Короста

Синоніми: чухачка, сверблячка; лат. – scabies. Заразне паразитарне захворювання, яке викликається коростяним кліщем – sarcoptes scabiei de Leer – внутрішкірним паразитом.

Актуальність. Нині спостерігається ріст захворюваності на коросту в різних регіонах світу.

Захворюваність на коросту по роках (дані по Коломийському ШВД)

1975 р. - 141 чол.

1976 р. - 107 чол.

1977 р. - 82 чол.

1980 р. - 53 чол.

1985 р. - 18 чол.

1991 р. - 21 чол.

1995 р. - 68 чол.

2000 р. - 33 чол.

Етіологія. Короста була відома ще 400 років тому в Китаї, Єгипті та Стародавньому Вавилоні. Ще у ХІІ ст. арабський лікар Авензор описав зовнішні ознаки коростяного кліща і його здатність проникати в шкіру тварин. Але досконально роль кліщів в етіології корости довів у 1834 р. Н.Рінуччі. Великий внесок у вивчення корости вніс німецький дерматолог Ф.Гебра (1844). Ґрунтуючись на результатах спостережень за більше ніж 2000 хвилин, він вперше детально описав й удосконалив засоби її лікування.

Представники роду Sarcoptes нині відомі як паразити понад 40 видів тварин – хазяїнів. На тваринах, з якими людина має безпосередній контакт, паразитує близько 10 форм коростяного кліща: S.s. canis – паразит собаки та сільськогосподарських тварин; S.s. equi – паразит коней; S.s. bubulus – паразит велької рогатої худоби.

Більшу частину життя кліщі проводять у товщі шкіри. Самка прогризає ходи в епідермісі, живиться й відкладає яйця. В шкірі відбувається метаморфоз від личинки до дорослих кліщів. Однак при розселенні по тілу людини кліщі на певних стадіях розвитку виходять на поверхню шкіри й активно рухаються по ній у пошуках нових місць проникнення.

Кліщі малорухливі, вони здійснюють за добу шлях в 1 мм. Самці живуть на поверхні шкіри і після популяції з самкою відмирають. Життєвий цикл самки – 2 міс.

При кімнатній температурі кліщ гине протягом 5-6 днів, а при мінусовій – не витримує і 2 год. При китянінні він гине миттєво. Згубно впливають на кліща препарати сірки, дьогтю, нафти, деякі нафтопродукти (бензин, керосин), ароматичні речовини (бензил-бензоост).

Патагонез. Самка проникає до зернистого шару шкіри і прокладає хід на його межі з роговим.

Прокладаючи хід, самка живиться переважно клітинами зернистого шару.

Рухаючись, самка позаду себе відкладає яйця, які прикріплюються до дна ходів за допомогою клейкої речовини, що її виділяють залози яйцеводів. Життєвий цикл коростяного кліща чітко поділяється на два періоди – репродуктивний і метаморфічний.

Репродуктивний період проходить у материнському ході, де самка відкладає яйця, з яких вилуплюються личинки. Личинки виходять із ходу і проникають у шкіру. В місцях метаморфозу від личинки до дорослої особи утворюються везикули і папули, метаморфічні ходи.

Інкубаційний період становить 2 тижні, але може бути від 1 до 4 тиж. Основними клінічними симптомами корости є свербіж, який посилюється увечері, наявність коростяних ходів, поліморфізм висипань.

Коростяний хід має вигляд підвищеної над шкірою смуги білого або брудно-сірого кольору, прямої або вигнутої, довжиною від 1 мм до декількох сантиметрів.

Захворювання зустрічається однаково часто як у чоловіків, так і в жінок різного віку.

Сприйнятливість людини до корости висока.

Джерелами збудника при корості є хвора людина. Частота зараження зумовлена побутовими і соціальними контактами хворого.

Сім'я є головним осередком корости. Епідеміологічний аналіз свідчить, що хворіє третина членів сім'ї. Джерелом інвазії найчастіше бувають дорослі.

Механізм передачі збудника.

Виділяють прямий і непрямий шляхи зараження коростою. При прямому шляху зараження збудник переходить безпосередньо від хворої до здорової в момент доторкання частин тіла. Непрямий шлях – це передача збудника через предмети побуту, передусім особистого користування. Найпоширеніший шлях зараження – спільне перебування в постелі, статеві контакти. Серед предметів домашнього вжитку, через які можливе зараження, перше місце посідає постільна і натільна білизна, спальні мішки, менше значення мають рушники, рукавиці.

Сезонність. Захворювання на коросту можливе в усі періоди року, але найчастіше – взимку.

Специфічна терапія.

Використовують 20% водно-мильну емульсію бензолбензоату, яку втирають у шкіру 2 рази по 10 хвилин з 10-хвилинною перервою 2 дні підряд. Одночасно змінюють натільну і постільну білизну.

Флуцидерм тм (туби по 15 г).

Спосіб застосування: невелику кількість керму наносять два або три рази на день на вражену ділянку шкіри і легко втирають, мазь флуцинар 0,025%, мазь синафлана 0,025%. Через 3 дні після проведеного лікування призначають ванну або душ.

Протиепідемічні заходи.

Особливу увагу слід приділяти активному виявленню хворих, оперативному обстеженню джерел зараження і контактних осіб, а також проведенню профілактичних і лікувальних заходів в осередку.

При виявленні корости у школярів і дітей, які відвідують дошкільні дитячі заклади,, їх ізолюють на час проведення повноцінного лікування.Лікування хворих на коросту здійснюють амбулаторно і стаціонарно.

Велике значення має організація поточної дезинфекції, яка спрямована на зниження збудника в навколишньому середовищі.

У профілактиці корости і боротьбі з нею важливе значення має санітарно-просвітня робота, яку необхідно проводити цілеспрямовано, використовуючи різні форми, включаючи пресу, кіно, телебачення.