Синдром “червоного ока”
ПЛАН
1. Актуальність теми.
2. Клініка, діагностика, принципи лікування захворювань, що супроводжуються синдромом “червоного болючого ока”.
2.1. Хвороби повік (ячмінь, халазіон, блефарити).
2.2. Хвороби сльозових органів (дакріоаденіт, дакріоцистити).
2.3. Хвороби кон’юнктиви.
2.4. Кератити.
2.5. Іридоцикліти.
2.6. Гострий приступ глаукоми.
2.7. Травми органів зору.
В офтальмології, як і в інших галузях медицини, почервоніння і біль очного яблука та його додатків свідчить про запальний процес або інший серйозний стан того чи іншого відділу очного аналізатора. Вміння медпрацівників розпізнати причини змін органів зору, які привели до почервоніння і болю, дасть можливість в ранньому призначенні необхідних лікарських середників до моменту звертання до окуліста, зменшить страждання хворих і попередити розвиток ускладнень, що має велике значення в подальшому лікуванні і оздоровленні пацієнтів.
Хвороби повік.
Ячмінь – це гостре запалення волосяного мішечка або сльозової залози в шкірі повіки.
Ячмені бувають:
- зовнішні;
- внутрішні (запалення мейбомієвої залози, яка відкривається в кон’юнктивальну порожнину);
- множинні (гордеольоз);
- часто рецидивуючі).
Клініка.
Перші 1-2 дні спостерігається набряк, почервонінні повіки, дифузний біль, звуження очної щілини. На 3-й день формується фокус гнійного розплавлення і утворюється так звана “голівка” ячменя. Шкіра над “голівкою” витончується, напруження тканин зростає, ячмінь проривається з відходженням гною (приблизно на 3-4 день). Одразу явища запалення стихають, на місці прориву утворюється кірочка, яка через декілька днів відпадає.
Лікування: в момент інфільтрації – місцево сухе тепло (УВЧ, солюкс, варене яйце), закапувати офтадек, 0,25% р-н левоміцетину, при тяжкому загальному стані – антибактеріальна та протизапальна терапія.
При формуванні “голівки” ячменя і після прориву – тушувати зеленкою.
Не дозволяється:
- видавлювати ячмінь;
- накладати пов’язку (щоб не утворювати умов термостату і не привести до абсцедування);
- виривати волосок, цибулина якого нагноїлася, для “ніби-то” кращого відтоку гною;
- гріти в момент нагноєння.
Тактика при гордеольозі або часто рецидивуючих ячменях.
1. Визначити глікемічний профіль для діагностики скритого цукрового діабету.
2. Посів крові на стерильність (при позитивному посіві провести антибактеріальну терапію з урахуванням чутливості флори. Після клінічного одужання показана терапія вакцинами із бактеріальних лізатів).
3. Загальний аналіз крові.
4. Дієта: виключення із раціону солодкого, здоби, білого хліба, надати перевагу чорному хлібові.
5. Провести курс вітамінотерапії груп В, РР.
6. Приймати тривалий час пивні дріжджі (1 десертна ложка 3 рази на день).
Окуліст хірургічно розрізає ячмінь у випадку його абсцедування.
Халазіон – це проліферативне запалення хряща навкруги мейбомієвої залози.
Клініка: перші 1-2 дні спостерігається набряк, почервонінні шкіри, легка блискучість (за клінічними ознаками відрізнити халазіон від ячменя не- можливо). З боку кон’юнктиви просвічується округлий гіперемований фокус. Через 1-2 тижні явища запалення проходять, і під шкірою лишається округле, неболюче, рухоме, м’яко-еластичне утворення, яке хворому практично не заважає. З боку кон’юнктиви вже просвічується округлий сіруватий фокус. З часом халазіон злегка запалюється (на 5-7 днів). Зростає горошкоподібне утворення під шкірою і призводить до неприємного косметичного ефекту.
Лікування: консервативне.
