Закриті пошкодження м'яких тканин

Закриті пошкодження — пошкод¬ження тканин та органів без порушення цілості шкіри чи зовнішніх слизових обо¬лонок. Закриті пошкодження, зокрема м'яких тканин та кісток, відрізняються від відкритих (ран, поранень) тим, що вони не супроводжуються мікробним забрудненням (контамінацією) тканин. До закритих пошкоджень належать за¬биття, струс, стискання м'яких тканин, вивихи, переломи кісток та пошкоджен¬ня органів тощо. Наука, що вивчає різноманітні пошкодження, особли¬вості їх перебігу, походження, рести¬туції, методи лікування та профілакти¬ки, називається травматологією.

Забиття (contusio) — закрите меха¬нічне пошкодження м'яких тканин без порушення цілості шкіри. Зуст¬річається найчастіше. Ступінь забиття залежить від розмірів поверхні, кон¬турів травмівного агента, сили удару і опору тканин. Найслабшою щодо цьо¬го є підшкірна основа, що багата на кровоносні судини і нерви. Легко трав¬муються м'язи, особливо в стані їх на¬пруження.

Забиття бувають легкі та тяжкі, по¬одинокі та множинні. Вони можуть ви¬никати у ділянці прикладання сили трав¬мівного агента і на відстані від нього. Наприклад, забиття правої половини головного мозку у разі дії травмівного агента на ліву половину черепа.

Механізм пошкодження може бути різним: 1) тупий предмет, яким нанесе¬но удар, перебуває в русі, а тіло в стані спокою; 2) тупий предмет у стані спо¬кою, а тіло рухається в його напрямку.

Кожне забиття звичайно супровод¬жується розривом кровоносних судин, внаслідок чого виникають внутрішньо-тканинні крововиливи.

Клінічна картина забиття м 'яких тка¬нин передусім супроводжується болем різної інтенсивності (від незначного до сильного, що зумовлює шок). Під час огляду відзначають набряк м'яких тка¬нин, зумовлений виходом у тканини рідкої частини крові-з пізнішим асеп¬тичним запаленням. Набряк з'являєть¬ся вже через кілька годин після одер¬жання травми і протягом доби нарос¬тає. Крововилив виникає теж через кілька годин після травми і досягає сво¬го максимуму на 2-гу — 3-тю добу. Він має вигляд рожевої плями (синця). Через зміну кольору кров'яного пігмен¬ту синець з часом змінює свій вигляд:

синій, синьо-багряний, зеленуватий, жовтий. Інколи синець з'являється лише через кілька діб і у віддалених від місця травми ділянках, що свідчить про розрив глибоко розташованих судин (поява синців біля очей при переломі кісток основи черепа). У разі розриву більшої судини в тканинах утворюється гематома. Вона може бути в підшкірній основі, під фасцією, між м'язами. У разі поверхневого її розташування ви¬значається симптом флюктуації. Якщо травмована ділянка суглоба, кровови¬лив виникає в його порожнині (гемар¬троз), що також супроводжується флюктуацією. Для гемартрозу характер¬на рівномірна дефігурація суглоба: кро¬вовилив розтягує капсулу його, кон¬тури розгладжуються, і він набуває форми еліпса або кулі. Крововилив спричинює підвищення внутрішньо-суглобового тиску і подразнення бага¬тої на нервові закінчення синовіальної оболонки. Потерпілий рефлекторно фіксує ногу у вимушеному напівзігну¬тому положенні. У такому положенні максимально розслаблюються капсула, зв'язки суглоба і порожнина його набу¬ває максимального розміру, що сприяє зниженню внутрішньосуглобового таску, а отже, й зменшенню болю. При гемартрозі, на відміну від підшкірного міжм'язового крововиливу, значно більше порушується функція. Підфас-ціальнии крововилив, особливо на передпліччі, зумовлює стиснення ма¬гістральних судин, нервів, що іноді стає причиною розвитку тяжких ішемі¬чних контракту?. Клінічно ішемічні контрактури проявляються інтенсифіка-цією болю, зникненням пульсу на периферичних артеріях, блідістю шкіри та зниженням температури дисталь¬них відділів, порушенням функції пальців кисті, чутливості та реактивним набряком.

Травми нігтьових фаланг нерідко супроводжуються піднігтьовими крово¬виливами. Клінічними симптомами їх є різкий біль, набряк нігтьових фаланг (темно-фіолетова пляма іноді займає все нігтьове ложе).

