Розробка М.І. Пироговим ефірного наркозу
Це відбулося 16 жовтня 1846 року в американському місті Бостоні. Хірург Джон Уорен видалив пацієнту пухлину на шиї без болю йому допомагав зубний технік Біллям Мортон, що був одним з першовинахідцем. Тоді це було дивом. Зараз же без наркозу не можливо уявити будь-яку операцію. Давайте повернемося в історію і побачимо той нелегкий шлях винайдення наркозу .
Одним із перших замислів людини було прагнення перемогти біль. До нас дійшли дані про чудодійні порошки з крокодилячої шкіри - їх в давнину вміли виготовляти єгиптяни. Греки і римляни виготовляли болезаспокійливі розчини з рослини, яку називали мандрогорою. Також люди шукали рослини які б викликали глибокий сон. Вчилися особливими методами здавлювати судини і нерви, вміли знімати біль нашіптуваннями, ставили на болючі місця лід.
У 1800 році англієць Хемфрі Деві - відомий фізик і хімік, замітив, що вдихання закису азоту викликає оп'яніння і не відчуття болю. Але він нічого не зробив, щоб це відкриття було застосовано в медицині. Його учень Майкел Фарадей виявив ті ж самі властивості у парі ефіру. Він навіть написав роботу, але медики не звернули на це увагу. Отже, Деві і Фарадей відкрили два різні способи знеболення, що добре служили в медицині, але ще довго після відкриття не використовувались.
У 1834 році зубний лікар Горасій Уелс ознайомився з дією закисом азоту. Він подихав закисом азоту, а його друг видалив йому зуб. Уелс не відчув болю. Та наступні спроби доказати, що закис азоту добре знеболює були невдалі. Розчарувавшись в своїх дослідах він покінчив самогубством.
Лікар Чарлз Джексон одним з перших сказав, що пари ефіру можна використовувати для наркозу. Їх знеболюючу дію він випробував на собі і поділився своїми знаннями з учнем Вільямом Мортоном, який як уже вказувалося вище приспав пацієнта для хірурга Уорена.
Разом з першовинахідцями слід поставити Миколу Івановича Пирогова, тому що мало дати лише ідею і зробити першу спробу, треба повною мірою повернути це благо людям. Він ніколи не бився за першість, але майже завжди є першим у науковому обґрунтуванні нового. Він придивляється до дивовижного винаходу, не дозволяє повірити захопленням і сумнівам колег, тому першу операцію він проводить 14 лютого 1847 року тобто на тиждень пізніше від першої ефірної операції, що відбулася в Росії і провів Федір Іванович Іноземцев.
“Я переконався - писав Пирогов, - що ефірні пари є дійсно великим засобом, що в певному відношенні може дати новий напрямок всієї хірургії”. Уже до травня 1847 року Пирогов отримав результати 50 операцій, 40 дослідів присипання здорових людей, і 60 дослідів на тваринами. За рік в Росії було здійснено 690 операцій під наркозом, та з них 300 здійснені Пироговим. Поки інші хірурги в клініках, госпіталях чикали хворих, щоб з найбільшим успіхом перевірити новий засіб і показати свої вміння. Пирогов відправився на Кавказ, щоб застосувати наркоз там, де він був найбільше потрібен - на війні, де тисячі хворих ждали його самого, його вміння, та нового диво засобу.
В перше в історії війн і медицини був застосований наркоз на полі бою. З перев'язочних пунктів “втікав” жах. Пирогов дозволяв солдатам, раненим, чекаючи своєї черги дивитися на операції: “Потрібно було спочатку переконати солдата, на досліді в благополучні дії анестезування” – казав Пирогов. Отже, завдяки Пирогову по всьому світу хірурги використовують ефірний наркоз.