- Втирання жовтої ртутної мазі в кон’юнктиву (мазь закладається за повіку і масувати в ділянці халазіону круговими рухами на очному яблуці) два рази на день по 5-10 хвилин на протязі 10 днів. Якщо халазіон не вскриється, то зробити перерву на два тижні і повторити ще один курс. У випадку відсутності ефекту – хірургічне лікування.
- Введення в ділянку халазіона кеналога або дипроспана.
- Оперативне лікування: розріз халазіону. Останнє здійснюється двома шляхами:
а) з боку кон’юнктиви (частіше проводиться) – накладається
вікончатий зажим Беллармінова, розріз кон’юнктиви над халазіоном
перпендикулярно до реберного краю повіки (щоб не ушкодити
вивідні протоки багатьох мейбомієвих залоз). Ложечкою
видавлюємо гнійний вміст халазіону, вирізаємо капсулу, щоб не
лишити замкнуту порожнину, обробляємо зеленкою, накладаємо
давлючу пов’язку на 1-2 години. Швів не накладаємо.
б) З боку шкіри – розріз робиться паралельно реберному краю по ходу
м’язових волокон з наступним накладанням нашкірних швів.
Блефарити – це запалення реберного краю повіки.
Класифікація:
1. Простий – періодична гіперемія реберного краю з наступною його пігментацією.
2. Лусочковий – утворення ніжних білих маленьких лусочок у кореня вій, які легко відходять.
3. Мейбомієвий – при масажі меймбомієвих залоз з них виділяється гній.4. Виразковий – утворюються виразки по краю повіки, дно їх заповнюється гноєм, потім виразки загоюються і покриваються кірочками.
Етіологія:
1. Некорегована рефракція, особливо гіперметропія і астигматизм.
2. Запальні хронічні захворювання ЛОР-органів і карієсні зуби.
3. Хронічні запальні хвороби шлунково-кишкового тракту, у дітей – глистяні інвазії.
4. Зрушення ендокринологічного статусу (частіше блефарити виникають у хлопців в підлітковому віці, практично у всіх діабетиків є мейбоміїт).
5. Анемії.
6. Загальне виснаження організму.
7. Зниження імунологічної реактивності.
8. Запиленість оточуючого середовища.
Лікування:
1. Масаж мейбомієвих залоз з наступною обробкою інтермаргинального краю брильянтовою зеленню або сумішшю Нікіфорова (спирт з ефіром в рівних пропорціях).
2. Змазування країв повік мазями з антибіотиками (гентаміцинова, еритроміцинова, тетрациклінова).
3. Обробка країв повік гідрокортизоновою маззю.
4. При наявності виразок – обробка їх брильянтовою зеленню і загальна антибіотикотерапія при виявленні ще додаткових вогнищ інфекції після визначення чутливості мікрофлори.
Ускладнення і наслідки.
1. Тріхіаз – неправильний ріст вій.
2. Мадароз – випадіння вій, а на їх місці виростає біле пушкове волосся.
3. Заворот повік.
4. Гіперпігментація шкіри краю повік.
Хвороби сльозних органів.
Дакріоаденіт – запалення сльозової залози.
Етіологія.
1. Гематогенний занос з хронічного вогнища інфекції (частіше каріозні зуби, пазухи носа).
2. Туберкульоз.
3. Сифіліс.
Клініка.
1. Гіперемія, набряк шкіри, болючість у верхньо-зовнішньому куті орбіти, де розташовується сльозова залоза.
2. Збільшення сльозової залози, вона стає видимою під час огляду при вивертанні верхньої повіки.
3. Сухість очного яблука (зменшується продукція сльози).
4. Зміщення очного яблука донизу і досередини.
5. Загальна симптоматика – підвищення температури тіла, слабість.
6. Збільшення регіонарних лімфовузлів.
Діагностика – бактеріологічне дослідження слізного секрету, імуноферментні методи дослідження сироватки крові.
Лікування:
1. До моменту нагноєння:
- сухе тепло (УВЧ, солюкс);
- загальна терапія: антибіотики, протизапальні препарати, дегідратуючі засоби.
