Логістичний менеджмент на підприємстві
Вступ
Об’єктом вивчення логістики є матеріальні і пов’язані з ними інформаційні потоки. Актуальність цієї нової дисципліни і постійне зростання інтересу до неї зумовлені потенційними можливостями підвищення ефективності функціонування матеріалопровідних систем, які відкриваються із використанням логістичних знань. Логістика є прикладом системного підходу до вирішення проблем бізнесу. Це комплекс дій, який охоплює і поєднує всі сфери бізнесу для доставки товарів таким чином, щоб задовольнити споживача і досягти мети діяльності компанії. Логістика навчає збалансовувати кожну функціональну сферу і стежити, щоб жодна з них не перешкоджала іншим.
Завдання логістики полягає в узгодженні фізичної дистрибуції і управлінні матеріалами для заощадження грошей і вдосконалення обслуговування. Завдання даної роботи у розкритті систем та методів управління в логістиці. Мета роботи полягає в визначенні як логістика впливає на роботу підприємства, як виробництво на підприємстві вдосконалюється завдяки методам управління логістики. Зробити аналіз роботи підприємства та навчитися розраховувати план виробництва продукції, який задовольнить попит споживачів. Для досягнення цієї мети в роботі використовується багатоперіодична модель «випуску-зберігання» продукції, яка розраховує план виробництва для задоволення попиту. Всі функції логістики, пов’язані з переміщенням та сортуванням товарів та матеріалів, мають розглядатися як єдине ціле, а не відокремлено. Отже, лідерство на сьогоднішній день має тот, хто компетентний у сфері логістики та володіє її методами.
1.Теоретичні основи логістичного менеджменту.
1.1 Поняття, задачі та концепції логістики.
Найбільш розповсюдженними є дві точки зору: за першою "логістика" походить від грецького logistikos – обчислювати, міркувати, за другою – від французького loger – постачати.
Логістика – теорія і практика управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними потоками [1, с. 183].
Логістика – наука про планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та ін. матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними в процесі доведення сировини та матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводської обробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів та вимог останнього, а також передачі, збереження та обробки відповідної інформації [2, с. 13].
Логістика – це напрям господарської діяльності, що застосовується в управлінні матеріалопотоками у сферах виробництва та обігу [4, с. 4].
Логістика – це процес планування, впровадження і контролю над достатнім та ефективним потоком і зберіганням сировини, незавершеної і готової продукції, обслуговуванням і відповідною інформацією від пункту надходження до пункту споживання (включно з прийманням, відправленням, внутрішнім та зовнішнім рухом) з метою задоволення потреб споживача [4, с. 4].
Отже, можна визначити, що логістика є напрямком в організації руху вантажів, є теорією і плануванням різних потоків людино-машинних систем та сукупністю різноманітних видів діяльності з метою отримання необхідної кількості вантажу в потрібному місці і в потрібний час з мінімальними затратами.
Наукою логістика стала завдяки розвитку військової справи. Так, візантійський цар Леон VI (865 – 912рр.) вважав, що завданням логістики є сплачувати данину армії, незалежно постачати їй зброю і військове майно, своєчасно та відповідно підготовляти кожен акт військового походу, робити правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил.
Це визначення, не зважаючи на військову специфіку, має принципову схожість із сучасними формуваннями завдань логістики. Тільки через 1000 років, під час другої світової війни, принципи логістики почали з успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та інших країнах були виконани роботи з вивчення властивостей операцій управління матеріальними потоками. В ці роки були проведені дослідження, пов'язані з проблемами військового і типового фронтового постачання, розроблені математичні методи й моделі, котрі з часом дістали назву "дослідження операцій". Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку ХХ ст. А.Г.Джаміні, котрий визначив логістику як "практичне мистецтво руху військ". Він також стверджував, що логістика стосуеться не тільки перевезень, а й планування, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництва мостів, шляхів і т.ін.Логістику як науку у військових акціях використовував Наполеон. У розвинутих країнах світу концепція логістики сформувалася наприкінці 70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей системного підходу до організації управління. Тепер деякі західні фахівці називають її мало не "новою філософією управління", "третім шляхом раціоналізації". Пошук шляхів скорочення витрат у цій галузі йде у напрямку вдосконалення управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів та посередників, зміни технології руху матеріальних потоків.
Автори розглядають логістику передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв'язки. Інші вважають основним середовищем застосування логістики внутрішньовиробничі процеси з обов'язковим включенням у логістику питань планування завантажен-ня обладнання, визначення розмірів партій запуску деталей. Французькі фахівці з логістики трактують її як «сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції». На думку деяких західних спеціалістів, логістика – це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси. Німецький учений Пфоль вважає, що логістика – це процес планування, реалізації і контролю ефективних та економних з огляду на витрати переміщення та зберіганням матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також одержання інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієнтури. Російський учений Б. К. Плоткін дає стисле визначення логістики: це наукова дисципліна про управління потоками в системах [3, с. 7].
Така різноманітність визначень логістики пояснюється тим, що ця дисципліна поки що перебуває у стадії формування. Але можно виділити загальну частину : логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин).
Загальним для всіх фахівців з логістики також є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забеспечення з урахуванням сфери товарообороту.
У сучасних умовах західні спеціалісти виділяють декілька видів логістики:
1.Логістика, пов’язана із забезпеченням виробництва матеріалами – логістика постачання або закупівельна логістика;
2.Виробнича логістика;
3.Збутова логістика [2, с. 13].
Виділяють також транспортну логістику і складську, але по суті вони є складовими частинами кожного з трьох видів логістики, які зазначені вище. Отже, розглянемо кожний вид логістики окремо:
Виробнича логістика – це система планування, організації та здійснення внутрішньозаводських вантажопотоків сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, готових виробів і продукції, яка включає внутрішньозаводський транспорт, тару багаторазового використання, технічні засоби механізації й автоматизації перевантажувальних, транспортних і складських робіт в основному технологічному процесі виробництва, управління цими вантажопотоками, їх інженерно-технічне, інформаційне, юридичне, науково-методичне, фінансове забезпечення [1, с. 180].
