Профілактика хірургічної інфекції

Великий ризик для здоров'я та ве¬личезні економічні витрати, пов'язані з лікуванням хворих, ставлять сьогодні профілактику хірургічної інфекції на вищий ступінь, ніж пошук все нових і переважно малоефективних засобів лікування.

Звичайно, профілактика інфекції є складною уже через свою багато¬плановість, пов'язану з безліччю при¬чин розвитку її та умов, що сприяють цьому. Наведений раніше перелік найважливіших загальних причин по¬ширення хірургічної інфекції слугує дороговказом для вибору профілак¬тичних заходів.

Жорсткість асептичного режиму в хірургічних стаціонарах і насамперед у операційних та перев'язочних — на¬гальне завдання. Це передусім підви¬щення вимог щодо асептичного режи¬му до всіх працівників хірургічних та анестезіологічних і реанімаційних відділень, підвищення професіоналі¬зму в здійсненні асептичних заходів та контролю з боку завідувача хірургіч¬ного відділення (операційного блоку) та старшої операційної сестри, про¬вітрювання палат, дезінфекція по¬стелі, вологе прибирання тощо. Ви¬сокий гігієнічний режим у відділенні, гігієна персоналу (спеціальний одяг, виявлення та лікування бацилоно¬сіїв ) та хворих (миття хворих під ду¬шем з антимікробним милом, повна

ізоляція хворих з відкритими вогни¬щами інфекції від здорових), макси¬мальне скорочення перебування хво¬рих перед операцією у відділенні, уникнення перев'язки в палаті дозво-ляють зменшити загрозу госпіталізму, контамінації поверхні тіла хворих полі-резистентними мікробами.'Ретельне дослідження та обстежен¬ня хворих перед операцією з метою виявлення якихось відхилень та пору¬шень у них імунітету й інших чинників ризику і корекція їх зменшують за¬грозу інфекційних ускладнень після операції. Обмеження інвазивних дослід¬жень суворими показаннями, зістри-гування, а не гоління волосся в зоні операційного поля за 30 хв до опе¬рації, змазування шкіри операційно¬го поля перед операцією антисепти¬ками, використання водонепроникної білизни для хірургічної бригади, по¬криття операційного поля після його обробки самоклеючими плівками, через які проводиться розріз, корис-тування гострими інструментами для розтину тканин, бережливе ставлен¬ня до останніх, зменшення кількості лігатур, користування в контаміно-ваній рані монофільними, що не ма¬ють абсорбуючих властивостей, шва¬ми та швами, що розсмоктуються, своєчасна заміна рукавичок у разі їх пошкодження, заміна інструментів після розрізування шкіри — все це сприяє зменшенню ризику щодо роз¬витку хірургічної інфекції, зокрема інфікування ран. Серед видів хірургі¬чної інфекції найбільшу питому вагу мають інфекція ран та ушкоджень (мікротравми, опіки, відмороження, укуси та ужалення комах тощо), а та¬кож післяопераційна (ранова та по¬рожнинна) місцева і загальна інфек¬ції. Тому запобігання цим видам ін¬фекції складає найважливішу пробле¬му. Профілактика інфекції випадко¬вих ран та пошкоджень полягає в своє¬часній їх діагностиці, поданні першої медичної допомоги. Добре налагод¬жена робота травматологічних пунк¬тів, медпунктів, хірургічних кабі¬нетів, станцій "Швидкої допомоги" має величезне значення як для про¬філактики інфекції, так і нерідко долі потерпілих. У лікуванні цих ран ос¬нову складає первинна хірургічна обробка, найкраще в перші 6—12 год після нанесення рани, але не пізніше 24 год, з подальшими допоміжними засобами (дренування порожнини рани, місцеві хімічні та фізичні впли¬ви на неї, асептичні та антисептичні пов'язки, фізметоди, загальні захо¬ди). Поряд із хірургічною обробкою рани в профілактиці ранової специфіч¬ної інфекції (правець, сказ) велику роль відіграють імунізація хворих (па¬сивна, чи пасивно-активна, чи лише активна). Запобігання інфікуванню мікротравм грунтується на санітарній освіті людей та своєчасній обробці мікротравм, зокрема обмиванні по¬шкодженого місця, якщо воно за¬бруднене, стимулюванні кровотечі з проколу шляхом стискання м'яких тканин з боків у зоні пошкодження, змазуванні місця ушкодження анти¬септичним засобом — розчином йоду, спирту чи брильянтового зеленого з по¬дальшим закриттям його клеєм БФ-2 чи лейкопластирем або змазуванням ураженого місця антисептичною клеє¬вою рідиною. Для обробки мікро¬травм запропоновано багато таких спеціальних антимікробноклейових композицій, які при нанесенні на по¬шкоджене місце тверднуть. Вони дають одночасно і дезінфікуючі, й гер¬метизуючі ефекти (рідина М.В. Но-викова, клей БФ-2 тощо). Велику роль у профілактиці інфекції випад¬кових ран відіграють радикальне ви¬далення макроскопічне пошкоджених тканин, ретельний гемостаз (краще без електрокоагуляції), негусте накла¬дання швів та розташування їх у без¬посередній близькості від краю (не більше 0,5 см), бережливе ставлення до тканин, аподактильна робота та суворе додержання всіх правил асеп¬тики під час виконання цієї операції. У разі вимушеної відстрочки хірургіч¬ної обробки рани — до 24 год і більше — хворому треба призначити про¬філактично антибіотики (краще з гру¬пи напівсинтетичних пеніцилінів — ам¬піцилін чи пентрексил та ін.) або один із сульфаніламідних препаратів (суль¬фадиметоксин та ін.), які затримують розвиток інфекції в рані. У разі запіз-нілої хірургічної обробки рани, коли в ній уже є ознаки серозного запален¬ня (так звана інфікована рана), для запобігання розвитку в ній гнійного запалення ("гнійної рани") рану не зашивають, а дренують і накладають на неї вологовисихаючі антисептичні осмотичні пов'язки. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури, відкри¬те лікування в асептичних камерах чи аерогерапевтичних установках (АТУ) та загальні заходи (антибіотикотерапія тощо). Раннє закриття рани, аж до пластичного (невільним чи вільним клаптем шкіри), є добрим профілак¬тичним засобом проти розвитку ін¬фекції в ній. Таким самим важливим заходом є введення після обробки кон-тамінованих ран або інфікованої рани (стадія серозного запалення) в їх по¬рожнину припливного чи припливно-відпливного дренажу з антисептиком до повної ліквідації ознак запалення.Для профілактики інфікування по¬рожнин (черевної, плевральної, че¬репа, суглобів) важливе значення мають рання діагностика гострих за¬хворювань органів цих порожнин, за¬побігання забрудненню їх вмістом та матеріалом з уражених органів та тканин, видалення під час операції за¬лишків крові та інших речовин (шма¬точків тканини, рідин) шляхом ви¬мивання та аспірації їх з тих порож¬нин, в яких виконувалось оперативне втручання. В багатьох випадках вико¬нують дренування порожнини (трубка¬ми, катетерами) з метою як відсмок¬тування залишків ексудату, так і вве¬дення через трубчасті дренажі антисеп¬тиків чи антибіотиків. У профілактиці післяопераційної інфекції не можна переоцінити роль ліквідації в перед¬операційний період латентних осе¬редків інфекції, анемії, гіпоксемії, де¬фіциту білків (гіпопротеїнемії), елект¬ролітів та порушень інших видів обміну, особливо вуглеводного (у хво¬рих на цукровий діабет) тощо.

