Історія хвороби: гіпертонічна хвороба в ІІ стадії

1. Розпитування хворого (Interrogatio)

1.1. Загальні відомості про хворого (Praefatio).

Прізвище, ім¢я, по-батькові:

Вік: 68 років

Професія: пенсіонерка

Місце проживання: м.Тернопіль,

Дата госпіталізації: 03.04.2000р.

Направлена: поліклінікою № 3

1.2. Скарги хворого (Molestia aegroti)

Скарги на періодичні головні болі, що тривають декілька діб, проходять після повноцінного відпочинку і прийняття антигіпертензивних засобів; головокружіння, що супроводжує головні болі, неспокійний сон, шум у вухах, “мушки” перед очима, підвищення артеріального тиску; періодичні болі в ділянці серця (cardialgia), що виникають при фізичному навантаженні і емоційному напруженні, локалізуються в проекції верхівки, носять колючий характер, помірної інтенсивності, тривають декілька годин і зникають після прийому заспокійливих засобів; серцебиття (palpitatio cordis), що виникає періодично при навантаженні і хвилюванні, триває від декількох хвилин до години; загальну слабість, швидку втомлюваність, задишку (dуspnoe), що з¢являється при фізичному навантаженні, змішаного характеру, періодичну.

1.3. Історія захворювання (Anamnesis morbi)

Захворювання розпочалось поступово в 1973 році з періодично виникаючих головних болей, що тривали декілька годин, підвищення артеріального тиску, головокружінь, задишки при навантаженні. Хвора пов¢язує появу ознак хвороби з сильними емоційними переживаннями. З часом з¢явились болі в серці, що носили колючий непостійний характер. З метою самолікування хвора приймала заспокійливі і гіпотензивні засоби, що приносило тимчасове полегшення. Пацієнтка періодично лікувалась в стаціонарі, після чого відмічала покращення стану.

1.4. Опитування по системах органів

(Status praesens subjectivus)

Серцево-судинна система.

Перебої в серці (cor palpitationis irregularis) не відмічаються. Ядуха (astha) відсутня. Набряків (oedema) немає. Переміжна кульгавість (claudicatio intermittens) не відмічається.

Дихальна система.

Дихання через ніс вільне. Відчуття сухості в горлі та за грудиною немає. Біль (dolor) в грудній клітці відсутній. Кашель (tussis) відсутній. Ядухи (astha) немає. Лихоманка (febris) не відмічається. Нічні поти (sudor nocturnus) відсутні.

Травна система.

Апетит (appetitus) збережений. Спрага (sites), слинотеча (salivatio), сухість (siccitas in ore), гіркота в роті (amarities ore), зіпсуття смаку (cacogeusia), біль і печія в язику не відмічаються. Ковтання і проходження їжі по стравоходу вільне. Болей в животі немає. Блювота (vomitus) відсутня. Нудоти (nausea) немає. Відрижки (regurgitatio) немає. Печія (pyrosis) відсутня. Здуття живота (meteorismus) не відмічається, відходження газів вільне. Бурчання в животі, тенезмів немає. Стілець регулярний, оформлений, звичайного кольору і запаху, без домішок. Свербіння, болі в ділянці заднього проходу відсутні.

Органи сечовиділення.

Болі в поперековій ділянці не відмічаються. Сечопуск вільний, співвідношення денного і нічного діурезу 4:1, кількість сечі за добу близько 1,5 л., колір солом¢яно-жовтий. Запах нормальний, осаду немає. Мимовільний сечопуск не відмічається.

Ендокринна система.

Порушень росту і будови тіла немає, вага тіла в нормі. Змін з боку шкіри і волосяного покриву немає.

Локомоторний аппарат.

Болі в суглобах, кістках, м¢язах не відмічаються. Болей при рухах в хребті немає.

Нервова система і органи чуття.

Працездатність знижена. Характер спокійний, не дратівливий. Корчей немає, періодично з¢являються парестезії у вигляді відчуття “бігання мурашок”. Запаморочень, втрати свідомості немає. Відмічається шум у вухах. Зір дещо знижений, слух, відчуття запаху, смаку збережені.