Матеріальні потоки первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить низку виробничих ланок, і управління матеріальними потоками на цьому етапі має свою специфіку і називається виробничою логістикою (ВЛ) [4, с. 26].
Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги [1, с. 64]. Виробнича логістика формує організацію відповідно до замовлень безперервного технологічного процесу при одночасній мінімізації запасів у процесі виробництва та відповідних затрат [2, с. 68].
Завдання ВЛ стосується управління матеріальними потоками усередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають такі матеріальні послуги, як зберігання, фасування та складування [4, с. 26].
Виробнича логістика охоплює функціональну сферу безпосереднього виробництва як процесу виготовлення та охоплює процеси від початку виробничого процесу до передавання готової продукції у підсистему логістичного розподілу (збуту), в тому числі внутрішньовиробниче транспортування сировини, матеріалів та копмлектуючих, внутрішньовиробничого складування [2, с. 67].Конкретні особливості побудови системи виробничої логістики підприємства залежать від типу і характеру виробничого процесу. Виробничу логістику можна розуміти як логістику «всередині» підприємства будь-якого типу [8, с. 171]. Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Дані системи можна розглянути на макро- та мікрорівні [7, с. 15].
На макрорівні роль внутрішньовиробничих логістичних систем (ВВЛС) визначається такими факторами [1, с. 65]:
- ВВЛС підприємств є джерелами матеріальних потоків і первинної інформації. Вважається, що гнучкі виробничі модулі промислових підприємств є стартовими елементами логістичного ланцюга;
- ВВЛС підприємств задають певний ритм всьому логістичному ланцюгу. Решта його елементів, у тому числі система постачання і збуту, транспортна система повинні функціонувати відповідно до ритму ВВЛС;
- Завдяки системному підходу під час дослідження господарської діяльності логістика виступає координатором, стимулятором і організатором зв’язку між усіма суб’єктами підприємства і його клієнтурою. Тому основна мета ВВЛС полягає в координації планування й управління виробництвом, реалізацієї оперативних і стратегічних планів;
- Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища істотною мірою визначається здатністю вхідних внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається;
- ВВЛС у мініатюрі є системою, у рамках якої функціонують системи постачання і збуту, промислового транспорту, виробничі ділянки підприємства. Моделювання процесів ВВЛС дозволяє отримати цінну інформацію для дослідження закономірностей всієї логістичної системи – про гнучкість, стійкість, надійність.
Отже, можна визначити, що ВВЛС на макрорівні виступають елементами макрологістичних систем, задають ритм роботи цих систем і є джерелом матеріальних потоків. Можливості адаптації до змінних умов зовнішнього середовища значною мірою визначається здатністю ВВЛС, що в них входять, змінювати якісний і кількісний склад матеріальних потоків, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається. Якісна гнучкість ВВЛС може забезпечуватись за рахунок наявності персоналу та гнучкого виробництва [4, с. 26].
На мікрорівні внутрішньовиробнича логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріальних, інформаційних. Тут ВВЛС є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри – забезпечують входження матеріальног опотоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова ВЛС повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих ланок і ланок збуту в середині підприємства.
До завдань ВВЛС у рамказ заданої виробничої програми належать [9, с. 149-159]:
- Оперативно-календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукції;
- Оперативне управління технологічними процесами виробництва;
- Загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідного сервісу;
- Стратегічне і оперативне планування постачань матеріальних ресурсів;
- Організація внутрішньовиробничого складського господарства;
- Прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;
- Організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;
- Контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництві;
- Внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;
- Інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;
- Автоматизація і комп’ютеризація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві.
Отже, на мікрорівні ці системи являють собою низку підсистем, що знаходяться у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюючи певну цілісність, єдність: закупівля, склади, запаси, транспорт, інформація, збут, кадри, обслуговування виробництва. Ці підсистеми забезпечують входження матеріальних потоків в систему просування і вихід з неї [4, с. 26].
Транспортна логістика (ТЛ) – це логістика, яка вирішує комплекс задач, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування.
Транспорт належить до сфери матеріальних послуг. Витрати на виконання транспортних операцій становлять до 50% від суми загальних витрат на логістику. Завданням ТЛ є [4, с. 30]:
- Вибір виду транспортних засобів;
- Вибір типу транспортних засобів;- Спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим;
- Спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;
- Забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;
- Визначення раціональних маршрутів доставки.
За призначенням виділяють такі види транспорту [2, с. 81]:
1)Транспорт загального користування:
a.Залізничний;
b.Водний (морський, річковий);
c.Автомобільний;
d.Повітряний;
e.Трубопровідний.
Ця галузь народного користування задовольняє потребу всіх галузей народного господарства та населення в перевезенні вантажів і пасажирів [4, с. 30].
Транспорт незагального користування – це внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним організаціям. Організація переміщення вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення виробничої логістики. Завдання вибору каналів товароруху вирішується в галузі розподільчої логістики [4, с. 30].
Транспортування у логістиці відіграє дуже велику роль, це пояснюється не тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, а й тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку [1, с. 111].
Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається з комплексних та елементарних активностей, включаючм експедитування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж та страхування [9, с. 270].
Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль [8, с. 192]:
-він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій);
-Транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію – транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.
Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем [10, с. 186]:
1)За видом доставки:
- пряма;
- з переробкою;
- з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.
2)За видом обслуговування:
- зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;
- зі складу постачальника або розподільчого центру безпосередньо споживачу;
- з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.
3)За видами тронспортного сполучення:
- пряме;
- змішане.
Ще дуже важливо звернути увагу на те, що транспорт як елемент інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні функції, звільняючи споживача від збутових і розподільчих операцій. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає послуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування.
Збутова логістика – це процес планування, реалізації та контролю за збутом(підсистема підприємства, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи [1, с. 182]) товарів кінцевому споживачу. Ефективність збутової логістики залежить від факторів, що знаходяться поза межами логістики, а саме від знання психології покупців, вміння оформити торгову залу, організувати рекламу. Під цими факторами розуміємо рівень торгового обслуговування на підприємстві. Якісне обслуговування несе за собою забезпеченість конкурентних переваг, прихильність споживачів до товарів підприємства, формування іміджу та дозволяє збільшити економічні показники діяльності підприємства, що є кінцевою метою [11, с. 90-92].
