Інфекційні хвороби людей спричинені вірусами
По патогенезу та клінічним обставинам вірусні захворювання настільки ж різноманітні, як і інші інфекційні хвороби. В організм віруси проникають в основному через шкіру, слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт, дихальні шляхи, доходячи до чутливих клітин через кровоносні і лімфатичні судини. Після проникнення вірусу в організм реалізуються всі стадії, які належать інфекційному процесу: інкубація, розвиток основних симптомів захворювання, період реконвалесценції та повного одужання. Однак в наслідок того, що віруси являються внутріклітинними паразитами, процеси патогенезу при них мають деякі особливості порівняно зі збудниками бактеріальних інфекцій. При проникненні в уражені вірусом клітини повинні не тільки долати захисні бар’єри зовнішніх оболонок організму і гуморальних факторів імунітету, але й пройти через сильні бар’єри, які належать оболонкам клітин. Деякі віруси, наприклад вірус грипу, може проникати в клітини епітелію слизових оболонок в тому випадку, якщо вони виробляють фермент муциназу, яка руйнує мукопротеїни клітинних стінок.
Після проникнення і репродукції вірусу в клітині спостерігається особливий, так званий цитопатичний ефект, який проявляється по різному в залежності від властивостей вірусів і особливостей інфекційних клітин. При зараженні клітин вірусом кору найважливішою ознакою цитопатичної дії являється формування багатоядерних клітин, які не розділені оболонками, - так названих симпластів чи синцитіїв. При ураженні клітин HeLa вірусом поліомієліту вони округлюються і відщеплюються від скла, в цитоплазмі утворюються вакуолі і деструкція мітохондрій. Через два дні виникає повний розпад клітин. При зараженні тих же клітин вірусом грипу цитопатичний ефект проявляється повільніше, клітини втрачають цитоплазматичні мости і збільшуються в розмірах. При цьому вони округлюються, втрачають здатність до поділу, їх загибель настає трохи пізніше. Ще менш виражає цей процес при зараженні курячих фібробластів тим же вірусом грипу.
До останнього часу вважалось, що цитопатичний ефект являється специфічним процесом для вірусних інфекцій, однак встановлено, що цитопатичну дію мають зернисті елементи L-форм бактерій і мікоплазми. Наприклад, мікоплазма Ледлоу, виділяється з води і являється сапрофітом, виявляє, як і віруси, різко виражену цитопатичну дію. Деякі патогенні бактерії також мають цю властивість.
Другою формою реакції клітин на вірус може бути явище клітинної проліферації. Проліферація може мати три різних типи. Перший тип спостерігається при зараженні вірусом віспи. В цьому випадку проліферація виникає на початку проникнення вірусу, а потім починається деструкція клітин. При інфікуванні клітин вірусом саркоми Рауса проліферація більш тривала, інфіковані клітини розмножуються і продуцирують вірусні частки. При інфікуванні клітин вірусом папіломи Шоупа проліферація тривала, але вірус в клітинах виявити не вдається.
При потраплянні вірусу в організм в умовах звичайного зараження чи при штучному інфікуванні експериментальних тварин уражаються далеко не всі чутливі клітини, навіть якщо організм інфікується великими кількостями вірусу. Тільки порівняно невелика частина клітин абсорбує вірус і не завжди потрапляння його в організм супроводжується виникненням захворювання. Воно наступає тільки в тому випадку, якщо в організмі декілька циклів репродукції вірусу.
Репродукція вірусу в клітині і його надходженні в організм не являється безперервним просесом, який повторюється. Вже на ранніх стадіях проникнення вірусу в клітину починають функціонувати і розвиватися захисні функції організму, які в кінці кінців можуть блокувати процес репродукції вірусу і забезпечити його руйнування і видалення з ураженого організму.
Характерною особливістю вірусів являється їх виражений тропізм до різних органів і тканин. Вірус сказу уражає лише нервові клітини і розмножується в них. Вірус поліомієліта уражає переважно клітини спинного мозку, віруси кліщового і японського енцефаліту розмножуються на певних ділянках головного мозку.
Віруси, які переважно уражають нервову тканину і розмножуються в ній, називаються нейротропними. Інші віруси (віспи, герпесу), які уражають слизові оболонки і шкіру, називаються дермотропними. Деякі віруси кору, жовтої і геморагічної лихоманки уражають різні тканини і тому називаються пантропними.Особливість патогенезу і клінічного плину вірусних інфекцій являється більш частіше, ніж при бактеріальних захворюваннях, безсимптомний (латентний) стан інфекції і довге носіння вірусу. Вірус герпесу в організмі деяких люднй може знаходитись багато років, не викликаючи ніяких больових симптомів. Довгий час зберігається в організмі вірус інфекційного гепатиту, пситакозу, поліомієліта. Носійство і летантний безсимптомний плин вірусних інфекцій особливо часто зустрічається при вірусних захворюваннях тварин (рак молочних залоз мишей, інфекційна анемія коней, лімфоцитний хоріоменінгіт мишей і т. д.). Практично ці віруси в організмі уражених тварин можуть знаходитись протягом всього їхнього життя.