Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки .

Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки . Колядки співають від 25 грудня до 7січня . Вони приурочувались до Різдва . А щедрівки – до Нового року (за старим стилем –14 січня).

Колядки –найдревніший фольклорний жанр. Вони бережуть у собі пам’ять старої родоплемінної доби і пов’язані з зимовим поворотом сонця на літо, яке називали святом Коляди. Святкували його 25 грудня (за старим стилем), коли ніч була найдовшою.Природа у цей час ніби завмирала. Вважалося, що сонце з’їдав злий Корочун-темне слов’янське божество.Богиня неба Коляда народжувала нове сонце-маленького Божича. Наші далекі предки намагалися захистити новонародженого. Вони виконували різні магічні дії, які стали основою народного свята Коляди. Донині колядники ходять із сонцесяйною "з“віздою", що символізує небесне світило. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір , будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі.Ці величальні пісні на честь народження нового Сонця стали називати колядами, або колядками.

З появою християнства, 25 грудня (за старим стилем) або 7 січня (за новим стилем) почали святкувати народження Ісуса Христа. Старовинний язичницький обряд був приурочений до одного з найбільших християнських свят –Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійно-християнськими образами. Вони завоювали таку ж популярність, як і старовинні колядки.

Різдвяні колядницькі ватаги під час обходів дворів вшановували всіх членів родини. Вони виконували величальні пісні господареві, господині, їхнім дітям, хлопцеві ,дівчині. Зичили їм щастя ,здоров”я. Якщо в родині

були діти ,що довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка.Якщо в оселі була дівчина ,то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

Бувай нам здоров, гречний молодче,

Гречний молодче, пане Василю!

Гой,здоров,здоров, та й не сам собов,

Та й не сам собов, та й з вітцем , з матков,

Та й з вітцем , з матков, та й з всев челядков.

Вінчуємо тебе щістім-здоров’їм,

Щістім-здоров”їм та й з цим Рождеством,

Та й з цим Рождеством, цим Новим Роком,

Цим Новим Роком, прибутком добрим,

Прибутком добрим та й віком довгим.

Дай же ж тобі , Боже, щісті-здоров’є,

Щісті-здоров’є та й зрість хорошу,

Вітцеві мати з тебе потіху,

Щоби діждати посагу твого,

Посагу твого та й щасливого,

О, бувай здоров!

Через тиждень після Коляди (Різдва) 31 грудня(за ст.ст.),

або 13 січня(за н.ст.) ,відзначали Щедрий вечір, приурочений до зустрічі Нового року.

Основною подією Щедрого вочора та Нового року в Україні було щедрування, яке супроводжувалося обов’язковим обходом хат із побажанням людям щастя,

здоров”я і добробуту в Новому році. Щедрівок починають співати рівно в північ перед Новим роком. Їх не потрібно змішувати зі співом колядок.У той час ,коли колядки завжди й обов’язково співають хором, то щедрівки можуть виконуватись і сольно.

Увечері підліткові дівчатка поодинці чи гуртом обходили

оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Це була окрема

передноворічна дія,в якій брали участь лише дівчата.

Я дівчинка маленька ,

В мене платтячко рябеньке.

Я не знаю ні “аз”, ні “буки”,

Тому подаруйте щось у руки!

Прийшли щедрувати до вашої хати.

Щедрий вечір,добрий вечір!

Тут живе господар – багатства володар.

Щедрий вечір,добрий вечір!

А його багатство-золотії руки.

Щедрий вечір,добрий вечір!

А його потіха-хорошії діти.

Щедрий вечір,добрий вечір.

Посипання зерном ,після виконання щедрівки,завжди

робиться з примовкою:”На щастя ,на здоров’я! Роди

Боже, жито, пшеницю й усяку пашницю! А нам-паляницю”

За змістом ,характером і призначенням щедрівки є панегірично-величальні новорічні поздоровлення. Вони є наче б додатком до Колядок і являють собою невіддільну частину різдвяних співів.

Традиційні різдвяно-новорічні обряди ,колядки та щедрівки- це справжня скарбниця нашого народу, яку

потрібно глибоко пізнавати.

Список літератури:

1)Василь Скуратівський “Місяцелік ”, Київ, “Мистецтво”, 1993.

2)“Героїчний епос українського народу.Хрестоматія”, Київ, “Либідь”,1993.

3)О.Кошиць “Про українську пісню й музику”,Нью-Йорк , “Наша Батьківщина”, 1970 .