Тактика медичного працівника в акушерсько-гінекологічній клініці
При лікуванні жінок з гінекологічними захворюваннями виникає безліч проблем інтимно-сексуального, психологічного, соціального й етичного характеру, що істотно ускладнює діяльність медичних працівників. Зовсім природний прояв соромливості в жінок при гінекологічному обстеженні, і до цього психологічного явища потрібно ставитися з належною повагою. Для встановлення гарного контакту з хворими необхідні тактовність і обережність при бесіді й обстеженні. Важливо, щоб медична сестра допомагала лікарю-гінекологу при проведенні маніпуляцій, тим більше якщо лікар — чоловік.
Під час менструального періоду в жінок можуть виникати болі, що тягнуть, у животі, попереку, неприємні відчуття в області полових органів. Генез їх не ясний, важлива роль у їхньому виникненні приділяється вегетативно-судинним розладам. Нерідко відзначаються зміни і з боку психіки у вигляді підвищеної дратівливості, напруженості, нервозності і навіть подавленого настрою. У хворих, що страждають неврозами й іншими психопатологічними відхиленнями, скарги більш численні і різноманітні; іноді відзначається загострення основного захворювання (епілептичні пароксизми). У дівчинок під впливом довгостроково існуючих психоген (різні конфлікти сімейно-побутового й особистого характеру) можуть бути дисменореї. Важкі психічні травми (наприклад, зв'язані з землетрусом, емоційні переживання воєнного часу, утрата близьких і ін.) викликають аменорею. Нерідко природне настання клімаксу служить причиною психологічних реакцій: страх перед настанням старості, страх утратити жіночність, привабливість і здатність до подружнього життя. Однак загострення невротичної й іншої психопатологічної симптоматики в період клімаксу відзначається переважно в осіб, схильних до невротичних і психопатичних реакцій, а також у страждаючих органічною поразкою ЦНС при наявності психогенних факторів. При нормальному сімейному і подружнім житті і відсутності інших психогенних факторів клімакс протікає спокійно і не викликає яких-небудь психічних порушень.
Важливою проблемою в гінекології є фригідність. Причинами її можуть бути різні фактори: індивідуально-психологічні особливості жінки, незадоволеність сімейним життям, несприятливі житлові умови, що заважають нормальним подружнім відносинам, неправильна тактика чоловіка і т.д. Часто причинами служить острах завагітніти, алкоголізм і агресивність чоловіка, хворобливі відчуття при половому акті й ін.
Медична сестра й акушерка, що досить добре знають зазначені особливості, можуть успішно використовувати ці знання при бесіді з хворими. При цьому повинні дотримуватися відповідний такт, уважне і добре відношення, що розташовує до відвертості. Нерідко медичним сестрам жінки розповідають те, чого не говорять лікарю. Отримані при відвертій бесіді дані сприяють більш точній діагностиці і вибору правильного лікування.
Велика психотерапевтична робота повинна проводитися з жінкою перед серйозними хірургічними операціями (ампутація матки, яєчника і т.д.). Необхідна оцінка особистісних особливостей жінки, характеру сімейно-подружніх відносин. Після цього важлива бесіда з хворої про майбутню операції. Задача такої бесіди — уселити впевненість в успішному результаті. У післяопераційному періоді необхідно розвіяти необґрунтованість побоювань жінки, що після операції вона втратила жіночу привабливість, що операція вплинула на гармонійність подружніх відносин і полове життя. Можливість виникнення в хворих психоневротичних порушень після хірургічного втручання зобов'язує медичних сестер вести тривалу підготовчу роботу.
Важливу проблему в акушерсько-гінекологічній практиці представляє страх перед вагітністю. Варто пояснити молодим жінкам, що мається велике число протизаплідних засобів. Необхідно попередити їх, що можлива поява судинно-вегетативних побічних симптомів від прийому протизаплідних таблеток (нудота, гноблення апетиту, неприємний смак у роті й ін.) не приводить до порушення здоров'я.
Вагітність і пологи є однієї з актуальних психологічних проблем, що встають на життєвому шляху жінки.
При зачатті виникають побоювання за долю майбутньої дитини: чи буде він здоровий, чи не виникнуть які-небудь аномалії в його фізичному і психічному розвитку й ін. До кінця вагітності з'являється тривога, зв'язана з майбутніми родами (страх болю, побоювання смерті від різних ускладнень, острах можливих розривів промежини й ін.). Психічні порушення при вагітності залежать насамперед від особливостей особистості жінки, соціально-побутових умов і інших факторів, про які лікар і медична сестра повинні мати визначене представлення і проводити відповідну психотерапію, що коригує.Особливо складні психологічні переживання жінка випробує при вагітності від позашлюбного зв'язку (проблема виховання дитини без батька й ін.). Такі жінки вимагають особливої уваги працівників жіночої консультації. Матерям-одиначкам у нашій країні держава надала великі можливості для повноцінного виховання дитини (відпустки, посібники й інші пільги). Формування переконання в успішному результаті вагітності, пологів і подальшого життя — гуманна і шляхетна задача лікаря й акушерки жіночої консультації і родильного будинку.