Важлива роль належить також дос¬татнім доступам при операціях, дос¬коналим оперативній техніці та анес¬тезії, а також безпосередній профілак¬тичній антибіотикотерапії (за 1—2 год перед операцією) в максимальній до¬бовій дозі (внутрішньовенне чи внут-рішньом'язово) при втручаннях у хво¬рих з дуже забрудненими ранами та інфекційно-запальними хірургічними процесами у внутрішніх органах та у хворих, у яких втручання виконують¬ся на товстій та прямій кишках, на серці та судинах з протезуванням, у хворих на цукровий діабет та ін. Профілактична антибіотикотерапія (хіміотерапія) рекомендується в таких випадках:

1) при випадкових забруднених ранах, які не можуть бути своєчасно хірургічне оброблені;

2) при всіх забруднених мікробами операційних ранах;

3) при всіх ранах з ендопротезу-ванням;

4) при операціях у людей з інфек¬цією чи у тих, хто щойно перехворів на інфекційну хворобу;

5) при операціях у хворих з попе¬реднім ураженням серцевих клапанів (для профілактики ендокардиту);

6) при операціях "чисто-забрудне¬них", коли розкривають порожнину кишки, жовчних шляхів тощо.

Профілактично застосовують анти¬біотики широкого спектру дії.

Велике значення мають догляд за хворими та ранами, відповідні сані¬тарно-гігієнічні умови в палатах пере¬бування хворих, раціональне загаль¬не лікування хворих (вітамінізоване харчування, корекція гідроіонного балансу та інших порушень обміну, оксигенація, використання імунних, гормональних та ферментних препа¬ратів).

Особливу увагу в профілактиці післяопераційної інфекції треба при¬діляти підвищенню кваліфікації хі¬рургів, особливо тих, хто чергує на невідкладній допомозі, та персоналу відділень інтенсивної терапії і реані¬мації, боротьбі з бацилоносійством, яке особливо часто спостерігається у персоналу хірургічних відділень.

У запобіганні інфекційним хірур¬гічним захворюванням мають велике значення добре налагоджені санітар¬но-гігієнічні умови на виробництві та в побуті, заходи з техніки безпеки на виробництві та своєчасна обробка мікротравм, лікування прихованих осередків латентної інфекції та загаль¬них системних хвороб (серцево-судин¬них, обмінних, ендокринних, алер¬гічних та інших), запобігання та бо¬ротьба з ожирінням, заняття фізкуль¬турою, оздоровчим спортом, загар¬тування.

Безумовно, для профілактики хірургічної інфекції не досить лише медичних заходів. Останні можуть бути ефективні лише на тлі економіч¬ного добробуту людей та сприятливих екологічних умов їх проживання.