Попередження шкідливих звичок (алкоголізм, наркотики, тютюнопаління) учнів ЗОШ
ВПЛИВ СІМ’Ї НА ФОРМУВАННЯ
ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК У ДІТЕЙ
Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім’ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров’я дітей належать до дієвих чинників мікросоціуму сім’ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров’я.
Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей прийдешнім поколінням. Саме сім’я повинна передусім залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати навички здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.
Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.
Серед найважливіших факторів, що мають вплив на здоров’я, - особливості стилю та способу життя, психоемоційний мікроклімат в родині, де виховується дитина, характер стосунків батьків з нею.
Залежно від того, хто і як доглядає дитину, якими є стосунки між дорослими, серед яких виховується дитина, розвиток її може бути нормальним, прискореним або уповільненим.
У сім’ях, які мають дітей шкільного віку (за даними дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень у 2003 р.), батьки вважають, що найактуальнішими проблемами є низькі прибутки та побутові труднощі, а проблеми морального порядку, як стосунки між дорослими членами сім’ї та взаємини між батьками і дітьми, відходять на другий план.
Причинами такого становища дорослі вважають передусім відсутність вільного часу; завантаженість батьків вирішенням питань матеріального утримання сім’ї, що призводить до скорочення до мінімуму часу для спілкування з дитиною, заняття з нею спільними справами, проведення сімейного дозвілля, а це в свою чергу послуговує віддаленню дітей від батьків, психологічному розриву єдності між ними, що має свої наслідки у погіршенні здоров’я дітей.
Це в свою чергу зумовлює те, що дитина більше піддається впливу позадомашнього оточення (однолітки, друзі, старші товариші), які можуть спонукати дитину до вживання алкоголю та тютюну. Часто підлітки бажають здаватися дорослішими або "бути як усі". Формування негативних звичок також спричиняє агресивна повсюдна реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До того ж батьки вважають вживання алкоголю та тютюнопаління соціально допустимими явищами.
Значна частина батьків має недостатні знання щодо шкідливості цих звичок в сім’ях та байдуже ставиться до дозволеності дітям перебувати у задимлених сигаретами приміщеннях. Крім безпосереднього негативного впливу цих факторів на здоров’я дітей, це є чинником раннього призвичаювання дітей до алкогольних напоїв та тютюну. За даними проведеного соціологічного опитування батьків, значна частина дітей дошкільного віку (29,0%) перебуває в приміщеннях, в яких палять дорослі члени родини як у робочі, так і у вихідні дні. У вихідні дні під вплив середовищного паління підпадає значно більше дітей, ніж в будні. Привертає до себе увагу те, що серед дітей, які виховуються в дитячих дошкільних закладах (ДДЗ), більша частка перебуває в приміщеннях, в яких палять, порівняно з дітьми, які виховуються вдома (31,3 та 27, 1%, відповідно). Зважаючи на те, що в першій названій когорті діти значний час знаходяться в ДДЗ, їх перебування вдома в умовах частого впливу середовищного паління свідчить про байдуже ставлення батьків до негативного впливу тютюнового диму на організм дитини та їх необізнаність з цього питання. В ході дослідження виявлено ще одне надзвичайно негативне явище: майже кожна п’ята дитина (18,2%) в умовах сім’ї, в присутності своїх батьків вже до трирічного віку куштувала ті чи інші алкогольні напої, тобто вже мала "алкогольний" досвід.
