Стопа в цілому
Пристосування до опорно-локомоторної функції відбилося на своєрідності форми стопи людини. Це забезпечило більшу її міцність і високі буферні властивості, що необхідні під час прямоходіння.
У положенні стоячи основними опорни¬ми точками стопи є п'ятковий горб і голов¬ки плеснових кісток. При різних позиціях тіла та в окремі фази руху ці точки зміню¬ються. При цьому всі пальці стопи, особ¬ливо II —V, перебувають у дещо розігнуто¬му положенні щодо плеснових кісток і ледь торкаються ґрунту подушечками дисталь¬них фаланг. Вони виконують роль тимча¬сових підпорок під час балансування тіла. Головною особливістю стопи людини є її дугова конструкція (склепінність), виз¬начена формою та взаєморозташуванням кісток заплесна. Розрізняють поздовжню і поперечні дуги (склепіння) стопи. Утворення поздовжньої дуги стопи зумовлене похилим положенням (щодо опорної по¬верхні) п'яткової кістки та висо¬кою позицією головки надп'яткової кістки. У цій дузі умовно розрізняють присередню частину, найвища точка якої (над підло¬гою 5 — 7 см) міститься на нижній поверхні головки надп'яткової кістки, і бічну, най¬вища точка якої (над підлогою 2 — 3 см) відповідає нижньому рівню щілини п'ят¬ково-кубоподібного суглоба.
Утворення поперечних дуг стопи (про¬ксимальної і дистальної) пов'язане з фор¬мою клиноподібних кісток. Вищий відділ цієї дуги збігається з рівнем заплесно-плеснових суглобів.
Зміни форми поздовжньої дуги стопи наочно можна вивчати за допомогою плантографії — підошвових відбитків стопи.
В укріпленні дуг стопи велику роль відіграють довга підошвова та міжкістко¬ва зв'язки плесна, підошвовий апоневроз (пасивні затяжки), а також м'язи (активні затяжки), які не тільки зміщують кістки, а й напружують зв'язки, до яких вони част¬ково прикріплюються.
М'ЯЗИ (М'ЯЗОВА СИСТЕМА)
MUSCULI (SYSTEMAMUSCULARE)
Одним з найважливіших чинників про¬гресивного розвитку тварин є активні рухи, їх можна поділити на рухи, здійсню¬вані в межах самого організму, та рухи, які забезпечують активне пересування організму в просторі.
У процесі еволюції виникли три види активних рухів: амебоїдний, виконуваний всім тілом за допомогою псевдоподій; джгутиковий — за допомогою особливих, здатних скорочуватись клітинних виростів (війок, джгутиків тощо); м'язовий — за рахунок рухової функції м'язової тка¬нини.
За структурою, функцією і походжен¬ням розрізняють такі види м'язової тканини: гладку м'язову тканину, що розвивається з мезенхіми, складається з гладких міоцитів і входить до складу внутрішніх органів і судин; посмуговану (скелетну) м'язову тканину мезодермального (міотомного) походження, що складається з посмугованих міоцитів (м'я-зових волокон) і утворює скелетну мус¬кулатуру; посмуговану серцеву м'язову тканину (міокард), що розвивається з ме¬зодерми целомічного покриву. До цієї гру¬пи також належить спеціалізована м'язо¬ва тканина: епітеліально-м'язова (екто-дермального походження), що входить до складу потових, сальних і молочних за¬лоз, і нейроглія райдужки (м'яз — звужувач зіниці і м'яз — розширювач зіниці).
Посмуговані м'язи становлять знач¬ну частину маси тіла людини (у дорослої близько 40 %). Це окремі м'язи, що розта¬шовані в певному порядку і виконують певну функцію. Макроскопічне вивчення цих м'язів є змістом курсу міології (деякі довільні м'язи язика, зіва, промежини, ста¬тевих органів та інші розглядаються в розділі спланхнології).
Основною функцією кожного посмуго¬ваного (довільного) м'яза (musculus), який складається з посмугованих міоцитів (по¬смугованих м'язових волокон), є скоро-чуваність. У більшості м'язів розрізняють черевце (venter), головку (caput) і два кінці. Кінець, який під час скорочення м'яза залишається нерухомим (відносно), називається точкою фіксації (punctum fixum), або початком (origo), інший кінець, який переміщується під час роботи м'я¬за, — прикріпленням (insertio, або pun¬ctum mobile). Проте залежно від положен¬ня тіла точки фіксації і прикріплення мо¬жуть взаємно змінюватись.