2. Після нагноєння:
- не гріти;
- розрізати в місці найбільшої флуктуації з урахуванням м’язових волокон кругового м’яза повік;
- промити розчином перекису водню;
- дренувати гумовою турундою;
- засипати сухим стерильним стрептоцидом або альбуцидом;
- асептична пов’язка;
- продовжувати протизапальне лікування.
Диференційний діагноз.
1. Дакріоаденосаркома.
2. Периостит верхньозовнішнього кута орбіти.
3. Ячмінь.
4. Флегмона верхньої повіки.
Частіше дакріоденіт зустрічається однобічний. Двобічний дакріоаденіт відомий як хвороба Мікуліча. Етіологічно - або туберкульозної природи, або лейкемія (необхідна детальна консультація гематолога).
Дакріоцистит.
Хронічний дакріоцистит.
Непрохідність слізно-носового каналу веде до порушення відведення сльози з сльозового мішка. Сльоза накопичується. Приєднується кокова флора і слизь, яка продукується в сльозовому мішку.
Етіологія (непрохідність слізно-носового каналу):
- гіпертрофія слизової носа в нижній носовій раковині;
- гіпертрофічний риніт;
- аденоїдні розростання;
- перелом носа з викривленням носової перетинки і порушення прохідності слізно-носового каналу.
Клініка:
1. Сльозотеча (немає нормального відтоку сльози).
2. Гноєтеча, закисання повік – гнійний вміст сльозового мішку через тиск ретроградно по сльозових канальцях поступає через сльозові точки в кон’юнктивальну порожнину.
3. Утворюється водянка сльозового мішку: при ретроградному проходженні гнійного вмісту сльозового мішку по сльозовим канальцям виникає вторинне запалення сльозових канальців (канакуліт). Слизова канальців набрякає, канальці обтуруються і утворюється закрита порожнина ділянки сльозового мішку.
Незапальне збільшення сльозового мішку і утворення квасолеподібного випинання у внутрішньому куті орбіти м’яко-еластичної консистенції без ознак запалення – називається водянкою сльозового мішку.
Пацієнт періодично натискає на це утворення і під тиском гнійний вміст виходить в кон’юнктивальну порожнину. Водянка спадає. Через 1-2-3 доби весь цикл повторюється.
Ускладнення: флегмона сльозового мішку; виразка рогівки.
Лікування:
1. Рентгенологічне дослідження сльозового мішка з контрастом.
2. Місцеве закапування крапель офтадек, 30% р-ну сульфацилу натрію, 0,25% р-ну левоміцетину, 0,4% р-ну гентаміцину.
3. Консультація ЛОР-спеціаліста.
4. Промити сльозовий мішок.
5. Оперативне лікування – дакріоцисториностомія або екстирпація сльозового мішка.
Дакріоцистит новонароджених.Етіологія. У внутрішньоутробному розвитку у плода є мембрана між сльозовим мішком і слізно-носовим каналом. До народження вона повинна редукуватися. В протилежному випадку у дитини виникає дакріоцистит.
Клініка.
1. Застій сльози в кутику ока.
2. Через 2-4 дні виникає закисання ока.
3. При натисканні пальцем в ділянці сльозового мішку з сльозових точок виділяється гній.
4. Можливе грізне ускладнення – виразка рогівки.
Лікування:
1. Дезінфікуючі краплі місцево.
2. Навчити маму робити масаж з перших днів встановлення діагнозу: під час годування мізинцем круговими рухами з натискуванням масажувати ділянку сльозового мішку. Вміст сльозового мішку при натискуванні часто прориває дуже тонку, майже редуковану мембрану і відновлюється прохідність сльозових шляхів. Через 10-12 днів, внаслідок запалення, мембрана стає щільною, прорватися практично не може, і масаж вже недоцільний.
3. Надалі лікування у дитячих офтальмологів терміном до одного місяця життя дитини:
- промивання сльозових шляхів (струмінь рідини під тиском може прорвати мембрану);
- зондування циліндричним зондом Вебера.
