Розвиток кісток таза, вікові, статеві та індивідуальні особливості їх

Окостеніння тазової кістки починається на 2—4-му місяці ембріонального розвитку, коли виникає перший центр окостеніння в хрящовій тканині майбутньої клубової кістки. На 3—4-му місяці з'являється кісткова тканина в хрящі сідничної кістки, а на 5-му місяці — в лобковій кістці. У перші роки життя більша частина тазової кістки побудована ще з хрящової тканини. Крім вищезгаданих первинних центрів окостеніння в різні роки життя формуються вторинні центри біля краю клубової кістки, в сідничному горбі, сідничній ості тощо. Окостеніння тазової кістки завершується у 20—25 років.

У немовлят таз має округлу форму, що нагадує таз тварин. Мис у них майже зовсім не розвинений, а тазова поверхня крижової кістки пряма. У людей похилого віку нахил крил клубових кісток збільшується внаслідок деякого опущення внутрішніх органів, а кістки таза стають більш тонкими. Іноді клубова ямка клубової кістки має один або кілька отворів. Зустрічаються випадки, коли в місцях прикріплення зв'язок та м'язів до тазової кістки розвиваються відростки різної довжини.

Суглоби пояса нижньої кінцівки (articulationes cinguli memb-ri inferioris). Крижово-клубовий суглоб (articulatio sacroiliaca) утворений вушкоподібними суглобовими поверхнями крижової та клубової кісток. Добре виражена суглобова капсула підкріплюється черевними та спинними крижова-клубовими зв'язками, а також міжкістковими крижово-клубовими зв'язками. Суглоб відносять до плоских суглобів, в яких можливі незначні рухи, головним чином амортизуючого характеру.

Лобкове зрощення (symphysis pubica) утворюється поверхнями зрощення лобкових кісток і розміщеним між ними волокнисто-хрящовим міжлобковим диском. Воно фіксується двома зв'язками. Зверху розміщена верхня лобкова зв'язка, а знизу — дугоподібна лобкова зв'язка. Рухи в лобковому зрощенні незначні і мають практичне значення лише у жінок при пологах (розширення тазового кільця).

Затульна перетинка (membrana obturatoria). Натягнена по краю однойменного отвору. Перетинка разом з однойменною борозною лобкової кістки утворює у верхньобічній частині затульний канал (canalis obturatorius), через який проходять судини і нерв.

Крижову кістку з тазовою кісткою з'єднують крижово-гербова та крижово-остьова зв'язки. Крижово-горбова зв'язка розміщена між внутрішньою поверхнею сідничного горба та зовнішнім краєм крижової кістки. Крижово-остьова зв'язка натягнена між сідничною остю і зовнішнім краєм крижової кістки. Ці зв'язки разом з великою та малою сідничними вирізками обмежують великий і малий сідничні отвори, крізь які проходять судини, нерви та м'язи (Рис. 1).

Скелет та суглоби вільної нижньої кінцівки (sceletonet arti-culationes membri inferioris liberi).

Скелет вільної нижньої кінцівки складається із стегнової, великогомілкової і малогомілкової кісток, наколінка, кісток заплес-на, плесна та пальців.

Стегнова кістка (femur) найдовша і наймасивніша трубчаста кістка людини (Рис. 2). На кістці розрізняють тіло та два кінці (епіфізи). На верхньому кінці кістки є значних розмірів куляста головка (caput ossis femoris), на якій трохи нижче від середини розміщується маленьке заглиблення — ямка головки стегнової кістки, де прикріплюється зв'язка головки стегна (ligamentum capitis femoris). Нижче головки знаходиться довга, майже циліндричної форми шийка стегнової кістки (collum ossis femoris), що утворює з віссю стегнової кістки кут, який у чоловіків майже тупий, а у жінок наближається до прямого. В тому місці, де шийка з'єднується з тілом, на задній поверхні кістки є два горби: зовнішній, або великий, вертлюг (trochanter major), загнутий присередньо та назад, на внутрішній поверхні якого є глибока вертлюжна ямка, а також внутрішній, або малий, вертлюг (trochanter minor), розміщений нижче великого і обернений присередньо. На передній поверхні кістки між вертлюгами проходить міжвертлюжна лінія, а по задній поверхні — міжвертлюжний гребінь. До вертлюгів, міжвертлюжних ліній та гребеня прикріплюються м'язи.

