Лікарська рослинна сировина, що використовується для приготування водних витяжок

Ще в доісторичні часи люди користувалися дикими рослинами для лікування своїх хвороб. Відомі лікарі стародавніх часів – Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму (Гліній, Гіппократ, Гален, Ібн-Сіна – знали і широко використовували у своїй практиці багато лікарських рослин.

До наукової медицини з народної перейшло чимало ефективних лікувальних засобів, які набували широкого застосування. Наукові дані дали можливість хіміко-фармацевтичній промисловості освоїти і виготовляти з лікарських рослин препарати: теофедрин, платифілін, резерпін, секуренін. Чимало рослин використовується також у вигляді відварів та настоїв.

Приготовлення витяжок, одержаних з допомогою гарячої води, регламентується в спеціальній статті ДФ Х, котра визначає необхідну дрібність вихідних матеріалів, конкретні способи приготування і концентрацію водних витяжок в тих випадках, коли вона не дана в рецепті. Як правил, настої і відвари готують так: 1 частина рослинного матеріалу на 100 об’ємних частин готової витяжки. Настої і відвари із трави горицвіту, трави конвалії, кореня істоду, кореневища з коренями валеріани готують в співвідношенні 1:30.

Настої і відвари з ядовитих і сильнодіючих матеріалів готують за рецептами. В протилежному випадку з 1 г матеріалу готують 400 мм витяжки. Необхідно мати на увазі, що вказані співвідношення вимагають обов’язкове використання стандартних рослинних матеріалів. Матеріали, які містять діючих речовин менше, як вказано в стандартах, вважається непридатними.

При призначення у лікарських рецептах водних витяжок вказують вид витяжки (настій, відвар), вихідний матеріал, а також концентрацію готової витяжки.

Rp.: Dec. rad. Polemonii cоerulei 6,0 – 18 ml

D.S. По 1 ст. л. 3 рази в день.

Rp.: Inf. rhizoma cum racidis Valerianae ex 10,0-200 ml

D.S.

Кількість води, потрібно для одержання витяжки в наш час, як правило, не вказується. Об’єм визначають, підсумовуючи кількість витяжки, вказаної в рецепті, і додаткової кількості для компенсації адсорбції рідини сировиною – визначають множенням прописаної маси сировини на коефіцієнт водопоглинання, котрий показує кількість рідини, яку містить й г сировини після його вижимання. Коефіцієнт водопоглинання знаходять по стандартних таблицях.

Rp.: Inf. Horum Chamomillae 200 ml

D.S. Полоскання.

При відсутності вказівок в рецепті настій готують, виходячи з розрахунків: 10 ч сировини на 100 мл настою По даних з таблиці на 1 г квітів витрачається 3,4 мл витяжки.

Води треба взяти: 200+3,4=268 мл.

Для одержання настоїв подрібнений матеріал поміщають у інфундирку, наперед прогріту 15 хв. на кип’ячій водяній бані інфундирного апарату, обливають розрахованою кількістю холодної води і екстрагують 15 хв. Потім інфурдирку знімають з водяної бані і залишають для охолодження на 45 хв., проціджують через серіал віджимають, якщо його не дуже мало. В разі потреби доводять водою до певного об’єму.

Відвари з листя толокнянки, кореневища і кореня ревеня, кореневища зміївика і лапчатки і кори дуба ДФ рекомендує проціджувати негайно після зняття з водяної бані, так як відвари швидко мутніють навіть при незначному пониженні температури.

З толокнянки готують тільки відвари, навіть якщо в рецепті вказаний настій. Відвари готують також з сировини, яка містить дубнівні речовини (кора дуба, кореневище зміївика) і антралікозиди (кора крушини, ягоди жостері, листяниці), поскільки форма настою не забезпечує повного переходу діючих речовин у витяжку. Витяжки з сировини, що містить алкалоїди, рекомендують підкислювати (лимонна чи винна кислота).

Одержання настоїв і відварів розведенням концентрованих витяжок.

Свіжо-виготовлені настої і відвари часто мають неодинакові властивості внаслідок нестандартності вихідної сировини, ступеня подрібненості, кількості води, терміну напрівання і охолодження і т.д. Вказані недоліки, а також затрати значного часу для виготовлення спонукали до використання концентрованих припаратів, які розводять водою.

Фармацевтична промисловість випускає значну кількість рідких і сухих концентратів. Часто використовують способи аптечної заготовки концентратів по спеціальних прописах: настоювання рослинних матеріалів при кімнатній температурі, взбовтування. В якості екстрагента використовують найчастіше водно-спиртові суміші 8-20 %.

Використання концентратів дають можливість одержати витяжку з необхідною кількістю діючих речовин. Хоча і деякі недоліки у використанні їх: колір, забарвленість, лужність.

Настої і відвари призначаються і в суміші з іншими лікарськими засобами. В останньому випадку виготовлення ліків складається по меншій мірі з 2-х стадій;

-виготовляють необхідну кількість витяжки;

-в склад витяжки вводять інші інградієнти.

Екстракти – це концентровані витяжки із рослин, очищені від баластних речових.Рідні екстракти готують в співвідношенні 1:1. В якості екстрагента найчастіше використовують 70% етиловий спирт. На відміну від настойок, котрі є розбавленими витяжками, рідні екстракти представляють висококонцентровані витяжки (містять найбільшу кількість діючих речовин). При одержання рідних екстрактів використовують способи перполяції, реперполяції і проти зустрічній екстракції.

З метою очищення від баластних речових рідкі екстракти відстоюють декілька діб при температурі не вище 8оС. після чого фільтрують чи центрифугують. Після чого вони стають більш стійкими.

Густі екстрагенти, представляють в’язкі (які містять 25 % вологи) маси. Густа консистенція обумовлена тими, що більша частина екстрагента із густого екстракту видаляються з допомогою вакуумної випарки. Таким чином густий еск. – це не тільки висококонцертована, але і згущена витяжка. Вони в сухому місці підсихають і перетворюються в тверді маси, у вологому відсиріють і пліснявіють, тому їх зберігають в герметичних упаковках. В якості екстрагента використовують гарячу або холодну воду (до останньої додають хлор., розчин аміаку) спирт. Одержують їх так 1. одержання витяжки, 2. очистка від баластних речовин (в присутності адсорбситу кип’ятінням, а також спиртом), 3. випарювання (згущення) (50-60оС).

Сухі екстракти – це висушені витяжки, у вигляді порошків чи губчастих мас. Вміст вологи не більше 5%. Одержання і очистка сухих екстрактів не відрізняється від густих. Додатковою надією є висушування згущеної витяжки у вакуум – вальцовій сушениці або сушка незгущеної витяжки. Сухі витяжки випускаються як в чистому вигляді, так і в суміші з розчинниками – молочний цукор, глюкоза.

Основною ознакою доброякісності екстрактів є вміст діючих речовин. В рідких екстрактах визначають вміст спирту, важкі метали, у густих і сухих – вміст вологи і важкі метали. Осади, які випадають при зберіганні рідких екстрактів відфільтровують, і його знову використовують.

Література:

1.”Технологія ліків”. І.С. Ажгихин. Ви-цтво “Медицина” – 1980.

2.”Лікарські рослини і їх застосування в народній медицині”. М.С. Марченко, В.І. Сила, Л.Л. Володарський. Ви-цтво “Здоров’я”. Київ – 1972.