Деякі батьки (1,5-2,0% батьків) самі пригощають цими напоями своїх дітей та регулярно дають їм випити певну кількість алкогольних напоїв. За їх міркуваннями, це робиться для поліпшення апетиту у дітей. З дорослішанням дітей частка дітей, які отримували алкогольні напої від своїх батьків, збільшується. Вищенаведені факти свідчать, що в умовах сім’ї дітям прищеплюється думка про дозволеність та допустимість вищеназваних звичок, що є одним з чинників залучення їх ще в шкільному віці до вживання алкоголю та тютюнопаління.Протидією формування негативних звичок може бути формування свідомої позитивної установки на збереження свого здоров’я, формування ставлення до здоров’я як однієї з найзначніших загальнолюдських цінностей. Зважаючи на те що батьки не завжди приділяють цьому увагу та не всі батьки мають достатні знання з цього питання, виховну функцію, спрямовану на формування позитивно свідомого ставлення до свого здоров’я, має взяти на себе школа.
На теперішній час, в період проведення шкільної реформи, є дуже слушна нагода для включення компоненту охорони здоров’я загалом та охорони репродуктивного здоров’я зокрема до шкільної програми.
ПОКАЗНИКИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ, МОЖЛИВОСТЕЙ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАСОБІВ ВПЛИВУ НА ЙОГО ФОРМУВАННЯ
Рухова активність. Одним із найважливіших показників здорового способу життя є обсяг фізичних навантажень. Як безпосередні показники рухової активності, що впливають на визначення здорового способу життя (чи нездорового), використано індикатори про наявність (чи відсутність), характер і обсяг фізичних навантажень, які дають чіткі підстави для розподілу респондентів стосовно цього аспекту здорового способу життя.
Харчування. Показовим чинником здорового способу життя є структура (якісний склад) продуктів харчування, що вживаються в повсякденному режимі. Уявлення про ці показники дають відповідні індикатори, структуровані за кількістю вживання продуктів в часі і ступенем їх користі для організму.
Шкідливі звички. Питома вага шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків, інших хімічних речовин) у комплексі впливів, що визначають спосіб життя, надзвичайно суттєва. Саме тому цей аспект опитування містить велику кількість індикаторів, які досить повно відбивають спектр проблеми - причини не паління, віковий і кількісний зріз тих, хто палить, паління в оточенні, віковий, кількісний і якісний ознаки вживання алкоголю, віковий і структурний аналіз наркотизації, ступінь поінформованості і усвідомлення шкоди подібних звичок.
Безпечна сексуальна поведінка, чинник розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Статистика поширення в Україні в останні роки захворювань, що передаються статевим шляхом і ВІЛ/СНІДу, дані щодо погіршення репродуктивного здоров‘я молоді потребують ретельного вивчення цих явищ у вітчизняному молодіжному середовищі. З огляду на це, опитування містить такі індикатори, що достатньо повно і різноманітно відбивають основні аспекти проблеми: інформацію про початок статевого життя, характеристики статевих контактів молоді, ступінь обізнаності щодо засобів запобігання статевим захворюванням і засобів контрацепції, сексуальну орієнтацію, ступінь задоволення статевим життям, обізнаність з проблеми ВІЛ/СНІДу, ставлення до груп ризику і хворих. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ
ЩОДО ПРОФІЛАКТИТКИ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК У ШКОЛЯРІВ
Особливості соціально-економічних, політичних труднощів, які переживає наша держава сьогодні, протиріччя розвитку нашого суспільства, деформованість ринкових стосунків гостро вплинули і на школу.
В учнів втрачається інтерес до навчання, погіршується дисципліна, знижується антидевіантний імунітет. Відхилення від морально-етичних, правових, гігієнічних, екологічних, психологічних норм життєдіяльності та життєтворчості особистості вимагає від школи застосування запобіжної системи виховання (превентивне), яке забезпечить реалізацію заходів, спрямованих на попередження і подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальності, аморальності поведінки: правопорушень, поганих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії, статевих порушень та їх наслідків - статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу). Гуманізація школи несе з собою також ідею захисту дитини. Цю функцію має взяти на себе педагог, який найближче стоїть до дитини, а саме - класний керівник.
Позиція захисту повинна стати фундаментом роботи з особистістю кожного класного керівника, основою індивідуального підходу до учнів. Це зробить класного керівника справжнім другом дітей, який стоїть на сторожі їх інтересів.
