Стрептококи, пневмококи

ПЛАН

1. Пневмококи.

2. Стрептококи

3. Список використаної літератури

Пневмококи. S. pneumoniae є представником роду Streptococcus, родини Streptococcaceae, до якого належать грампозитивні, каталазо- і оксидазонегативні бактерії сферичної форми (коки) ледь видовжені (ланцетовидні).

В мазках з нативного матеріалу розташовуються парами, кожна з яких оточена товстою капсулою. Капсула утворюється в живому організмі, а тому мікроскопія мазків з нативного матеріалу має діагностичну цінність.

На простих поживних середовищах капсула утворюється тоненька, але її розвиток стимулює додавання крові або сироватки до поживного середовища. У мазках з поживних середовищ можуть розташовуватись ланцюжками і бути більш округлої форми. Пневмококи нерухливі, спор не утворюють.

Структура клітинної стінки пневмококів типова для грампозитивних бактерій; для них характерна наявність потужної полісахаридної капсули, яка оберігає мікроорганізм від опсонізації та фагоцитозу. Вони є факультативними анаеробами, росту яких сприяє підвищена концентрація вуглекислого газу в атмосфері інкубації до 5-7%. Добре ростуть на кров'яних або сироваткових середовищах, доповнених 0,1% глюкозою. Здатні до лізису еритроцитів, викликаючи альфа-гемоліз на кров'яному агарі (КА). Оптимум росту 37 град. С.

У присутності 6,5% NaCl не ростуть, чутливі до жовчі та оптохіну. Ферментативною активністю не відзначаються: здатні розщеплювати з утворенням кислоти лактозу, рафінозу, трегалозу; можуть утворювати альфа-галактозидазу. Вид S. pneumoniae серологічно не однорідний: за антигенами капсульних полісахаридів розрізняють 84 серотипи. Для серотипування пневмококів слід використовувати комерційні тест-системи для латекс-аглютинації та коаглютинації, які виявляють капсульний антиген.

Стрептококи - (від грец. streptos - ланцюжок і коки), рід кулястих нерухомих бактерій. Розмножуються розподілом клітки в одній площині утворити ланцюжок кліток. Зустрічаються в ґрунті, на рослинах, шкірі тварин і людини. Патогенні стрептококи викликають стрептококову інфекцію в людини і стрептококкози у тварин. Деякі види застосовують для одержання кисломолочних продуктів.

Стрептококи й інші мікроорганізми, що живуть на поверхні тіла, можуть проникати в тканини тільки при ушкодженні слизуватої оболонки, шкіри (запальні процеси, сторонні тіла, травматизація слизуватої).

Стрептококи (од. стрептокок), стафілококи, кишкові палички нерідко попадають у сечостатеві органи одночасно з гонококками, хламідіями, вірусами при статевих контактах. Шкіра проміжності і статевих органів постійно забруднені кишковими паличками з кишечника.

Стрептококи, стафілококи, гриби в області задньопрохідного отвору, мошонки, промежини при визначених обставинах (мацерація, діабет і ін.) починають різко розмножуватися, впроваджуються в епідерміс чи поширюються по сечівнику, приводячи до розвитку запалення - уретрит, цистит, простатит.

Стрептококи можуть брати участь в основі запальних поразок сечостатевої сфери. Анальні й орогенітальні статеві зносини (пенооральні, оровагінальні) також можуть обумовити зараження стрептококом. У ковтку часто стрептококи, стафілококи, нейссерії, гарднерелли, кишкова паличка й ін. Стрептококи можуть попадати гематогенно чи урогенним шляхом у статеві органи з вогнищ латентної інфекції (бруньок, носоглотки й ін.).

Стрептокок (фекальний) відноситься до тих стрептококам, що звичайно присутні в екскрементах людини і тварин. Стрептокок цього типу характеризується наявністю антигену групи D. Стрептокок (фекальний) відноситься до родів Enterococcus і Streptococcus. Стрептокок - рід Enterococcus включає стрептококів, що володіють високою переносимістю стосовно несприятливих умов розвитку.

Стрептокок цього роду включає наступні види ентерококка: E.avium, E.casseliflavus, E.cecorum, E.durans, E.faecalis, E.faecium, E.gallinarum, E.hirae, E.malodoratus, E.munditiuse і E.solitarius. Стрептококи цього роду - ентнрококки в основному фекального походження.

