Статевий диморфізм
СТАТЕВИЙ ДИМОРФІЗМ, наявність морфофізіологічних розходжень між особами чоловічої і жіновий статі.
Виявляється в широкому спектрі соматичних, фізіологічних і поведінкових розходжень.
Його сутність в особливостях процесів відтворення і власне розмноження. У ньому відбивається природна доцільність — найбільш оптимальний механізм у відтворенні, коли на генетичному рівні відбувається не просто копіювання, але створюється можливість біологічного контролю і вибраковування невигідних і добір більш вигідних видових якостей.
При цьому жіноча стать уособлює стійкість, через нього діє стабілізуючий добір, а чоловіча стать несе функції рухливого початку і створює поле для еволюційної мінливості.
Сучасна біологія пояснює наявність статевих розходжень на всіх рівнях розвитку і функціонування організму, але разом з тим поряд із взаємовиключними властивостями (той самий індивід не може в нормі одночасно мати чоловічі і жіночі гені талії, існує безліч бісексуальних якостей, властивих особами як жіночої так чоловічої статі.
Це вірно для соматичних і поведінкових властивостей, які часто не збігаються.
Поняття статевого диморфізму спочатку не розрізняло генетичного, гормонального, морфологічного, поведінкового і психологічного диференціювання індивідів.
Передбачалося, що всі ці виміри збігаються і детермінуються тими самими причинами, а по статурі індивіда можна судити і про його гормональну конституцію, і про його орієнтацію психосексуальній.
Насправді статеві розходження в психіці не обов'язково збігаються з морфологічними, соматичними ознаками.
Розрізняють статеву ідентичність, тобто первинну ідентифікацію індивіда з відповідною статтю, і статеводиморфічну, тобто зв'язану зі статтю, поведінкою.
Хлопчики, як правило, більш активні, частіше беруть участь у силових іграх, метушні і т.д. Їм властиві забіяцтво, змагання.
У той же час дівчинки більше грають у ляльки, "будинок", сімейні відносини, більше доглядають за молодшими дітьми і т.д.
Статеводиморфічним є спілкування з однолітками: перевага партнерів своєї чи іншої статі, стиль взаємин у групі і т.д. Істотні статеві розходження спостерігаються також у способах турботи про свою зовнішність, у прикрасах і т. д.; визначені, хоча і не завжди суворо фіксовані, статеві розходження відзначаються в пізнавальних процесах, швидкості психічних реакцій, навченості, специфічних інтелектуальних здібностях і т.д., у сексуальних орієнтаціях, еротичному потязі до представників тієї чи іншої статі.
Статевий диморфізм варто розглядати як взаємозумовленість і додатковість чоловічих і жіночих якостей, що генетично спрямовані на формування фізичного і психологічного взаємопотягу чоловіки і жінки, що у свою чергу об'єктивно виражає необхідність оптимального фізичного і духовного відтворення людини.
Статевий диморфізм, як і весь структурно-функціональний зміст статевої любові, має визначену спрямованість — відтворення через покоління.
Тому все, що привноситься в статеві відносини культурою може відповідати чи не відповідати природній спрямованості і тому повинне піддаватися аналізу: наскільки ті чи інші норми статевої поведінки відповідають природі сексуальності людини, тому що всяке невідповідне веде або до хворобливих відхилень, або до наслідків, що відбивається на стані здоров'я і долі дітей.
Статева мораль повинна будуватися і відбивати не тільки досвід поколінь, але і прогнозувати і відмітати все непридатне і заохочувати все необхідне, корисне. Звідси випливає штучна обмеженість єдиної моралі (для оцінки статевої поведінки чоловіків і жінок), у той час як подвійна мораль відповідає правилам полового диморфізму і має потребу у відродженні і розвитку.
Проявами статевого диморфізму зрілого мозку є також різниця у щільності розподілу синапсів, кількості клітинних рецепторів статевих гормонів — естрогенів та андрогенів, вмісті та обігу нейромедіаторів, розмірах окремих структурних утворень мозку. Наприклад, два скупчення (ядра) нервових клітин, розташованих у передній частині гіпоталамуса, у чоловіків більші, ніж у жінок. Показово, що під час дослідження мозку чоловіків-гомосексуалістів, які раптово загинули з різних причин, одне з цих скупчень часто виявлялось за розмірами таким самим, як у жінок, тобто меншим.Незалежно від генетичної належності до певної статі, незрілий мозок плоду за умови відсутності андрогенів здатен спонтанно диференціюватися в жіночому напрямі, хоча для повної його фемінізації (формування жіночої статевої поведінки, здатності гіпоталамо-гіпофізарної системи функціонувати в циклічному режимі) потрібна певна кількість жіночих статевих гормонів — естрогенів, що їх постачає материнський організм. Проте за реальних умов сім'яники чоловічого плоду виробляють значну кількість андрогенного гормону тестостерону, і саме під його впливом відбувається перебудова розвитку мозку в напрямі формування чоловічої статевої поведінки та ациклічної секреції статевих гормонів (маскулінізація). У людей статева диференціація мозку відбувається в середньому триместрі вагітності, у мавп, кролів, гвінейських свинок — також ще до народження, у гризунів (щури, миші, хом'яки) — протягом перших діб після появи на світ.
