В чому сучасність творчості Тараса Шевченка

Тарас Шевченко, геній українського народу, є однією з тих особистостей, що зробили український народ відомим. Він увійшов у світову літературу, зайнявши у ній почесне місце і довівши, що українці є не просто малоросами і заслуговують називатись нацією.

Інтелігент з народу Шевченко досяг неймовірного творчого злету. Його поезії вражають як гострим реалізмом, так і майстерністю слова та рими. У них він зображує страждання народу, його прагнення до волі, возвеличує людські моральні цінності. Всі думки його, вся любов його були присвячені людям, боротьбі за їх визволення і щастя. Для українців Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людей. Який ще народ мав чи має такого поета і водночас філософа і митця як Тарас?

Більш ніж півтора століття минуло з того моменту, як перестало битись благородне серце геніального Кобзаря. Але світлий образ його безсмертний, як і сам народ, що його породив. Золотими променями сонця засяяла свобода над Вкраїною, майорить над нею синьо-жовтий прапор, що засвідчує волю і самостійність. Поет знав, що буде так: вірив у нас.

Шевченка називають пророком, так як багато з того, про що він писав у своїх творах збулося і вони не втратили своєї актуальності. Іноді навіть здається, що писав він більше не для своїх несвідомих сучасників, а для сьогодення; прагнув від чогось застерегти, щось порадити, направити на путь істинну правнуків своїх. Одним з таких пророчих творів є “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не Україні моє дружнєє посланіє”. У ньому він описує одвічну трагедію українського народу, сини якого забувають чиєго вони роду-племені діти, закликає “схаменутися” і говорить:

Немає на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра…

Всьому, що було, властиво повторюватися знов і знов. І сьогодні багато українців виїжджає за кордон в пошуках кращої долі та статку.

Зараз ми господарі в своїй країні, але між собою не завжди знаходимо згоди. І багато хто не єднає нашу державу, а розколює:

Доборолась Україна.

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Не чують. Сьогодні “братам” та “сестрам” простіше чубитися, поливати один одного брудом, лаяти і оббріхувати із високих трибун.

Є також у Шевченка рядки, які були, є і будуть у всі часи справедливі, бо поки живе людство живі і всі його вади. Наприклад, вірш “Не завидуй багатому”, у якому Кобзар закликає не заздрити нікому, бо ніхто не щасливий на землі, а заздрість – це один із найбільших людських недоліків:

Не завидуй же нікому.

Дивись кругом себе:

Нема раю на всій землі,

Та нема й на небі.

А ось я натрапив на іще один цікавий вірш в один стовпчик:

І день іде, і ніч іде.

І голову, схопивши в руки,

Дивуєшся, чому не йде

Апостол правди і науки?

Як це стосується сьогодення? Апостол правди і науки – це, як відомо, Христос. Як і раніше, людство не стало праведним, не зникли війни та страждання, не зникла неправда на землі. А “апостол правди і науки” все не йде…

Взагалі, Шевченка можна розуміти по-різному. До того ж, справжній Шевченко досі так і до кінця і не прочитаний. Цікаво спостерігати, як його, самоучку, не здатні повністю осягнути люди з науковими ступенями або двома вищими освітами. І чи зможе хтось?

Як би там не було, а це людина з великої літери. А таких людей ім’я не розтане у віках.