Війна...

Людство зазнало чимало потрясінь впродовж своєї тривалої історії: різноманітні катаклізми, пошесті, війни. І воно вижило. Та чи завжди люди засвоюють гіркі уроки долі?

На відміну від природних катаклізмів, війни виникають по вині самих людей, а саме через пожадливість або переконання чи то політичного, чи то релігійного, або ж навіть ідеологічного характеру. Війни розпочинають політики, що цінять свої інтереси і амбіції вище за життя тисяч, або й мільйонів людей. І тоді розпалюються ненависть і ворожнеча, які поглинають інколи цілі країни, перетворюючи міста і села на попіл.

Війна  страшне слово. І той, хто пережив це лихоліття, знає це краще за нас усіх. На війні панує лють. Там виявляються всі приспані в людині звірині інстинкти, коли той, хто втратив домівку, сім’ю, друзів, стає сам звіром і при нагоді ладен помститися, може, ще з більшою жорстокістю. Калічаться життя, калічаться долі.

Як гидко слухати теревені деяких виродків філософів-мізантропів та ідеологів про священність війн, будь то  хрестові походи, джихад, або ж винищення “неповноцінних націй”!

Все прагне жити, починаючи з билини в полі і кінчаючи людськими створіннями. Це закон життя. Ті, хто проповідують закони смерті, не мають права називатися людьми, бо слово “гуманний” походить від слова “людина”.

Всі разом ми маємо боротися за мир: доки будуть чинитися війни, доти не буде щастя на землі. (Андрій Ткачук)