Первинна профілактика цукрового діабету. Фактори ризику цукрового діабету
Профілактика цукрового діабету.
Сучасні дані про етіологію і патогенез цукрового діабету, епідеміологічні дослідження, які дозволяють одержати дані про поширеність не лише діабету, але і його судинних проявів, про фактори ризику і природну еволюцію, стають нау¬ковою основою профілактичних заходів.
Виділяють первинну і вторинну профілактику цукрового діабету Під первинною профілактикою розуміють ряд ме¬дичних і соціальних заходів, спрямованих на попередження виникнення захворювання способом активного цілеспрямованого впливу на патогенетичні механізми, що лежать в основі хвороби, і на чинники, сприяючі й розвитку.
Вторинна профілактика - це попередження виникнення ускладнень цукрового діабету, збереження стану стійкої компенсації захворювання. У зв'язку з гетерогенністю цук¬рового діабету необхідні диференційовані підходи до первин¬ної профілактики.
9.1. Профілактика інсулінозалежного цукрового діабету
До первинної профілактики ІЗЦД відноситься виявлення схильності у родичів хворих на цукровий діабет способом визначення антигенів системи HLA, а також визначення ан¬титіл до глутаматдекарбоксилази. У родичів з однаковими із хворими на ІЗЦД гаплотипами HLA необхідно здійснювати систематичний контроль вуглеводного обміну, визначати вміст ІРІ і С -пептиду в крові. Одночасно призначають фізіологічну дієту з обмеженням легкозасвоюваних вуглеводів дозовані фізичні навантаження Можливе визначення і інших маркерів, титру антитіл до поверхневих антигенів острівців, субпопуляцій лімфоцитів, однак ці показники є менш специфічними. В окремих випадках можна визначити, як маркери, показники НвА1с і С-пептиду. Зокрема, зни¬ження концентрації С-пепиду може свідчити про порушення секреторної функції бета клітин.
Для профілактики ІЗЦД, при найперших проявах захво¬рювання можна використовувати ранні втручання в процеси імуногенезу. На сьогодні доступні деякі методи для корекції імунопатогенезу ІЗЦД: застосування глюкокортикоїдів, циклоспорину А, інтерферону, азатіоприну. Однак, їхнє використання в клінічній практиці ще потребує подальшого вивчення.
Враховуючи можливість вірусної природи ІЗЦД, деякі дослідники пропонують вакцинацію проти бетацитотропних вірусів (краснухи, епідемічного паротиту, Коксакі В4). Така вакцинація розроблена і проводиться у Фінляндії, але про її ефективність судити ще рано, оскільки частота ІЗЦД у Фінляндії залишається однією з найвищих у світі (J.H. Fuller, 1992),
Доведено участь у патогенезі ІЗЦД також різних хімічних сполук (нітрозамінів, родентицидів тощо), що зу¬мовлює здійснення контролю за вмістом цих речовин в хар-чових продуктах.
Особливої уваги щодо профілактики цукрового діабету заслуговує питання раціонального планування сім'ї. Точна діагностика спадкового дефекту патології острівцевого апа¬рату підшлункової залози на рівні ДНК відсутня, тому меди-ко-генетичний прогноз на основі аналізу клінічних спостережень може служити важливим критерієм для такого планування. Найбільший ризик появи потомства з цукровим діабетом виникає у сім'ї, де двоє батьків хворіє на ІЗЦД. За даними різних авторів, захворюваність дітей на діабет у та¬ких батьків складає від 30 до 100%. Тому від планування народження дітей у сім'ях такого типу слід утримуватися.
Частіше виникає ситуація, коли хворі на ІЗЦД одружу¬ються із здоровими людьми. У таких випадках необхідним с детальний аналіз генетичних характеристик здорового парт¬нера. При відсутності даних, що вказують на наявність гете¬розиготного носійства у шлюбного партнера, немає підстав для обмеження народження дітей.
Високий ступінь ймовірності гетерозиготного носійства гена діабету в одного з партнерів при наявності ІЗЦД у Дру¬гого становлять велику небезпеку для потомства. Досить значним є відсоток виникнення цукрового діабету і у тих сім'ях, де обидва партнери мають ген гетерозиготного носійства ІЗЦД. Тому шлюби із сімей з ІЗЦД та особами з обтяженою спадковістю щодо цукрового діабету не рекомен¬дуються.
Таким чином, питання профілактики ІЗЦД потребують подальшого вивчення.
9.2. Профілактика інсулінонезалежного цукрово діабету.
Значна частота сімейних форм ІНЗЦД має важливе зна¬чення для його первинної профілактики. Фактори зовнішнього середовища нерідко реалізують генетичну схильність до діабету II типу. На жаль, надійних генетичних маркерів ІНЗЦД до цього часу немає.