Тіло стегнової кістки (corpus ossis femoris) майже циліндричної форми, на задній поверхні має шорстку лінію (Hnea aspera), на якій розрізняють присередню і бічну губи, що донизу розходяться і обмежують трикутної форми підколінну поверхню (fades popHtea). В тілі стегнової кістки розміщується велика кістково-мозкова порожнина, де міститься спочатку червоний, а потім жовтий кістковий мозок.

Нижній кінець кістки сплющений в передньозадньому напрямі, потовщений і закінчується присереднім та бічним виростками (condylus medialis et lateralis). Між ними на задній поверхні кістки є глибока міжвиросткова ямка, над якою проходить міжвиросткова лінія, що відділяє міжвиросткову ямку від підколінної поверхні.

Щоб відрізнити праву стегнову кістку від лівої, треба пам'ятати, що її головка обернена догори та присередньо, вертлюги назад, а присередній виросток більший, ніж бічний.Кульшовий суглоб (articulatio coxae) утворюється головкою стегнової кістки та кульшовою западиною тазової кістки (Рис. 3). Відповідності суглобових поверхонь сприяє товста хрящова кульшова губа (labrum acetabulare), яка прикріплюється по краю кульшової западини.

Суглобова капсула прикріплюється таким чином, що головка і майже вся шийка стегнової кістки знаходяться в порожнині суглоба.

Кульшовий суглоб фіксується зв'язками, які поділяються на внутрішньокапсулярні та позакапсулярні. До перших відносять дві зв'язки: поперечну зв'язку кульшової западини та зв'язку головки стегна. Поперечна зв'язка кульшової западини натягнена над кульшовою вирізкою. Зв'язка головки стегна розміщена між краями кульшової вирізки головки стегнової кістки. В її товщі проходять судини, які живлять головку стегнової кістки.

До позакапсулярних зв'язок належать клубово-стегнова, сіднично-стегнова, лобково-стегнова, а також коловий пояс.

Клубово-стегнова зв'язка (lig. iliofemorale) —найміцніша зв'язка тіла людини. Проходить навскіс і спереду суглоба від передньої нижньої клубової ості до міжвертлюжної лінії стегнової кістки. Сіднично-стегнова зв'язка розміщена між передньою поверхнею тіла сідничної кістки та вертлюжною ямкою стегнової кістки, а її більша частина вплітається в задній відділ капсули кульшового суглоба.

Лобково-стегнова зв'язка знаходиться між передньою поверхнею верхньої гілки лобкової кістки та присереднім відрізком міжвертлюжної лінії стегнової кістки. Частина її волокон вплітається в капсулу кульшового суглоба. Коловий пояс побудований з міцних волокнистих волокон, що залягають у капсулі кульшового суглоба, охоплюють петлею шийку стегнової нижньої кістки і прикріплюються до передньої нижньої клубової ості.

Кульшовий суглоб за формою кулястий, тому рухи в ньому можливі у фронтальній (згинання і розгинання), сагітальній (приведення й відведення) та вертикальній осях (пронація та супінація, а також обертання).

Наколінок (patella) — найбільша сесамоподібна кістка тіла людини. За формою нагадує заокруглений трикутник, вершина якого (apex patellae) обернена донизу, а основа (basis patellae) — догори. Передня поверхня кістки нерівна, у неглибоких поздовжніх борознах, а задня, суглобова, поверхня, що обмежує колінний суглоб спереду, поділена поздовжнім гребінцем на дві площинки: меншу присередню і більшу бічну. Це має значення для того, щоб розрізняти правий та лівий наколінки.

Великогомілкова кістка (tibia) — типова трубчаста кістка, що складається з тіла та двох кінців (Рис. 4). Верхній кінець розширений у поперечному напрямі і закінчується присереднім та бічним виростками (condylus medialis et lateralis). На задньонижній поверхні бічного виростка є малогомілкова суглобова поверхня для зчленування з малогомілковою кісткою. Зверху кожен з виростків має дещо вгнуту суглобову поверхню, що зчленовується з відповідним виростком стегнової кістки. Ці поверхні об'єднують в одну і називають верхньою суглобовою поверхнею. Майже посередині її є міжвиросткове підвищення (eminentia intercondylaris), а на ньому присередній та бічний міжвиросткові горбки. Спереду і ззаду між-виросткового підвищення лежать переднє та заднє міжвиросткові поля, до яких прикріплюються схрещені зв'язки коліна.

