Планування сім'ї та роль дитини у сім’ї

В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня більшої частини населення, погіршення його репродуктивного здоров’я особливої уваги заслуговують питання планування сім’ї. Як відомо, вирішення цієї проблеми сприяє зниженню материнської і дитячої смертності, профілактиці захворювань, що передаються статевим шляхом, і збереження здоров’я населення, позитивно впливає на рівень народжуваності.

Ще 1968 року ООН проголосила право на планування сім’ї і вільне відповідальне батьківство як невід’ємне право кожного громадянина.

За визначенням ВООЗ, термін “планування сім’ї” передбачає ті види діяльності, що мають на меті допомогти окремим особам і подружнім парам досягти певних результатів, а саме:

1. уникнути небажаної вагітності.

2. народити бажаних дітей.

3. регулювати інтервали між вагітностями.

4. вибирати час народження дитини залежно від віку батьків і стану їхнього здоров’я.

5. визначати кількість дітей ц родині.

В умовах різкого зниження народжуваності в Україні проблема планування родини набуває сьогодні великої медико-соціальної значущості. Аборт в Україні продовжує залишатися основним методом регулювання народжуваності. При цьому ускладнення після абортів спостерігаються в кожної третьої жінки, а у тих, які вперше завагітніли, їхня частота наближається до 40%. Основними ускладненнями аборту є безплідність, не виношування вагітності, запальні захворювання гені талій, ендокринні порушення, ускладнення при наступних пологах і вагітностях.

Використання контрацептивів у країні є недостатнім у зв’язку з недосконалою системою інформування населення з проблеми планування сім’ї і недостатнім рівнем сексуальної культури.

З огляду на державну значущість цього питання постановою Кабінету міністрів України 13 вересня 1995 року була прийнята Національна програма “Планування сім’ї”. Вона спрямована на подолання кризових тенденцій, що перешкоджають відтворенню населення. Ця програма була покликана сформувати в людей потребу мати повноцінну родину, бажаних здорових дітей і радикально змінити ставлення кожної людини і держави в цілому до проблем планування сім’ї. Слід зазначити, що планування сім’ї є істотним елементом первинної медико-санітарної допомоги. В Україні, як і в багатьох країнах світу, він містить такі основні види діяльності:

1. інформація і консультування населення з питань планування сім’ї.

2. організація служб планування сім’ї.

3. забезпечення населення засобами контрацепції.

4. 4.лікування безплідності і сексуальних розладів.

5. лікування суспільної думки, зміна сформованих уявлень про планування родини як про суто медичну чи внутрішньо сімейну проблему.

6. підвищення рівня знань і кваліфікації щодо даної проблеми не тільки акушерів-гінекологів і лікарів інших спеціальностей, але і медичних працівників середньої ланки, у першу чергу акушерок фельдшерсько-акушерських пунктів.

7. поглиблення і розширення роботи зі статевого виховання дітей і підлітків, підготовка педагогів і батьків з питань сексуального розвитку дітей.

8. залучення засобів масової інформації до висвітлення проблем планування сім’ї сексуальної культури, сімейних взаємин.

9. підвищення доступності і якості медичних послуг у службі планування сім’ї.

Основними завданнями розвитку служби планування сім’ї на перспективу намічено:

а) вивчення основ сексуальної поведінки і методів контрацепції в навчальних закладах і центрах молоді;

б) підвищення безпечності абортів і удосконалення рекомендацій щодо попередження небажаної вагітності після абортів і пологів;

в) поширення сучасних методів контрацепції;

г) попередження захворювання, що передаються статевим шляхом;

д) широка інформаційна діяльність з проблем планування сім’ї;

е) надання допомоги жінкам, дівчаткам-підліткам – жертвам сексуального насильства;

є) міжнародне співробітництво.

За час реалізації національної проблеми планування сім’ї, галузевих заходів вдалося створити ефективно діючу службу планування сім’ї.

Небажана вагітність, аборти і захворювання, що передаються статевим шляхом, руйнують здоров’я молодих людей і ставлять під загрозу їхню здатність мати дітей у майбутньому.

Планування родини покликане забезпечити здоров’я жінки лдя народження бажаних і здорових дітей саме тоді, коли це буде потрібно.

Аборт не повинне бути методом планування родини!!!