Історія життя хворого (Anamnesisvitae).

Хвора народилась в 1932 році в селі Городище Тернопільського району, в сім¢ї кравця і домогосподарки. Має неповну середню освіту. Після школи і до 1991 року працювала в колгоспі.

В 1955 році зі слів хворої у неї був неврит слухового нерва, після чого з¢явився шум у вухах. Два роки тому у пацієнтки був вивих ключиці, з приводу чого вона зверталась в травмпункт, де їй була надана медична допомога. Хвора зазначає, що схильна до емоційних переживань.

Сімейний анамнез: місячні розпочались в 13 років, носили регулярний характер. Вийшла заміж в 1957 році. Мала одну вагітність і одні пологи. Клімакс почався в 52 роки.

Житлово-побутові, сімейні та матеріальні умови життя задовільні. Харчування регулярне, нормальне.

Алергологічний анамнез: алергічних реакцій на харчові продукти, лікарські засоби, побутові та інші алергени не відмічає. У родичів алергічних захворювань немає.

Туберкульоз, хворобу Боткіна, сифіліс заперечує.

Спадковість не обтяжена.

2. Об’єктивне обстеження хворого

(Status praesens оbjectivus)2.1. Загальний огляд (inspectio). Загальний стан хворої задовільний. Свідомість ясна. Положення в ліжку активне. Вираз обличчя звичайний. Будова тіла нормостенічна. Стан живлення задовільний. Ріст – 158 см. Вага – 63 кг.

Шкіра блідо-рожевого кольору, помірно волога, еластичність знижена; висипань, рубців, крововиливів немає; розчухи, пролежні відсутні. Волосся сиве, ріст його за жіночим типом. Нігті овальні, блідо-рожевого забарвлення. Слизові оболонки кон¢юнктиви, порожнини рота рожеві без висипань.

Підшкірна клітковина розвинена помірно, розподілена рівномірно на симетричних ділянках тіла. Набряки відсутні. Крепітація не відмічається.

Пальпуються передньошийні лімфатичні вузли розміром 0,3-0,5 см, овальної форми, еластичні, не болючі, рухомі. Шкіра над лімфатичними вузлами не змінена.

Розвиток м¢язів задовільний, рівномірний, тонус знижений; ущільнення і болючість при пальпації не відмічаються.

Кістки кінцівок і тулуба симетричні. Череп овальної форми. Шрами, кісткові дефекти відсутні. Фізіологічні вигини хребта збережені, патологічних викривлень немає. “Барабанні палички” не відмічаються. Пальпаторно і перкуторно болючості кісток немає. Деформації грудної клітки, тазу, кінцівок відсутні.

Конфігурація суглобів нормальна, припухань немає, контрактури, анкілози не спостерігаються.

Обличчя симетричне, наявні численні зморшки. Носогубні складки значно виражені. Забарвлення шкіри обличчя блідо-рожеве. Висипання відсутні. Очні щілини нормальні. Повіки зморшкуваті. Набряки на обличчі відсутні. Склери молочного кольору, судини склер виражені помірно. Кон¢юнктива рожева, без висипань і рубців. Зіниці симетричні, пряма і співдружня реакція на світло збережена. Ніс звичайної форми. Вуха рожеві.

2.2. Дихальна система (Systema respiratorium)

Грудна клітка конічної форми, симетрична. Епігастральний кут близько 90о; міжреберні проміжки середньої ширини, напрямок ребер косий. Ключиці і лопатки дещо видаються над поверхнею тіла. Хребет має фізіологічні вигини. Вени на грудній клітці не розширені.

Обидві половини грудної клітки симетрично рухаються під час дихання. Допоміжні м¢язи участі в акті дихання не приймають. Тип дихання грудний, частота дихальних рухів – 18 за хвилину. Дихальна екскурсія збережена.