Біль, що виникає в процесі пологів, завжди була однієї зі складних проблем акушерства. На думку багатьох дослідників, причиною її є укорінене представлення, що пологи — це обов'язково сильний біль. У нашій країні в 20—30-і роки були розроблені психотерапевтичні прийоми по профілактиці родових болів (К.И.Платонов, И. 3. Вельвовский і ін.). Психопрофілактическая підготовка до безболісних родів будується на принципах навчання И. П. Павлова. Основна мета такої підготовки — усунення побоювань вагітних, зв'язаних з майбутніми родами. Для цього читають лекції, проводять курсові, індивідуальні чи групові співбесіди, демонструють кінофільми про роди і т.д., показуються гімнастичні вправи по нормалізації подиху, що сприяють розслабленню м'язів. Крім того, застосовуються різні методи психопрофилактики: аутогенная тренування, раціональна психотерапія, суггестивна терапія. Необхідно роз'яснити жінці, що істотну допомогу при пологах вона зробить собі сама, якщо буде виконувати усі вказівки лікаря й акушерки.
ТАКТИКА МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА В КЛІНІЦІ ДИТЯЧИХ ХВОРОБ
Відхід за хворою дитиною вимагає, крім гарної професійної підготовки, великого терпіння, уміння і любові до дітей. При оцінці стану здоров'я дітей необхідно враховувати специфіку вікового періоду (грудний, дошкільний, шкільний, підлітковий, юнацький). З погляду психології відходу за хворою дитиною, важливо мати представлення, чи відповідає ступінь психічного і фізичного його розвитку віку. У дітей, що часто хворіють, особливо в ранньому віці, виявляється затримка в психічному і фізичному розвитку. Вони виглядають більш інфальтильними, чим здорові діти їхнього віку.
У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку нерідко відзначаються різні страхи (страх темряви, самітності, білих халатів, уколовши і т.д.), невротичні реакції (нетримання сечі, калу й ін.). Іноді своє перебування в лікарні діти розцінюють як покарання за зроблену провину, почувають себе скривдженими і самотніми.
Медична сестра, що працює з дітьми, повинна постійно виявляти турботу, теплоту, увагу й у такий спосіб у якомусь ступені компенсувати відсутність батьків. Особливо важко переживають стаціонарне лікування діти до 5-літнього віку. Доцільно, щоб мати проводила дитини в лікарню і якийсь час залишалася з ним. Після того як мати пішла, медична сестра повинна обов'язково пограти з дитиною, відвернути його, розташувати до себе і на питання дитини '«Де мама?» постаратися дохідливо пояснити її відсутність причинами сімейно-службового характеру. Вона повинна розповісти батькам, що не можуть відвідувати хворої дитини, про необхідність регулярно надсилати листа, подарунки, щоб дитина почувала, що його пам'ятають і люблять.
Психологічне середовище в дитячій лікувальній установі повинна допомагати дітям почувати себе, як будинку. Гри, заняття сприяють зближенню дітей, а добре і тепле відношення медичних сестер полегшує адаптацію дитини до нових умов.
У дітей завжди виникає страх перед медичною маніпуляцією, особливо перед ін'єкцією. Необхідно підготувати дитини до процедури, підбадьорити його. Іноді позитивно діють слова, що він сміливий і сильний і героїчно перенесе невеликий біль. При цьому психологічний вплив на дитину повинне проводитися з обліком його індивідуально-особистісних особливостей. Діти, як правило, набагато легше переносять підшкірні ін'єкції, чим внутрім'язові, тому що маніпуляція, чинена під контролем їхнього зору, викликає менше побоювань.
Велике значення має подолання переживань страху в дитини. Необхідно у відвертій бесіді з'ясувати їхню конкретну основу і спробувати розсіяти переконливими доводами, що медична сестра і лікар завжди поруч і вчасно прийдуть на допомогу.Одна з головних задач медичної сестри — навчитися знаходити контакт із дітьми, особливо у відділеннях, де лікуються діти раннього віку. Турботливе, уважне ставлення до дитини, прагнення зрозуміти його — це велике мистецтво, де професійний рівень тісно сполучається з особистісними особливостями медичної сестри. У такій роботі необхідні визначені знання в області психології дитячої гри. Дуже важливо вміти зайняти дитини, залучити його до гри — цьому важливому елементу життя дитини. При роботі з дітьми більш старшого віку необхідно, крім ігрового компонента, знайти цікаву роботу для заповнення їхнього дозвілля. Можна використовувати малювання, ліплення з пластиліну, вишивання (для дівчинок-підлітків), колективне й індивідуальне читання й ін. При цьому варто враховувати ступінь розвитку й емоційну настроєність дитини (підлітка) на ту чи іншу діяльність.
Серйозні труднощі виникають у медичних працівників дитячих відділень при спілкуванні з батьками. Природною реакцією їх є занепокоєння, заклопотаність і страх за дитину. Необхідно чемно і переконливо роз'яснити необґрунтованість їхньої тривоги, що при спілкуванні з дитиною може негативно вплинути на його психологію. Однак бувають і такі випадки, коли зовсім нелегко досягти взаимопонимания з батьками, що вкрай емоційно реагують на захворювання дитини і нездатними критично оцінити реальні факти. У таких випадках медична сестра повинна виявити терпіння і витримку, щоб не тільки вислухати, але і роз'яснити батькам необґрунтованість їхньої надмірної тривоги. Надзвичайно складні проблеми виникають перед лікарем і медичними сестрами при наявності в дітей важких захворювань з несприятливим прогнозом. Звістка про це викликає в батьків важке потрясіння, розпач, нерідко ворожі висловлення на адресу медичних працівників. У тих випадках, коли діагноз поставлений точно і наближається неминучих летальний результат, батьків хворої дитини необхідно обережно підготувати до цього.
Медичні сестри, що працюють з дітьми, повинні бути урівноваженими, стриманими, тому що працівник, що допускає брутальність, емоційну нестриманість, нетактовність, більше принесе шкоди, чим допоможе хворій дитині.