Стаціонар-поліклініка: маркетингові проблеми співвідношення

Практична реалізація Концепції розвитку охорони здоров'я і медичної науки в розділі проведення реструктуризації ліжкового фонду убік його скорочення вкрай загострила проблему оптимального співвідношення надання двох видів медичних послуг: амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних. При поверхневому підході, здається логічним і економічно доцільним скорочувати частку фінансових вкладень в організацію і надання госпітальної допомоги і всіляко розширювати амбулаторну з її відносно малими накладними витратами.

Тривіально, що в крайніх границях діапазону “амбулаторне – стаціонарне лікування” існує деяке оптимальне співвідношення гуманітарної і виробничої місії охорони здоров'я для конкретного хворого з його конкретною хворобою. Сукупність усіх можливих співвідношень по визначеному попередньо обговореному ознаці (діагнозу, підлозі, віку й ін.) формує той усереднений відсоток, про яке прийнято говорити, що в структурі витрат на всю медичну допомогу засобу, виділювані для амбулаторне лікування пацієнта в Росії складає сьогодні 20-25%, а повинні (!?) складати 55-60% [Сафонова Е. “Медичний вісник”, 1998 р., №24, с.2]. Представлення, без наукового обґрунтування, саме такого співвідношення є вкрай некоректним і з наукового погляду - сумнівним.

У кожнім конкретному випадку надання комплексу медичних послуг конкретному пацієнту, співвідношення тривалості його лікування в стаціонарі і поліклініці, а отже і загальні фінансові витрати на закінчений случай лікування будуть індивідуальні. Вольова адміністративна зміна такого співвідношення надання медичних послуг певним чином уплине на якість медичної допомоги, закономірно приведе до зміни плину і тривалість хвороби, а також спричинить визначене коректування рівнів фінансових, кадрових і матеріальних витрат.

Одним із принципових моментів проблеми співвідношення стаціонарного й амбулаторного видів надання медичної допомоги, на нашу думку, є розуміння і визнання сутності системної цілісності патологічного процесу і стану пацієнта і, отже, цілісності і нерозривності лікувально-профілактичних заходів, незалежно від форм і способів надання медичної допомоги.

Разом з тим, об'єктивне існування стаціонарної й амбулаторної форм надання медичних послуг, їх характерна медична й економічна специфічність породжує проблему пошуку і наукового обґрунтування оптимального співвідношення цих форм і методів у рамках єдиного випадку медичного обслуговування.

Цілком ймовірно, перш ніж переступати до пошуку оптимального співвідношення використання різних форм надання медичної допомоги, правомірно виробити визначені критерії, по яких повинні оптимізуватися такі співвідношення.

Деякі з подібних критеріїв можуть характеризуватися ступенем стану (видужання) пацієнта, складністю і тривалістю лікування, визначеними економічними витратами, як самої системи охорони здоров'я, так і загальними – соціальними, виробничими й ін.

У виконаній нами роботі отримані деякі результати побудови математичної й імітаційної моделей співвідношення стаціонарного й амбулаторного лікування хворих з виразковою хворобою шлунка і 12-палоїкишки. Кінцевою метою дослідження з'явилося проведення ряду іспитів моделі з метою одержання оптимальних параметрів співвідношення амбулаторного і стаціонарного лікування при конкретній патології.

Вхідними параметрами в імітаційній моделі є віково-статеві дані про пацієнта, основні і супутні симптоми його захворювання, у відносній відповідності з конкретної нозологічної одиницею, вартісні характеристики одного лікарського амбулаторно-поліклінічного відвідування і стаціонарного ліжко-дня.

Отримано оригінальну математичну модель оптимального співвідношення лікування в стаціонарі і поліклініці хворих з виразковою хворобою. У моделі визначеної кванровання перебіги хвороби (введений умовний квант здоров'я), що дозволяє при моделюванні експериментаторам-експертам умовно визначати і встановлювати рівень досягнення ступеня здоров'я на кожнім з етапів лікування.

У програмі імітаційної моделі алгоритм плину і результату захворювання, можливих ускладнень і наявності супутніх хвороб будується на основі випадкових чисел.

У результаті моделювання визначається можлива область рішення конкретної задачі, що в інтерфейсі представляється графічно. Крім того, у вихідних параметрах роботи моделі користувач одержує роздільні дані оптимального числа днів лікування в стаціонарі і поліклініці, їхні часткові співвідношення, а також сумарні витрати на лікування в реальному грошовому вираженні.

Подальший розвиток і удосконалювання побудованої моделі передбачають детермінованість термінів, ефективності лікування й оптимальних економічних витрат при конкретних методах лікування (консервативних, оперативних і ін.), а також інших факторів, що впливають на плин і результат патологічного процесу при різних формах захворювань виразкової хвороби шлунка і 12-ти палої кишки.