При пальпації (palpatio) болючості в різних ділянках грудної клітки, вздовж ребер, та по ходу міжреберних проміжків не відмічається, еластичність грудної клітки збережена, відчуття шуму тертя плеври немає. Голосове тремтіння симетричне на обох половинах грудної клітки, помірне.

При порівняльній перкусії легень (percussio comparativa) над і під ключицями, під пахвою, вище лопаток, в міжлопатковому просторі, нижче лопаток відмічається ясний легеневий звук. Над простором Траубе – тимпаніт.

При топографічній перкусії легень (percussio topographica) висота стояння верхівок правої і лівої легень над ключицями – 2 см. Ширина полів Креніга справа - 6 см, зліва – 5 см. Нижня межа легень:

Активна екскурсія легень по задній пахвовій лінії справа - 6 см, зліва – 6,5 см.

Аускультація легень (auscultatio pulmonum). При порівняльній аускультації легень над і під ключицями, під пахвами, вище лопаток і під лопатками вислуховується везикулярне дихання. В верхній ділянці міжлопаткового простору відмічається бронхіальне дихання. Хрипи, крепітація, шум тертя плеври відсутні. Бронхофонія однакова на симетричних ділянках грудної стінки, помірна.

2.3. Серцево-судинна система (Systema cardiovascularia)

Пульс однаковий на правій і лівій променевих артеріях, ритмічний, напружений, твердий (pulsus durus), повний (pulsus plenus), величина пульсових хвиль однакова, пульс рівномірний (pulsus aequalis), нормальний по формі, швидкий. Частота пульсу 96 уд/хв. Дефіцит пульсу не відмічається.

При огляді і пальпації серцевої ділянки (inspectio et palpatio regionis praecordii). Серцевий горб відсутній. Верхівковий поштовх відмічається в шостому міжребер¢ї при вертикальному положенні хворого, зміщений вліво, до 1 см назовні від лівої середньоключичної лінії, високий, підсилений, резистентний, площа його близько 3 см – розлитий. Пульсація в ділянці серця і великих шийних судин, в епігастральній ділянці відсутня. Пульсація печінки не відмічається. Тремтіння грудної клітки немає.

Перкуторно (percussio cordis) межа відносної серцевої тупості справа знаходиться на 1 см назовні від правого краю грудини; зверху – на 3 лівому ребрі; зліва – в шостому міжребер¢ї на 1 см назовні від лівої середньоключичної лінії. Розміри поперечника серця становлять 15,5 см (в нормі – 11- 13 см). Межі абсолютної серцевої тупості: справа – по лівому краю грудини, зліва – на лівій середньоключичній лінії, зверху – на ІV лівому ребрі.Аускультація серця (auscultatio cordis). Ритм серцевої діяльності правильний. Частота серцевих скорочень – 96 за хвилину. І тон, що вислуховується над верхівкою – ослаблений, зниженої гучності. Вислуховується акцент ІІ тона над аортою в другому міжребер¢ї справа від грудини. Розщеплення і роздвоєння тонів не відмічається. Додаткових тонів немає. Шуми під час серцевого циклу і шум тертя перикарду не вислуховуються.

Тиск в плечовій артерії становить 190/110 мм рт.ст. Максимальний тиск – 190 мм рт.ст., мінімальний – 110 мм рт.ст., пульсовий тиск – 80 мм рт.ст. Від проведення ортостатичної проби хвора відмовилась.

Органи травлення (Systemadigestorium)

Огляд ротової порожнини. Язик рожевого кольору, вологий, сосочки помірно виражені; налету, виразок, тріщин немає. Зубна формула:

відсутність зуба

Ясна рожеві, без виразок, не кровоточать, гнійних виділень немає. М¢яке і тверде піднебіння рожевого кольору, нальоту, геморагій, виразок немає. Зів звичайних розмірів. Мигдалики не виступають за межі піднебінно-язикових дужок.

Конфігурація живота звичайна. Підшкірні вени не розширені. Видима перистальтика не відмічається. Пупок нормальний. Гіперпігментації шкіри живота немає. Рубці, висипання відсутні. Передня черевна стінка приймає участь в акті дихання.

