Масаж

Перед тим, як приступити до масажу, масажист повинен вміти ритмічно виконувати всі класичні прийоми масажу на окремих частинах тіла. Щоб правильно проводити масаж необхідно мати основні поняття про анатомічні шляхи, по яких проводять той чи інший прийом.

Опорно-руховий апарат, який забезпечує рухи тіла, складається із кісток, з'єднаних зв'язками і м'язами.

Кістки. В організмі знаходиться 206 кісток. Із низ 85 парних (всього 170) і 36 непарних, які з'єднуються між собою безперервно і перервно. Кістки скелета дорослої людини складають 16-18% загальної маси тіла. Крім механічної функції, кістки являються захисною структурою для внутрішніх органів від зовнішнього впливу, а також виконують ряд біологічних функцій (приймають участь в мінеральному обміні, виробленні форменних елементів крові). Розрізняють довгі трубчасті кістки, плоскі, короткі, неправильної і змішаної форми. Середня частина довгих кісток, які знаходяться на кінцівках, називається діафізом, а дві кінцевих — епіфізом. Епіфіз, який знаходиться ближче до тулуба, називається проксимальним кінцем, а далі від нього — дистальним.

Суглоби — це рухомі з'єднання кісток. Вони складаються із суглобових поверхонь двох чи більше кісток, суглобова частина у вигляді щілини між суглобовими поверхнями і суглобовою капсулою, об'єднавши суглобові поверхні приєднаних кісток. Навколо капсули знаходиться звязочний апарат, судини, закінчення нервів і накриваючий їх апоневроз. Суглобова оболонка представляє собою герметично закритий простір щілиночної форми, заповненої синовіальною рідиною. В суглобовій капсулі тиск від'ємний, що являється одним із факторів утримання суглобових поверхонь кісток. Функція суглоба залежить від стану м'язів, сухожиль, які знаходяться в області даного суглоба.

В залежності від форми розрізняють шаровидні, еліпсовидні, овальні, блоковидні, плоскі та інші суглоби.

П. Ф. Лесгарт відмічав, що "... зная геометрическую форму суставных поверхностей, мы можем сказать, какие движения возможны в данном суставе..."

Масажист повинен добре знати об'єм рухів, виконуваний кожним суглобом. Амплітуда рухів в суглобі залежить також від віку, статі, тренування, індивідуальних особливостей організму. Рухи в суглобах можливі, завдяки скороченню м'язів.

М'язи. М'язева тканина являється активною частиною опорно-рухового апарату. За своєю будовою м'язи діляться на поперечносмугасті, забезпечуючі рухи тіла і гладкі, які утворюють оболонки внутрішніх органів. В організмі людини більше 400 поперечно-смугастих м'язів, які складають 40% маси всього тіла. м'язи прикріплюються до кісток. На кінцівках близько 80% всіх мязів. В основному вони мають веретеноподібну видовжену форму. Один з кінців називається головкою, другий (більш довший) — хвостом, а середня частина — черевцем. Обдва кінця переходять в щільну волокнисту з'єднувальну тканину — сухожилля, які прикріплюються до кісток. м'язи скорочуються під впливом нервових імпульсів, які поступають із центральної нервової системи. Функціональний стан м'язів через ЦНС рефлекторно впливає на всі органи і системи організму. Скорочення м'язів не тільки забезпечує рух, але й сприяє покращенню крово- і лімфобігу, впливає на розвиток і форму поверхонь кісток.

Масаж, особливо в сукупності з фізичними вправами, покращує функціональний стан м'язів. По функції м'язи діляться на згинальні і розгинальні, розвідні і привідні, пронатори і супінатори. Один рух в суглобі звичайно виконується двома чи більшою кількістю м'язів. М'язи, які виконують одну функцію, плечевий м'яз і двоголовий м'яз плеча називаються синергістами. Обидва вони приймають участь у згинанні передпліччя. М'язи, які виконують рухи в протисторонньому напрямку, називаються антагоністами. Наприклад, триголовий м'яз плеча (розгинає передпліччя). Слід мати на увазі, що м'язи, які являються для одного руху синергістами, можуть бути для іншого антагоністами.

При захворюванні (параліч, парез) однієї групи м'язів антагоністи перетягують частину тіла в свою сторону, утворюючи контрактури чи анкілози.

Роботоздатність м'язів знаходиться в прямій залежності від кількості волокон, які входять в їх склад. Дл того, щоб проводити масаж, необхідно знати місця прикріплення м'язів і їх функції.

Лімфатичні вузли. Всі клітини тканини, в тому числі і м'язеві, омиваються лімфою, транспортуючи їх продукти (білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини) необхідні для харчування і збираючи продукти обміну. Рух лімфи в тканинах здійснюється під впливом м'язевих скорочень. Масаж прискорює лімфотік, а послідовно покращує функціональний стан м'язів.

В залежності від місця знаходження розрізняють наступні лімфатичні вузли: підборідні, підщелепні, привушні, потиличні, надключичні, шийні, підпахові, пахвові. Масаж, слід виконувати по ходу лімфатичних вузлів. В нормі лімфатичні вузли не прощупуються. Їх болючість, збільшення розмірів вказує на наявність запального процесу, що являється протипоказом до проведення масажу.Масажист повинен знати будову шкіри і топографію основних нервових периферичних стовбурів і "рухових" точок.

Література

1. А. Е. Штеренгерц, Н. Я. Белая. Массаж для взрослых и детей. Киев, "Здоровье", 1992г.

2. Л. А. Куничёв. Лечебный массаж. Ленинград, "Медицина", 1985г.

3. Васичкин В. Справочник по массажу. Ленинград, "Медицина", 1990г.

4. А. Вербов. Основы лечебного массажа. Москва, "Медицина", 1966г.