Серце та його топографія. Будова та значення

Серце, вміщене в осердя розташоване в передньому середостінні безпосередньо на діафрагмі так, що 3/5 його лежить ліворуч, а 2/5 праворуч від передньої серединної лінії. Довга вісь серця, що проходить спереду назад, знизу вгору і зліва направо, утворює з горизонтальною лінією, проведеною через верхівку серця, кут (відкритий вправо) близько 40о.

З боків серце межує з середостінною поверхнею обох легень, на кожній з яких є серцеве втиснення. Легені й серце розділені стінкою осердя й середостінною плеврою, які пухко зв’язані між собою. Великі кровоносні судини на основі серця розташовані в такому порядку: спереду ліворуч – легеневий стовбур, позаду нього – висхідна частина аорти, а ще далі назад і праворуч – верхня порожниста вена, а знизу – нижня порожниста вена. Знизу серце прилягає до тієї частини осердя, яка зрослася з діаграмою, торкаючись її більше лівим шлуночком, ніж правим.

Ліве передсердя, частково лівий шлуночок і праве передсердя, прилягають до органів заднього середостіння, зокрема до стравоходу з блукаючими нервами. Крім того, безпосередньо за задньою стінкою лівого передсердя проходять легеневі вени. Більші частини правого передсердя з правим шлунком, поверхні правого шлуночка та невелика ділянка лівого шлуночка з верхівкою повернуті до груднини та ребрових хрящів. Безпосередньо до передньої стінки грудної порожнини доторкується лише верхівка серця під час систоли шлуночків.

У людини, як і в інших ссавців, серце є чотирикамерним м’язовим органом, функція якого полягає в ритмічному всмоктуванні крові (під час розслаблення стінок серцевих камер – діастоли) та нагнітанні її в кровоносну мережу під час систоли – скорочення камер серця. Серце кожної людини завбільшки з її кулак і формою нагадує конус.

Верхівка серця спрямована донизу, ліворуч і вперед, а основа – догори, праворуч і назад. Таким чином, довга вісь серця йде від його верхівки знизу догори, зліва направо і спереду назад (приблизно 12-13 см завдовжки). Найбільший поперечний розмір серця 9-10 см, а передньозадній – 6 7 см. Маса чоловічого серця в середньому становить 3000, а жіночого – 200 г.

Розрізняють чотири поверхні серця (груднинно-реброву, діафрагмову, дві легеневі) і правий край. Груднинно-реброва (передня) поверхня випукла, торкається грудної стінки лише ділянкою верхівки. Діафрагмова (нижня) поверхня повністю прилягає до діафрагми, розташованої на щільній печінці, внаслідок чого ця поверхня серця сплощена. Легеневі поверхні звернені до легень. Правий край належить до стінки правого шлуночка.

На поверхні серця розташовані: вінцева борозна, на межі між передсердями та шлуночками, передня і задня між шлуночкові борозни. Дві останні борозни, які йдуть поздовжньо на межі між шлуночками, на верхівці серця переходять одна в одну, а згори (спереду і ззаду) сполучаються з вінцевою борозною серця.

У серця є праве та ліве передсердя, які займають меншу частину серця біля його основи, і правий та лівий шлуночки, що становлять більшу його частину.

Передсердя розділені міжпередсердною перегородкою, а шлуночки – міжшлуночковою.

Праве передсердя своєю формою нагадує неправильний паралелепіпед, що має шість стінок. Верхня стінка – це місце впадіння, або пазуха, порожнистих вен. Тут з боку порожнини передсердя є два великих отвори верхньої та нижньої порожнистих вен, між якими розташований міжвенний горбок.

Завдання, права й передня стінки правого передсердя утворені гребенястими м’язами. Лівою стінкою є міжпередсердна перегородка, на правій поверхні якої добре помітно овальну яму з чітко відмежованим краєм – кантом овальної ямки. На місця ямки у плода відкритий овальний отвір, який, як правило, незабаром після народження заростає. На стику передньої і правої стінок порожнина передсердя продовжується в порожнисте праве вушко конічної форми. Від нижнього краю овальної ямки до нижньої ділянки отвору нижньої порожнистої вени тягнеться заслінка, завдяки якій у плода майже вся кров із нижньої порожнистої вени спрямовується через овальний отвір у ліве передсердя. Нижче заслінки на межі задньої та лівої стінок правого передсердя відкривається вінцева пазуха, що збирає венозну кров від більшості вен серця. З правого боку вічко вінцево пазухи прикрите заслінкою вінцевої пазухи.