Поверхнева орієнтовна пальпація (Palpatio abdominis superficialis). Напруження м¢язів черевної стінки відсутнє. Зон болючості і гіперестезій не виявлено. Очеревинний симптом Щоткіна-Блюмберга негативний. Розходження прямих м¢язів живота, кил, пухлин не спостерігається.

Глибока ковзна методична (топографічна) пальпація за Образцовим і Стражеско (Palpatio abdominis profunda). Сигмовидна кишка знаходиться в лівій здухвинній ділянці округлої форми, твердої консистенції, рухома, безболюча, шириною близько 1,5 см, урчання відсутнє. Сліпа кишка пальпується в правій здухвинній ділянці шириною приблизно 2,5 см, еластична, рухома, безболюча, урчить під рукою. Червоподібний відросток не пальпується. Кінцевий відділ здухвинної кишки еластичний, безболючий. Висхідний відділ ободової кишки знаходиться в правій бічній ділянці живота еластичний, розміром близько 2,5 см, безболючий, рухомий. Поперечна ободова кишка знаходиться приблизно на 3 см вище від пупка, являє собою поперечно розміщений помірно щільний утвір товщиною 2 см. Нисхідна ободова кишка пальпується в лівій бічній ділянці живота еластична, шириною 2 см, безболюча, рухома. Нижня межа шлунка перкуторно-аускультативно знаходиться приблизно на 5 см вище від пупка, пальпується велика кривизна шлунка і воротар, не болючі.

Перкуторно в межах проекції кишківника відмічається чередування відділів, що дають тимпанічний звук різної інтенсивності, з відділами, що дають притуплений звук внаслідок розподілу в кишківнику рідини, газів і харчових мас. Вільна рідина в черевній порожнині не визначається.

Пальпаторно край печінки гострий, м¢який, нечутливий. Перкуторно верхня межа печінки по правій середньоключичній лінії знаходиться на рівні четвертого ребра, нижня межа не виступає на рівні правої середньоключичної лінії з-під краю реберної дуги. Розміри печінки за Курловим становлять: по правій серединноключичній лінії – 8 см, по серединній лінії – 7 см, по краю лівої реберної дуги – 6 см. Жовчний міхур не пальпується, Симптоми Курвуазьє, Ортнера, Менделя, “френікус”-симптом негативні. Підшлункова залоза при пальпації не болюча. Селезінка пальпаторно не визначається.

Сечовидільна система (Systemauropoeticum)

При огляді поперекової ділянки гіперемія шкіри не відмічається. Вибухання ділянки нирок немає. Розміри нирок при пальпації 10-11 см, знаходяться в поперековому відділі, нерухомі, не болючі. Симптом Пастернацького від¢ємний. Сечовий міхур пальпується в надлобковій ділянці у вигляді утвору еластичної консистенції, округлої форми, не болючий.

Ендокринна система (Systemaendocrinica)

Пальпується перешийок щитовидної залози м’якої консистенції, зміщується при ковтанні разом із щитовидним та персневидним хрящами, не болючий. Вторинні статеві ознаки розвинені нормально.

Нервова система і органи чуття

Розумовий розвиток добрий, інтелект збережений, пам¢ять на минулі і сучасні події збережена. Орієнтація в часі, просторі, своїй особі не порушена. Контакт легкий. Поведінка хворого при обстеженні адекватна. Сон неспокійний. Координація рухів, рівновага в нормі. В позі Ромберга хвора стійка. Нюх, смак, слух збережені. Зір дещо знижений. Дермографізм червоний, з’являється через 45 сек, зникає через 2,5 хв.