Тіло великогомілкової кістки (corpus tibiae) за формою нагадує тригранну призму, що поступово звужується донизу. На ньому розрізняють три поверхні: присередню, задню й бічну, що відділяються одна від одної присереднім, переднім та міжкістковим краями. Передній край у верхньому відділі кістки переходить у горбистість (tuberositas tibiae), до якої прикріплюється сухожилок чотириголового м'яза стегна. Усередині тіла великогомілкової кістки є невелика кістково-мозкова порожнина, в якій, залежно від віку людини, лежить або червоний, або жовтий кістковий мозок. Нижній кінець кістки має майже чотирикутну форму. На його присередньому краї знаходиться спрямований донизу відросток — присередня кісточка (malleolus medialis), на внутрішній поверхні якого розміщується суглобова поверхня кісточки, що присередньо продовжується Б нижню суглобову поверхню. Бічна поверхня нижнього кінця кістки має невелику вирізку з суглобовою поверхнею для зчленування з малогомілковою кісткою — малогомілкову вирізку. Щоб відрізнити праву великогомілкову кістку від лівої, необхідно пам'ятати, що у верхній частині переднього краю є горбистість, а присередня кісточка відходить від внутрішнього краю нижнього кініія кістки.

Рис. 3. Правий кульшовий суглоб (вигляд спереду):

1 — передня верхня клубова ость; 2 — суглобова капсула; 3 — затульна перетинка; 4 — клубово-стегнова зв'язка.

Рис. 4. Велико- та малогомілкова кістки:а — кістки гомілки (вигляд спереду): 1 — присередній виросток великогомілкової кістки; 2 — горбистість великогомілкової кістки; 3 — тіло великогомілкової кістки; 4 — передній край великогомілкової кістки; 5 — при-середня кісточка; 6 — бічна кісточка; 7 — тіло малогомілкової кістки; 8 — головка малогомілкової кістки; 9 — бічний виросток великогомілкової кістки; б — великогомілкова кістка (вигляд ззаду): 1 — малогомілкова суглобова поверхня; 2 — живний отвір; 3 — тіло великогомілкової кістки; 4 — присередня кісточка; 5 — лінія камбалоподібного м'яза; в— проксимальний кінець правої великогомілкової кістки: 1 — заднє міжвиросткове поле; 2 — присередній міжвиростковий горбок; 3,4 — верхня суглобова поверхня; 5 — горбистість великогомілкової кістки; 6 — переднє міжвиросткове поле; 7 — бічний міжвиростковий горбок; 8 — міжвиросткове підвищення.

Малогомілкова кістка (fibula) — тонка, довга трубчаста кістка, що знаходиться назовні від великогомілкової кістки. Багато морфологів розглядають малогомілкову кістку як додаткову до великогомілкової, оскільки вона має однакову з нею довжину, але її верхній кінець не входить до складу колінного суглоба. На кістці розрізняють два кінці та тіло (Рис. 4).

Верхній кінець кістки, або головка (caput fibulae), потовщений; має відросток, що виступає догори — верхівку головки малогомілкової кістки, а на присередньо-внутрішній поверхні — суглобову поверхню для зчленування з великогомілковою кісткою. Поступово головка стоншується і переходить у майже циліндричну шийку.

Тіло малогомілкової кістки (corpus fibulae) за формою нагадує тригранну призму, дещо скручену навколо поздовжньої осі. На тілі розрізняють присередню, бічну та задню поверхні, що відділяються одна від одної переднім, заднім та міжкістковим краями. Уздовж задньої поверхні проходить присередній гребінь (crista medialis).

Нижній кінець малогомілкової кістки, або бічна кісточка (mal-leolus lateralis), має на внутрішній поверхні суглобову поверхню для зчленування з великогомілковою кісткою, а вище від неї — ямку бічної кісточки.

Щоб відрізнити праву малогомілкову кістку від лівої, треба знати, що головка кістки товща, ніж її кісточка, і суглобова поверхня головки обернена вперед і присередньо.