Слід зазначити, що своєчасно не видалені гематоми є добрим середови¬щем для розвитку інфекції, що може призвести до таких ускладнень, як абс¬цес, флегмона чи остеомієліт. Тоді у хворого підвищується як локальна, так і загальна температура, посилюється біль, наростає набряк, у крові збіль¬шується кількість лейкоцитів. Поряд із місцевими змінами з'являються за¬гальні симтоми: слабкість, зниження працездатності, гарячка. Порушується функція травмованого органа.

Діагноз забиття може бути поставле¬ний лише після того, як лікар не виявив тяжчих порушень (пошкодження «нугрішніх органів, перелом кісток тощо).

Перша допомога при забитті зале¬жить від характеру ушкодження. Загаль¬на допомога потрібна у разі тяжкої травми, яка супроводжується шоком. При забитті легкого ступеня перша до¬помога полягає її забезпеченні спокою траіімованій ділянці (коли це кінцівка, її треба іммобілізувати). Місцеве зас-юсовують холод (звужує судини і змен-іиує набряк), накладають тугу пов'язку (при гематомі).Лікування забиття полягає в продов¬женні вжиття вищеописаних заходів, наданні кінцівці припіднягого положен¬ня. Якщо гематома велика і є переко¬нання, що не пошкоджена велика суди¬на, її пунктують, відсмоктують кров, уводять антибіотики, після чого накла-дають тугу пов'язку. З З-4-ї доби можна рекомендувати теплові процедури (грілку, зігрівальні компреси, ванни) і фізіотерапевтичне лікуванння (УВЧ, електрофорез і компреси з 30—50 % роз¬чину димексиду після змазування пред-нізолоновою та гепариновою мазями шкіри над гематомою та ін.). У разі на¬гноєння гематоми гнояк розтинають.

Розтягнення (distorsio). Це пошкод¬ження м'яких тканин під дією сили роз¬тягу за межі еластичності без порушен¬ня їх анатомічної цілості. Частіше ура¬жується зв'язковий апарат суглобів. Причиною цього є раптовий різкий рух у суглобі (згинання з поворотом при фіксованій стопі, надмірне згинання чи розгинання). Розтягнення характерне для деяких видів спорту (боротьба, сам¬бо). Найчастіше пошкоджуються гомі-лковостопний, колінний, променеза-п'ястковий суглоби.

Механізм пошкодження у разі розтяг¬нення інший, ніж у разі забиття, але клінічна картина їх подібна: локалізова¬ний біль, частіше на рівні суглобової щілини в ділянці зв'язок, помірний ло¬калізований крововилив з порушенням конфігурації суглоба на боці пошкоджен¬ня, порушення функції кінцівки, по¬ява бічних рухів у суглобі. Встановити діагноз допомагає анамнез— з'ясуван¬ня механізму травми.

Лікування у разі розтягнення таке саме, як у разі забиття. Безпосередньо після травми рекомендують спокій, іммобілізацію, тугу пов'язку на суглоб, холод. За наявності гемартрозу пока¬зана пункція суглоба із введенням в його порожнину антибіотиків. Після затихання гострих явищ (через 3—5 діб) рекомендують активні рухи, масаж, лікувальну фізкультуру.

Розрив (ruptio, ruptura) спричи¬нюється не безпосереднім впливом травмівного агента на тіло, а надмірним розтягненням тканин, яке перевищує межі їх еластичності і витривалості. Оскільки шкіра має велику кількість еластичних волокон і легко розтягуєть-ся, частіше буває розрив м'язів, зв'я¬зок, фасцій, нервів, сухожилків.

Розрив сухожилків спостерігається у разі раптового і сильного скорочення м'язів. Прикладами цього можуть бути розриви п'яткового сухожилка (у разі раптового скорочення литкових м'язів), сухожилка двоголового м'яза плеча (за намагання затримати важкий предмет, який падає). Травма супроводжується значним розходженням країв сухожил¬ка внаслідок спастичного скорочення. У деяких випадках розрив сухожилка супроводжується відриванням шматоч¬ка кістки або м'яза, до яких він при-кріплюється.

Клінічно розрив сухожилка прояв¬ляється гострим болем у момент трав¬ми, порушенням функції відповідного м'яза і його скороченням. Між кінця¬ми розірваного сухожилка можна про¬мацати щілину. Крововилив звичайно незначний. Лікування закритих роз¬ривів сухожилків може бути лише опе¬ративним: зшивання розірваного сухо¬жилка з подальшою іммобілізацією. Зростаються сухожилки через б—8 тиж.