Стрептококи (ентерококки) у більшості випадків можуть розглядатися як специфічні індикатори забруднення води фекаліями людини. Стрептококів - ентерококів, однак можна виділити з фекалій тварин, а деякі види і підвиди ентерококів зустрічаються на рослинному матеріалі. Стрептокок видів стрептокок bovis і стрептокок equines мають антиген групи D і входять у групу фекальних стрептококів. Джерелом фекальних стрептококів служать в основному фекалії тварин.

Фекальні стрептококи рідко розмножуються в забрудненій воді і тому можуть використовуватися при дослідженні якості води як додатковий індикатор ефективності очищення води.

Стрептококи мають високу стійкість до висушування і можуть бути корисні для рутинного контролю після прокладки нових водопровідних чи магістралей ремонту розподільної мережі, а також для виявлення забруднення поверхневими стоками підземних чи поверхневих вод.Стрептокок групи B — це стрептокок, що виявляється в нижніх відділах кишечнику 10-35% чоловіків і в піхві і/чи нижніх відділах кишечнику 10-35% жінок. Стрептококи групи B можуть не викликати ніяких симптомів, але виявляються в організмі. Такі люди називаються носіями цих стрептококів. Носійство стрептококів групи B не контагіозно, тобто не передається при контакті від людини до людини. Ці стрептококи часто є нормальною частиною мікрофлори організму. У більшості випадків стрептококи В не викликають ніяких проблем. Однак за певних умов стрептококи групи B можуть викликати важкі інфекції. Такий стан називається B-стрептококовою хворобою (BС). Стрептококи B можуть викликати сепсис, запалення дихальних шляхів і інші небезпечні інфекції.

Стрептококи групи B викликають септичні інфекції у вагітних жінок, потрапляючи в порожнину матки, в навколоплідні води, у розрізи матки після кесаревого розтину, у сечові шляхи. Стрептокок B у немовлят є самою частою причиною сепсису (зараження крові) і менінгіту (інфекції оболонок мозку і спиномозгової рідини) і однієї з частих причин пневмонії немовляти.

Стрептокок групи B може переходити через цілі оболонки й уражати внутрішньоутробного плоду. Стрептококи в таких випадках стають причиною передчасних пологів, мертворождений і викиднів. Стрептокок групи B є частиною нормальної мікрофлори піхви і не є захворюванням, переданим половим шляхом (ИППП). Носійство стрептококів групи В не зв'язано з підвищеною сексуальною активністю.

На стрептокок У рекомендується проведення обстеження усім вагітним жінкам чи парам, що планують родину. Перше обстеження на стрептокок бажано зробити до вагітності, у першому триместрі вагітності, особливо якщо в минулому були чи викидні передчасні пологи. Повторне обстеження на стрептокок бажано зробити в 35-37 тижнів вагітності. Дане обстеження на стрептокок У може допомогти врятувати життя Вашій дитині.

Обстеження на носійство стрептокока групи B проводиться двома методами: бактеріологічного посіву і ПЦР (ДНК) діагностики.

Для зниження ризику розвитку стрептококової інфекції групи В рекомендується профілактичне призначення антибіотиків усім жінкам, у яких пологи чи починаються води виливаються раніше 37 тижнів вагітності. Проти стрептококів В в дійсний час у багатьох лабораторіях проводиться робота над створенням вакцини. Можна надеятся, що впровадження такої вакцини в практику допоможе врятувати багатьох немовлят і знизити ризик передчасних пологів.

На жаль, жодна схема профілактики проти стрептокока В не ефективна на 100%. Деякі жінки, у яких згодом розвивається стрептококова інфекція не мають факторів ризику. Тому необхідно тестувати усіх вагітних на носійство стрептококів групи B.

Стрептокок А виявляють на слизуватої глотки і на шкірі. За рік реєструється близько 10 мільйонів випадків гнійно-інфекційних поразок слизуватих оболонок і шкіри, викликаних стрептококом А. При відсутності лікування стрептокок А може привести до розвитку ревматизму з наступним формуванням ревматичного пороку серця. Ревматичні поразки серця, викликані стрептококом А щорічно зустрічаються в 12 мільйонів чоловік, приводячи до загибелі 400 тисяч пацієнтів.

З захворювань, викликуваних стрептококом групи А, самими рідкими і найважчими є некротизирующий фасциит – гнійне розплавлювання м'яких тканин і стрептококовий инфекционно-токсический шок. За рік у світі, таких випадків, викликаних стрептококом А нараховується близько 9 тисяч.