Закупівельна логістика – це управління рухом товарних та інформаційних потоків від постачальника до торгового підприємства з метою задоволення потреб торгівлі в товарах та забезпечення економічної ефективності [11, с. 74].
Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами [7, с. 136].
Метою закупівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю [12, с.86].
Основним завданням закупівельної логістики є [11, с. 74-75]:
1.Визначення поточних і перспективних потреб споживачів;
2.Виявлення та вивчення джерел надходження товарів і постачальників товарів;
3.Дослідження конкурентоспроможності товарів різних товаровиробників;
4.Участь у формуванні асортиментної плітики товаровиробників з орієнтацією на ринок і з урахуванням життєвого циклу товарів;
5.Встановлення раціональних госрподарських зв’язків з постачальниками;
6.Здійснення договірних відносин;
7.Формування та надання замовлень на потребу та замовлень на виробництво товарів;8.Закупівля товарів з урахуванням їхніх споживчих характеристик, цін, довговічності та конкурентоспроможності, життєвого циклу;
Закупівельна логістика в роздрібній торгівлі включає в себе такі основні елементи: аналіз руху товарних потоків; визначення потреби в товарах; вибір методу закупівель; вибір і оцінка постачальників; оцінку конкурентоспроможності товарів різних товаровиробників; аналіз товарного портфеля підприємств; транспортування.
Вибір методу закупівель залежить від особливостей і складності закупованого товару. Основними методами закупівель є: оптові закупівлі, регулярні закупівлі дрібними партіями, закупівлі по мірі необхідності та різноманітні комбінації перерахованих методів. У кожного методу є недоліки і переваги, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати. Закупівельна логістика в роздрібній торгівлі націлена на оптимізацію вибору постачальників, встановлення необхідного їх складу, налагодження стійких господарських зв’язків з підприємствами-виробниками оптовими посередникамина довгостроковій взаємовигідній основі. Цей вид логістики сприяє своєчасному, достатньому та доцільному формуванню та підтриманню товарного асортименту за обсягом і структурою, раціоналізації товарних запасів та ефективному управлінню ними, мінімізації витрат на придбання та транспортування товарів. Закупівельна логістика є початковою ланкою в системі комерційної логістики на підприємствіта визначає подальшу ефективність функціонування всієї логістичної системи.
Логістика складського господарства – забезпечує концентрацію запасів, їх зберігання та забезпечення безперебійності та ритмічності постачання роздрібної мережі. Це впливає як на рівень торгового обслуговування покупців, так і на економічні показники роботи торгового підприємства.
До основних завдань складського господарства належать: розміщення та зберігання товарних запасів; перевірка відповідності якості та кількості отриманих товарів; забезпечення належних умов зберігання товарних запасів, перетворення товарних потоків, забезпечення цілісності упаковки. Реалізація вказаних завдань здійснюється в процесі виконання окремих логістичних операцій. У цілому комплекс складських операцій являє собою таку послідовність [11, с. 84]:
1.розвантаження транспорту;
2.приймання товарів;
3.розміщення товарів на зберігання;
4.підготовка товарів до продажу.
Важливим напрямом удосконалення складського господарства є скорочення часу на виконання окремих логістичних операцій, а також їх автоматизація та механізація.
Головна ідея логістики це організація у рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж ланцюга від виробництва до споживача. Логістичний підхід вимагає інтеграції виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товаро-матеріальних цінностей у єдину систему, це повинно підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність.Одже, мета логістики – це оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництвіта розподілі продукції [10, с. 12].
Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит при найменших витратах.
Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи [13, с. 40-42]:
- глобальні;
- загальні;
- часткові (локальні).
До глобальних завдань відносять:
1.створення копмлексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних потоків;
2.стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва і обігу;
3.постійне вдосконалення логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі;
4.досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.
Але вирішення глобальних завдань не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних завдань. Умовою життєдіяльності логістичних систем усіх видів є розв’язання таких загальних завдань:
- здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;
- розробка та удосконалення способів управління матеріальними потоками;
- багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів.
- Виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;
- Стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;
- Раціональне формування господарських зв’язків;
- Виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;
- Оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;
- Визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні та різноманітні:
- Оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху;
- Максимальне скорочення часу зберігання продукції;
- Скорочення часу перевезень;
- Швидка реакція на вимоги споживачів;
- Підвищення готовності до постачань;
- Зниження витрат у всіх ланкахлогістичного ланцюга;
- Раціональний розподіл транспортних засобів;
- Підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;
- Послідовність і поетапність просування через трансформаційні об’єкти.
Практична реалізація методології логістики виражається через її функціональні важелі. Логістична функція – це велика група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію завдань логістичної системи [2, с. 15]. Отже, можна виділити такі функції логістики [1, с. 16-17]:
1.системоутворююча функція.
Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. Логістика утворює систему управління товарорухом, тобто формуванням господарських зв’язків, організацією пересування продукції через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток та організація складського господарства.
2.Інтегруюча функція.
Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам.Забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичній системі.
3.Регулююча функція.
Логістичне управління матеріальними потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. Управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого.
4.Результуюча функція.
Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю, за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга «постачання-виробництво-розподіл-споживання», вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту.
Для створення інтегрованої матеріалопровідної системи, що забезпечує виграш в економіці лише за рахунок якісної зміни управління матеріальними потоками, необхідно розв’язати економічні, технічні, технологічні та математичні задачі.
Концепція – це система поглядів на ет чи інше розуміння явищ та процесів. Новизна логістичного підходу до управління матеріальними потоками – зміна пріорітетів між різними видами господарської діяльності на користь посилення значення діяльності з управління матеріальними потоками. Система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації потокових процесів є концепцією логістики.