Флегмона сльозового мішку.
Виникає, як ускладнення хронічного циститу, і являє собою гнійне розплавлення м’яких тканин навколо сльозового мішку.
Клініка:
1. Набряк, гіперемія, болючість у внутрішньому куті орбіти.
2. Набряк, гіперемія повік.
3. Звуження очної щілини.
4. Гіперемія кон’юнктиви повік і очного яблука.
5. На 3-5 день виникає флуктуація з гнійним фокусом розм’якшення.
Лікування.
1. Дезінфікуючі краплі місцево.
2. До моменту флуктуації – загальна протизапальна терапія: протизапальні, дегідратуючі препарати.
3. Після утворення гнійного фокуса – розріз в місці найбільшої флуктуації, промивання, дренування турундою, засипання порошком альбуциду або стрептоциду, асептична пов’язка, щоденні перев’язки.
4. Після стихання явищ запалення – операція дакріоцисториностомії або екстирпації сльозового мішку.
Запальні захворювання кон’юнктиви (кон’юнктивіти).
Запалення кон’юнктиви повік і очного яблука різної етіології називається кон’юнктивітом.
Етіологія.
1. Кокова флора (стрепто-, стафіло-, пневмо-, гоно-, диплококи).
2. Специфічні збудники – МБТ (туберкульоз), паличка Лефлера (дифтерія).
3. Хламідії.
4. Грибки.
5. Віруси.
Скарги:
- сльозотеча, світлобоязнь, блефароспазм;
- склеювання війок зранку;
- відчуття стороннього тіла в оці (частіше під верхньою повікою);
- почервоніння ока.
Клініка:
- гіперемія, набряк, пухкість кон’юнктиви повік і очного яблука;
- слизисті або слизисто-гнійні виділення;
- на кон’юнктиві м.б.: фолікули, геморагії, плівки;
- почервоніння кон’юнктиви.
Розрізняють такі типи ін’єкції кон’юнктиви:
1. Кон’юнктивальна (при кон’юнктивітах або незначному подразненні очного яблука).
2. Перикорнеальна (при кератитах і іридоциклітах).
3. Змішані.
4. Застійна.
5. Сектральна – як різновид кон’юнктивальної (при ангулярному кон’юнктивіті Моракс-Аксенфельда).
Диференційна діагностика кон’юнктивальної і перикорнеальної ін’єкції.
Кон’юнктивальна Перикорнеальна
Глибина поверхнева глибока
(судина кон’юнктиви) (епісклеральні і
склеральні судини)
Колір яскраво-червона темно-червона з
фіолетовим відтінком
Локалізація посилюється в напрямку навкруги лімба
до склепіння вінчиком
Рухомість рухома нерухома
Закапування зникає не зникає
розчину адреналіну
Загальні принципи лікування:
1) промивання кон’юнктивальної порожнини (щоб вимити гній, кількість промивань – індивідуально, в залежності від кількості виділень – перманганатом (свіжим розчином, приготовленим ex tempore), фурациліном, міцною заваркою чаю, заваркою лікувальних трав (ромашки);
2) інстиляції розчинів антибіотиків: 0,25% р-ну левоміцетину, 0,4% р-ну гентаміцину, 0,4% р-ну норфлоксацину, офтадек, циделон, дексаметазон (діюча речовина – декаметоксин);
3) інстиляції розчинів сульфаніламідів: 30% р-н сульфацилу натрію (альбуцид) (для дітей можливий 20% р-н);
4) препарати срібла – в’яжуча і припікаюча дія (3% р-н коларголу);
5) при специфічній етіології лікування відповідне до збудника.
Кон’юнктивіти поділяються на:
- гострі,
- хронічні - ангулярний Моракс-Аксенфельда. Скарги: різкий свербіж, тріщинки в кутиках ока, скудні виділення. Тип ін’єкції кон’юнктиви – сектральний, крайова інфільтрація рогівки. Лікування – специфічний препарат, який діє на диплобациллу Моракса-Аксенфельда – 0,25% цинку сульфат по 2 краплі 4 рази на день на протязі 14 днів після клінічного одужання;
- професійні – при роботі з аніліновими барвниками, в меблевій промисловості, в млинарській галузі, при запиленості робочого місця;
- алергічні;
- трахома.