У цьому розділі класні керівники знайдуть матеріали, які допоможуть їм розширити свої теоретичні знання з питань охорони життя, здоров'я та інтересів учнів, а також сценарії позакласних заходів для практичного використання в роботі.
СХЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ОХОРОНИ ЖИТТЯ, ЗДОРОВ'Я ТА ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ
ПРОГРАМА КОМПЛЕКСУ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ
"ОХОРОНА ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я УЧНІВ"
Пояснювальна записка
Найвища цінність суспільства - людина, її життя і здоров'я. Проте з кожним роком стає все більше факторів, що негативно впливають на життєдіяльність людей. Біді ж краще запобігти, ніж боротись з її наслідками, часто трагічними.Комплекс навчальних занять з охорони життя та здоров'я учнів має на меті забезпечити школярам знання, вміння, переконання, необхідні кожній людині для збереження життя і здоров'я, надання першої допомоги потерпілим. Діти мають бути підготовлені до дій у небезпечних ситуаціях, знати способи їх упередження, навчитись оберігати своє здоров'я.
Доцільно доповнити навчальну діяльність з охорони життя та здоров'я учнів системою позанавчальної та позакласної роботи по зміцненню здоров'я дітей.
Викладання комплексу занять "Охорона життя і здоров'я учнів" у 1-3(4)-х класах проводиться вчителями початкових класів, у 5-11-х класах - учителями, які мають спеціальну підготовку, та класними керівниками.
Заняття повинні мати практичну спрямованість, проводитись з урахуванням психології сприймання дітьми навчального матеріалу.
Учителю надається право змінювати порядок вивчення розділів і тем програми, вносити доповнення і корективи, погодивши їх з радою школи.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Здоров'я людини передбачає процес збереження й розвитку її психічних і фізіологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальної тривалості життя.
Конституцією України життя та здоров'я людини визнані найвищими соціальними цінностями. Здоров'я населення вважається головним критерієм доцільності та ефективності всіх без винятку сфер діяльності держави.
Згідно з Указом Президента України "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян" №456/99 від 27 квітня 1999 року одним із напрямів діяльності навчальних закладів має бути впровадження в суспільну свідомість переваг здорового способу життя, формування національного культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року №1697 була затверджена "Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства", спрямована на координацію діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, громадських і релігійних організацій, навчальних і культурно-просвітницьких закладів, пов'язаних із патріотичним вихованням, розвитком духовності, захистом моралі та формуванням здорового способу життя з метою утвердження конституційних положень про те, що людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю. Серед основних заходів, які покликані реалізувати Програму, є вивчення та пропагування кращого досвіду фізичного виховання, формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків.
Здоров'я нації в наш час розглядається як показник цивілізованості держави, що відображає соціально-економічне становище суспільства. Саме тому державна політика щодо здорового способу життя формується цілеспрямовано й послідовно. Вона регламентується Законом України "Про охорону дитинства" та державними програмами (Міжгалузевою комплексною програмою "Здоров'я нації на 2002-2011 роки", Національною програмою "Діти України", Цільовою комплексною програмою "Фізичне виховання - здоров'я нації", Національною програмою "Репродуктивне здоров'я нації 2001-2005"), спрямованими на пропаганду здорового способу життя дітей та молоді. Особлива увага проблемі формування культури здоров'я підростаючого покоління приділена в Указі Президента України від 15 березня 2002 року №258/2002 "Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності в суспільстві та утвердження здорового способу життя".
Поняття здорового способу життя включає в себе різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров'я: фізичної, психічної, соціальної та духовної.
