка називається гістаміном (один з медіаторів запалення), і антигістамінні лікарські препарати, є ефективним методом лікування алергії.

Дотепер не існує жодного методу лікування, який стовідсотково виліковує від алергії, тому боротьба з алергійними хворобами складається або в придушенні самої реакції імунітету, або в нейтралізації речовин, які утворюються при алергії, що викликають запалення. Однак при грамотному лікуванні алергії її прояви можна звести до мінімуму.

Найбільш перспективним методом лікування алергії є специфічна імунотерапія алергенами.

В даний час існує багато термінів, які позначають цей метод лікування - специфічна імунотерапія (СІТ), алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ), специфічна десенсибілізація, специфічна гіпосенсибілізація, імунотерапія алергенами, аллерговакцинотерапія, алерговакцинація. Пацієнти часто називають СІТ як "щеплення від алергії" або "лікування алергенами". Для цього людині вводять більш концентровані розчини алергену протягом декількох тижнів. Таке поступове введення змушує організм виробляти щось начебто протиотрути. Не намагайтеся при будь-якій алергії самостійно ставити діагноз або лікуватися. При шкірних проявах алергії, астмі, хронічному бронхіті й емфіземі діагноз і лікування повинні ставитися і призначатися лікарем.

5. Діагностика алергії

Якщо є ознаки алергії, то необхідно звернутися до дерматолога і пройти обстеження для встановлення точного діагнозу. При алергії правильний діагноз можна поставити тільки після комплексного обстеження і ніколи не можна - після одного аналізу. Симптоми з боку дихальних шляхів можуть бути обумовлені не тільки аероалергенами, але інфекціями, які можуть стати причиною розвитку бронхіальної астми інфекційно-алергійного генезу.Діагностичний план обстеження при алергійних захворюваннях може також включати: бактеріологічне дослідження мокротиння на флору і чутливість до антибіотиків, рентгенографію органів грудної клітки і придаткових пазух носа, загальні аналізи крові, аналіз крові на зміст кортизолу, визначення рівня Ig, Ig, Ig у сироватці крові, імунний та інтерфероновий статус, провокаційні тести з алергенами (кон’юнктивальний, назальний, інгаляційний).

6. Профілактика алергії

Профілактика розвитку алергії - найбільш складна задача. Лікар, як правило, зіштовхується вже з наявною хворобою. Але якщо Ви знаєте, що ризик розвитку алергії підвищений, Ви можете спробувати уникнути розвитку алергійного захворювання. Насамперед це стосується дітей, чиї батьки страждають яким-небудь алергійним захворюванням. Вплив диму, у тому числі тютюнового, штучне вигодовування дитини, високоалергенна їжа - усе це сприяє розвитку алергії в дитячому віці.

Варто уникати контакту з причинними в захворюванні алергенами, масивний контакт з алергеном може викликати серйозні ускладнення, аж до астматичного статусу або анафілактичного шоку. На консультації в дерматолога, алерголога можна отримати докладні інструкції - як уникнути контакту з пилком, побутовими алергенами, алергенами тварин, цвіллю або інсектними алергенами.

Для негайного запобігання алергійного приступу, який розпочався, існує цілий ряд лік - антигістамінних препаратів. Знаючи про свою схильність до алергії, необхідно завжди мати подібний засіб із собою, при цьому з приводу їхнього вибору і застосування варто проконсультуватися з дерматологом.

Список використаної літератури

1. Балаболкин И.И. Распространенность, диагностика и лечение поллиноза у детей // Аллергология. - 1998. - №2, - С.41-46.

2. Заболотний Д.І., Пухлик Б.М. Алергічний риніт // Лікування та діагностика. - 2000. - №3. - С. 20-25.

3. Заболотний Д.І., Пухлик Б.М. Алергічний риніт // Ринологія. - 2002. - №1. - С.24-38.

4. Пухлик Б.М. Алергологія. - Вінниця: Нова книга, - 240 с.