Хірургічний кабінет (відділення) поліклініки лікувально-діагностична робота хірургічного кабінету (відділення) поліклініки

Більшість хворих з хірургічними хво¬робами лікуються в поліклініках та ам¬булаторіях. Амбулаторно-поліклінічну допомогу хворим хірургічного профілю (як з гострими, так і хронічними по¬шкодженнями) надають у хірургічних ка¬бінетах та відділеннях поліклінік, а та¬кож у фельдшерських та травмопунктах.

Однак головну роль відіграють хірургічні кабінети і відділення місь¬ких та районних поліклінік. Вони бу¬дують свою роботу відповідно до дію¬чого законодавства, що регламентує структуру і обсяг роботи.

Структура і штати хірургічних ка¬бінетів і відділень залежать від струк¬тури поліклініки, кількості звернень за зміну (залежно від цього існують 5 категорій поліклінік — від 400 до 1200 звернень і більше), її функцій і завдань, зокрема від контингенту пацієнтів. За нормою потреби населен¬ня у поліклінічному обслуговуванні складають 12,9 звернень на рік на одного мешканця міста та 8,2 — на одного мешканця села, у тому числі 1,4 звернення до хірургічних кабінетів (відділень).

Хірургічний кабінет районної по¬ліклініки складається з двох, рідше однієї або трьох кімнат. В одній кім¬наті лікар-хірург здійснює прийом, реєстрацію та обстеження хворих, другу, сполучену з першою, викори¬стовують як перев'язочну. Якщо ка¬бінет однокімнатний, стіл лікаря і ку¬шетка для обстеження хворого стоять у одній половині кімнати, а перев'я¬зочний стіл — у другій, і відокрем¬лені вони ширмою. Якщо ж кабінет або відділення складається з трьох кімнат, середня обладнана як кабінет лікаря, де він веде прийом хворих, у двох інших, розташованих по обидва боки, обладнується перев'язочна та операційна або (рідше) дві перев'я¬зочні — чиста та гнійна.

У великих поліклініках (міські, обласні та ін.) хірургічне відділення має чотири та більше кімнат: кабінет лікаря, дві перев'язочні (чиста та гній¬на), операційна, предопераційна, а іноді також стерилізаційна. Це вже операційно-перев'язочний блок.

У хірургічному кабінеті, що спо¬лучається з перев'язочною, розподіл хворих з чистими та гнійними ранами та процесами досягається встановлен¬ням черговості в роботі: в першу чер¬гу перев'язують та оперують хворих з чистим ранами, у другу — з гнійними процесами. За наявності двох пере¬в'язочних (без операційної) в чистій проводять хірургічну обробку свіжих ран, перев'язку чистих ран, а також операції плановим хворим. У тих хірургічних відділеннях, у яких є ще й операційна, планові операції, хірур¬гічну обробку свіжих ран проводять у операційній.

Приміщення хірургічного кабінету та відділення, зокрема їх перев'язочні та операційні, за своїми конструктив¬ними особливостями та інтер'єром повинні відповідати всім тим санітар¬но-гігієнічним вимогам, які пред'яв¬ляються до аналогічних приміщень хірургічного стаціонару. Всі заходи із забезпечення асептичного режиму здійснюються з такою ж самою ви¬ могливістю і такими самими засоба¬ми, як і в хірургічних відділеннях ста¬ціонарів, зокрема в операційно-пере¬в'язочному блоці. У кабінеті лікаря-хірурга повинна бути мінімальна кількість меблів, до того ж вони ма¬ють бути простими, твердими. Із апа¬ратури та приладів у кімнаті лікаря повинні бути негатоскоп, апарат для вимірювання артеріального тиску, термометр, у перев'язочній — стіл для хворого, стіл для перев'язного мате¬ріалу, шафа для розчинів та медика¬ментів, стіл для стерильних інстру-ментів, табуретка, підставка для по¬легшення підйому хворих на стіл; відро з покришкою, що відкривається но¬гою, для скидання у нього старих по¬в'язок; бікси із стерильним матеріа¬лом та білизною, стерилізатор (якщо немає централізованої стерилізації), хірургічний інструментарій, шприци;

нерідко — наркозний апарат та засо¬би для наркозу і реанімаційних за¬ходів, у тому числі протишокові роз¬чини; антисептичні та інші лікарські речовини, зокрема анатоксин та си-роватка (гамма-глобулін) для імуні¬зації проти правцю. У перев'язочній повинні бути, крім ламп на стелі, також переносні освітлювальні й бак¬терицидні лампи.

У операційній поряд із операцій¬ним столом повинні бути стіл для сте¬рильної білизни й матеріалу, столик для інструментів, табуретки, опера¬ційний набір інструментів, шприци, кисень (централізована подача або кисневі подушки), наркозний апарат і наркотичні речовини, антисептики і дезінфікуючі розчини, знеболюючі розчини.

Операційні повинні бути забезпечені безтіньовими і бактерицидними лампа¬ми стаціонарного типу, а також пере¬носними освітлювальними лампами.

Документація кабінету: книга для реєстрації хворих, операційний жур¬нал, журнал обліку вакцинації, листків тимчасової непрацездатності і книга їх обліку, амбулаторні карти, журнал реєстрації профоглядів тощо.Лікувально-діагностична робота — важлива складова частина діяльності хірургічного кабінету (відділення) по¬ліклініки. Обсяг, зокрема хірургічних операцій, залежить від потужності по¬ліклініки, умов праці (оснащення, укомплектованість кадрами тощо), активності й кваліфікації хірургів та від рівня забезпечення району обслугову¬вання стаціонарною хірургічною допо¬могою і низки інших обставин. Вона зводиться до: виявлення і діагностуван¬ня захворювань доступними в полі¬клінічних умовах методами (фізикаль-не обстеження; лабораторні досліджен¬ня крові й інших біохімічних показ¬ників; рентгенологічне та ендоскопіч¬не дослідження тощо); лікування низ¬ки захворювань, у тому числі й вико¬нання нескладних операцій видалення поверхневих атером і невеликих пух¬лин, сторонніх тіл, розтин шкірних і підшкірних гнояків, туалет і хірургіч¬на обробка неглибоких ран і обмеже¬них поверхневих, а іноді й глибоких опіків, лікування гнійних ран, трофіч¬них виразок, деяких видів нориць, зокрема лігатурних, та ін.; направлен¬ня на лікування або дообстеження в стаціонар хворих з виявленими або підозрюваними, але не верифіковани-ми, хірургічними захворюваннями, насамперед внутрішніх органів; офор-млення направлень і організація ви¬клику машин «швидкої допомоги» хво¬рим з виявленими у них гострими за¬хворюваннями живота тощо; лікуван¬ня виписаних із стаціонару післяопе¬раційних хворих (перев'язки); органі¬зація і участь в експертизі непраце¬здатності; розробка і проведення медич¬них реабілітаційних заходів для оперо-ваних хворих; проведення медогляду осіб, що влаштовуються на роботу на певні підприємства або вступають у навчальні заклади; консультації хворих з інших кабінетів поліклініки або вдома; участь у консультаціях тощо.