Основні положення концепції логістики [4, с. 9]:
1.Реалізація принципу системног опідходу: максимальний ефект при оптимізації матеріальних потоків можна отримати лише, якщо:
- Оптимізується сукупний матеріальний потік протягом усього шляху;
- Оптимізуються значні окремі ділянки матеріальних потоків. Всі ланки повинні працювати злагодженно, тому до вибору техніки, проектування технологічних процесів потрібно підходити з системних позицій;
2.Відмова від випуску універсальнотехнологічного та піднімально-транспортного обладнання; використання обладнання, що відповідає конкретним умовам. Універсальне обладнання поступається обладнанню, що створюється для кожної конкретної операції.
3.Створення сучасних умов праці. Кадри є одним з елементів логістичних систем.
4.облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга.
5.розвиток послуг сервісу на сучасному рівні.
Діяльність у сфері логістики має кінцеву мету, яка отримала назву семи правил логістики [4, с. 10]:
- відповідний товар;
- у відповідній кількості;
- у відповідному стані;
- у відповідному місці;
- у відповідний час;
- для відповідного споживача;
- за відповідною ціною.
Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо усі сім правил виконано.
1.2 Характеристика основних логістичних систем.
Одним з основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід.
Системний підхід – це методологія наукового пізнання в основі якої лежить розгляд обєктів як систем, що дозволяє побачити досліджуваний обєкт як комплекс взаємоповязаних підсистем, обєднаних спільною метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв’язки [1, с. 187]. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем.Логістичні системи вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», або складаються з системоутворюючих елементів, тісно взаємоповязаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані звязки й утворюють певну структуру із заздалегіть заданими властивостями. Відрізняються ці системи високим ступенем узгодженості вхідних продуктивних сил з метою управління наскрізними матетріальними потоками.
Логістична система [10, с. 23]– це адаптивна система із зворотнім звязком, яка виконує ті ці інші логістичні функції (операції), складаються із підсистем і має розвинуті внутрішньо-системні звязки та звязки із зовнішнім середовищем.
Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці й у потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами. Будь яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичний системи, між якими встановлені певні функціональні звязки і відношення. Внутрішньо-системні звязки є більш міцними, ніж звязки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, бо відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга. Більшість реально функціонуючих на практиці логістичних систем, як і більшість складних систем, притаманні такі властивості [1, с. 33]:
-складність – характеризується такими основними ознаками: наявність великої кількості елементів (ланок), складний характер взаємодії між окремими елементами, складність функцій, виконуваних системою, наявності складно-організованого управління, вплив на систему великої кількості стохастичних факторів зовнішнього середовища;
-ієрархічність – підпорядкованість елементів нижчого рівня (порядку, рангу) елементами вищого рівня у контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;
-цілісність – властивість системи виконувати задану цільову функцію, реалізована тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками або підсистемами;
-структурованість передбачає наявність певної організаційної структури логістичної системи, яка складається із взаємоповязаних обєктів і субєктів управління, що реалізує задану мету;
-рухливість – мінливість параметрів елементів логістичної системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками логістичного ланцюга;
-унікальність та непередбачувальність і не визначеність поведінки в конкретних умовах і під впливом зовнішнього средовища;
-адаптивність – заданість логістичної системи змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища.
Межі логістичної системи визначаються циклом обігу запасів виробництва. Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему складаються, обробляються, зновозберігаються і потім йдуть з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, що надходять у логістичну систему. Виділення меж логістичної системи на базі циклу обігу запасів виробництва отримало назву принципу «сплати грошей – отриманння грошей»
Логістичні системи класифікуються за такими ознаками. Принципово за ознакою просторового обмеження логістичні ситсеми поділяються на два типи:
1.Макрологістичні;
2.Мікрологістичні.
Макрологічна система є великою логістичною системою управління потоковими процесами за участю декількох і більше не залежних субєктів господаоювання, необмежених у територіальному розташуванні. Виділяють такі макрологістичні системи:
-регіональні;
-національні (міжрегіональні);
-міжнаціональні.
Створення маркологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємопогодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створювальній системі.Цілі створення макрологістичних систем можуть значною мірою відрізнятися від цілей і критерій синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовуються під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує задачі оптимізації маршрутів, розвязання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні або між державами. Таким чином, макрологістична система є високо інтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.
Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, обєднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належить технологічно повязані виробництва, обєднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему підприємства можна подати у виглаяді основних підсистем:
-закупівлі
-виробництва
-збуту.
Закупівля – підсистема яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему.
Планування та управління виробництвом – ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконанні різних технологічних оперцій, які перетворюють предмет праці на продукт праці.
Збут – підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи.
Іноді в економічній літературі можна зустріти думку, що мікрологічні системи є окремими ланками макрологічних систем. Однак це не завжди так. Виробничо-господарські структури, які входять у макрологічну систему і є юридично незалежними, можуть виконувати усі вимоги і функції даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього середовища. При цьому свою внутрішньо виробничу і господарську діяльність вони можуть здійснювати традиційно.
З іншого боку, підприємство, яке функціонує на основі логістичної концепції, може не входити в макрологістичну систему, там більше якщо її немає. Воно будує свою діяльність як локальна мікрологістична система, що адаптується до динамічного зовнішнього середовища.
Залежно від виду логістичних ланцюгів логістичні системи поділяються на:
-логістичні системи з прямими звязками – це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських звязків.
-Ешелоновані (багаторівневі) логістичні системи – це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника.
-Гнучкі логістичні системи – це системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюються як за прямими звязками, так і за участю посередників.
Поруч з поняття «Логістична система» у вітчизняній та закордонній літературі широко використовуються поняття «Логістичний ланцюг» і «Логістичний канал». У багатьох випадках ці поняття не дуже чітко розмежовані, а іноді вважаються як синоніми.
Логістичний канал – це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів [1, с. 36]
Множина є частково впорядкованою, поки не обрано конкретних учасників процесу просування матеріального потоку від постачальника до споживача. Після цього логістичний канал перетворюється в логістичний ланцюг. Можливість вибору логістичного каналу є суттєвим резервом підвищенням ефективності логістичних процесів.
Логістичний ланцюг – це лінійно впорядкована множина учасників логістичного процесу, які здійснюють логістичні операції і з доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої за умови виробничого споживання або до кінцевого споживача за умови особистого не виробничого споживання.