Тим чином, у праве передсердя несуть венозну кров верхня та нижня порожнисті вени і вінцева пазуха. Крім того, в праве передсердя впадає частина найменших вен серця. Нижня стінка правого передсердя зайнята широкими правим передсердно-шлуночковим отвором, що веде до правого шлуночка.

Правий шлуночок дуже нагадує неправильну піраміду, основа якої спрямована догори, а верхівка – донизу. Стінки правого шлуночка порівняно тонкі (5-8 мм). Передня (грудинно-реброва) та задня (діафрагмова) поверхні розділені правим краєм. Ліва стінка утворена міжшлуночковою перегородкою, дуже випнутою в порожнину правого шлуночка. Передній (звужений) відділ правого шлуночка утворює артеріальний конус, який вгорі переходить безпосередньо в легеневий стовбур.Правий шлуночок має два отвори: правий передсердно-шлуночковий, розташований зверху, справа й позаду, і отвір легеневого стовбура.

Внутрішня поверхня шлуночка вкрита численними різнонаправленими перекладками, серед яких найбільше виділяється перекладково-крайова, що з’єднує перегородку з основою переднього сосочкового м’яза. Між перекладками розташовані 3 (іноді 2-4) конусоподібні (передній, задній і перегородкові) сосочкові м’язи, які вільно виступають у порожнину шлуночка.

Правий передсердно-шлуночковий отвір має однойменний, або тристулковий, клапан, який складається з трьох стулок: передньої, задньої і перегородкової. До вільного краю кожної стулки фіксуються тонкі сухожилкові струни, які відходять від сосочкових м’язів. Ці струни під час систоли шлуночка тримають клапан щільно закритим.

Отвір легеневого стовбура також має однойменний клапан, який складається з трьох півмісяцевих (як накладні кишені) заслінок: передньої, правої та лівої. На середині вільного краю кожної пів місяцевої заслінки є вузлик завбільшки з макову зернину. Ці вузлики під час діастоли шлуночка сприяють щільнішому змиканню заслінок.

Ліве передсердя зовні мало відрізняється від правого. Зсередини стінки лівого передсердя на відміну від стінок правого, гладкі, за винятком невеликої ділянки поблизу лівого вушка. У дорзальному відділі верхньої стінки лівого передсердя відкриваються попарно (на деякій відстані один від одного) отвори правих і лівих легеневих вен. На нижній стінці лівого передсердно-шлуночковий отвір, що веде в лівий шлуночок.

Лівий шлуночок нагадує піраміду, обернену основою догори. Передня й ліва (що відповідає легеневій поверхні) стінки лівого шлуночка є найпотужнішими стінками серця (товщина досягає 2 см). Правда стінка лівого шлуночка утворена міжшлуночковою перегородкою, верхня третина якої перетинчаста, а нижні 2/3 – м’язова тканина.

У порожнині лівого шлуночка є численні м’ясисті перекладки і, як правило, два (передній і задній) великих сосочкових м’язи. На основі, тобто на верхній стінці лівого шлуночка, є два великих отвори: лівий передсердно-шлуночковий і праворуч від нього – отвір аорти.

Лівий передсердно-шлуночковий отвір під час систоли закриває однойменний, або мі тральний, клапан, що складається з передньої та задньої стулок. До вільного краю кожної стулки фіксуються сухожилкові струни ід переднього й заднього сосочкового м’язів.

Отвір аорти під час діастоли шлуночків щільно закривається клапаном аорти, що складається з трьох пів місяцевих заслінок: правої, лівої, задньої. На середині вільного краю кожної заслінки є вузлики пів місяцевих заслінок, завдяки яким вони щільніше змикаються.

Стінка серця складається з трьох оболонок: зовнішньої – епікарда, середньої – міокарда та внутрішньої – ендокарда. Вона має різну товщину, залежно від розвитку м’язової оболонки.

Епікард є вісцеральним листком серозного осердя, що тонкою пластинкою вкриває серцевий м’яз ззовні, щільно з ним зростається (за винятком борозен, де під епікардом часто відкладається жирова тканина).