3. Попередній діагноз (Diagnosispraeliminaris)На основі скарг хворої (періодичні головні болі, що тривають декілька днів; головокружіння, що супроводжує головні болі; шум у вухах; болі в проекції верхівки серця (cardialgia), що носять колючий характер і виникають при фізичному або емоційному перевантаженні, серцебиття (palpitatio cordis); полегшення стану після прийняття заспокійливих і антигіпертензивних засобів), анамнезу захворювання (хвороба розпочалась поступово в 1973 році з появи періодичних головних болей, головокружінь, шуму у вухах, болей в серці колючого характеру; з часом ознаки захворювання посилились і носили більш тривалий характер), даних обєктивного обстеження (стабільне збільшення АТ в межах 190/110, частота пульса 96 уд/хв, пульс на променевих артеріях напружений, твердий, повний, пальпаторно верхівковий поштовх зміщений в шосте міжреберя до 1 см назовні від лівої середньоключичної лінії, високий резистентний, розлитий; перкуторно відносна тупість лівої межі серця зміщена вліво від середньоключичної лінії на 1 см; аускультативно І тон на верхівці серця ослаблений, над аортою відмічається акцент ІІ тона) можна виставити попередній діагноз гіпертонічна хвороба (morbus hypertonicus) в ІІ стадії.

4. Лабораторні і інстументальні методи обстеження.

План обстеження:

1. Загальний аналіз крові

2. Загальний аналіз сечі

3. Біохімічний аналіз крові

4. Кал на яйця глистів

5. Рентгенографія

6. Електрокардіографія

7. Фонокардіографія

8. Ехокардіографія

9. Консультація окуліста.

Результати обстежень:

Загальний аналіз крові:

Еритроцити – 3,7х1012/л (3,7-4,7х1012/л)

Нв – 120 г/л (120-140 г/л)

Кп 0,9 (0,85-1,05)

ШОЕ 3мм/год (2-15 мм/год)

Лейкоцити 6,6 х 109/л (4-9х109/л)

Базофіли 1 (0-1)

Еозинофіли 1 (0,5-5)

Паличкоядерні 5 (1-6)

Сегментоядерні 54 (47-72)

Лімфоцити 21 (18-37)

Моноцити 9 (3-11)

Біохімічний аналіз крові:

Білірубін загальний – 15,25 мкмоль/л (14,3-19,1 мкмоль/л)

Сечовина – 5,4 ммоль/л (3,3-8,3 ммоль/л)

Білок – 78,4 г/л (65-90 г/л)

АЛТ – 0,115 мкмоль/л (0,1-0,7 мкмоль/л)

АСТ – 0,1 мкмоль/л (0,1-0,5 мкмоль/л)

К – 4,8 ммоль/л (4-5,5 ммоль/л)

Nа – 156,6 ммоль/л (130-152 ммоль/л)

Загальний аналіз сечі:

Колір солом’яно-жовтий

Питома вага 0,018 г/см3 (0,018-0,02 г/см3)

Лейкоцити поодинокі в полі зору

Білок -

Цукор -

Гіалінові циліндри –

Результати рентгенографічного дослідження:

На рентгенограмі органів грудної порожнини в передній прямій проекції відмічається збільшення І дуги правого контура серця (аорти) і ІV дуги лівого контура (лівий шлуночок), “талія” серця підкреслена – аортальна конфігурація серця. В ІІ проекції (лівій косій) задній контур тіні серця (лівий шлуночок) накладається на тінь хребтового стовпа. Заключення: гіпертрофія лівого шлуночка, розширення аорти.

Результати електрокардіографічного дослідження:

Ритм синусовий, ЧСС – 96 за хвилину, вольтаж збережений, електрична вісь серця відхилена вліво (a - -16о); ознаки гіпертрофії лівого шлуночка: збільшена амплітуда R в відведеннях I, II, V5, V6, aVL, RI > RII > RIII, збільшена амплітуда S у відведеннях II, III, VI, VII, aVF. Збільшена амплітуда і тривалість комплекса QRS. Зубець Т сплощений у відведеннях І, V5, V6, aVL, сегмент ST дещо знижений відносно ізолінії.