Основна роль у здійсненні заходів щодо первинної профілактики ІНЗЦД належить дільничним терапевтам. Саме вони повинні активно спостерігати за станом здоров'я людей, які мешкають на їхніх дільницях. На початку кожно¬го року дільничні терапевти формують список загрозливого щодо цукрового діабету контингенту населення і протягом року забезпечують його обстеженням способом визначення цукру в крові.Слід пропагувати здоровий спосіб життя, що передбачає раціональне збалансоване харчування, нормалізацію маси тіла, боротьбу з гіподинамією. Саме ожиріння є одним з най¬важливіших факторів ризику щодо ІНЗЦД. Тому особливу увагу слід звертати на сім'ї, у яких є особи з надмірною масою тіла та ожирінням. Необмежене вживання вуглеводів, що значно перевищує енерговитрати, є несприятливим чин¬ником для функції підшлункової залози. Потрібно враховувати той факт, що з кожним наступним десятиліттям (після 40 років) основний обмін речовин в організмі зменшується на 7,5%, що вимагає адекватного зниження калорійності їжі.
Необхідно зважати на всі стани, пов'язані з гіперпродукцією контрінсулінових гормонів; нормалізація рівнів таких гормонів є важливим чинником профілактики ІНЗЦД. Сприяє розвитку порушень вуглеводного обміну тривала терапія глюкокортикоїдами з приводу різних захво¬рювань. З профілактичної точки зору нагадаємо ряд препа¬ратів, які можуть викликати такі порушення: гіпотензивні середники (адельфан, клофелін, гемітон, брінальдікс), психоактивні речовини (галопсридол, аміназин, амітріптілін тощо), анальгетики, антипіретики, протизапальні засоби (індометацин, парацетамол, аспірин у великих дозах), оральні контрацептиви тощо. Ці препарати з великою обе¬режністю слід призначати особам з факторами ризику цук¬рового діабету, при цьому необхідно контролювати рівень глікемії і рекомендувати обмежене вживання рафінованих вуглеводів.
З метою виявлення ранніх стадій цукрового діабету потрібно здійснювати масові обстеження населення. На сьо¬годні, поки ще не впроваджені у практику охорони здоров'я експрес-аналізатори глюкози, слід зосередити увагу на обстеженні організованих колективів і осіб з факторами ризику.
Виявлення порушення толерантності до глюкози не є ме¬жею діагностичних можливостей. Ефективність первинної профілактики значно зросте, якщо здійснювати діагностику осіб з предіабетом. Методологічну основу нового напряму первинній профілактиці цукрового діабету заклали дослідженню рівнів гормональної регуляції гліколізу та глюконеогенезу, а також піруватдегідрогеназної системі мітохондрій у нормі та патології (Я.І. Томашевський, О.Я.Томашевська, 1992) Показано наявність патології цієї регуляції у людей з факторам ризику щодо діабету, що постави¬ло на порядку денному проблему преморбідних порушень вуглеводного обміну. Тому можна рекомендувати проведен¬ня піруватемічного, піруватуричного та піруватгідрогеназного тестів, які виявляють порушення вуглеводного обміну до розвитку інтолерантності до глюкози.
Нижче наводимо перелік факторів ризику і схему спостереження за особами, включеними до груп підвищеного ризику захворювання на цукровий діабет.
Такі дослідження здійснюються щорічно у лікарських амбулаторіях, поліклініках при дільничних лікарнях, кабінетами профілактики районних і міських поліклінік. Особи з факторами ризику спостерігаються в лікувально-профілактичних закладах будь-якого рівня дільничними те¬рапевтами. Активний виклик на профілактичні обстеження загрозливого контингенту забезпечує медичний персонал територіальних лікарських дільниць. Дані про наявність факторів ризику, схильності до захворювання на цукровий діабет заносяться у медичну карту амбулаторного хворого (форма 25/у до графи "Листок анамнестичних даних”.
Слід зазначити, що здійснення заходів характеру, збалансоване харчування, здоровий спосіб життя дозволяють попередити розвиток захворювання, добитися повного регресу і ремісії ранніх порушень вуглеводного обміну.
Профілактичні заходи в осіб з порушеною толерантністю до глюкози повинні включати такі основні моменти: нормалізацію маси тіла, підвищення фізичної активності, обме¬жене вживання рафінованих вуглеводів і насичених жирів, немедикаметозне лікування артеріальної гіпертонії.
Запобігти прогресуванню цукрового діабету, розвитку ангіопатій при добре організованій активній диспансеризації вперше виявлених хворих. Істотне значення у плані вторин¬ної профілактики повинні мати школи хворих на цукровий діабет і правильно поставлений самоконтроль за перебігом цукрового діабету.
Схема обстеження осіб з факторами ризику
Профілактика діабетичних ангіо- і нейропатій, інших го¬стрих та хронічних ускладнень цукрового діабету полягає у досягненні стійкої компенсації вуглеводного обміну, а також інших видів обміну, зокрема ліпопротеїдного, порушення якого є однією з патогенетичних ланок судинних уражень. Досягнення нормалізації показників ліпідного обміну (холестерину, загальних ліпідів, тригліцеридів) є дійовою профілактикою ангіопатій.