Колінний суглоб (articulatio genus) — складний суглоб, утворений суглобовими поверхнями бічного та присереднього виростків стегнової кістки, верхньою суглобовою поверхнею великогомілкової кістки і суглобовою поверхнею наколінка (Рис. 5).

Суглобова капсула утворює ряд випинів — синовіальних сумок (bursae synoviales), які значно збільшують порожнину суглоба. Найбільша з сумок — надколінкова (bursa suprapatellaris), розміщена вище від наколінка, між сухожилком чотириголового м'яза стегна та стегновою кісткою.

До внутрішньосуглобових утворень колінного суглоба відносять бічний та присередній меніски (meniscus lateralis et meniscus medialis), що мають вигляд пластинок з волокнистого хряща, розміщених між суглобовими поверхнями стегнової і великогомілкової кісток.

Зв'язки колінного суглоба поділяють на ті, що розміщені в порожнині суглоба, і ті, що лежать поза нею. До першої групи зв'язок належать передня та задня схрещені зв'язки і поперечна зв'язка коліна.

Передня схрещена зв'язка (lig. cruciatum anterius) розміщена між внутрішньою поверхнею бічного виростка стегнової кістки та шорсткістю переднього міжвиросткового поля, а задня схрещена зв'язка (lig. cruciatum posterius) — між бічною поверхнею присереднього виростка стегнової кістки та шорсткістю заднього міжвиросткового поля.

Поперечна зв'язка коліна з'єднує передню поверхню обох менісків.

До позасутлобових зв'язок колінного суглоба відносять великогомілкову та малогомілкову бічні зв'язки, зв'язку наколінка, а також косу підколінну зв'язку.

Великогомілкова бічна зв'язка (lig. collaterale tibiale) розміщується між присереднім виростком стегнової кістки і верхнім кінцем великогомілкової кістки, малогомілкова бічна зв'язка (lig. collaterale fibulare) — між зовнішнім виростком стегнової кістки і головкою малогомілкової кістки. Зв'язка наколінка (lig. patellae) йде від нижнього краю наколінка до горбистості великогомілкової кістки, а коса підколінна зв'язка лежить на задній поверхні колінного суглоба.

За формою колінний суглоб виростковий, основними рухами в ньому є згинання й розгинання, а також обертання навколо поздовжньої осі лише у напівзігнутому стані.

Великомалогомілковий суглоб (articulatio tibiofibularis) утворений суглобовими поверхнями бічного виростка великогомілкової кістки та головкою малогомілкової кістки.

Суглобова капсула укріплюється передньою та задньою зв'язками головки малогомілкової кістки. Великомалогомілковий суглоб майже нерухомий.

Міжкісткова перетинка гомілки (membrana interdssea cruris) — щільна волокниста пластинка, розміщена між міжкістковими краями великогомілкової та малогомілкової кісток.Великомалогомілковий синдесмоз (syndesmosis tibiofibularis) — зрощення дистальних кінців кісток гомілки за допомогою коротких волокон, розташованих між малогомілковою вирізкою великогомілкової кістки та шорсткою поверхнею малогомілкової кістки. Крім того, кістки гомілки в цьому місці скріплюються передньою та задньою великомалогомілковими зв'язками. У синдесмозі можливі незначні рухи між нижніми епіфізами кісток гомілки.

Кістки заплесна, плесна та пальців об'єднують як кістки стопи (ossa pedis; Рис. 6).

Заплесне (tarsus) утворює задню половину стопи людини і складається з семи кісток, що розміщені в два ряди. До ближчого ряду відносять надп'яткову та п'яткову кістки, а до дальшого — човноподібну, кубоподібну і три клиноподібні кістки.

При вивченні надп'яткової кістки (talus) розрізняють її тіло, шийку та головку. Тіло (corpus tali) займає частину кістки. На його верхній поверхні знаходиться велика блокоподібна суглобова поверхня — блок надп'яткової кістки (trochlea tali) — для сполучення з великогомілковою кісткою. На бічних поверхнях тіла розміщені відповідно присередня та бічна кісточкові поверхні, до яких прилягають присередня та бічна кісточки. Від нижнього відділу бічної кісточкової поверхні відходить назад бічний відросток надп'яткової кістки. На нижній поверхні тіла є задня п'яткова суглобова поверхня, а догори від неї — середня та передня п'яткові суглобові поверхні для зчленування з п'ятковою кісткою. На задній поверхні проходить зверху вниз борозна сухожилка довгого м'яза — згинача великого пальця. Тіло кістки у її передньому відділі звужується і продовжується в шийку (collum tali), а остання — в головку надп'яткової кістки (caput tali). Передню частину головки займає велика, сферична за формою човноподібна суглобова поверхня, за допомогою якої надп'яткова кістка зчленовується з човноподібною.