Здоров'я залежить не тільки від біологічних, генетичних і психофізіологічних задатків людини, а й від її культури, що включає різні способи реалізації соціальних та природних сил індивіда. Тому збереження й відновлення здоров'я перебувають у прямій залежності від рівня культури особистості. Поняття "культура здоров'я" формулюють як певний рівень медично-валеологічної грамотності населення, стан соціального благополуччя, ступінь розвитку творчих сил, фізичних, психічних і розумових здібностей людини, виражених в організації її життєдіяльності, у ставленні до самої себе, інших людей, до природи. Основним критерієм культури здоров'я визначають стан оптимальної відповідності, гармонії між біологічним, психологічним і соціальним у житті й діяльності людини.
Для збереження та зміцнення здоров'я необхідні рухова активність, повноцінне харчування, додержання режиму праці, відсутність шкідливих звичок. Змушувати людину вести здоровий спосіб життя неможливо, однак прищеплювати, виховувати культуру здоров'я потрібно.За оцінками фахівців, близько 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя в дитячі та молоді роки. Незадовільний стан здоров'я молоді може знижувати рівень національної безпеки, економічні, інтелектуальні та духовні ресурси розвитку суспільства. Незважаючи на значну санітарно-освітню роботу, частина дітей не використовує навички здорового способу життя у практиці. Однією з обов'язкових умов, за яких можливе поліпшення ситуації, є заохочення молоді до здорового способу життя та енергійне впровадження програм збереження і поліпшення здоров'я. Цьому сприятиме утвердження в педагогічній та дитячій свідомості широкого розуміння поняття "здоров'я". Сьогодні здоров'я вже не розглядається як суто медична проблема. Загальноприйнятим у світі є визначення поняття "здоров'я", викладене у Преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): "Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".
У Національній доктрині розвитку освіти в Україні серед пріоритетних завдань шкільної освіти визначено й "виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів". Свідоме й відповідальне ставлення особистості до власного здоров'я передбачає вільне прийняття рішень і вибір цілей, а також способів, методів і шляхів їх досягнення. Тому педагог, формуючи культуру здоров'я школярів, має допомогти їм усвідомити важливість розумного, дбайливого ставлення до власного здоров'я, прищепити почуття відповідальності, розуміння, що саме здоров'я визначає якість життя; формувати прагнення бути здоровим; сприяти засвоєнню системи знань та практичних навичок здорового способу життя та безпечної поведінки. Робота вчителя має бути спрямована на зміцнення фізичного, морального та психологічного здоров'я дітей, на створення оптимального режиму їх фізичної та психологічної адаптації до підвищених вимог навчального навантаження та ефективної системи подолання таких соціально негативних явищ як наркоманія, куріння, зловживання алкоголем серед дітей та підлітків.
Навчання здорового способу життя передбачає систематичний комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу, що сприятиме гармонійному розвиткові психофізичних здібностей учнів. Школа має забезпечувати засвоєння учнями комплексу конкретних знань про здоровий спосіб життя, зокрема, про прості та дійові заходи протидії організму інфекціям; значення гігієни, дотримання чистоти, правильного харчування для здоров'я людини; необхідність вакцинації для профілактики хвороб. Турбота про правильну поставу учнів, гігієну їх опорно-рухового апарату, органів слуху та зору має бути предметом особливої уваги педагогів. Важливим напрямом педагогічної діяльності має бути також і навчання учнів гігієни розумової праці з метою уникнення перевантажень. Актуальними залишаються заходи щодо запобігання та протидії з боку школи шкідливим звичкам учнів - курінню, алкоголізму, вживанню наркотиків.
У процесі формування навичок здорового способу життя рекомендуємо керуватися такими пріоритетами:
вірити в цінність кожної дитини;
дотримуватись конфіденційності;
надавати позитивну інформацію;
бути порадником, а не моралістом;
поважати думку й позицію дитини;
акцентувати увагу дитини на власних позитивних рисах, характеристиках і здобутках.
