Основні види вакцин, вакцинопрофілактика, календар щеплень
Досягнення сучасної мікробіології, імунології та інших наук дають змогу глибше пізнати ос-нови розвитку патології і захисних сил організ¬му, розробляти ефективні методи боротьби із захворюваннями. У загальному комплексі про¬тиепідемічних заходів, які широко проводяться в нашій країні, вели¬ке значення приділяється специфічній профілактиці і терапії інфек¬ційних хвороб, зокрема штучній імунізації людини і тварин за допо¬могою вакцинації.
Вакцини (лат. vacca — корова) — препарати, що складаються з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяль¬ності. Ці специфічні речовини дістали назву від противіспяного пре¬парату, виготовленого з вірусу коров'ячої віспи. Метод щеплень за допомогою вакцин називають вакцинацією, або імуніза¬цією.
Творцем наукової теорії запобігання інфекційним захворюван¬ням за допомогою виготовлених в лабораторії вакцин був засновник медичної мікробіології Л.Пастер. Вперше вакцинацію було здійсне¬но в 1796 р. англійським лікарем Е.Дженнером, який штучно прище¬пив дитині коров'ячу віспу, в результаті чого ця дитина набула іму¬нітету до натуральної віспи.
Вакцини врятували людство не тільки від віспи. Переможено тяжку дитячу хворобу поліомієліт, вакцина БЦЖ виявилася досить ефективною проти туберкульозу. За допомогою вбитих мікробів або виділених з них антигенів створюється стійкий імунітет до кору, кок¬люшу, правця, газової гангрени, дифтерії та багатьох інших інфек¬ційних захворювань. Велика надія покладається на вакцинопрофі-лактику у боротьбі з ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами і маля¬рією.
Сучасні вакцини поділяють на чотири групи:
а) вакцини, які виготовляють із живих збудників з ослабленою вірулентністю (проти віспи, туберкульозу, чуми, сибірки, сказу, грипу, полімієліту та ін.);
б) вакцини з убитих патогенних мікробів (холерна, черевноти¬фозна, коклюшна, лептоспірозна, поліомієлітна тощо);
в) анатоксини (виготовляються з екзотоксинів відповідних збуд¬ників обробкою їх 0,3-0,4 %-м розчином формаліну і витриму¬ванням при температурі 38-40 °С протягом 3—4 тижнів). Добуті у такий спосіб дифтерійний, правцевий, стафілококовий, холер¬ний та інші анатоксини знайшли широке застосування в практи¬ці;
г) хімічні вакцини (їх виготовляють не з цілих бактеріальних клітин, а із хімічних комплексів, добутих шляхом обробки сус¬пензії клітин спеціальними методами; наприклад, для профілак¬тики черевного тифу і правця застосовують хімічну сорбовану вакцину з О- і Vi- антигенів черевнотифозних бактерій і очище¬ного концентрованого правцевого анатоксину).
Вважають, що найбільш перспективними є комбіновані полівак-цини, що містять різні антигени. За допомогою таких асоційованих полівакцин можна буде виробляти антибактеріальний, антитоксич¬ний і противірусний імунітет. При специфічній профілактиці інфек¬ційних хвороб часто використовують моновакцини, дивакцини і тривакцини. Останнім часом почали застосовувати рекомбінантні вакцини з рекомбінантних штамів бактерій і вірусів.
Вакцини застосовуються не тільки для профілак¬тики, а й для лікування хронічних процесів, що мають млявий пе¬ребіг, — дизентерії, бруцельозу, фурункульозу, гонореї та інших хвороб. З цією метою використовують вакцини з убитих мікробів, анатоксини, екстракти із стафілококів тощо. Досить ефективним виявилось використання полівалентної стафілококової, стрептоко¬кової, гонококової, протибруцельозної вакцин.
При орнітозі, актиномікозі, коліентеритах, стафілококових та ін¬ших захворюваннях хороші результати дає комплексна імуноанти-біотикотерапія. Ефективним виявилось також застосування аутовак-цини, тобто вакцини, виготовленої з культури бактерій, виділеної від даного хворого. Вакцинація проводиться різними способами: на-шкірно, підшкірно, через рот, у слизову оболонку носа тощо.
Препарати, що містять антитіла, які згубно діють на мікроби або нейтралізують їхні токсичні продукти, дістали назву сироваток. Виробляють їх із крові тварин, яких імунізують певним антигеном (живі чи вбиті мікроби, віруси, мікробні, тваринні та рослинні ток¬сини). Лікувальні і профілактичні сироватки випускають в очищено¬му вигляді (без баластних білків, які не містять специфічних антитіл).
Сироватки поділяють на антитоксичні і антимік¬робні. До перших належать протиботулічна, протидифтерійна, протиправцева та інші. Антимікробні сироватки містять глобуліни і імуноглобуліни. Останні добувають методом фракціонування сироваткових білків із спиртововодяних сумішей при температурі нижче від О °С.