Розрив зв'язок суглоба спостері¬гається у разі дії на суглоб раптової сили, яка змушує його надмірно зги¬натися або перерозгинатися. Клінічна картина подібна до такої при розриві сухожилків: біль, набряк м'яких тка¬нин, крововилив у м'які тканини, гем¬артроз у відповідному суглобі, пору¬шення його функції.

Іноді розриваються внутрішньосуг-лобові зв'язки (кульшовий і колінний суглоби). У такому разі, крім перера¬хованих вище симптомів, визначають¬ся клацання і хрускіт у суглобі, хворий розігнути його не може. Лікування роз¬ривів зв'язок полягає у забезпеченні суглобові спокою, тривалій його іммо¬білізації. Активні рухи можливі лише після 3 тиж з моменту травми. Пока¬зані лікувальна фізкультура, фізіотера¬певтичні методи.

Розрив фасцій настає внаслідок сильного скорочення м'яза. Біль та на¬бряк виражені незначною мірою.

Під час розслаблення м'яза в місці розриву фасції промацується щілина, в яку під час скорочення випинається м'яз. Явище це має назву "м'язова гри¬жа". Супроводжується сильним болем, особливо під час руху.

Лікування розриву фасції з утворен¬ням м'язової грижі починають з консер¬вативних заходів (спокій, туга пов'яз¬ка). Якщо ж дефект у фасції не заріс, вдаються до оперативного лікування.

Розрив м'язів частіше виникає внас¬лідок їх надмірного розтягнення, на¬пруження або скорочення. Частіше роз¬риваються двоголовий м'яз плеча, чо¬тириголовий м'яз стегна, прямий м'яз живота, триголовий литковий м'яз (особливо у тенісистів). М'язи можуть розриватися під час судомних скорочень у хворих на правець.

Розрив м'яза буває повним і част¬ковим. У момент розриву хворий відчу¬ває сильний біль, іноді своєрідний тріск, після чого порушується функція ураженої ділянки. Підчас об'єктивно¬го обстеження (пальпації) в ділянці м'яза можна помітити дефект, який збільшується під час його скорочення. У разі часткового розриву розвивається набряк і буває крововилив.Частковий розрив м'яза лікують кон¬сервативними методами: спокій, туга пов'язка , пізніше масаж. У разі по¬вного розриву зі значним розходжен¬ням кінців м'яза доцільне оперативне лікування — накладання швів. У про¬цесі загоєння на місці розриву утво-рюється рубець.

Розрив нервів спостерігається внас¬лідок їх надмірного розтягнення(на-приклад, при вивихах чи переломах). Так, вивих головки плечової кістки нерідко супроводжується розривом пле¬чового сплетення, що в свою чергу може ускладнитися парезом або пара-лічем руки.

Клінічна картина розриву нервів ха¬рактеризується всіма симптомами, що притаманні іншим видам закритої трав¬ми тканин. Крім того, часто спосте¬рігаються виражені розлади функцій ураженого органа, аж до повної u втра¬ти. Порушується чутливість. Лікуван¬ня оперативне.

Струс (commotio). Це — травматич¬не пошкодження тканин і органів без видимих анатомічних змін. Розлади розвиваються на молекулярному рівні. Іноді в травмованих тканинах визнача¬ються мікроскопічні крововиливи.

У останні роки струсові м'яких тка¬нин надають більшого значення у зв'яз¬ку з вібраційною хворобою, що зумов¬люється тривалою роботою із вібрую¬чими інструментами (відбійний моло¬ток, електричні перфоратори).

Клінічні ознаки струсу полягають переважно в порушенні функції по¬шкоджених органів і тканин, що суп¬роводжується незначним болем.

З лікувальною метою застосовують фізіотерапевтичні процедури, масаж, гімнастику.

Стискання (compressio). При цьому виді пошкодження м'які тканини при¬тискаються до твердого предмета або ж стискаються між двома твердими пред¬метами. Частіше спостерігаються на за¬лізничному транспорті (стискання між буферами), на виробництві (стискання пресом), на лісорозробках (притиснен¬ня деревом). Стискатися можуть різні ділянки людського тіла: череп, грудна клітка, живіт. Клінічна картина і мето¬ди лікування їх описані в окремих роз¬ділах. У разі стискання м'яких тканин, особливо кінцівок, розвивається небез¬печне ускладнення, відоме під назвою синдрому тривалого роздавлення.