Існує й інша інтерпритація логістичного ланцюга, під яким розуміють сукупність логістичних операцій, виконуваних послідовно від моменту зародження до моменту згасання потоку товарів, робіт, послуг на відповідному споживчому ринку [8, с. 11] Однак, на нашу думку, доцільніше за окремі ланки логістичного ланцюга вважати підприємства, які беруть участь у процесах доведення товарів, послуг та інформації до кінцевих споживачів. Логістичні ланцюги протягують між логістичними ланками щоб проілюструвати організаційну структуру логістичних систем.У найпростішому випадку, коли логістична система характеризується як система з прямими звязками, логістичний ланцюг складається із постачальника і споживача. У складніших випадках за умови функціонування ешелованових систем даний ланцюг може мати деревовидну структуру або вигляд орієнтованого графа із циклами (гнучка логістична система).
У цілому, у логістичному ланцюзі, тобто в ланцюзі, яким проходять матеріальний та інформаційний потоки від постачальника до споживача, виділяють такі головні ланки [10, с. 17]:
- постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів;
- зберіганння продукції та сировини;
- виробництво товарів;
- розподіл, включаючи відправлення товарів зі складу готової продукції;
- споживанння готової продукції.
У реальних умовах господарювання ічнує велика кількість логістичних посередників, широких асортимент матеріальних ресурсів, які використовуються у виробництві товарів, і розгалужені розподільчі мережі. Як наслідок можуть формуватися складні логістичні ланцюги взаємоповязаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів, так звані логістичні мережі.
1.3 Методи і інструменти раціоналізації інформаційних та матеріальних потоків в логістиці.
Сучасний стан логістики багато в чому визначається бурхливим розвитком і впровадженням в усі сфери інформаційно комп’ютерних технологій. Реалізація більшості логістичних концепцій і систем була б неможливою без використання швидкодіючих комп’ютерів, локальних обчислювальних мреж, телекомунікаційних систем та інформаційно-програмного забезпечення. Значення інформаційного забезпечення логістичного процесу настільки важливе, що багато фахівців виділяють особливу інформаційну логістику, яка має самостійне значення в бізнесі та управлінні інформаційними потоками і ресурсами. Цю функціональну область логістики часто називають комп’ютерною.
Інформаційна логістика організовує потік данних, що супроводжують матеріальний потік, і є тією істотною для підприємства ланкою, яка повязує постачання, виробництво і збут. Вона охоплює управління всіма процесами переміщування і складування реальних товарів на підприємстві, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарів у необхідних кількостях, комплектації, якості з точки їх виникнення в точку споживання з мінімальними витратами й оптимальним сервісом.
Інформація виступає рушієм діяльності логістичної системи і тримає її відкритою – здатною пристосовуватися до нових умов. У звязку з цим в одному із ключових понятть логістики є поняття інфораційного потоку. В загальному вигляді інформаційний потік є переміщенням у деякому середовищі даних, виражених у структурованому вигляді.
Щодо логістики інформаційний потік – це сукупність циркулюючих у логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю за логістичними операціями.
Зростання ролі інформаційних потоків у сучасній логістиці обумовлено такими основними причинами:
-для споживача інформація про статус замовлення, наявність товару, сроки постачання, відвантажувальні документи є необхідним елементом споживчого логістичного сервісу;
-з позицій управління запасами в логістичному ланцюзі наявність повної та достовірної інформації дозволяє скоротити потребу в запасах і трудових ресурсах за рахунок зменшення невизначеності рівня попиту;
-інформація збільшує гнучкість логістичної системи щодо того, як, де і коли можна використовувати ресурси для досягнення конкурентних переваг.
У логістиці виділяють такі види інформаційних потоків:
1. Залежно від виду систем, які повязуються потоком:
- горизонтальний, який належить до одного рівня ієрархії логістичної системи;
- вертикальний – від верхнього рівня логістичної системи до нижнього.
2. Залежно від місця проходження:
- зовнішній, що циркулює між логістичною системою і зовнішнім середовищем;
- внутрішній, що циркулює в середині логістичної системи або її окремого елемента.
3. Залежно від напрямку по відношенню до логістичної системи:
- вхідні;
- вихідні.
4. За видом носіїв інформації:
- на паперових носіях
- на магнітних носіях
- електронні
- інші.
5. Залежно від призначення:
- дириктивні (управляючі);
- нормативно-довідкові;
- обліково-аналітичні;
- допоміжні.
Взаємозвязок матеріального та інформаційного потоків є очевидним, однак відповідність одного потоку іншим є умовною. Вміст матеріального потоку відображають дані інформаційного потоку, але за часовими параметрами вони можуть не збігатися. На практиці в логістичних системах матеріальні та інформаційні потоки не рідко випереджають або запізнюються один щодо одного. Векторна взаємовідповідальність матеріальних та інформаційних потоків також маж специфічну особливість, яка полягає в тому, що вони можуть бути як односпрямовані, так і різноспрямовані:
-випереджаючий інформаційний потік у зустрічному напрямку містить, як правило, відомості про замовлення;-випереджаючий інформаційний потік у прямому напрямку це попередні повідомлення про майбутнє прибуття вантажу;
-одночасно з матеріальним потоком йде інформація в прямому напрямку про кількісні та якісні параметри матеріального потоку;
-у слід за матеріальним потоком в зустрічному напрямку може проходити інформація про результати приймання вантажу за кількістю або за якістю, різноманітні притензії, підтвердження.
Шлях, яким рухається інформаційний потік у загальному випадку може не збігатися з маршрутом переміщення матеріального потоку.
Вимірюється інформаційний потік кількістю обробленої або переданої інформації за одиницю часу. Інформаційний потік грунтується на переміщенні паперових або електронних документів. Залежно від цього, він може вимірюватися або кількістю оброблених і преданих одиниць паперових документів або сумарною кількістю документних рядків у цих документах, або кількістю інформації (біт), яка міститься в тому чи іншому повідомленні.
Інформаційний потік характеризується такими параметрами:
-джерело виникнення;
-напрямок руху потоку;
-періодичність;
-вид існування;
-швидкість передачі та прийому;
-інтенсивність потоку та ін.