Рекомендуємо дотримуватися таких принципів профілактичної роботи:
відповідність змісту роботи потребам особистості: вивчення існуючих потреб та орієнтація змісту, форм роботи на їх задоволення; своєчасне виявлення підлітків "групи ризику" та надання їм допомоги;
активізація зворотного зв'язку: надавати можливість учням висловлювати свої думки та почуття;
добровільність: мотивувати та пропонувати, а не примушувати та диктувати;
позитивна спрямованість: зміцнення позитивної позиції особистості щодо власної спроможності підтримання оптимального стану здоров'я; опертя на позитивні моменти - не стільки залякувати наслідками шкідливих звичок, скільки привертати увагу й посилювати симпатію до людей, які дотримуються здорового способу життя; розвінчувати створювані рекламними кампаніями стереотипи "героїв з цигаркою", які асоціюються з активністю та процвітанням;
об'єктивність: інформація не повинна зводитись до залякування або формальних гасел; слід пам'ятати, що некваліфікована, необережна інформація може створити атмосферу таємничості та загадковості, спровокувати реакцію на "заборонений плід"; доцільно уникати мілітаризованої термінології;
залучення батьків, медичних працівників, психологів, соціологів, юристів до пропаганди та сприяння утвердженню у свідомості учнівської молоді принципів здорового способу життя;систематичність: вся профілактична робота з превентивного виховання має передбачати комплекс заходів, спрямованих на формування свідомого ставлення до власного здоров'я;
врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.
Дослідники виявили, що в ході лекції учнями засвоюється 5% наданої їм інформації, бесіди - 10%, перегляду телепередач - 30%, щотижневої виховної роботи - 45%, рольової гри - 60%. Доцільно враховувати, що найбільш ефективними у процесі формування культури здоров'я особистості є інтерактивні методи роботи із застосуванням елементів тренінгів, гри та оздоровчих вправ.
Згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.03 №272 2003-2004 навчальний рік оголошено роком здорового способу життя та фізкультурно-оздоровчої роботи. З метою реалізації завдання формування навичок у дітей та підлітків здорового способу життя у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів рекомендуємо впроваджувати такі форми організації превентивного виховання:
- уроки валеології, охорони та безпеки життєдіяльності;
- гурткові, клубні та факультативні заняття;
- анкетування, тестування;
- облік учнів, схильних до правопорушень, куріння, вживання алкогольних та наркотичних речовин;
- тематичні лекції, колективні та індивідуальні бесіди;
- дні, тижні здоров'я та профілактики шкідливих звичок;
- шкільні спартакіади, естафети, спортивні та туристичні змагання;
- колективні творчі справи;
- родинні свята та свята здоров'я;
- рольові ігри, вікторини, ігрові програми;
- екскурсії та походи по рідному краю;
- години спілкування на свіжому повітрі;
- психологічні тренінги;
- валеологічні тренінги;
- суди над шкідливими звичками;
- диспути, дискусії, круглі столи;
- служба довіри;
- профілактичні консультації;
- регулярний випуск радіогазет та настінної інформації;
- презентація матеріалів періодичної преси;
- перегляд та обговорення кінофільмів;
- використання елементів народної системи духовно-фізичного розвитку особистості (прислів'я, приказки, рухливі ігри, фізична культура козаків) під час проведення навчальних занять;
- співпраця з батьками (з проблеми формування культури здоров'я учнів), підвищення їх педагогічної культури шляхом організації лекцій, круглих столів, бесід, консультацій, розробки пам'яток тощо.
Завданням кожного навчального закладу освіти має бути забезпечення здорового способу життя всьому шкільному колективу завдяки створенню такого навколишнього середовища, яке сприяло б зміцненню здоров'я.
ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВЕДЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЗАСОБАМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ
Термін “фізична культура” має декілька значень. Під ним розуміють “втілення в самому чоловікові, результати використання матеріальних і духовних цінностей, які відносяться до фізичної культури в широкому розумінні, так як засвоєні людиною фізкультурні знання, уміння, навички, які досягнуті на основі використаних засобів фізичного виховання показники розвитку і т.д.
