Спостереження та догляд за органами сечовиділення і сечовипускання

Процес утворення і виділення сечі має назву діурезу. Здорова людина ви¬пускає сечу 4—5 разів на добу, пере¬важно вдень. Добова кількість сечі (до¬бовий діурез) становить 1—1,5л. Змен¬шується діурез у разі втрати людиною рідини іншими шляхами (потовиділен¬ня, часте дихання, блювання, пронос). Виділення сечі менше ніж 500 мл на добу носить назву олігурії, зменшення виділення сечі до 50 мл розцінюється як анурія. Зменшення виділення сечі буває при набряках у хворих із серце¬вою недостатністю. Анурія спостері¬гається при шоку, тяжких травмах, інтоксикаціях, отруєнні солями важких металів, унаслідок порушення відтоку сечі сечоводами через стиснення 'а пух¬линою чи закриття каменем. Анурія вимагає негайної інтенсивної терапії (включно з використанням гемодіалізу за допомогою апарата "штучна нирка"), бо при цьому швидко наростають яви¬ща отруєння організму продуктами азо¬тистого обміну.

Іноді доводиться стикатися з таким явищем, як поліурія, або надмірне ви¬ділення сечі (до 20 л на добу). Це бу¬ває у разі прийому великої кількості рідини, у хворих на цукровий і нецук-ровий діабет. Болюче, утруднене, ча¬сте сечовиділення називається дизурич-ними розладами.

Для вимірювання добової кількості сечі застосовують скляні банки, які з одного боку мають поділки і закрива¬ються кришкою. Для кращого визна¬чення добового діурезу сечу треба зби¬рати у проміжок часу від певної години однієї доби до такої самої години дру¬гої доби. За потреби окремо визнача¬ють денний і добовий діурез. Для об¬ліку водного балансу в організмі, по¬ряд із вимірюванням діурезу, доцільно визначати кількість рідини, яку хворий випив за період дослідження.

Для дослідження з добової кількості сечі (перед тим збовтавши) у пляшку відливають 100—200 мл. Іноді для ана¬лізу беруть вечірню і ранкову сечу.

У жінок, особливо під час менстру¬ації, з метою запобігання попаданню в сечу формених елементів крові сечу бе¬руть катетером.

Хворий, який ходить і має нор¬мальний акт сечовиділення, не потре¬бує спеціального догляду. Він потрібен тим хворим, що лежать, а також з роз¬ладами сечовипускання.

Хворі, які лежать у ліжку, часто не звикли випускати сечу у положенні ле¬жачи в звичайну посудину. Їм треба подавати в ліжко особливий посуд, яким можна користуватися в горизон¬тальному положенні. У жінок — це підкладне судно, у чоловіків — судно з шийкою для статевого члена, так зва¬ний уринал. Подавати їх хворим тре¬ба, попередньо нагрівши.

Особливої уваги потребують хворі із затримкою сечовиділення у післяопера¬ційний період. Після будь-яких опе¬рацій, особливо на органах малого таза, прямій кишці, сечовивідних шляхах, настає рефлекторна затримка сечі. Ча¬сто це зумовлене положенням хворого лежачи. Коли дозволяє характер опе¬рації, хворому можна запропонувати стати біля ліжка і випустити сечу у по¬ложенні стоячи. Деякі хворі не можуть це зробити в присутності сторонніх осіб, навіть у положенні стоячи. Зно¬ву ж таки, коли дозволяють стан хво¬рого і характер операції, їх можна на колясці відвезти в туалет.

Навіть у тому разі, коли й це не до¬помагає, не слід поспішати з катетери¬зацією сечового міхура. Треба пам'я¬тати, що під час цієї маніпуляції мож¬на інфікувати сечовивідні шляхи. Тре¬ба спробувати застосувати умовнореф¬лекторний вплив для стимулювання акту сечовиділення. Іноді шум води, яка тече, чи грілка на низ живота зніма¬ють рефлекторний спазм сечових шляхів і стимулюють акт сечовиділення.

З цією метою використовують меди¬каментозні спазмолітичні препарати (0,1 % розчин атропіну сульфату, пла-тифілін).

І лише тоді, коли перераховані вище заходи не дають бажаних наслідків, вда¬ються до катетеризації сечового міхура.

Для цього користуються спеціальни¬ми трубками-катетерами. Вони можуть бути виготовлені з різного матеріалу:

гуми, металу, з синтетичних тканин. Звичайно сестра проводить катетериза¬цію сечового міхура м'яким катетером. Введення металевих катетерів вимагає спеціальної техніки і доступне лише лікареві. За невмілого введення мета¬ левого катетера можна пошкодити се¬чівник чи сечовий міхур.

Катетеризація — відповідальна ма¬ніпуляція, яка вимагає дотримання за¬побіжних заходів. За недотримання їх можна інфікувати сечові шляхи, спри¬чинивши інфекційні ускладнення.

У разі затримки сечовиділення і над¬мірного переповнення сечового міхура сечу випускають повільно, порціями, щоб не спричинити раптового розширен¬ня судин сечового міхура, адже через склеротичні зміни у людей літнього віку можуть статись розрив їх і кровотеча.

Іноді (частіше за нетримання сечі) катетер треба залишати в сечовому міхурі на тривалий час. У такому разі його прикріплюють до статевого члена або шкіри стегна лейкопластирем чи товстою шовковою ниткою.Особливого піклування потребують хворі з нетриманням сечі, що пов'язане частіше з ослабленням сфінктера сечо¬вого міхура. При цьому може бути два варіанти. У разі першого хворий випус¬кає сечу, не відчуваючи позиву до се¬човипускання (нетримання сечі), а у разі другого — він відчуває позив, але не може затримати сечі (неутримання сечі). Такі хворі вимагають особливого догля¬ду, бо сеча, яка мимовільно виділяєть¬ся, змочує під хворим білизну, подраз¬нює шкіру, має неприємний запах. Таким хворим кілька разів на добу треба проводити туалет ділянки зовнішніх ста¬тевих органів, промежини, сідниць, змінювати білизну у міру потреби. Хворі, які ходять, користуються сечо-приймачами (гумовими або поліетиле¬новими). Їх прикріпляють до тулуба. Іноді користуються постійним катете¬ром. У деяких випадках доводиться про¬мивати сечовий міхур. Звичайно потре¬ба в цьому виникає у разі його запален¬ня, а також його призначають з профі¬лактичною метою після катетеризації. Промивання сечового міхура проводять через катетер, до якого підключають поліхлорвінілову трубку з канюлею та краником на кінці. Другий кінець труб¬ки приєднують до кварти Есмарха. Для промивання користуються антисептич¬ним засобом (розчин фурациліну, риванся). Сечовий міхур наповнюють ан¬тисептичною рідиною доти, доки хво¬рий не відчує позиву до сечовипускан¬ня. Тоді перекривають краник і відклю¬чають трубку від катетера. З катетера ви¬тікає промивна рідина. Таку маніпуля¬цію повторюють кілька разів.