Зміна поживних речовин у кишечнику

В тонких кишках триває розщеплення поживних речовин, які містяться в харчовій кашці, що надходить у кишечник з шлунка. Хвилеподібні скорочення стінок кишок поступово просувають харчову кашку по кишечнику. Дуже важливі процеси розщеплення білків, жирів і вуглеводів, відбуваються в першому відділі кишечника – дванадцятипалій кишці, куди впадають вивідні протоки печінки та підшлункової залози.

Травлення в дванадцятипалій кишці відбувається під впливом підшлункового соку. Три ферменти цього соку діють на всі поживні органічні сполуки. Під впливом першої з ферментів в основному закінчується розщеплення білків до утворення розчинних у воді амінокислот, яке почалося в шлунку. Під впливом другого відбувається розщеплення жирів на гліцерин та жирні кислоти. У присутності третього ферменту крохмаль, на який не подіяла слина, розщеплюється на молекули глюкози.

Своєю довжиною тонкі кишки в 3-4 рази перевищують зріст людини. В їх слизовий оболонці є величезна кількість найдрібніших залоз. Проходячи по тонких кишках, харчова кашка подразнює залози, і вони виділяють кишковий сік. Під впливом трьох ферментів кишкового соку закінчується розщеплення білків, жирів і вуглеводів, які не встигли перетравитися у попередніх відділах травного каналу.

Таким чином, вміст тонких кишок має в собі розчинні у воді амінокислоти, гліцерин, жирні кислоти і глюкозу.

У відділах тонкого кишечника, що починається за дванадцятипалою кишкою, відбувається всмоктування в кров продуктів розщеплення білків, жирів і вуглеводів. Як ж відбувається цей процес?

Уся внутрішня поверхня тонких кишок, коли розглядати її неозброєним оком, здається бурхатистою. Під мікроскопом видно, що на слизовій оболонці тонких кишок є безліч тонесеньких виростків-ворсинок. Величезна їх кількість значно збільшує всмоктувальну поверхню слизової оболонки тонких кишок. Стінки ворсинок складаються з одношарового епітелію. В кожну ворсинку входить кровоносна судина, утворюючи в ній капілярну сітку. Крім того, у ворсинках беруть початок дрібні лімфатичні судини.

Амінокислоти і глюкоза, розчинені у воді, всмоктуються в кров, що тече по капілярах ворсинок. Гліцерин і жирні кислоти проникають у клітини епітелію ворсинок. Тут і відбувається утворення жирів, характерних для людського організму у вигляді дрібненьких крапельок жири надходять у лімфатичні судини і разом з лімфою попадають у кров. Надмірна кількість жирів відкладається у вигляді запаху в підшкірній жировій клітковині, сальнику і в деяких частинах організму.

Неперетравлені рештки їжі, що попали з тонких кишок. Протягом приблизно 12 годин проходять по товстих кишках. За цей час з їх напіврідкого вмісту всмоктується в кров більша частина води. Калові маси, що сформувалися в товстих кишках, переходять у пряму кишку, а звідти виводять назовні.

Гігієна харчування і запобігання шлунково-кишковим захворюванням

Щоб процеси травлення проходили в нашому організмі нормально, потрібен ряд обов’язкових умов.

Дуже важливо, щоб їжа легко піддавалась дії травних соків саме в цьому полягає значення готування їжі.

Варене або смажене м’ясо, овочі після теплової обробки, каша, печений хліб багато легше розщеплюється травними ферментами ніж сирі харчові продукти. Так, ферменти слини розщеплюють тільки варений крохмаль, а сирий лише частково перетравлюється підшлунковим та кишковим соком.

Проте, треба, щоб у наш харчовий раціон неодмінно входили в достатній кількості сирі овочі і фрукти. При їх уживанні посилюються хвилеподібні рухи кишок, що пересувають харчову калику по травному каналу. Але ще важливіше те, що в сирих овочах і фруктах є багато вітамінів – речовин, необхідних для нормально життєдіяльності організму.

Поширеність у прийманні їжі – це теж важлива умова нормального травлення. Якщо у будь-який відділ травного каналу, наприклад у шлунок, дванадцятипалу кишку, попадає відразу занадто багато їжі. То травні соки, що виділяються залозами, неспроможні розщепити всі поживні речовини, які в ній є. Ось чому їсти треба кілька разів на день і не занадто багато.

Дуже важливо готувати їжу з свіжих продуктів. Вживання несвіжої їжі може бути причиною харчового отруєння. Тому швидкопсувні їстівні припаси не можна довго зберігати. Протягом кількох днів їх можна держати в холодильнику або холодному погребі на льоду.Разом з їжею у травний канал можуть проникнути і мікроорганізми. У порожнині рота дуже багато їх гине під впливом речовин, які є в слині. Деякі мікроби знешкоджуються і соляною кислотою шлункового соку, а також речовинами, що містяться в жовчі. Але є мікроорганізми, стійки проти дії цих речовин. Потрапивши в кишечник, такі мікроби можуть розмножуватися в ньому і викликати інфекційні захворювання, такі, як черевний тиф, дизентерія. Отрути, які виділяють збудники цих хворіб, викликають тяжке отруєння організму. Травлення у хворих порушується. Уражені збудниками черевного, дизентерія, стінки тонких кишок вкриваються виразками, в результаті чого може статися прорив кишок. З прорваної кишки вміст її виливається в черевну порожнину. Тоді людина може загинути.

Збудники черевного тифу і дизентерії у величезних кількостях виходять з організму хворих з рештками неперетравленої їжі. Ці мікроби можуть потрапити разом із стічними водами в колодязі, у водойми, звідки ми беремо воду. Мухи, які живляться різними покидьками, часто переносять збудників кишкових захворювань на нашу їжу. Хвороботворні мікроби можуть бути і на різних предметах, якими користувався хворий, і навіть на них, які він тільки торкався. Такі є основні джерела зараження шлунково-кишковими хворобами.

Зараження глистами відбувається тоді, коли людина з’їсть якусь їжу, на яку потрапили яйця глистів.