Варто не переривати, а попереджувати небажану вагітність. Розумною альтернативою аборту є контрацепція. Ризик, пов’язаний із застосування мконтрацептичних засобів, значно нижчий, ніж ризик, повязаний з небажаною вагітністю й автортом. У Нідерландах, Канаді, Англії, США ефективними методами контрацепції користуються 50-70% жінок при цьому рівень абортів у цих країнах – 3-20 на 1000 жінок у рік.Сьогодні реальність така, що близько 60% молодих людей мають досвід статевого життя до 18 років. Таким чином «Період небезпеки» небажаної вагітності збільшується, а знання про те, як її уникнути, мають далеко не всі, це призвело до того, що зараз лікарів не дивує вагітність у дівчаток 13-19 років. Навряд чи знайдеться хоча б одні людина, яка позитивно ставиться до абортів. Але на жаль, у нашій країні аборт залишається асновним способом регулювання народжуваності. Кожен десятий аборт – у молодих жінок до 19 років. Близько 30-50% абортів у жінок старше 19 років повторні. Аборт негативно впливає на перебіг наступних вагітностей, часто призводить до дизгормональних станів, що у майбутньому проявляється порушенняи менструального циклу, мастопатіями, безплідністю. Інша сторона проблеми полягає в тому, що молоді люди часто мають кілька статевих партнерів, часто змінюють їх. Це призводить до збільшення кількості ЗПСШ, таких як сифіліс, гонорея, хиамідіоз, генітампний герпес та інші. Уже зараз кільккість безплідних подружніх пар сягає 20%, причому є чоловіча безплідність.

Методи контрацепції (чоловічі та жіночі):

а) Контрацептивні засоби, які існують у даний час, прийнято класифікувати, як:

1. традиційні методи.

2. бар’єрні.

3. сперміциди.

4. ритмічні.

5. перервані ритмічні зносини.

б) Сучасні методи:

1. гормональна контрацепція.

2. внутрішньо маткова.

в) Особливий вид регулювання народжуваності:

1. добровільна хірургічна стерилізація.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПО ТЕМІ:

УСКЛАДНЕННЯ, ЩО МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ІН”ЄКЦІЙ.

І.Актуальність теми:

При сучасному розвитку медицини, великій кількості ін’єкцій, продовжує залишатися актуальним питання про ускладнення, які зв’язані з ін’єкціями. Дуже часто ці ускладнення бувають наслідком грубих порушень відповідних інструкцій і по вимог. Тому важливо знати, які бувають ускладнення і з чим вони пов’язані, щоб попередити х виникнення.

ІІ. Навчальні цілі:

-знати: 1. Які алергічні реакції можуть виникнути при введенні ліків шляхом ін’єкцій?

2. Як попередити виникнення алергічних реакцій?

3. Яка допомога при виникненні анафілактичного шоку?

4. Коли розвивається інфільтрат, які його ознаки та як попередити його виникнення?

5. Коли розвивається абсцес, які його ознаки та як попередити його виникнення?

6. В яких випадках буває поломка голки і як цього н допустити?

7. Що таке емболія?

8. Які види емболій?

9. Коли виникає повітряна емболія і як попередити її виникнення?

10. Коли виникає жирова емболія і як попередити її виникнення?

11. Яка емболія виникає при попаданні суспензії в кров і як її попередити?

12. Який антибіотик при розведенні дає суспензію?

13. Які заходи приводять при помилковому введенні ліків?

14. В яких випадках виникає пошкодження нервових стовбурів і як запобігти цьому ускладненню?

15. В яких випадках виникає тромбофлебіт і які його ознаки?

16. Що таке гематома і в яких випадках вона виникає?

17. Що таке сепсис і в яких випадках він виникає при ін’єкціях?

18. Які ознаки сепсису?

19. Які віддалені ускладнення зустрічаються при ін’єкціях?

20. Які законодавчі заходи МОЗ України, щодо профілактики СНІДу, вірусного гепатиту?

-вміти: 1. Діагностувати місцеві алергічні реакції, кропивницю, анафілактичний шок.

2. Надати допомогу при анафілактичному шоку.

3. Лікувати інфільтрат.

4. Вводити масляні розчини з дотриманням всіх вимог.

5. Провести пробу на чутливість до антибіотиків.

6. Вводити суспензії з дотриманням всіх вимог.

7. Лікувати гематому.

8. Лікувати ускладнення, яке виникає при помилковому введенні ліків.

ІІІ.Матеріали для доаудитироноїсамостійної підготовки

ІV. Зміст теми:

Підручник М.Г. Шевчук “сестринська справа” ст 211-212, 213, 221-222.

С.А.Мухина “Общий уход за больными” ст 167-171.

С.А.Мухина “Общий уход за больными” ст. 128-130.

Карта ООД для роботи з літературою