В цьому плані фізичну культуру школяра слідує дивитись не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття “фізична культура” включає ще і широкий круг розумінь, які відносяться до занять про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура школяра – це оприділений принцип його відношення до свого здоров’я, до розвитку і збереженню можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя учні, дякуючи фізичній культурі являється складовою частиною загальної культури.
Такі задачі фізичної культури покладені в шкільній навчальній програмі. В ній ставиться задача виховувати навички культури поведінки, а також формувати у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров’я, фізичному розвитку і підготовленості є не тільки його особовою справою, але і сприяє вивченню школярами теоретичних знань по фізичній культурі, фізіології і гігієні. В них зберігаються основні положення при руховому режимі, а також при особливостях занять фізичними вправами, їх значення в формуванні життєво важливих рухових навичок у школярів і підготовки їх до праці і захисту Батьківщини, про правила загартовування і необхідності дотримування гігієнічних вимог, про корисні і шкідливі для здоров’я звички.
Принцип всебічного і гармонійного розвитку організму передбачає забезпечення планомірного й цілеспрямованого розвитку всіх його органів та систем і фізичних якостей особи.
Правильне фізичне виховання великою мірою сприяє повноцінному психічному розвиткові дитини та вдосконаленню її рухових функцій.Організм всебічно розвивається, якщо систематично зазнає дії різноманітних фізичних навантажень, зокрема фізичних вправ. Відомо, що в організмі є понад 630 м’язів і 230 суглобів. Їх нормальне функціонування передбачає інтенсивне і систематичне завантаження кожного з них. Однак у виконані певної вправи бере участь лише обмежена кількість м’язів і суглобів. Тому для оптимального фізичного розвитку необхідно використовувати комплекс різноманітних вправ, які б забезпечували функціонування всіх м’язів і суглобів.
Чим більше м’язів бере участь у виконанні конкретної фізичної вправи, тим істотніші фізіологічні (в органах) і біохімічні (в клітинах) зрушення відбуваються в організмі, тим ефективніший їх вплив на всебічний фізичний розвиток дитини.
Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їх здоров’я. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз’яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов’язковим компонентом режиму для школяра. Згідно з “Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи”, система занять школярів фізкультурою і спортом включає такі пов’язані між собою форми:
- уроки фізичної культури;
- фізкультурно – оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри й фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня);
- позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання);
- позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за місцем проживання учнів (заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.);
- самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах та інше.
Систематичні заняття фізкультурою позитивно впливають на розвиток для учнів в школі та сім’ї, спонукають його дотримуватися правильного режиму і вимог гігієни.
Уроки фізичної культури є основною формою фізичного виховання учнів. Вони обов’язкові для всіх школярів (за винятком тих, хто за станом здоров’я віднесений до спеціальної медичної групи). Уроки повинні активно сприяти успішному здійсненню позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання, формуванню в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному житті. Необхідно підвищувати вплив уроків фізкультури на вдосконалення інших форм фізичного виховання. Відомо, що навіть при якісному проведенні уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток учнів недостатній. Науковими дослідженнями встановлено, що урок фізкультури забезпечує в середньому лише 11% гігієнічної норми рухової активності школяра. У зв’язку з цим, необхідно збагачувати і правильно поєднувати різні форми фізичного виховання учнів і фізкультурно-оздоровчої роботи.
Особливо велика увага приділяється в школі оздоровчій роботі з ослабленими та хворими учнями. У позаурочний час з ними проводять спеціальні заняття з лікувальної фізкультури.
Спрямованість навчальної і позакласної роботи з фізичної культури на масове охоплення учнів систематичними заняттями фізичною культурою і спортом великою мірою сприяє зміцненню здоров’я вихованців школи, підвищенню рівня їх фізичної і розумової працездатності.