Результати фонокардіографічного дослідження:

На фонокардіограмі І тон слідує за зубцем Q, ІІ тон – за зубцем Т синхронно записаної електрокардіограми. Амплітуда І тону зареєстрованого над верхівкою серця перевищує амплітуду ІІ тона в 1,2 рази (в нормі 1,5-2 рази), інтервал Q-І тон становить 0,06 с. Амплітуда ІІ тону над аортою перевищує амплітуду ІІ тону над легеневим стовбуром приблизно в 1,5 рази.

Результати ехокардіографічного дослідження.

На ехокардіограмі наявні ознаки зниження швидкості раннього діастолічного призакриття передньої стулки мітрального клапана, потовщення стінок лівого шлуночка і збільшення його розміру.

Консультація окуліста.

На очному дні відмічається звуження просвіту артеріол сітківки з помірним потовщенням їх стінок; вени сітківки розширені.

5. Щоденник (Decursus morbi)

6. Заключний діагноз (Diagnosis terminalis)Скарги хворої на періодичні тривалі головні болі, головокружіння, що супроводжуються шумом у вухах, слабість вказують на порушення мікроциркуляції в головному мозку, що пов’язано з збільшенням системного АТ і внаслідок цього компенсаторним звуженням судин головного мозку, що веде до гіпоксії і збудження больових рецепторів тканини мозку (за Кушаковським). Спазм артеріол, що викликається нейрогенними факторами (викид адреналіну і активація симпатичної системи при стресі), відбувається в усіх органах, в т.ч. і в нирках, що веде до активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, затримки Na і води в організмі, збільшення ОЦК, що приводить до вторинного рефлекторного звуження артеріол з метою зменшення надмірної перфузії органів, затримка Na в міоцитах судин, збільшення чутливості останніх до пресорних факторів – все це веде в кінцевому результаті до склерозування і гіалінозу резистивних судин, стабільного збільшення периферичного опору, що спричинює гіпоксію і ішемію органів, порушенню їх функції, виникненню больової імпульсації (в т.ч. з серця). Збільшений приплив крові до серця зумовлює необхідність збільшення маси (гіпертрофії) міокарда для забезпечення адекватного викидання крові в судинне русло під час систоли, при цьому УО крові збільшується, виникає спочатку компенсаторна гіпертрофія, яка вподальшому може вести до невідповідності між активністю роботи серця і кровопостачанням міокарду, ішемічної хвороби серця і серцевої недостатності (за Сумароковим і Моісеєвим). Гіпертрофія лівого шлуночка виявлена у хворої шляхом об’єктивного обстеження (пальпація, перкусія, аускультація) і підтверджена інструментальними методами діагностики (електро-, фоно-, рентгенокардіографія). При системному підвищені АТ і компенсаторному звуженні артеріол можливе завихрення току крові, пошкодження ендотеліальної вистилки судин, що полегшує проникнення в них ліпопротеїдів низької густини і веде в кінцевому результаті до розвитку атеросклерозу, що в свою чергу загрожує тромбоемболіями, аневризмами, розривами стінок судин, крововиливами (особливо небезпечні крововиливи в головний мозок). Атеросклероз коронарних судин веде до розвитку ІХС і інфаркту міокарда. Гіпоксія органів і тканин зумовлює рефлекторне пришвидшення і поглиблення дихання, що виражається задишкою.

На основі приведених скарг і анамнезу захворювання хворої, даних об’єктивного та інструментального обстежень можна виставити діагноз гіпертонічна хвороба (morbus hypertonicus) в ІІ стадії (згідно класифікації, що базується на рівні і стійкості АТ – стабільне підвищення діастолічного АТ не більше 115 мм рт.ст.)

7. Принципи терапії і профілактики.

1. Режим: рекомендується правильна організація праці і відпочинку з метою зменшення стресових впливів, насамперед психоемоційних; достатній сон; необхідне обмеження фізичного навантаження. Регулярні фізичні вправи дозволяються, якщо їх об’єм і форма контролюються спеціалістами по лікувальній фізкультурі і кардіологами.