Гонобленорея.
Етіологія: викликається гонококом Нейсера.
Передача збудника – контактний шлях, при проходженні родових шляхів.
Класифікація:
1) гонобленорея новонароджених,
2) гонобленорея дітей,
3) гонобленорея дорослих.Клініка: перебіг по стадіях.
1 стадія – інфільтрація, набряк, ущільнення повік (1-2 день від народження)
– повіки неможливо розвести,
– набряк, пухкість кон’юнктиви,
– виділення по типу “м’ясних помиїв”.
2 стадія – бленорея (на 3-4 день):
- жовто-зелені виділення в значній кількості,
- повіки стають м’якішими,
- можливе ускладнення – виразка рогівки. Набряк повік – перекиснення перелімбальної сітки судин – погіршення живлення рогівки – ерозування рогівки + гній – виразка (сприяють умови термостату при закритих очах у новонароджених і мала кількість сльози).
3 стадія – сосочкова гіпертрофія кон’юнктиви (4-5 день до двох місяців від народження).
Лікування:
1) в очному дитячому стаціонарі;
2) профілактика в пологовому будинку 1% ляпис, 30% р-н сульфацилу натрію;
3) місцеве лікування – часті промивання, краплі з антибіотиком;
4) загальне лікування - в/м антибіотики (згідно маси тіла), мамі дати максимальну дозу, а дитина з молоком всмокче необхідну кількість препарату;
5) герметична пов’язка на здорове око.
Дифтерийний кон’юнктивіт.
Етіологія: паличка Лефлера.
Супроводжується: захворюванням носоглотки, збільшенням регіональних лімфовузлів, загальним недомаганням.
Класифікація: 3 форми:
1. Катаральна – найлегша.
2. Крупозна – перебігає легше, ніж дифтерійна, менший набряк і ущільнення повік, плівки лишають ніжні рубчики.
3. Дифтерійна – перебіг по стадіях:
І стадія – набряк, ущільнення повік (1-2 дні) – повіки з фіолетовим
відтінком, в цій стадії диференціюємо з гонобленореєю.
ІІ стадія – утворення плівок (3-6 день) – плівки сірі, щільно спаяні з
кон’юнктивою, при знятті – поверхня кровоточить, лишається
рубець. В цій стадії диференціюємо з кон’юнктивітами, які мають
плівки: пневмококовий, аденовірусний (плівчаста форма),
епідемічний Кох-Уілса.
ІІІ стадія – сосочкової гіпертрофії – може виникнути симблефарон –
зрощення кон’юнктиви повік з кон’юнктивою очного яблука.
Лікування:
1. Бактеріоскопічне, бактеріологічне обстеження.
2. Протидифтерійна сироватка – 6-12 тис. антитоксичних од.
3. Місцеве лікування - як загальноприйняте при бактеріальних кон’юнктивітах.
4. Профілактика утворення симблефарона – ревізії кон’юнктивального мішка під захистом мазей з антибіотиком.
5. Загальне лікування інфекціоністом.
Аденовірусний кон’юнктивіт.
Етіологія: викликається аденовірусом, супроводжує різні аденовірусні захворювання.
Перебіг - 2 клінічні форми.
1. Аденофарінгокон’юнктивальна лихоманка:
- аденовірус 1-7 серотипів,
- інкубаційний період – 3-6 днів,
- видужання через 10-15 днів,
- частіше однобічний процес,
- спалахи в осінньо-весняний період.
Форми:
1) катаральна – по типу бактеріального кон’юнктивіту;
2) фолікулярна – фолікули на кон’юнктиві нижньої повіки;
3) плівчаста – сіруваті ніжні плівки, легко знімаються.