Імуноглобуліни, виділені з крові людини, з профілактичною ме¬тою використовують проти поліомієліту, кору, коклюшу, вірусного гепатиту, скарлатини та інших інфекцій. Нині виготовляють специ¬фічні Імуноглобуліни спрямованої дії із сироватки донорів, які іму-нізовані проти даної інфекції.Сироватки застосовують і з діагностичною метою, зокрема, щоб визначити природу збудника, який спричинив якесь захворювання. Багаторічне застосування вакцин і сироваток показує, що специфіч¬на профілактика має дуже важливе значення в системі заходів проти епідемій.
Донедавна ми профілактували за допомогою вакцин тільки сім інфекцій: туберкульоз, дифтерію, правець, коклюш, кір, свинку і поліомієліт.
З 1997 року в календар обов`язкових щеплень внесені ще дві вакцини - проти гепатиту В и краснухи. Треба визнати, що увесь світ у цьому плані далеко пішов уперед. В Америці всі діти вакцинуються проти краснухи з 1967 року. Тому там це захворювання практично зникло. У нас же вакцини проти краснухи не було, оскільки в недалекому минулому всі роботи з її створення були згорнуті.
Формально краснуха відноситься до неважких дитячих інфекцій. Однак у хворих краснухою бувають ускладнення, у тому числі енцефаліти й інші важкі поразки центральної нервової системи. Крім того, як ми вже говорили, у вагітних жінок хвороба викликає важку внутрішньоутробну поразку плоду. Вихід тільки один - вакцинація. Сучасна ситуація ускладнюється тим, що вітчизняної вакцини проти краснухи немає, а купувати іноземну - дорого. Але, у принципі, я не бачу нічого страшного в тому , що люди, що піклуються про своє здоров`я, будуть здобувати цю вакцину самі.
Іншу нову для нас вакцину - проти гепатиту В - увесь світ також давно ввів у число обов`язкових. Ми - теж, але поки вакцинувати населення проти цієї підступної і дуже небезпечної інфекції повною мірою ми не в змозі: держава не виділяє необхідного фінансування для покупки відносно дорогих препаратів. В останні роки - і про це , на жаль, знають лише фахівці - гепатит В став перетворюватися в дійсне національне нещастя. Зараз Мінздрав закуповує в рік приблизно два мільйони доз вакцини проти гепатиту В. У Москві активно реалізується шкільна програма, відповідно до якої обов`язково вакцинують усіх дітей перед- та пубертатного віку (12-14 років). Результати вже є: захворюваність гепатитом В трохи знизилася.
Куди великих успіхів ми домоглися в боротьбі з поліомієлітом. Раніш поліомієлітная вакцинація складалася з дев`яти доз. Тепер завдяки плановим календарним щепленням епідеміологічна обстановка в нашій країні настільки покращилася, що захворюваність поліомієлітом практично знизилася до нуля.
Зараз ми перейшли на шестиразову вакцинацію. Для повного виключення ускладнень на живу поліомієлітную вакцину за графіком краще вводити дві перші дози інактивованої вакцини. Потім продовжити введення живий оральной полиомиелитной вакцини, як це робиться в багатьох країнах, наприклад у США.
Великою проблемою залишається поки гепатит А. Кількість випадків захворювань у нашій країні збільшилося. Гепатит А помилково вважається легкою інфекцією, а насправді це важка хвороба, мінімум на місяць приковывающая людини до постелі. Печінка після її відновлюється від 3 до 12 місяців.
Три роки тому ми почали в обов`язковому порядку двічі вакцинувати дітей проти кору і свинки. Ревакцинація(повторне щеплення перед школою) дозволяє захистити тих дітей, у яких імунітет після першого щеплення з якої-небудь причини не виробився або згас .
Рівень привитости (тобто охоплення населення, що одержало вакцину) повинний бути не менш 95%. Тільки при такому кількісному співвідношенні створюються реальні умови повної ліквідації захворювання. Дуже важливо, щоб лікарі були добре інформовані і самі пропагували вакцинирование.
У якому віці найкраще почати вакцинування?
Взагалі починати вакцинопрофілактику можна в будь-якому віці. Але чим раніш ми сформуємо у дитини імунітет, тим більше ймовірність того, що при випадковій зустрічі з інфекцією вона вже не захворіє.
Відповідно до сучасного календаря щеплень вакцинація проти гепатиту В робиться відразу після народження, у перші 24 години. Але можна почати вакцинування і з 3-х місяців, разом з АКДС (вакцина проти коклюшу, дифтерії і правця) і вакциною проти поліомієліту. У 12-15 місяців - щеплення проти кору, епідемічного паротиту і краснухи (повторно - у 6 років). Докладний календар профілактичних щеплень можна одержати в будь-якого дитячого інфекціоніста.
Ще один важливий момент: якщо мати - носій вірусу, наприклад гепатиту В, те вона може передати його дитині через плаценту. Особливо часто (у 95% випадків) зараження відбувається при пологах. Тому якщо ми уведемо вакцину протягом 24 годин після народження, хвороба в дитини не розів`ється.
Що ж стосується вакцинації проти грипу, то я настійно рекомендую усім без винятку робити протигрипозне щеплення. Тим самим ви убезпечите і себе, і ваших дітей від цього найпоширенішого інфекційного захворювання.