П'яткова кістка (calcaneus) є найбільшою кісткою заплесна, розміщується під надп'ятковою кісткою і має чотирикутну форму. В середній частині ЇЇ верхньої поверхні знаходиться велика задня надп'яткова суглобова поверхня, допереду від якої проходить борозна п'яткової кістки. Відразу за борозною вздовж присереднього краю кістки лежать середня та передня надп'яткові суглобові поверхні. За допомогою всіх цих поверхонь п'яткова кістка з членовується з надп'ятковою. В задньонижніх відділах кістки є великий п'ятковий горб (tuber calcanei), на якому розміщені присередній та бічний відростки, до яких прикріплюється дуже міцний п'ятковий сухожилок. На передній поверхні п'яткової кістки є кубоподібна суглобова поверхня, з якою зчленовується кубоподібна кістка.

Човноподібну кістку (os naviculare) відносять до другого ряду кісток заплесна. Вона розміщується з внутрішнього краю стопи, між головкою надп'яткової кістки та трьома клиноподібними кістками. У зв'язку з цим на її задній частині є вгнута суглобова поверхня для головки надп'яткової кістки, а на передній —три майже рівні поверхні для клиноподібних кісток.

Клиноподібні кістки (Ossa cuneiformia mediale, intermedium et laterale) присередня, проміжна та бічна — знаходяться між човноподібною і І—III кістками плесна, з якими і зчленовуються. Ці кістки вивчають, починаючи з присередньої, яка має найбільш широку передню частину і звужену задню, на відміну від бічної і проміжної кісток.

Кубоподібна кістка (os cuboideum) розміщується на бічному краї стопи. На її присередній поверхні знаходяться суглобові поверхні для зчленування з бічною клиноподібною і човноподібною кістками. На бічному краї кістки є горбистість, а від неї починається борозна сухожилка довгого малогомілкового м'яза і продовжується на нижню поверхню кістки. На передній поверхні кубоподібної кістки є суглобова поверхня для зчленування з кістками плесна, а на задній — суглобова поверхня для з'єднання з п'ятковою кісткою.

Плесно (metatarsus) складається з п'яти плеснових кісток (ossa metatarsi). На кожній з цих кісток розрізняють основу (basis), тіло (corpus) та головку (caput).

Перша кістка плесна, що відповідає І пальцю (hallux), найтов-ща і найкоротша. Основа всіх кісток плесна майже плоскої форми і з'єднується з кістками заплесна.

Тіла плеснових кісток за формою нагадують тригранну призму, скривлені присередньо і дещо опуклі донизу. Головки всіх плеснових кісток мають півкулясту форму і зчленовуються з основами фаланг.

Пальці (digiti). Кожен палець, за винятком І, складається з ближчої, середньої та кінцевої фаланг (phalanges proximalis, media et distalis). У І пальця середньої фаланги немає. На кожній фаланзі розрізняють основу (basis), тіло (corpus) та головку (caput). Кінцеві фаланги замість головки мають горбистість. Основи ближчих фаланг мають суглобові поверхні у вигляді ямок і зчленовуються з головками п'ясткових кісток. Основи інших фаланг за формою нагадують блок.

Суглоби стопи. Гомілковостопний суглоб (articulatio talocruralis) утворений суглобовими поверхнями дистальних кінців великогомілкової та малогомілкової кісток і блоком надп'яткової кістки (Рис. 7).До зв'язок суглоба, що розміщуються в основному на його бічних поверхнях, відносять: передню і задню надп'ятково-малогомілкові зв'язки та п'яткова-малогомілкову зв'язку. На присередній поверхні суглоба знаходиться присередня, або дельтоподібна (lig. mediale s. deltoideum), зв'язка.

Гомілковостопний суглоб відносять до блокоподібних суглобів.

Рухи у ньому відбуваються в основному навколо фронтальної осі (згинання та розгинання), а при сильному підошовному згинанні можливі невеликі рухи в сторони.