Управління інформаційним потоком можна здійснювати таким чином:
-змінюючи напрямок потоку
-обмежуючи швидкість передачі до відповідної швидкості прийому
-обмежуючи обсяг потоку до велечини пропускної здатності окремого вузла або ділянки шляху.
Матеріальний потік – це сукупність товарно-матеріальних цінностей, які розглядаються на часовому інтервалі в процесі застосування до них різних логістичних операцій [1, с. 184].
Матеріальний потік визначають як предмет праці підприємства, що знаходиться у постійному русі від одного робочого місця до іншого, де його змінюють згідно з формами, розмірами, станом, фізико-хімічними властивостями, зовнішнім виглядом, спільним розміщенням деталей і вузлів, що складають вибір під час технічного процесу. Матеріальний потік визначається також із позиції розгляду логістичних принципів, як взаємозв’язки усіх процесів й операцій (добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням, розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах та на виробничих дільницях).
Матеріальний потік - це об’єкт логістичних операцій, який знаходиться у постійному русі та є сукупністю різновидів сировини матеріалів, комплектуючих, готової продукції та товарних одиниць [2, с. 18].
Матеріальні потоки розрізняють на зовнішній та внутрішній. Зовнішній циркулює за межами певної логістичної системи, а внутрішній утворюється та функціонує всередині відповідної логістичної системи. Розрізняють також вхідні і вихідні матеріальні потоки. Вхідний – потрапляє в логістичну систему із зовнішнього середовища (сировина, матеріали, напівфабрикати), а вхідний – пересувається із логістичної системи у зовнішнє середовище (готова продукція, відходи виробництва, тара).
Матеріальнтий потік утворюється в результаті сукупності певних дій з матеріальними об’єктами. Ці дії називаються логістичними операціями.
Логістичні операції – це сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального та інформаційного потоку.
Логістична операція – відособлена сукупність дій з реалізації логістичних функцій, спрямована на перетворення матеріального і/або інформаційного потоку [1, с. 183].
Логістична операція – це сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального чи інформаційного потоку [4, с. 6].
Логістичні операції з матеріальним потоком – навантаження, транспортування, розвантаження, комплектація, складування, упакування. Логістичні операції з інформаційним потоком – збір, обробка та передача інформації відповідної матеріальному потоку.
Матеріальний потік з окремої операції являє собою обсяг робіт з окремої операції, розрахований на окремий проміжок часу.
Матеріальні потоки – це вантажі, деталі, товарно-матеріальні цінності, що розглядаються в процесі застосування до них різних логістичних операцій та віднесені до часового проміжку [4, с. 5].
Раціональна організація та управління матеріальними потоками передбачають використання основних логістичних принципів: односпрямованість, гнучкість, синхронізацію, оптимізацію, інтеграцію потокових процесів. Організації та оперативному управлінню матеріальними потоками належить провідна роль в оперативному управлінні підприємством, у своєчасній поставці продукції та особливо з метою підвищення ефективності виробництва, так як в їх межах вирішуються всі питання, що пов’язані з використанням виробничих ресурсів у часі та в просторі.
Організація та оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати певним вимогам [2, с. 70-71]:
1.Забезпечення ритмічної, узгодженої роботи всіх ланок виробництва за єдиним графіком і рівномірного випуску продукції.
2.Забезпечення максимальної неперервності виробничих процесів.3.Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт:
3.1.Дефіцит виробничих потужностей.
3.2.Субоптимальність календарних планів.
3.3.Більша тривалість виробничих циклів.
3.4.Неефективне управління запасами.
3.5.Низький ККД обладнання.
3.6.Відхилення від технології виробництва.
4.Забезпечення достатньої гнучкості та маневрування в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану.
5.Забезпечення неперервності планового керівництва.
6.Забезпечення відповідності системи оперативного управління виробництвом типу та характеру конкретного виробництва.
Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління, які вирішують завдання, відповідаючи меті безперебійного забезпечення споживача матеріальними ресурсами.
Такими класичними системами є [2, с. 107- 110]:
1.Система управління запасами з фіксованою величиною замовлення;
2. Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.
Отже, розглянемо дані дві системи більш детально.
Система упарвління запасами з фіксованою величиною замовлення.
Величину замовлення чітко зафіксовано і не змінюється ні за яких умов роботи системи. Критерієм оптимізації повинен бути мінімум сукупних витрат на збереження запасів і повторення замовлення. Даний критерій враховує три фактори, які впливають на величину названих сукупних витрат:
- Використовувана площа складських приміщень;
- Витрати на збереження запасів;
- Вартість оформлення замовлення;
За допомогою основної формули Уілсона прагнуть мінімізувати повні змінні затрати на управління запасами, тобто суму затрат на реалізацію замовлення та затрат утримання товарно-матеріальних запасів.
Загальними витратами на управління запасами називається сума повних змінних витрат і затрат на придбання товару.
Основні позначення будуть такими:
- D – попит на товар з боку замовника за одиницю часу;
- L – витрати на реалізацію замовлення;
- H – витрати на збереження товару за одиницю часу в процентах від С.
- C – витрати на придбання одиниці товару;
- Q – обсяг замовлення.
Витрати на виконання замовлення – це витрати на реалізацію одного замовлення, помножені на кількість здійснених замовлень протягом періоду часу, який розглядається.
Витрати збереження товару на складі. Запаси безперервно змінюються від замовленої величини Q до 0, а потім знову неперервно зростають до Q (при надходженні нового замовлення). Відповідно середній рівень запасів дорівнює Q/2 протягом всього часу, який розглядається. Так, як витрати на збереження одиниці товару виражаються в процентах від ціни закупівлі цього товару, витрати на збереження будуть рівні Q/2 і СН. Тоді повні змінні витрати на утримання запасів будуть виражатись, як:
CVT = Q/2*CH*D/Q*L (1.3.1)
Ця функція Q проходить через екстремум в точці, де її перша дорівнює нулю:
0 = ½*CH*D/Q*L. (1.3.2)
Звідки:
Q* = √2DL / CH. (1.3.3)
Запровадження деякого часу на отримання партії товару Q (затримка постачальником або для внутрішнього виробництва) не змінює цього результату. Змінюючи Q формулою економічної кількості, отримуємо мінімальну величину повних змінних витрат на управління товаро-матеріальними запасами:
CTV* = √2 DLCH. (1.3.4)
Часто у випадку виготовлення поповнення запасів не відбувається раптово, а охоплює деякий проміжок часу, який тут передбачається лінійним із продуктивністю Р. Наприклад, якщо замовлено Q=1000 шт., при D=20 шт./день та Р=100 шт./день, то замовлення Q буде виконано лише через 10 днів, тобто період часу, за який буде спожито 200 одиниць товару, максимальні товаро-матеріальні запаси будуть дорівнювати Q*(1- D/Р), тобто 1000*(1-20/100)=80.
