Сучасні аспекти діагностики та клініки хламідіозу

Поняття про хламідіоз

Хламідійні інфекції чи хламідіози – це група захворювань, що викликаються мікроорганізмами роду Chlamydіa. За своїми властивостями хламідії займають проміжне положення між вірусами і бактеріями. Тому дотепер хламідіоз діагностується і лікується набагато важче, ніж звичайні бактеріальні інфекції. Хламідії можуть уражати багато органів і систем: органи зору, дихальні шляхи, сечостатеву систему, серцево-судинну систему, центральну нервову систему, печінку, жовчовивідні шляхи, лімфатичні вузли, суглоби і інші. Урогенітальний хламідіоз відноситься до захворювань, що передається половим шляхом. Часто відзначається сполучення хламідіозу з іншими сечостатевим інфекціями – тріхомоніазом, гарднерельозом, уреаплазмозом. Небезпека хламідіозу полягає в тім, що, тривало існуючи, він призводить до ускладнень, найбільш частим з який є безпліддя, простатит, везикуліт, цистит у чоловіків і ерозія шийки матки, вагініт, безпліддя у жінок.

Хламідіоз являє собою реальну загрозу для здоров’я людини. Сьогодні з ним пов’язують захворювання сечостатевої сфери, кон’юнктиви ока, суглобів, респіраторні ураження і хвороби інших внутрішніх органів. Численні дослідження довели, що хламідії можуть не тільки бути причиною безпліддя, а й викликати патології у вагітних і хвороби у новонароджених.

За різними оцінкам світових експертних комісій хламідіями інфіковано від 1,5% до 60% від населення Земної кулі, а антитіла до них є від кількох відсотків до 3/4 популяції. Це пояснюється недосконалістю багатьох сучасних діагностикумів. Але як би там не було, хламідіоз – одне з найбільш розповсюджених сучасних захворювань.

Вчені відкрили хламідії порівняно недавно – на початку 80-х років. Визначено, що до них належать 4 інфекції: трихомоніаз, хламідіоз, гонорея, сифіліс. Загалом хламідії передаються статевим шляхом. Хоча існують і інші шляхи зараження, наприклад, реальна загроза передання інфекції від матері до дитини, внутрішньоутробним шляхом або під час пологів. Суттєвий внесок у розповсюдження інфекції вносить побутовий шлях: користування загальними унітазами, ваннами, постіллю, басейнами, лазнями, а також дружні поцілунками (губи-в-губи), поїдання "загального бутерброду" і використання при вживанні їжі загального посуду. Але й це ще не все. Людні пляжі, особливо з теплою стоячою водою, є сприятливим середовищем для розповсюдження хламідійної інфекції. Адже вона здатна зберігати життєздатність в звичайній воді до 5 діб, а на тілі до 2 діб і дуже стійка до миючих та дезінфікуючих засобів.

Незнання останнього, коли, наприклад, популярні сьогодні одноразові(!) пластикові дзеркала, використовуються окремими гінекологами для багаторавих оглядів замість металевих, перетворюють деякі медзаклади в справжній розсадник хламідіозу. Справа в тому, що багато медпрацівників у порушенні всіх правил вважають достатнім для дезінфекції замочування пластикових дзеркал (не витримуючі теплової стерилізації) в розчин хлораміну, після чого просто промивають проточною водою. Аналогічне ( якщо не більше) твориться з оглядовими перчитками.

Період від зараження хламідіями до появи перших ознак інфекції складає 30-40 днів.

Хламідіоз дуже підпільна інфекція без виражених ознак з млявим перебігом запаленням органів сечостатевої системи. Найчастіше інфекція вражає чутливі слизові оболонки сечовипускального каналу і прямої кишки у чоловіків та шийкового каналу матки у жінок. В подальшому хламідійна інфекція розповсюджується на навколишні органи, викликаючи їх запалення.

ЖІНКИ найбільш часто скаржаться на клейкі, мізерні, безколірні, прозорі або мутні виділення з піхви або уретри, тягнучі болі внизу в ділянці матки або яйників (частіше справа) або розлиті, які віддають в стегно і/або куприк. Особливо характерні передменструальні болі і болі в перші дні після початку менструації, які найбільш інтенсивні в теплу погоду. При обстеженні на фоні хламідіозу часто виявляють ендометрит, псевдоерозію шийки матки, ендоцервіцит, лімфоїдні фолікули в ділянці зіву і синехії (спайки) різної локалізації. Здатність до вагітності звичайно знижена (або відсутня). У багатьох під час вагітності відмічається підвищений тонус матки з загрозою викидня. Звичайними ускладненнями є також гінетальний інфантилізм, позаматкова вагітність, гіпотрофія плоду. Існують дані про високі показники недоношеності і мертвонароджуванності на фоні хламідіозу.