2. Гострий епідемічний кератокон’юнктивіт:
- аденовірус 8 серотипу,
- на фоні загальної слабості, високої температури тіла, збільшених лімфовузлів,
- до симптомів кон’юнктивіту приєднуються симптоми ураження рогівки:
• субепітеліальні монетоподібні інфільтрати спочатку у лімба, а потім по всій рогівці;
• зниження гостроти зору;
• тривалий перебіг (до 3-6 місяців);
• безслідно розсмоктування інфільтратів і повне відновлення гостроти зору.
Лікування – противірусне:
1) мазі: віропекс (зовіракс, ацикловір), оксолінова, бонафтонова, теброфенова;
2) краплі: полудан, інтерферон, лаферон;
3) 0,1% р-н глудантану;
4) для швидкого розсмоктування помутнінь – 3% р-н йодистого калію, дексаметазон.
Хвороби рогівки (кератити).
Скарги: корнеальний синдром – біль, сльозотеча, світлобоязнь, блефароспазм; зниження гостроти зору.
Клініка:
- перикорнеальна ін’єкція;
- рогівка – набрякла, прозорість знижена, чутливість може бути зниженою, ерозована поверхня (фарбується 1% флюресцином);
- на рогівці інфільтрат (помутніння);
- в рогівку можуть вростати судини (поверхневі і глибокі);
- після перенесеного кератиту на рогівці теж лишаються наслідки у вигляді помутніння: хмарка, пляма, більмо – просте, спаяне (після перфорації рогівки) з райдужкою.
Диференційний діагноз.
Інфільтрат Більмо
Корнеальний синдром є немає
Перикорнеальні ін’єкції є немає
Межі помутніння розмиті чіткі
Колір жовтуватий сірий
Поверхня рогівки ерозована гладка
Повзуча виразка рогівки.
Етіологія:
- наявність ерозованої поверхні;
- приєднання кокової флори:
• хронічний дакріоцистит,
• мейбоміїт,
• виразковий блефарит,
• хронічний кон’юнктивіт
• з оточуючого середовища.
Клініка: характерна тріада.
1. Наявність характерної виразки: - два краї – прогресуючий (підритий, інфільтрований, виразка розповсюджується в цьому напрямку, регресуючий (пологий, епітелізований, до цього краю можуть тягнутися судини), дно виразки заповнено гноєм.2. Гіпопіон – стерильний гній в передній камері. Складається з лейкоцитів, фібрину, макрофагів. Наслідок запалення райдужки, ціліарного тіла.
3. Іридоцикліт.
Перебіг:
- розповсюджується по поверхні;
- “повзе” вглибину до утворення десцеметоцеле, можлива перфорація, ендофтальміт.
Лікування:
1. До утворення десцеметоцеле:
- промити сльозові шляхи. При наявності хронічного дакріоциститу – операція дакріоцисториностомія або екстирпація сльозового мішка. В крайньому випадку – двічі на день промивати сльозовий мішок;
- масаж мейбомієвих залоз з наступною їх обробкою.
- Припекти виразку (йодом, зеленкою), щоб не “повзла” в бік прогресуючого краю, евакуювати гній з дна виразки.
- Мідріатики (профілактика задніх синехій).
- Місцево – краплі, мазі з антибіотиками.
- Загальне лікування – антибіотики, сульфаніламіди, десенсибілізуюча, дегідратуюча терапія.
2. Після утворення десцеметоцеле.
- На фоні проведення загального і місцевого лікування – профілактика перфорації рогівки.
- 1% р-н пілокарпіну (зменшити внутрішньочерепний тиск).
- Фібринна плівка в кон’юнктивальний мішок (покращити епітелізацію рогівки).
- Бінокулярна пов’язка (виключити рухи очей).
- Кератопластика тектонічна.
Туберкульозні кератити.
Туберкульозно-гематогенний:
- глибокий, з ерозуванням епітелію,
- лишає стійке помутніння;
- часто рецидивує;
- як правило – на одному оці;
- вростають в рогівку судини (поверхневі і глибокі);
Лікування: загальне протитуберкульозне; місцево – антибіотики, вітаміни, мідріатики, дексазон (коли перестане фарбуватися рогівка).