Надп'ятково-п'ятково-човноподібний суглоб (articulatio talocal-caneonavicularis) утворений суглобовими поверхнями надп'яткової, п'яткової та човноподібної кісток. Суглоб укріплюється надп'ятково-човноподібною та підошовною п'ятково-човноподібною зв'язками.

ІІіднадп'ятковий суглоб (articulatio sub talaris) утворений задніми суглобовими поверхнями надп'яткової та п'яткової кісток. Суглоб укріплюється бічною та при середньою надп'ятково-п'ятковими зв'язками.

Форма суглоба циліндрична. Функціонально піднадп'ятковий та надп'ятково-п'ятково-човноподібний суглоби об'єднані, і в них можуть відбуватись рухи типу пронації та супінації.

Поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa) об'єднує п'ятко во-кубоподібний та надп'ятково-човноподібний суглоби. Суглобова капсула укріплюється роздвоєною зв'язкою (lig. bi-furcatum).

Клиночовноподібний суглоб (articulatio cuneonavicularis) утворений суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток, човноподібної кістки та частково кубоподібної кістки. Суглобова капсула фіксується тильними і підошовними клиночовноподібними зв'язками. Суглоб за формою плоский, тому рухи в ньому незначні, головним чином амортизуючого характеру.

Заплесно-плеснові суглоби (articulationes tarsometatarseae) утворені суглобовими поверхнями основ плеснових кісток та суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток і кубоподібної кістки. Суглобову капсулу фіксують тильні та підошовні заплесно-плеснові зв'язки.

Міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarseae) утворені бічними суглобовими поверхнями суміжних плеснових кісток. Мають спільну суглобову порожнину із заплесно-плесновими суглобами. Суглоби фіксують тильні та підошовні плеснові зв'язки. Функціонально міжплеснові суглоби та заплесно-плеснові суглоби відносять до плоских, рухи в них незначні.

Плесно-фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae) утворені суглобовими поверхнями всіх плеснових кісток та основ ближчих фаланг. Суглобові капсули фіксуються бічними і підошовними зв'язками, а також глибокою поперечною плесновою зв'язкою. Суглоби мають кулясту форму. Рухи в суглобах — згинання та розгинання і незначні розведення пальців.

Міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis) утворені суглобовими поверхнями ближчих і середніх фаланг та середніх і кінцевих фаланг. Суглобові капсули тонкі і фіксуються бічними та підошовними зв'язками (Рис. 8). Суглоби належать до блокоподібних, і в них можливі лише згинання та розгинання. Суглобів дев'ять (іноді вісім, тому що середня та кінцева фаланги зростаються). На стадії спокою ближчі фаланги перебувають у стані тильного, а середні — підошовного згинання.

Стопа в цілому. Будова стопи залежить від її функції, оскільки стопа підтримує тіло у вертикальному положенні і уможливлює пересування людини. Відповідно до цього розрізняють бічну і присередню частини стопи. Бічна частина більш плоска і утворює велику опорну поверхню, а присередня — опукла, що забезпечує її пружність і рухомість. Для чіткішого уявлення про будову і функцію стопи її розглядають як комплекс пов'язаних між собою склепінь. Тепер дослідники виділяють п'ять поздовжніх склепінь відповідно до кісток плесна, і одне поперечне. Найдовшим і найвищим є друге поздовжнє склепіння, а найбільшу вгнутість має внутрішня поверхня п'ятого склепіння. Склепінчасте розміщення кісток стопи підтримують численні міцні зв'язки та м'язи. Слід пам'ятати, що при роботі, пов'язаній з перенесенням великих вантажів або тривалим стоянням, стопа може втратити свою склепінчасту форму і стати плоскою. При анатомічній плоскостопості в багатьох суглобах стопи зберігається повний обсяг рухів, і вона функціонує як нормальна. Для функціональної плоскостопості характерним є те, що рухомість багатьох суглобів дуже обмежена, і така стопа розглядається лікарями як патологічна.

Список використаної літератури

1. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. – 2-ге вид., – К.: Вища шк., 1992.

2. Свиридов О.І. «Анатомія людини» – Київ, Вища школа, 2001.

3. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. – К., 1985.

4. Паталогическая анатомия. Струков А.И., Серов В.В., Москва, «Медицина», 1995 г.