Як часто хворіють хламідіозом?

Як стверджують вчені, не менш, ніж 5-10% молодих сексуально активних людей уражені хламідійною інфекцією. Хламідіоз виявляється в кожної другої жінки з хронічними запальними захворюваннями урогенітальної сфери, у 57% жінок, що страждають безпліддям, у 87% жінок, у яких відмічається невиношування вагітності.

Як виявляється хламідіоз?Хламідіоз протікає безсимптомно в 46% чоловіків і 67% жінок. Chlamіdіa Trachomatіs найчастіше вражає сечостатеву систему. При цьому симптоми звичайно не яскраво виражені. Найбільш часті ознаки хламідіозу – слизово-гнійні виділення зі статевих шляхів без різкого запаху, часті позиви і болючість при сечовипусканні, свербіж в ділянці промежини. У жінок також – болі внизу живота, посилення білей перед менструаціями.

Діагностика Матеріалом для обстеження при хламідіозі може бути зішкріб з поверхні шийки матки, сечівника, виділення з піхви. Також матеріалом для дослідження є кров, сеча, а в чоловіків також і сперма. За допомогою сучасних методів, зокрема полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) можна з високою точністю стверджувати присутні в отриманому матеріалі хламідії чи немає. Точним і доступним методом визначення хламідій у виділеннях з уретри на сьогоднішній день є реакція імунофлюоресценції (РІФ) з використанням антитіл, мічених особливою речовиною – ФІТЦ.

Лікування Крім курсу антибактеріальної терапії (Сумамед, Вільпрафен, Заноцин) лікування обов'язково включає, полівітамінотерапію, імуномодулюючу терапію, нормалізацію способу життя, дієту (виключення з раціону гострої і копченої їжі, відмова від алкоголю). Лікування обов'язково повинне проводитися всім партнерам.

Правильність лікування залежить від:

• Лікування повинно бути комплексним, індивідуальним, з використанням сучасних ефективних препаратів.

• В лікуванні використовувати препарати різної направленості – антибіотики, імуномодулятори, протигрибкові, місцеві середники.

• Лікування слід проводити у обох партнерів одночасно.

• До початку лікування необхідно виявити всіх збудників, визначити їх чутливість до антибіотиків і лікувати в рамках єдиного курсу.

З початку 90-х років багато лікарів почали притримуватись так званої "потрійної терапії" при запальних захворюваннях тазових органів. Таким чином курс лікування включає в себе 2 антибіотики різних груп, які призначаються послідовно, імуностимулятора, протигрибкові препарати, а для жінок ще і місцеве лікування (вагінальні свічки). Курс складає від 10 до 25 днів в залежності від вираженості запалення.

Хочу застерегти, не дивлячись на широке розповсюдження хламідійної інфекції, за умов дотримання правил гігієни ніякі бактерії вам не страшні.

Антибактеріальна терапія: Часто лікарі зупиняють свій вибір на одній з наступних схем застосування антибіотиків: • Вібраміцин – при свіжому неускладненому хламідіозі препарат призначають перорально по 100 мг після їжі 2 рази в добу протягом 7-10 днів; при інших формах і ускладненнях – протягом 14 днів; перша доза препарату – 200 мг; • Сумамед – при свіжому хламідіозі препарат призначають одноразово перорально 1,0 г за 1 годину до їжі чи через 2 години після їжі; при інших формах – у перший день 1 г, у наступні – по 250-500 мг один раз у добу, загальна курсова доза – 3,0 г; • Роваміцин – 500 мг перорально 4 рази в добу протягом 10-14 днів. Рекомендується для лікування вагітних.

Імуномодулююча терапія:

"Поліоксидоній"

Препарат має імуномодулюючу дію, підвищує стійкість організму до локальних і генералізованих інфекцій. Крім цього він виявляє виражену детоксикаційну активність, знижуючи токсичність лікарських препаратів і хімічних речовин. Застосування Поліоксидонію у комплексній терапії дозволяє підвищити ефективність і скоротити тривалість лікування. Поліоксидоній добре переноситься і не викликає алергійних реакцій. Пацієнти з гострими і хронічними урогенітальними захворюваннями приймають по 6мг Поліоксидонію через день курсом 10 ін'єкцій, у поєднанні з хіміопрепаратами.

По закінченні курсу проводяться контрольні аналізи. Якщо хламідії не виявляються, то аналізи проводяться ще 2 рази через 1 місяць (у жінок – перед менструацією). Тільки після цього можна буде говорити про ефективність проведеної терапії.

Використана література:

1. Хвороби, викликані мікроорганізмами. – М., 1992.

2. Медична енциклопедія. – В 4-х томах. – М., 1986.

3. Мікробіологія з основами вірусології. – К., 2003.