Неадекватний гормональний вплив, зокрема, андрогенів на жіночий мозок, що розвивається, може спричинити його необоротну маскулінізацію. І тоді у жінок, які народилися від матерів, що хворіли на вроджену гіперплазію кори надниркових залоз із супутнім надлишком андрогенів в організмі, можуть розвинутися полікістоз яєчників, неплідність та жіночий гомосексуалізм. Щоб викликати аналогічні патологічні зміни у статевозрілих самок гризунів, досить зробити їм невдовзі після народження одну лише ін'єкцію тестостерону.
А для незрілого чоловічого організму шкідливою є нестача андрогенних гормонів: вона призводить до фемінізації мозку. Головною його структурою, де відбуваються ці процеси, є гіпоталамус. Цікаво, що фемінізацію мозку у самців можуть викликати деякі нейротропні препарати, які порушують баланс нейромедіаторів у гіпоталамусі. Зокрема, таку дію справляють резерпін, а також блокатори синтезу катехоламінів, якщо їх вводити нормальним новонародженим самцям щурів або внутрішньоутробно гвінейським свинкам чи кролям.
Мабуть, найголовнішим об'єктом впливу андрогенів на мозок, що розвивається, є гормональні рецептори нейронів, передусім клітинні рецептори естрогенів. Їхня кількість зменшується, і нейрони стають рефрактерними до збуджуючої дії естрогенів, що є передумовою овуляції, тобто підготовки до запліднення. Водночас змінюється і чутливість до тестостерону.
З метою розв'язання феномена статевого диморфізму щодо стійкості та виживання новонароджених вивчено чутливість дівчаток та хлопчиків до фізіологічного напру¬ження — пологів. Визначали вміст гормонів та біогенних амінів у пуповинній крові у 52 доношених новонародже¬них, з яких дівчаток було 24 (46%), хлопчиків 28 (54%). Усі діти народились у головному передлежанні від здорових матерів з однаковим перебігом вагітності та пологів. Три¬валість пологів у середньому складала 10±2 години. Оцін¬ка за шкалою Апгар— 8-9 балів на першій хвилині та 9-10 балів —на 5-ій. Фізичний розвиток новонароджених відпо¬відав терміну гестації — 38-41 тиждень. Дані морфофунк-ціональної зрілості та неврологічного дослідження відпо¬відали задовільному перебігу раннього періоду адаптації. Рівень серотоніну, норадреналіну, гістаміну в сироватці крові визначали методом колоночної хроматографії, рівень мелатоніну—радіоімунологічним методом, концентрацію кортизолу та тиротропного гормону — імунофермептпим методом наборами ВІО КАО.
Вищі рівні концентрації кортизолу, тиротропного гор¬мону, мелатоніну, норадреналіну, серотоніну, гістаміну констатовано у дівчаток. При народженні у дівчаток за¬безпечується більша доступність для тканин, органів, а отже, і для мозку, субстратів адаптації. Визначений стате¬вий диморфізм інтранатальної нейрогормональної реак¬тивності свідчить про вищу чутливість до фізіологічних пологів у новонароджених дівчаток.
Статеві відмінності в стратегії адаптивних реакцій на фізіологічне напруження у новонароджених створює ре¬альну передумову для статевих відмінностей у стійкості до збільшених рівнів стресогенності. Вивчення статевих особ¬ливостей становлення та дозрівання нейроендокринної системи в онтогенезі допоможе глибшому проникненню у сутність організації та функціонування організму людини. 21,4%—другої. Ускладнення пологів спостерігалися відпо¬відно у 28,9 5,9% жінок (р<0,05).
В результаті проведених досліджень виявлено недостат¬ню чи невмілу допомогу медперсоналу пологового будин¬ку молодим матерям. Підготовку молочних залоз до май-бутньої лактації під час вагітності проводили пише 68,0% опитаних жінок, відмітили труднощі при становленні лак¬тації у пологовому будинку 62,0% жінок першої групи та 31,0% — другої. На допомогу середнього медперсоналу вказують відповідно 38,0 та 52,0% жінок.