Отже, тоді формула економічної кількості для виготовленя буде:
Q*=√2DL / CH(1-D/P). (1.3.5)
Величина загальних змінних витрат управління запасами виглядає таким чином:
CVT*= √2 DLCH (1-D/P). (1.3.6)
Вихідні дані для розрахунку параметрів системи:
- потреба в продукті, що замовляється, шт.;
- оптимальний розмір замовлення, шт.;
- час поставки, дні;
- можлива затримка поставки, дні.
Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.
Дану систему ще називають як «система періодичного поповнення». Замовлення робляться в чітко визначений час, які відстають один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днів. Період, що розділяє два замовлення на виготовленя або придбання, чітко встановлено, а обсяг замовлення є змінним. Визначити інтервал між замовленнями можна з врахуванням оптимального розміру замовлення. Розрахунок інтервалу часу між замовленнями можна зробити:
I = N*S/Qопт, (1.3.7)де N – кількість робочих днів у році, дні, S – потреба в продукті, який замовляють, шт.
Оптимальний результат часу може бути скоригований на основі експертних оцінок. При оптимальному розрахунковому результаті чотири дні можливо використати 5 днів, щоб проводити замовлення один раз у тиждень.
Величина замовлення в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями розраховується за формулою:
РЗ = МБЗ – ПЗ + ОС, (1.3.8)
Де РЗ – величина замовлення, шт., МБЗ – максимально бажане замовлення, шт., ПЗ – поточне замовлення, ОС – очікуване споживання за час поставки, шт.
Порівняння основних систем управління запасами Табл. 1
Система
Переваги
Недоліки
Із фіксованою величиною замовлення
1.менший рівень максимального бажаного запасу ;
2.економія затрат на утримання запасів на складі за рахунок скорочення площ під запаси.
1. Запровадження постійного контролю наявності запасів на складі.
З фіксованим інтервалом часу між замовленнями
1. відсутність постійного контролю наявності запасів н аскладі.
1.високий рівень максимального бажаного запасу
2.Підвищення затрат на утримання запасів на складі за рахунок збільшення площ під запаси.
Основним завданням планування та управління логістикою є розміщення матеріалів, комплектуючих і готової продукції. З цим пов’язано дотримання строків постачання підприємстванеобхідними матеріалами, комплектуючими потрібної якості та кількості. Функція розміщення безпосередньо впливає на величину складських запасів, а отже й на затрати на вкладений капітал. Завдання розміщення полягає в тому, щоб в умовах певних обмежень досягти мінімальних затрат.
2.Аналіз та вдосконалення діяльності підприємства ТОВ «ДП Сеть-Маркет».
2.1Загальна характеристика підприємства.
Філія «Сеть-Маркет – Видубичі», надалі «Філія», створена Дочірнім підприємством «Сеть-Маркет», надалі «Підприємство», на підставі рішення Засновника Підприємства – Закритого акціонерного товариства «Фуршет». Філія у своїй діяльності керується законодавством України, наказами та розпорядженнями Підприємства, а також Статутом. Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, що розташовано поза його місцезнаходженням, здійснює таку ж діяльність, що і Підприємство. Філія не є юридичною особою, в усіх випадках вона діє від імені Підприємства, в межах наданих їй повноважень. Філія здійснює свою діяльність на принципах підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства. Філія має рахунки в банку, печатку зі своїм найменуванням та зазначенням про свою належність Підприємству, штампи, бланки. Місцезнаходження Філії : м. Київ, вул. Інженерна, 1.
Філію створено з метою здійснення госплдарської діяльності для одержання прибутку, задоволення потреб населення в товарах народного споживання шляхом здійснення виробничої та торгівельної діяльності. Для досягнення поставленої мети Філія здійснює різні види діяльності:
- торгівельна діяльність в сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;
- створення кафе, барів, ресторанів та інших пунктів громадського харчування;
- створення та організація профільних, універсальних, комерційних та комісійних магазинів, здійснення фірмової торгівлі, розвиток нових прогресивних формторгівлі та послуг, включаючи консигнацію, торгівлю за каталогами, посилочну та оптову торгівлю, лізинг, торгівлю в кредит, відкриття магазинів у вільній митній зоні;
- м’ясо переробне виробництво;
- рибопереробне виробництво;
- хлібобулочне, кондитерське виробництво;
- виробництво, заготівля, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції та продукції тваринництва, закупівля у населення за готівку необхідних товарів та матеріалів;
- деревообробне виробництво;
- виробнича діяльність по переробці пластмас;
- металообробне виробництво;
- швейне виробництво;
- виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також виготовлення та реалізація спирту етилового, коньячного та плодового;
- виготовлення тютюнових виробів;
- закупівля та реалізація промислових товарів народного споживання, агропромислової та господарської продукції народних промислів та ремесл;
- надання різноманітних консалтингових послуг, в тому числі – інформаційних, маркетингових, брокерських;
- міжнародні перевезення пасажирів і вантажів залізничним та автомобільним, повітряним, річковим, морським транспортом;
- надання транспортно-експедиційним послуг при міжнародних перевезеннях та при перевезеннях транзитних вантажів;
- патентування, впровадження винаходів, раціоналізаторських пропозицій у масове виробництво;
- розробка різноманітної конструкторської та технологічної документації, програмного продукту, організація пускових, налагоджувальних та ремонтних робіт;
- розробка прикладного інформаційно-програмного забезпечення;- виробництво засобів обчислювальної техніки та перифирічних пристроїв: моніторів, принтерів, тощо; виробництво іншої офісної техніки, зокрема- копіювальної та факсимільної;
- діяльність, пов’язана з розробкою, виготовленням, ввезенням, вивезенням, реалізацією та використанням засобів криптографічного та технічного захисту інформації, а також з наданням послуг із криптографічного та технічного захисту інформації;
- здійснення сервісних послуг, гарантійного та пост гарантійного обслуговування продукції власного виробництва та продукції інших виробників;
- посередницька діяльність;
- здійснення оптового та роздрібного обміну іноземних валют на підставі агентських угод з уповноваженими банками;
- впровадження нових технологій, включаючи заходи по захисту навколишнього середовища;
- виготовлення і реалізація лікарських засобів;
