реформи загальноосвітньої і професійної школи
В основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи чітко наголошено на необхідності удосконалення уроку та інших форм організації навчально-виховного процесу в школі, активного прилучення учнів до роботи над книгою та іншими джерелами знань, допомагати їм виробляти самостійність мислення.
Ефективним засобом у здійсненні цього завдання є написання учнями письмового твору. Учнівський твір – це не лише важливий засіб контролю за знаннями в школярів з літератури, а й засіб формування духовного світу підростаючого покоління. Адже учитель літератури часто пропонує учням усно і письмово висловлювати свої думки з важливих суспільно-політичних і морально-етичних питань, що порушуються у художніх творах, поміркувати над різними явищами літературно-мистецького життя і таким чином стежити за духовним розвитком своїх вихованців і активно впливати на нього. Крім того, сам процес написання твору сприяє розвитку культури писемного мовлення учнів, вимагає від них зосередженості, напруження, мобілізації сили, а отже, привчає їх до акуратності, культури праці й організованості.
Навички писати твір виробляються у школярів уже під час аналізу художнього твору. На уроках літератури варто частіше проводити бесіди, диспути, щоб розвивати логічне й образне мислення дітей, збуджувати їхні думки і почуття, розвивати культуру мови. Але все це можна проводити лише тоді коли учні прочитають твір. Тому вчителям треба добиватися від учнів обов’язкового прочитання передбачених програмою творів. Слід користуватися різними прийомами і формами перевірки засвоєння змісту книги, вимагати, щоб школярі мали на уроках необхідні літературні джерела.
У практику роботи словесників все більше входять елементи проблемного навчання, яке дає змогу школярам глибше осягнути багатство ідейно-художнього змісту книги, розвиває в них уміння правильно аргументувати думку, самостійно вирішувати те чи інше питання. І вчителі повинні сміливіше ними користуватися. Цікавішими виходять і творчі роботи школярів на основі вирішення ними проблемної ситуації, яка виникає в ході аналізу художнього твору.
У процесі роботи над текстом літературного твору, в ході його аналізу або після вивчення творчості письменника учнями пропонується написати класний чи домашній твір. На початку ми намагаємось давати такі теми для письмової роботи, які б збуджували думки наших вихованців, спонукали б їх висловити своє ставлення до того чи іншого героя, розповісти про нього щиро і по-своєму. Пропонуємо теми, розкриваючи які, учні не лише повторювали б вивчене під час уроку, а й висловлювали б у творі свої міркування.
Варто частіше звертатися до тем, які спонукають до аналізу окремих епізодів з літературного твору, художньої майстерності митця (“Мої роздуми над останнім монологом Мавки у “Лісовій пісні” Лесі Українки”, “Ідейний смисл зустрічі лейтенанта Загайки з словачкою Юлечкою за романом О.Гончара “Прапороносці”, “Художня майстерність М. Коцюбинського в змалюванні пейзажів у повісті “Fata morgana”, “Особливості поетичного стилю П. Тичини”), а також практикувати письмовий ідейно-художній аналіз невеликих епічних та ліричних творів(новели, вірша).
У школі учням треба дати не лише певні літературні знання, а й навчити їх виступати на читацьких конференціях, брати участь у диспутах, писати листи, вміти правильно вести щоденник, писати замітку до стін газети, тощо. Тобто слід дбати про гармонійний розвиток вихованців, готувати їх до активної участі в житті. Тому, крім творів на літературні теми, варто практикувати й письмові роботи публіцистичного та художнього характеру.
Перед тим, як учні писатимуть твір, ми проводимо відповідну підготовчу роботу: складаємо плани до певних тем, проводимо самостійні письмові роботи за картками, практикуємо усні твори, уроки підготовки до виконання творчої роботи.
Дуже важливо цікаво почати висвітлення теми, тобто написати вступ до роботи, який би не був трафаретним, стандартним, а привертав би увагу читача до теми, збуджував би не лише думки, а й почуття.
Важливою рисою учнівської творчої роботи є її конкретність. Тому, пишучи твір на літературні теми, варто розбивати її не загальними фразами, а заглиблюватись у аналіз епізодів з художнього твору, аргументувати свої думки. Конкретності учнівському твору завжди надають і цитати. Дехто з учнів захоплюється вживанням цитат, причому дуже великих. В такому випадку у творі, як правило, мало самостійних думок. Цитат у письмовій роботі має бути не багато, вони повинні бути невеликими, чіткими за змістом і тісно пов’язаними з викладом думок учня.
В учнівських письмових роботах мають знайти відбиття і такі їх сторони, як уміння висловлювати власне ставлення до прочитаної книги, робити власні узагальнення і світоглядні висновки із запропонованої теми. Тобто, пишучи твір, учням слід заговорити своїми словами про те, що їх схвилювало, що викликало роздуми над життям, яке виховне значення має для них прочитана книга.Процес навчання учнів писати твори не може обмежуватись лише уроками. Без правильно поставленої позакласної роботи, де вчитель також буде працювати над розвитком творчих здібностей школярів, успіхів буде мало. Позитивними у розвитку творчих здібностей учнів можуть бути різні форми позакласної роботи з літератури: конкурси на кращий учнівський твір, літературні олімпіади, проведення диспутів, випуск літературних альманахів.