Туберкульозно-алергічний.
Фліктени на рогівці: міліарні, солітарні, блукаючі (фасцікулярні).
Лікування:
- виключити здобу, солодке, білий хліб;
- вітаміни: В1,В6, В12, РР;
- пивні дріжджі ( по 1 ч л. 3 рази на день);
- десенсибілізуюча терапія загальна: таблетки діазолін, супрастин, тавегил, кетотіфен, кальцію глюконат, димедрол;
- місцево – краплі дексаметазон.
Герпетичний кератит.
1. Поверхневий
- точковий субепітеліальний,
- деревоподібний: виникають пухирці по ходу нервових закінчень, тріскаються, зливаються, утворюючи лінійну форму;
2. глибокий – дископодібний. В шарах рогівки дископодібне достатньо щільне помутніння.
Лікування:
1. Всі противірусні препарати (як при аденовірусному кон’юнктивіті).
2. Вітамінотерапія: краплі, п/к-вально коктейль (глюкоза + аскорбінова кислота + рибофлавін + новокаїн), мазі (1% тіамінові), в/м вітаміни В1, В6, В12.
3. Краплі, мазі з антибіотиками – для профілактики приєднання кокової флори.
4. Солкосерілове желе – для покращення епітелізації.
Лікування помутніння рогівки (як наслідків кератиту):
1. Консервативне
- інстиляції 3% р-ну йодистого калію, 01% дексаметазон;
- під кон’юнктиву дексаметазон, вітамінний коктейль, фібринолізин;
- п/б-но, в/м – торфот, тауфон, лідаза;
- електро-, фонофорез з 3% р-ном КJ, ліпазою.
2. Оперативне – кератопластика:
- за технікою виконання буває: пошарова, наскрізна;
- за метою – оптична, меліоративна, тактонічна, косметична.
Іридоцикліт
(запалення райдужки і ціліарного тіла).
Класифікація.
1. За перебігом
- первинні ( при загальних захворюваннях організму);
- вторинні (при інших захворюваннях ока).
2. За походженням:
- екзогенні (проникаюче поранення, перфораторна виразка, операційна травма);
- ендогенні: інфекційні (вірусні, бруцельоз, токсоплазмоз), токсикоалергічні (колагенози, ревматизм), обмінні (подагра, діабет), паразитарні.
Скарги:
- біль в оці, в половині голови, болі посилюються вночі,
- світлобоязнь, сльозотеча, блефароспазм;
- зниження гостроти зору (внаслідок ексудації в передню камеру і скловидне тіло).
Об’єктивні ознаки: набряк верхньої повіки, перикорнеальні ін’єкції, виліт білка і ексудату в передню камеру. За характером ексудату розрізняють іридоцикліт:
- серозний (перебігає з підвищенням ВОТ);
- фіброзно-пластичний;
- гнійний;
- геморагічний.
Зміни з боку райдужки:
- зміни кольору (внаслідок виходу із судин еритроцитів і розпаду білірубіну);
- розмитий рельєф малюнку (набряк судин і ексудація);
- зіниці звужуються;
- реакція зіниць на світло – в’яла;
- виникають задні синехії (зрощення райдужки з передньою капсулою кришталика) у вигляді:
• поодиноких задніх синехій,
• площинних задніх синехій,
• зрощення і зарощення зіниці (веде до бомбажу райдужки і вторинної глаукоми);
- прояви цикліту:
• ціліарне тіло болюче при пальпації,
• преципітати на ендотелії рогівки (це нагромадження лейкоцитів і фібрину),
o різні за формою, величиною, кількістю;
o сальні преципітати – при туберкульозі, обмінному артриті;
o пігментовані преципітати - старий процес;
• плаваючі помутніння скловидного тіла.
Лікування.
1. Розширити зіницю – для попередження утворення або розірвати задні синехії.