Гімнастика перед заняттями проводиться в школі за 20 хв. до початку уроків. Вона сприяє розв’язанню певних виховних і організаційних завдань. На відміну від ранкової зарядки для гімнастики перед заняттями існують деякі обмеження (виконується в шкільній формі). Проте, все це не знижує її властивості для розвитку фізичної культури школярів. Адже не секрет, що для більшості учнів загальноосвітніх шкіл ранкова гімнастика вдома не стала обов’язковою.
Лише за умови масового залучення дітей до повсякденного виконання ранкової зарядки відпаде необхідність у гімнастиці перед заняттями.
Фізкультхвилинки під час уроків сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності учнів. Видатний російський вчений-педагог К,Д.Ушинський зазначив: “Дайте дитині трохи порухатися, і вона знову подарує вам 10 хвилин уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять”.
У зв’язку з цим вчені рекомендують відводити на кожному уроці, особливо третьому і наступних, 1-2 хв. для проведення фізькультхвилинки. Перед її початком провітрюється класна кімната. Потім під керівництвом учителя учні виконують ряд фізичних вправ. Особлива увага приділяється тим вправам, які допомагають запобігти негативному впливу сидячого способу життя на фізичний розвиток дитини (порушенню постави і деформації будови тіла), сприяють більшому насиченню організму киснем.Організоване проведення ігор, змагань та фізичних вправ на великих перервах є важливим фізкультурно-оздоровчим засобом у режимі шкільного дня. Відомо, що ефективність відпочинку учнів і підготовки їх до навчання залежить від того, як вони проводять перерви.
Під час великих перерв рекомендується добирати фізичні вправи у відповідності з віковими можливостями школярів.
Перерви мають проводитися на свіжому повітрі і взимку. При цьому дітям слід постійно рухатись, а вправи виконувати більш інтенсивно. Бажано, щоб усі фізкультурно-оздоровчі засоби на великих перервах здійснювалися в ігровій, а якщо рівень підготовленості учнів приблизно однаковий, то і в змагальній формі. На перервах потрібно організовувати тільки вже засвоєні учнями ігри чи рухові дії.
Щоденне проведення в школі гімнастики перед заняттями, фізкультхвилинок, і рухливих перерв сприяє підвищенню не тільки фізичної, а й розумової працездатності учнів.
Позакласна оздоровча робота і спортивно-масова робота в школі. У позаурочний час у школі проводяться масові фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи. Ними передбачається:
а) більш глибоке засвоєння учнями програмного матеріалу, що вивчається на уроках фізкультури;
б) виконання відстаючими учнями нормативних вимог програми з фізкультури та з державних тестів;
г) організація систематичних занять з різних видів спорту, за інтересами учнів;
д) проведення масових спортивних змагань з різних видів спорту, туризму.
Головна мета позакласного фізкультурно-спортивної роботи полягає в тому, щоб залучити кожного школяра до самостійного, щоденного виконання фізичних вправ на свіжому повітрі. У сучасних умовах учитель фізкультури навчає в середньому 200-300 учнів. Організувати щоденну фізкультурно-масову роботу слід усіма педагогічними засобами привчати учнів до самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання.
Всі форми фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять, які проводяться в процесі навчальної і позакласної роботи, повинні відповідати головній вимозі – всемірно сприяти залученню кожного учня до щоденних самостійних занять фізкультурою і спортом.
Здоров’я людини також великою мірою залежить від обсягу її знань і практичних умінь у використанні оздоровчих сил природи (в тому числі й холоду) для зміцнення здоров’я й профілактики захворювань. Свідоме застосування загартовуючих процедур потребує від дитини певного рівня фізичної культури. Вона формується в учнів протягом усіх років навчання в школі шляхом роз’яснюванням, переконанням, організації їх практичної діяльності, на уроках та в позакласній роботі.
Вчителі і батьки повинні постійно підкреслювати велику роль загартовування у запобіганні хворобам, зміцнення здоров’я дітей, спонукаючи їх до систематичного використання загартовуючих процедур.
