Захворювання стравоходу

Рубрифікація за Міжнародною класифікацією хвороб МКХ-10:

К 20 Езофагіт

К 21 Гастроезофагеальний рефлюкс

К 21.0 Гастроезофагеальний рефлюкс з езофагітом

К 21.9 Гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіта

К 22.0 Ахалазія кардіальної частини

К 22.1 Виразка стравоходу

К 22.2 Непрохідність стравоходу

К 22.4 Дискінезія стравоходу

К 22.5 Дивертикул стравоходу

К 44 Діафрагмальні кили

Семіотика захворювань стравоходу.

Печія – суб’єктивне відчуття пекучості за грудиною, що може розповсюджуватися по висхідній від мечеподібного відростку в шию, іноді в лопатку. В типових випадках печія зникає або інтенсивність її зменшується при вживанні молока, застосуванні антацидів. Вважається, що відчуття печії виникає при зниженні стравохідного рН<4,0. На відміну від інших стравохідних симптомів печія виникає за умови гіперацидності шлункового вмісту.

Регургітація являє собою зворотній закид (власне рефлюкс) шлункового вмісту в стравохід, а звідти – в порожнину рота; характеризує функціональний стан нижньостравохідного сфінктеру. Провокується нахилами тулуба, переїданням. Суб’єктивно регургітація супроводжується відчуттям неприємного присмаку в роті. Регургітацію слід відрізняти від зригування – вільного зворотнього закиду шлункового чи стравохідного вмісту до ротової порожнини, що виникає після прийому надмірної кількості їжі (як варіант норми зустрічається у немовлят, пізніше свідомо пригнічується в процесі виховання як таке, що не відповідає етичним нормам).

Доволі рідкісною, але дуже характерною для гастро-езофагеального рефлюкса ознакою є гіперсалівація, що виникає рефлекторно у відповідь на попадання в стравохід шлункового вмісту (рефлюкс-індукований стравохідно-слинний рефлекс, направлений на нейтралізацію кислоти).

Дисфагія – порушення ковтання. Слід розрізняти стравохідну та орофарингеальну дисфагію. Остання є наслідком органоспецифічної патології (запального набряку слизової, іноді – обструкції стравохідного простору) і відповідно функціонально проявляється у вигляді порушення пасажу хімусу по стравоходу. Для стравохідної дисфагії властивий симптомокомплекс, що складається з відчуття затримки проходження їжі (в важких випадках спостерігається біль в грудній клітці, що виникає при проходженні хімусу по стравохідній трубці), печії та регургітації. Характерно, що при стравохідній дисфагії пацієнт зазвичай вказує місце перепони проходженню їжі більш проксимально, ніж є насправді.

Одинофагія (біль загрудинної локалізації, що виникає при ковтанні) часто зустрічається при новоутвореннях стравоходу, інфекціях (в тому числі викликаних грибами роду Candida, герпес- та цитомегаловірусних), заковтуванні сторонніх тіл (капсул, таблеток, наприклад, сукральфату), в результаті безпосередньої дії хімічних речовин, в тому числі медикаментозних середників. Наприклад, тетрациклін та доксациклін, що широко застосовуються в антигелікобактерних схемах, є найбільш частою причиною виникнення пептичної виразки стравоходу у геронтологічних пацієнтів внаслідок вікового зменшення пропульсивної здатності стравоходу.

Стравохідна блювота відноситься до так званої периферичної блювоти. Характеризується відсутністю нудоти як предиктора. Після блювоти відмічається зменшення болю та печії. Іноді спостерігається гематемезіс. Причиною блювоти може бути як грубі органічні звуження стравоходу, так і функціональні порушення (“неврогенна блювота”).

Таблиця 3.1.

Диференціальний діагноз дисфагії (О.Я. Бабак, 2000)

Таблиця 3.2.

Причини виникнення різних патогенетичних варіантів дисфагії

Гикавка при захворювання стравоходу зумовлена, як правило, подразненням діафрагмального нерву. Найбільш часто причиною цього патогенетичного варіанту симптому є кила стравохідного отвору діафрагми. Відмічається також при раку стравоходу, рідше – при езофагіті. Слід пам’ятати, що гикавка може бути симптомом подразнення блукаючого нерву або виникати при інтоксикації нервової системи (наприклад, при хворобі Коновалова – Вильсона).

Аерофагія (заковтування повітря під час прийому їжі) характерна для немовлят. Як патологічна ознака зустрічається у невротизованих осіб. Наслідком аерофагії є відрижка повітрям.

Румінація – повернення надлишкових порцій їжі зі шлунку до ротової порожнини для додаткового пережовування. Направлена на стимуляцію перистальтики стравоходу. Зустрічається у жуйних тварин. У дорослих людей є ознакою невротичного порушення.

Екстраезофагеальні синдроми – див. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.