Основи спеціального догляду за хворими
Догляд за хворими включає заходи, які є невід'ємною складовою комплек¬сного лікування хворих. Кожний хво¬рий, що перебуває у стаціонарі, ви¬магає особливого догляду.
Догляд за хворими залежить від ха¬рактеру захворювання, його тяжкості, наявності у них супутніх захворювань, об'єму операцій. Одні хворі потребу¬ють лише загального догляду, інші — спеціального.
Особливий догляд потрібен хворим у перед- та післяопераційний періоди. Адже небезпідставно вважають, що проведена операція — це лише 50 % за¬поруки ії успіху, а 50 % припадає на ведення перед- та післяопераційного періодів.
У попередніх розділах ішлося про загальний догляд за хірургічними хво¬рими. Зараз буде розглянуто питання спеціального догляду.
Спостереження та догляд за психі¬кою та нервовою системою. Саме пе¬ребування людини в хірургічному ста¬ціонарі накладає відбиток на її психі¬ку. Коли ж її ще до того чекає опера¬ція, це вже є стресова ситуація. Пе¬ред хворими виникає ціла низка про¬блем. Чи потрібна операція? Як вона пройде? Чи не буде ускладнень у після¬операційний період? Все це зазвичай позначається на здоров'ї людини, особ¬ливо станові її психіки і нервової си¬стеми. Давно помічено, що від стану психіки залежить соматичний стан хво¬рого. Ще Гіппократ писав: "Очевидним і великим доказом існування мистецт¬ва буде, коли хтось, забезпечивши пра¬вильне лікування, не припинить підба¬дьорювати хворих, аби вони не дуже хвилювалися і старалися наблизити час одужання". На значенні психічних чин¬ників для лікування захворювань постійно наголошували у своїх працях класики медицини Г. Захар’їн, В. Манасеїн, В. Бехтерєв і багато інших.
У разі правильної підготовки психі¬ки іноді можна спостерігати, що хво¬рий, який спочатку відмовлявся від операції, охоче на неї згоджується. Підготовка психіки сприяє зменшен¬ню страху перед хірургічним втручан¬ням, заспокоює нервову систему.
Спостереження за психікою хворого в перед- і післяопераційний періоди тісно пов'язане з питаннями медичної деонтології. Лікар повинен вивчати не лише хворобу, але й хвору людину, ста¬витися до неї з великою повагою, піклу¬ватись, аби вона швидко одужала.
Неухильне дотримання принципів деонтології медичним персоналом хірургічних відділень, палат інтенсив¬ної терапії є запорукою успіху лікуваль¬ної роботи хірургічних стаціонарів, бо в них зосереджено хворих з найтяжчим перебігом недуги.
Післяопераційний догляд за хвори¬ми з тяжкими травматичними ушкод¬женнями або після складних оператив¬них втручань вимагає ще й особливої витримки, професійної мужності.
Доглядаючи за хворими, медперсо¬нал повинен пам'ятати, що слово—мо¬гутній чинник впливу на людину і тре¬ба вміти ним користуватися. Вольтер говорив: "Надія на одужання — поло¬вина одужання".
До хірургічного методу лікування у багатьох хворих виробляється особливе ставлення — вони вірять у нього, розу¬міють неминучість і необхідність опе¬рації, надіються на одужання і в той же час бояться болю, нещасливого завер¬шення, ускладнень. Хірург і весь ме¬дичний персонал завжди повинні підтримувати у хворих віру в одужання.
Для лікаря будь-якого фаху, а для хірурга тим паче, знання психології хво¬рого залежно від особливостей соматич¬ної патології має надважливе значення.
Вплив психіки на перебіг соматичних процесів безперечний, так само і вплив соматичних процесів на психіку хворо¬го. У оповіданні "Смерть Івана Ілліча" Л. Толстой, описуючи хворобу Івана Головіна з компетентністю медика і пси¬холога наводить фізичні ознаки почат¬ку, розгортання, поглиблення і кінця захворювання. Поряд з тим автор опи¬сує психічний стан хворого, відчуття, переживання і думки приреченої люди¬ни, яка усвідомлює це. Автор доводить вплив фізичного страждання на психіку хворого і, навпаки, вплив його пере¬живання на перебіг захворювання.
У цьому ж самому оповіданні він вказує на великий вплив догляду за хворими на їх психічний стан.
"Лише Герасим робив все просто, легко, нечутно, що заспокоювало Іва¬на Ілліча . Герасим приніс стілець, поставив його, не грюкнувши, враз опустив на підлогу і підняв ноги Івана Ілліча на стілець. Івану Іллічу видало¬ся, що йому стало легше, як Герасим високо підняв його ноги".
Елементи психотерапії є невід'єм¬ною складовою діяльності хірурга. Вони потрібні йому так само, як знання асеп¬тики чи антисептики.
Поряд із психікою важливе значення відводиться стану нервової системи хво¬рого. Треба за допомогою різних меди¬каментозних препаратів заспокоїти хво¬рого, зменшити страх перед операцією.
Спостереження за нервовою систе¬мою охоплює такі моменти: стеження за свідомістю хворого, його сном, ста¬ном чутливої чи рухової сфери (біль, судоми, параліч), настроєм (пригніче¬ний чи збуджений).Як у передопераційний, так і в піс¬ляопераційний період слід забезпечити хворому душевний спокій і тишу. Варто усунути всі фізичні і психічні подразни¬ки (шум, гамір, голосні розмови, кри¬ки), не читати книг з певним сюжетом, не переглядати емоційних телефільмів, не допускати до хворих тих, хто може викликати у них негативні почуття.
Забезпечення хворому доброго, спо¬кійного сну — один із важливих чин¬ників, що сприяють швидкому одужан¬ню. Сон — це стан гальмування кори великого мозку внаслідок виснаження його клітин через тривале, одноманіт¬не подразнення. Зрозуміло, що під час перебування хворого в хірургічному стаціонарі таких подразників у нього вдо-сталь. Безсоння робить хворих дратів¬ливими, що погано позначається на перебігу хвороби.
Під час сну рани загоюються краще, запальні процеси виражені слабше. До¬могтися повноцінного сну у хворих після операції можна за допомогою різних ме¬дикаментозних препаратів (розчини бро¬му, літичні суміші, еленіум, седуксен, тазепам, мепробамат, еуноктин, раде-дорм, реладорм, рогіпнол і ін.).
У цей період не треба шкодувати пре¬паратів, які тамують біль (морфій, про¬медол, норфін, трамал, анальгін ін.).