- діяльність, пов’язана з організацією іноземного та закордонного туризму;
- надання послуг на здобуття освіти з видачею спеціального документа державного зразка;
- посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;
- фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність;
- організація готельної справи;
- закупівля, переробка та реалізація паливно-енергетичних ресурсів та виробів із них;
- оптовий та роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів, створення та експлуатація АЗС;
- діяльність, пов’язана з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ;
- створення та експлуатація автогосподарства;
- надання послуг по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів;
- вробництво, передача та постачання електроенергії;
- створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;
- будівельна діяльність (окремі види будівельних та монтажних робіт, інженерних вишукувань для будівництва, надання інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної атестації виконанняза переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України);
- купівля, продаж, оренда та надання у користування рухомого і нерухомого майна;
- виготовлення продукції та товарів, в тому числі напівфабрикатів, з вторинної сировини та відходів виробництва;
- здійснення операцій з металобрухтом;
- видобування дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, виготовлення і реалізація виробів з їх використанням;
- рекламна діяльність;
- використання радіочастот;
- виробництво, ремонт та реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї, створення та утримання стрілецьких тирів, мисливських стендів;
- проведення та організація виставок-ярмарок, аукціонів, тощо;
- здійснення поліграфічної, видавничої та інформаційно-рекламної діяльності, виробництво відео- та аудіопродуктів;
- ремонт та експлуатація об’єктів трубопровідного транспорту;
- надання послуг телефонного зв’язку, технічне обслуговування мереж теле- , радіо- і проводного мовлення в межах промислової експлуатації;
- організація друкованих засобівмаосвої інформації – газет, журналів, тощо;
- озеленення та благоустрій територій;
- благодійна діяльність;
- зовнішньоекономічна діяльність.
Здійснення Філіалом видів діяльності, для яких законодавством встановлено одержання ліцензій, провадиться після одержання ліцензій у встановленому законодавством порядку.
Права та обов’язки Філії полягають у :
- здійснення фінансово-господарської діяльності, спрямованої на забезпечення одержання прибутку;
- виконання наказів та розпоряджень Підприємства;
- забезпечення досягнення фінансово-економічних показників, затверджених Підприємством;
- забезпечення збереження матеріальних цінностей та грошових коштів;
- своєчасна сплата податків та інших платежів, в порядку передбаченому діючим законодавством України;
- забезпечення збереження всієї документації стосовно фінансово-господарської діяльності Філії;
- ведення бухгалтерського обліку і звітності в порядку ,встановленомудіючим законодавством України та Підприємством, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності Підприємства;
- перерахування Підприємству грошових коштів, отриманих від здійснення господарської діяльності в межах визначених Підприємством;
- своєчасне надання звітності та інформації, необхідної Підприємству;- забезпечення виконання Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання, зокрема Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктіві продовольчої сировини», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про застосування реєстраторів, розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг». Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Ураїні. Правил роздрібної торгівлі прдовольчими товарами. Правил роздрібної торгівлі непродовольчими продуктами.
Філія має право укладати будь-які господарські договори, в томк числі договори з банками, фінансовими установами та страховими компаніями, тільки за письмовим погодженням із Підприємством.
Укладати договори без погодження Підприємства:
- на поставку всіх видів товарів (продукції) для реалізації їх через мережу магазинів Фуршет з місячним обсягом поставки не більше 100000 (сто тисяч) грн. та обягом разової поставки не більше 30000 (тридцять тисяч) грн;
- оренди та суборенди терміном до 1 (одного) року;
- інші господарські договори на суму не більше 1000 (одна тисяча) грн.
Управління філією здійснюєьтся таким чином:
1.Контроль за фінансово-господарською діяльністю Філії здійснює Підприємство;
2.Структуру управління і штат Філії визначає Підприємство;
3.Філію очолює Директор, який діє на підставі довіреності, виданої йому Підприємством;
4.Директор Філії призначається і звільняється з посади наказом директора Підприємства;
Директор Філії має право:
- самостійно вирішувати всі питання діяльності Філії в межах наданих йому повноважень;
- представляти Філію перед усіма державними органами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами;
- в межах повноважень, наданих йому довіреністю укладати від імені Підрпиємства договори та інші юридичні акти, що стосуються діяльності Філії;
- видавати накази, розпорядженя, інші акти з питань, що входять до його компетентності;
- приймати на роботу та звільняти працівників Філії, здійснювати безпосереднє керівництво працівниками Філії, забезпечувати належні для їх роботи умови праці, контролювати належне виконання ними своїх функціональних обов’язків та дотримання ними виконавчої дисципліни і трудового розпорядку;
- в межах наданих йому повноважень вирішувати інші питання діяльності Філії.
Директор Філії забов’язаний:
- вживати всі необхідні заходи для збереження і належного використання майна та коштів Філії;
- забезпечити своєчасне і якісне ведення бухгалтерського обліку та надання бухгалтерської і статистичної звітності державним органам та Підприємству.
Директор Філії несе персональну відповідальність за:
- фінансово-господарську діяльність Філії, а також за незабезпечення збереження матеріальних цінностей;
- незабезпечення виконання Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Філії зокрема за:
1.виготовлення або реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів;
2.реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг без сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката);
3.виготовлення, реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоровя та майна споживачів і навколишнього природнього середовища;
4.реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг заборонених для виготовле