2. Дієта: всі протигіпертензивні лікувальні режими включають обмеження солі (NaCl) в харчовому раціоні хворого до 5-6 г на добу (Сумароков А.В.), що пов’язано з необхідністю зменшення затримання води в організмі (NaCl – надзвичайно гідрофільна сполука) і зниження тим самим ОЦК, що запобігає перевантаженню серця і поглиблення його дисфункції, а також зменшує накопичення іонів Na в судинній стінці, що зумовлює зниження чутливості судинної стінки до ендогенних судинозвужуючих факторів і зменшення набухання клітин стінки судин, що веде до нормалізації їх просвіту.

При підвищенні ваги тіла необхідне зниження енергетичної цінності їжі за рахунок обмеження поступлення в організм легкозасвоюваних вуглеводів та жирів, що забезпечує в певній мірі профілактику атеросклероза та ішемічної хвороби.

3. Медикаментозне лікування

Етіопатогенетичне:

Важливе значення має седативна терапія (призначення хворому настойки валеріани, пустирника, сибазону, діазепаму, адаптогенів, таких як настойка женьшеня) і психотерапія.

Лікування гіпертонічної хвороби на сьогодні – комплексне. Воно включає застосування антиадренергічних засобів, що блокують адренергічну інервацію на рівні вазомоторного центра (клонідін, або катапресан, метилдопа, резерпін), периферичні антиадренергічні засоби – антагоністи a-рецепторів (фентоламін, празозин), антагоністи b-рецепторів (пропранолол, атенолол), що запобігають симпатичним впливам безпосередньо на серце, спільні антагоністи a і b-рецепторів (лабеталол). Застосування гангліоблокаторів (бензогексоній, пентамін) порушує передачу нервових імпульсів через периферичні ганглії, що феде до зниження артеріального тиску. Використовуються також комбіновані препарати, що містять резерпін, салуретик, калій або гідралазин (адельфан, адельфан-езідрекс К, кристипін, березид), які викликають плавне зниження артеріального тиску.З гіпотензивною метою використовують діуретики (гіпотіазид, фуросемід), які знижують артеріальний тиск за рахунок виведення з організму іонів Na, тим самим зменшується об’єм плазми, позаклітинної рідини, знижується серцевий викид, зменшується чутливість стінок судин до симпатичних впливів. Для профілактики гіпокалійемії при застосуванні калійнезберігаючих діуретиків призначають альдактон (по 0,025 г 4 рази на день) або тріамтерен.

Для зменшення тонусу гладкої мускулатури артеріол приміняють вазодилятатори (гідралазин, діазоксид тощо). Нітропрусид натрію є ефективним для купування гіпертонічних кризів.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) (каптоприл, раміприл, еналаприл) блокують перетворення ангіотензину І в ангіотензин ІІ, що є могутнім пресорним фактором і крім того стимулює утворення альдостерону, що посилює затримку Na в організмі. Препарати ІАПФ сприяють зменшенню периферичного судинного опору і збільшенню серцевого викиду.

Антагоністи іонів Са, або блокатори повільних Са каналів, (верапаміл, фенігідін, ділтіазем, циннаризин) є коректорами основного патофізіологічного механізму гіпертензії – підвищеного периферичного опору судин. Вони блокують патологічно зростаючий при гіпертензії трансмембранний тік іонів Са в клітини гладкої мускулатури, що сприяє зменшенню тонусу гладком’язових клітин судинної стінки.

Для лікування гіпертензивних кризів з переважанням підвищення периферичного опору найбільш ефективним є застосування нітропруссиду натрію, що вводиться внутрівенно крапельно; при такому типі кризу приміняють також діазоксид, ніфедипін. При кризах, що обумовлені збільшенням серцевого викиду, добрий ефект забезпечується введенням анаприліну внутрівенно, а потім при необхідності фуросеміду. Корисним при цьому є введення аміназину і клонідину.

При церебральних порушеннях часто приміняють повільне внутрішньовенне введення сульфату магнію (25% 10-20 мл).

4. Фізіотерапевтичне лікування.