Дані досліджень учених та нагромаджений практичний досвід свідчать про те, що ефективність таких загартовуючих процедур, як обтирання, обливання водою, приймання душу, водні ванни в поєднанні з сонячними та повітряними ваннами дуже висока.
Серед засобів фізкультурно-оздоровчої роботи дуже важливе значення мають гігієнічні умови. Сюди відносяться твердий режим дня, під яким розуміється строго складений розпорядок повсякденного життя, раціонального розприділення часу праці і відпочинку, сну і харчування.
Точне виконання режиму дня виховує в людини такі цінні якості, як дисциплінованість, акуратність і організованість.
В режим дня школяра повинні входити: ранкова гімнастика з водною процедурою. В режимі дня також передбачається строгий порядок і час для харчування, відпочинку і підготовки до сну.
Таким чином, із вище сказаного витікає, що формування у школярів звички займатися фізкультурою включає:
- виховання в учнів інтересу до занять фізичними вправами;
- озброєння їх знаннями по фізичній культурі, фізіології і гігієни людини і вироблення на їх основі переконань в необхідності систематично займатись фізкультурою;
- практичне навчання учнів кожен день самостійно займатись фізичними вправами в режимі шкільного й позашкільного часу. ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України "Про освіту". - 1996.
2. Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1996. - №13. - С. 2-15.
3. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта України. - 18 липня 2001. - № 29. - С. 4 -6.
4. Про затвердження Заходів Міністерства освіти і науки України на виконання Указу президента України від 26.03.01 № 203/2001 "Про Національну програму "Репродуктивне здоров'я 2001-2005": Наказ МОН України від 27.04.01 №348 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. - С. 67-69.
5. Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.99 №1697 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. - С. 10-20.6. Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян: Указ президента України від 27.04.99 №456/99 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. - С.7-9.
7. Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України: Указ президента України від 07.12.00 №1313/2000 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. - С. 50-51.
8. Про подальше впровадження міжнародного проекту "Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю в Україні" // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1998. - №23. - С. 3-18.
9. Про формування здорового способу життя дітей та підлітків і заборону тютюнокуріння в навчальних закладах та установах МОН України: Наказ МОН України №612 від 10.09.03 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2003. - №20. - С. 29-30.
10. Актуальні проблеми здоров'я та освіти дітей на початку 21 століття: Спільна сесія АМН та АПН України //Педагогічна газета. - 2001. - №8. - С.1-2.
11. Боярська Л., Овдієнко Л. Програма "Школа і здоров'я" // Рідна школа. - 2003. - №11. - С. 55-58.
12. Боярська Л., Солодова І., Котлова Ю. Досвід реалізації програми "Школа і здоров'я" // Рідна школа. - 2003. - №11. - С. 58-60.
13. Гончаренко Т. Знову про здоров'я наших дітей //Початкова освіта. - 01.-№19.-С.10
14. Гордон І. Здоров'я наших дітей: Про санепідемблагополуччя у школах //Директор школи. - 01.-№8.-С.7-11
15. Заїка Л. Формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я: Методичні рекомендації //Директор школи. - Квітень 2002. - №15. - С. 7.
16. Залковська В., Суська О., Павлючок Я. Українські народні традиції здорового способу життя: Засідання клубу "Краяни" // Краєзнавство, географія, туризм. - Жовтень 2003. - №38. - С. 1-5.
17. Зубалій М., Закопайло С. Складові здорового способу життя // Завуч. - Липень 2000. - №20-21. - С. 29.
18. Кобута І. Спільна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, медичних установ, спрямована на профілактику та подолання шкідливих звичок та захворювання на СНІД //Позакласний час. - 2000.-№3.-С.8
19. Лизіна Н. Не спішить доньки в мамки: сценарій виховного заходу для старшокласників //Позакласний час. - 2000.-;28-29.-С.60-62
1.2001.-№2.-С.13-14