Працюючи з учнями 2-го курсу, учитель удосконалює вміння і навички школярів у написанні творів. Принципово нових видів творчих робіт тут немає, є лише ускладнення тем та жанрів письмових робіт. Обсяг учнівського твору зростає орієнтовано від 3,5 до 4,5 сторінок.
Які ж види учнівських творчих робіт практикуються на 2-гому курсі? Основне місце серед них продовжує займати твір-роздум проблемного характеру (або літературно-критичний твір), індивідуальна, порівняльна та групова характеристики персонажів не лише за одним твором, а за кількома творами письменника, або різних письменників.
Ускладнюється тематика письмових робіт, яка передбачає аналіз індивідуального стилю письменника, ознак критичного реалізму у творах дореволюційної української літератури, розкриття смислу назви літературного твору, його конкретно-історичного та загальнолюдського значення суті партійності літературної творчості проблематики у творчості кількох письменників тощо.
Другий курс – завершальний етап у процесі навчання учнів писати твори. Другокурсники закріплюють вироблені вміння і навики при виконанні знайомих їм видів письмових робіт: складанні рецензій, доповідей та рефератів на літературні теми за одним чи кількома джерелами, написані творі-роздумі проблемного характеру, складанні індивідуальних, групових та порівняльних характеристик літературних персонажів за виучуваним твором чи кількома творами одного чи кількох письменників, написані літературно-публіцистичних творів. На другому курсі вводиться кілька нових жанрів письмових робіт: анотація прочитаних книг, кінофільмів, телепередач, театральних вистав, творів живопису, музики, літературно-критичних статей; нарис; публіцистична стаття.
Обсяг учнівського твору на другому курсі не менше 4,5 – 5 сторінок і не більше 6- 7 сторінок.
Мають місце на уроках і усні твори, особливо під час роботи над текстом художнього твору, коли потрібно перевірити засвоєння учнями його змісту або попрацювати над окремим епізодом.
Спеціального часу для проведення уроків аналізу письмових робіт в учителя немає. Звичайно він може відводити частину уроку після проведеної письмової роботи, щоб в загальному її проаналізувати. Тому у випускному класі потрібно так організувати роботу, щоб учні самостійно працювали над своїми помилками. Для цього після перевірки учнівського твору все більше записує свої зауваження, а деякі твори, особливо передекзаменаційні, глибоко рецензує, пропонуючи окремим учням, зокрема тим, які претендують на золоті і срібні медалі, або мають серйозні прогалини в знаннях, допрацьовують твір за рецензією вчителя.
Учнівський твір – це вицвіт дитячої душі. І вчитель повинен дбати насамперед про те, щоб ця робота приносила учневі естетичне задоволення, щоб до столу сідав із радістю. Необхідно так поставити справу, щоб учень брався за написання твору не з примусу, а щоб йому хотілося його писати, щоб він міг висловити у творі не лише свої думки, а й почуття, зумів передати, як він відчуває красу художнього слова, виразити себе як неповторну людську особистість, розкрити свій внутрішній світ.
Тут дуже важить правильно підібрана тематика творів, яка повинна бути цікавою і різноманітною. Уже формулювання теми можна заохочувати учнів до творчості. Не треба боятися пропонувати класові багато тем, оскільки дуже важливо, щоб кожен учень міг обрати собі тему, яка б його найбільше хвилювала. А щоб викликати учня у письмовому творі на щиру сповідь, треба частіше проводити такі розмови на уроках, створювати часом проблемні ситуації, щоб учні могли висловлювати свої думку і почуття з приводу прочитаного. Тоді з’являться власні думки у їх письмових роботах.
Слід уникати повторення з року в рік однакових тем, які згодом стають стандартними, бажано змінювати кожного року їх формулювання. Твір повинен якоюсь мірою викликати в школярів певні труднощі, він має бути продовженням розмови, яка велася в класі, давати можливість учневі висловити свої міркування з приводу того чи іншого питання. Ось чому варто на уроках вийсь час давати учням готові матеріали, а частіше пропонувати їм самим прийти до певних висновків. Періодично слід практикувати школярам і теми проблемного характеру, твори на літературно-публіцистичні теми.Варто ширше використовувати для тематики учнівських творів свіжі враження від явищ літературно-мистецького життя країни, району, школи (зустрічі з письменниками, героями праці і війни, літературні вечори, екскурсії), залучати школярів до практичної діяльності (до складання літературно-музичних композицій, описів екскурсій, літературних вечорів, до написання нарисів про місцевих героїв, наших сучасників, до складання рефератів, доповідей, літературних кореспонденцій, рецензій на нові книги, спектаклів, фільми, до випуску літературних газеті альманахів).
Цвіт людської душі... Він повинен віддзеркалюватись в учнівському творі, який, у свою чергу, має сприяти вихованню кращих моральних якостей людини.