§ Атропін 1% р-н крапельно місцево, до 3-4 разів на день
§ Тріада Гребля –- кристалик сухого атропіну закласти за пов’язку (паралізує сфінктер);
- “фітільок”, змочений в 0,1% розчином адреналіну, закласти за пов’язку;
- кокаїн – крапельно 1 раз (тонізує дилататор);
- притиснути ділянку сльозового мішка і сльозових канальців (щоб не всмоктувалося).
§ Інші мідріатики: скополамін, мідфрін, циклогіл, амізіл, платифілін, мезатон.
§ Під кон’юнктиву ін’єкція розчину фібринолізіну і 1% р-н мезатону (0,1% р-н адреналіну для людей віком до 40 років і зі здоровим серцем – викликає сильну тахікардію).
2. Місцево:
- антибіотики крапельно, ін’єкції під кон’юнктиву,
- дексазон парабульбарно
3. Загальне:
- антибіотики;
- сульфаніламіди;
- фібринолізин ( при ексудації;
- десенсибілізуючі препарати;
- дегідратуюча терапія.
Ендофтальміт – гнійне запалення внутрішніх оболонок.
Клінічно – зіниці світяться жовтим світлом (гній в скловидному тілі). При неефективності консервативного лікування і гостроті зору 0,00 – операція: енуклеація очного яблука.
Панофтальміт – запалення (гнійне розплавлення) всіх оболонок очного яблука, в т.ч. і фіброзної, як продовження ендофтальміту.
Клініка:
- набряк, ущільнення, синюшність повік,
- екзофтальм (набряк ретробульбарної клітковини);
- нерухомість очного яблука (офтальмоплегія);
- набряк рогівки (можлива її стафілома);
- вся передня камера заповнена гноєм.
Лікування: оперативне – евісцерація очного яблука (щоб не пересекти як при енуклеації для попередження тромбозу кавернозного синуса).
Гострий приступ глаукоми.
Розвивається частіше після психоемоційного або фізичного перевантаження. Частіше буває на одному оці. Як правило, у людей старше 40 років.
Скарги:
- болі в оці, в половині голови;
- віддають в плече, лопатку, серце (нагадують інфаркт міокарду), в епі-, мезогастрії (клініка перфораторної виразки шлунка);
- нудота, блювота;
- різка втрата зору;
- почервоніння ока;
- сльозотеча, світлобоязнь, блефароспазм.
Об’єктивно:
- набряк верхньої повіки;
- застійна ін’єкція кон’юнктиви;
- рогівка – набрякла, прозорість знижена, шорсткувата, точково фарбується флюоресцином, знижена чутливість; передня камера мілка;
- райдужка – набрякла, стушованість рельєфу;
- зіниця – овально розширена, реакції на світло або в’ялі або відсутні;
- очне дно - зміни зорового нерва відповідно до стадії глаукоми (щоб оглянути диск зорового нерва, треба капнути 40% р-н глюкози для зменшення внутрішньоочного тиску).
Диференційний діагноз:
Іридоцикліт Гострий приступ глаукоми
гострота зору трохи знижена різко знижена
біль ока ока, голови, іррадіація
загальні симптоми - нудота, блювота
ін’єкція перикорнеальна застійна
рогівка прозора, преципітати набрякла, шорсткувата,
знижена прозорість і чутливість
передня камера середньої глибини мілка
зіниця звужена овально розширена
диск зорового без змін відповідно до стадії,
нерва глаукоматозна екскавація
внутрішньоочний тиск в нормі або підвищений
знижений
(крім серозного)
Лікування:
1. 1% розчин пілокарпіну 1-ша година через 15 хвилин; 2-га година – через 30 хвилин, надалі щогодини 1 раз.
2. 0,5% розчин тімолола 2 рази на день;
3. Діакарб (табл.) 2-3 таблетки/день до 3-х днів) разом з аспаркамом, калію оротатом).
4. Фуросемід – 2,0 в/м.
5. П’явки на скроню.
6. Гарячі ніжні ванни на коліно.
7. Ретробульбарно 2% - 2,0 новокаїна.
8. Транквілізатори.