Благоприємний ефект при лікуванні гіпертонічної хвороби дають і деякі нефармакологічні впливи, зокрема психологічні методи, серед яких найбільше розповсюдження отримала релаксація, в тому числі аутогенне тренування, психотерапія, навіювання. Деякі фізіотерапевтичні методи можуть доповнювати лікування гіпертонічної хвороби. Серед них в І-ІІ стадії захворювання, якщо нема загострення, приміняють синусоїдальні модульовані токи, що впливають на ділянку “комірцевої” рефлексогенної зони (СІV - DІІ); ручний масаж, підводний душ-масаж.

5. Санаторно-курортне лікування.

Після виписки із стаціонара доцільно санаторне лікування; в літній жаркий період часу в місцевих санаторіях (н-д, санаторій “Медобори”), Юрмалі; в інші пори року – на курортах Криму і Кавказу.

6. Первинна і вторинна профілактика.

Первинна профілактика включає заходи щодо виявлення осіб з “факторами ризику”, надання їм рекомендацій щодо комплексу оздоровчих і психогігієнічних заходів, а саме – раціональна організація робочого дня, виключення професійних шкідливостей, зниження надлишкової маси тіла, обмеження вживання солі, нормалізація сну, повноцінний відпочинок, регламентація навчального навантаження в школах і вузах, відмова від куріння і алкоголю, уникнення негативних емоцій.

Вторинна профілактика являється по суті і лікуванням хворих і повинна забезпечуватись мережею кардіологічних кабінетів і диспансерів, здоровпунктів в навчальних і виробничих закладах. Хворі з вираженими ознаками гіпертонічної хвороби повинні 3-4 рази на рік проходити стаціонарне лікування з проведенням всіх необхідних заходів щодо боротьби з хворобою і полегшення стану хворого.

7. Епікриз (Epicrisis)

Хвора Андрухів Степанія Михайлівна, 68 років. Поступила 03.04.2000р. зі скаргами на періодичні тривалі головні болі, що супроводжуються головокружінням, шумом у вухах, колючі болі в ділянці верхівки серця, що виникають при фізичному і емоційному напруженні, задишку. Хворіє з 1973 року. При об’єктивному обстеженні: П – 96 уд/хв, АТ – 190/110 мм рт.ст., верхівковий поштовх зміщений вниз і вліво, ліва межа серця знаходиться на 1 см назовні від лівої середньоключичної лінії, аускультативно І тон на верхівці ослаблений, акцент ІІ тону над аортою. Дані електрокардіографічного, фонокардіографічного і ехокардіографічного досліджень вказують на наявність гіпертрофії лівого шлуночка. Завдяки огляду окуліста виявлено звуження артеріол і розширення вен сітківки. Заключний діагноз: гіпертонічна хвороба (morbus hypertonicus) ІІ стадії. З лікувальною метою використовуються антигіпертензивні засоби, діуретики, седативні засоби, що зумовило покращення стану. Рекомендовано: дієта із зниженим вмістом солі, води, зменшеншення енергетичної цінності їжі за рахунок легкозасвоюваних жирів і вуглеводів; повноцінний відпочинок, уникнення емоційних і фізичних стресів; перехід на підтримуючі дози фармакологічних препаратів.

8. Використана література:

1. Кушаковский М.С. Гипертоническая болезнь и вторичные артериальные гипертензии. – М., Медицина, 1982, 288 с.2. Сумароков А.В., Моисеев В.С. Клиническая кардиология. Руководство для врачей. М., «Универсум Паблишинг»1996, 240 с. (с.139-149)

3. Внутренние болезни. Комаров Ф.И., Кукес В.Г., Сметнев А.С. – М., Медицина, 1991, 688 с. (с.171-180)

4. Артериальные гипертензии. Гогин Е.Е., Сененко А.Н., Тюрин Е.И. – Л., Медицина, 1978, 272 с. (с.183-216)

5. Пропедевтика внутренних болезней. Василенко В.Х. – М.: Медицина, 1989, 512 с. (с.189-204, 260-263)