В останні роки розпізнана істотна роль у патології новонароджені інфекції стрептококами групи В. Застосування химиопрофилактики в родах дозволяє значно знизити захворюваність і летальність від згаданої інфекції.

В акушерстві існують прості підходи, що дозволяють зробити значний позитивний вплив на исходи вагітності і здоров'я немовляти. Це застосування під час вагітності вітаміну – фолиевой кислоти, добавка якої дозволяє знизити ризик дефекту нервової трубки, заліза – знижує ризик розвитку анемії, а також химиопрофилактика інфекції стрептококами групи В.

Згаданий збудник незаслужено мало відомий у нашій країні. Комерційні організації (наприклад, Центр Імунології і Репродукції в Москві) уже пропонують вагітним платне обстеження на стрептокок групи В, бактеріологічне чи ПЦР. Вважають, що правильна профілактика дозволяє знизити ризик інфекції на 68%. У масштабах США це на 200 неонатальних смертей менше за рік.

По класифікації Ребекки Лансфілд стрептококи поділяються за структурою вуглеводів клітинної стінки на групи від A до V. Найбільш відомим практичним лікарям мікроорганізми це стрептококи групи А, що викликають ангіну, ревматизм, гломерулонефрит, стрептококи D – чи ентерококки, високостійкі мікрорганизми, важливі в розвитку сепсису, ендокардиту.Спочатку стрептококи груп B, C, G розглядалися як патогени тварин ( у тому числі ведуча причина маститу в корів) і як частина нормальної флори людини. Однак останні роки прояснили патогенний потенціал цих мікроорганізмів. Стрептококи групи У викликають великий спектр захворювань – пневмонія, менінгіт, сепсис -і як у вагітних, так і в їхнього потомства. Летальність у доношених коливається від 2 до 8%, у недонесених приблизно 30%. Діти, що вижили, часто мають неврологічний дефект – глухота, водянка головного мозку, моторні і сенсорні порушення, затримка розвитку. Рання неонатальна інфекція передається вертикально від мами, пізня – від 7-го дня до 3-х місяців – здобувається горизонтально, у деяких випадках у виді нозокоміальної інфекції.

Широке застосування антибіотикопрофілактики інфекцій стрептококами групи В на Заході дозволило знизити захворюваність неонатальною інфекцією в кілька разів, так само як і інфекції в матерів під час і після пологів. Про дослідження з цього приводу в Україні доступних даних немає. Відповідно до інформаційного листа мінздраву Росії (1), за матеріалами одного з роддомів Спб інфекція стрептококами групи В у немовлят зустрічалася в 13.3%, у матерів у 20.0%.

Застосування хіміопрофілактики інфекції стрептококами групи В дозволило знизити ранню інфекцію на 65% з 1993р., коли вперше з'явилися рекомендації Американського Коледжу Акушерства і Гінекології (2), Центра по контролі за хворобами (3).

Сама профілактика заснована на двох підходах – облік факторів ризику і скринінг вагітних на інфекцію стрептококами групи В.

Скринінг виробляється на 35-37 тижні вагітності – посів вагінального і ректального мазка. Матеріал для дослідження береться стерильним ватяним тампоном і протягом двох годин повинний бути доставлений у лабораторію. Застосовується стандартне культурологічне дослідження (наприклад, 5% кров'яний агар, середовище Ендо). У випадку неможливості негайної доставки в лабораторію тампон занурюється в транспортне середовище, наприклад у середовищі Amies мікроб виживає до 96 годин.

Можливе застосування методів швидкого виявлення антигену – ИФА, ПЦР. Можливе застосування антибіотика більш широкого спектра дії по клінічному висновку лікаря. (рекомендується в/в ампіциллин 2м кожні 6 ч. в/в + еритроміцин 250мг кожні 8ч. в/в протягом 48 годин, а потім амоксіциллин 250мг кожні 8ч. + ериттроміцин 333мг по підставі кожні 8 ч. протягом 5 днів.

Література

1. Герхардт Ф. Методы общей бактериологии. Т. 1,2,3. М., 1983.

2. Зенгбуш П. Молекулярная и клеточная биология. Т. 1, 2, 3. М., 1982.

3. Покровский В. И. Медицинская микробиология. М., 1999.

4. Черкес Ф. К. Микробиология. М., 1987.