Спостереження та догляд за серцево-судинною системою

Велику увагу треба приділити серце¬во-судинній системі хірургічного хво¬рого. Це особливо стосується тих пато¬логічних станів організму, коли підви¬щується навантаження на серце (тяжка інтоксикація, післяопераційний пері¬од, комбіновані травми).

Перед операцією шляхом ретельно¬го обстеження хворого треба з'ясувати, наскільки патологія з боку серцево-су¬динної системи може бути протипока¬занням до проведення планової опе¬рації. Кожному хворому віком понад 55 років слід робити електрокардіогра-му. Хворі, які перенесли інфаркт міо¬карда, можуть бути оперовані не рані¬ше як через 6 міс, бо може бути по¬вторний інфаркт. Стенокардія легкого ступеня не є протипоказанням до опе¬рації. Тяжка форма стенокардії є про¬типоказанням до планової операції. У разі аритмії хворому перед операцією призначають препарати наперстянки чи лідокаїн. Серцева недостатність теж є протипоказанням до оперативного планового лікування. Таким хворим пе¬ред операцією призначають серцеві глікозиди та діуретичні засоби. Інфу-зійну терапію слід обмежити.

Спостереження за серцево-судинною системою полягає у щоденному дослі¬дженні пульсу, визначенні розмірів сер¬ця, його тонів, шумів, величини артеріального тиску, запису ЕКГ і ін.

Під час дослідження пульсу зверта¬ють увагу на його частоту за одиницю часу, ритм, наповнення пульсової хвилі, її напруження.

Частота пульсу може як збільшува¬тися (тахікардія), так і зменшуватися (брадикардія). Часто причиною трива¬лого прискорення пульсу є підвищен¬ня температури тіла. На кожний градус температури пульс прискорюється на 10 за 1 хв. При деяких захворюван-нях пульс надзвичайно прискорений (тиреотоксикоз, різні інтоксикації).

Частота пульсу залежить від подраз¬нення симпатичного нерва.

У разі брадикардії частота пульсу може зменшуватися до 50—40 за 1 хв. Брадикардія спостерігається при захво¬рюваннях мозку, жовтяниці, пору¬шенні провідності збудження від перед¬сердя до шлуночків (захворювання серця). Брадикардія небезпечніша за тахікардію.

Найгіршим проявом порушення сер¬цевого ритму є фібриляція шлуночків. Якщо вона триває 2—3 хв, хворий може загинути. Під час фібриляції шлуноч¬ки не скорочуються як єдине ціле і ви¬кид крові в аорту припиняється.

Наповнення пульсу залежить від кількості крові, яка викидається серцем у судини під час систоли, та від роботи серцевого м'яза. За зменшення об'єму циркулюючої крові (частіше унаслідок крововтрати) пульс може бути дуже слабкого наповнення (ниткоподібний).

Важливе значення має ритм пуль¬су. Нормальний ритм вказує на добру роботу м'яза серця. Коли цей ритм по¬рушується, говорять про перебої в ро¬боті серця, тобто аритмію. Аритмія частіше є наслідком органічного ура¬ження м'яза серця або його нервових вузлів. Причиною цього ускладнення у хірургічних хворих частіше є вираже¬на інтоксикація організму.

Артеріальний тиск вимірюють пру¬жинним манометром. У нормі тиск крові становить 120—125/80—85 мм рт.ст. Підвищення артеріального тис¬ку буває при гіпертонічній хворобі, у людей літнього і старечого віку (у зв'яз¬ку зі склерозом судин), при гіпоксії, психічному збудженні тощо. Знижен¬ня його є наслідком інтоксикації різно¬го походження, слабкості серцевого м'яза, крововтрати, шоку, колапсу.

Спостерігаючи за серцево-судинною системою, треба звертати увагу на за¬барвлення шкіри. Ціаноз у хірургічних хворих може бути після операції і є на¬слідком застою крові у венах і капілярах шкіри і недостатнім у зв язку з цим га¬зообміном у легенях. Передусім ціано-тичними стають слизові оболонки та ділянки шкіри, віддалені від серця (крила носа, вушні раковини, щоки, кисті, ступні).

Під час огляду треба звернути увагу на появу болю в ділянці серця та за груд¬ниною. Він може мати різні характер, локалізацію та іррадіацію. Поява тако¬го болю, особливо у післяопераційний період, може вказувати на приступи грудної жаби, що зрештою може при¬звести до інфаркту міокарда.

Для спостереження за роботою сер¬ця використовують складну медичну апаратуру: електрокардіограф, пульсо-тахометр, апарати для вимірювання венозного тиску, комп'ютери, кардіо¬монітори. Останні дозволяють протя¬гом тривалого часу стежити за багатьма фізіологічними параметрами: тиском, пульсом, кардіограмою та ін. Моніто¬ри використовують для спостереження за хворим під час операції і в післяопе¬раційний період. Вони поліпшують ран¬ню діагностику можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи.Для діагностики розладів роботи сер¬ця використовують також різні рент¬генологічні методи дослідження: рент¬геноскопію і рентгенографію органів грудної клітки, рентгенокімографію (зображення рухів контурів тіні серця в процесі його скорочення), коронаро-графію (зміни в коронарних судинах у разі введення в них контрастної речо-вини), фонокардіографію (реєстрація звуків, які виникають під час скорочен¬ня м'язів серця), полікардіографію (синхронний запис ЕКГ, фонокардіо¬грами і коливань кровонаповнення сонних артерій), ультразвукове дослід¬ження (дозволяє визначити товщину стінки міокарда, стан клапанів, об'єм порожнин серця і великих судин).

Нерідко розлади з боку серцево-судинної системи виникають раптово і можуть бути причиною смерті. В їх основі лежать операційна травма, кро¬вовтрата, токсична дія пошкоджених тканин, інфекція, психічні пережи¬вання.

Для запобігання низці розладів з боку серцево-судинної системи іноді не потрібно складних лікувальних заходів, а вистачить лише правильного догляду за хворими. Так, у разі приступу сер¬цевої астми досить перевести хворого з горизонтального положення у верти¬кальне. Якщо утруднення серцевої діяльності пов'язані з переповненням кишечника газами і підняттям куполів діафрагми, досить буде спорожнити кишечник. Розлади серцевої діяльності у людей з підвищеною збудливістю нервової системи, що виникли внаслі¬док болю, усувають за допомогою вве¬дення знеболювальних засобів.

Догляд за хворими з розладами сер¬цево-судинної системи передбачає спо¬стереження за діурезом, тобто кіль¬кістю сечі, яку людина виділяє протя¬гом доби. Кількість виділеної сечі (у здорової людини) повинна бути збалан¬сованою з кількістю прийнятої рідини. Діурез може бути позитивним (хворий виділяє більше рідини, ніж приймає) і негативним (хворий приймає більше рідини, ніж виділяє). Зменшення ви¬ділення кількості сечі (олігурія) — не¬сприятлива ознака, яка може свідчити про різну патологію, в тому числі й сер¬цеву недостатність.