О.О.Блок

ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ БЛОК

(1880-1921)

Батько майбутнього поета — юрист Олександр Львович Блок, талановитий, наділений гострим, скептичним розумом, був вродливим чоловіком, і своїм гордим, похмурим, витонченим обличчям нагадував Байрона. Але в житті він був неврівноваженою, деспотичною, хворобливо скупою людиною, у нього траплялися напади божевільних ревнощів і скаженого роздратування. Олександра Андріївна, його дружина, доч¬ка ректора університету Андрія Миколайовича Бекетова, незабаром за¬лишає чоловіка та їде в Петербург до батьків. Там вона і народила 16 листопада 1880 року сина. Хлопчика назвали гордим ім'ям героїв і поетів: Олександр.

Маленького Сашка обожнювали всі члени великої дружної родини: дід, бабуся, прабаба, численні тітки. Його балувала прислуга. Дитинст¬во хлопчика минало, наче у спадкового принца. Влітку Бекетови виїжд¬жали до свого маленького підмосковного маєтку Шахматово, і Олександр Блок назавжди палко й ніжно полюбив цей клаптик землі.

Років у шість в Сашка з'явився інтерес до поезії, зокрема до віршів Жуковського і Полонського. Саме тоді й виникло в майбутнього митця бажання написати щось самому: він придумував маленькі оповідання, казки, жартівливі вірші, шаради, ребуси і з усього цього складав альбо¬ми й журнали.

У гімназію Сашко вступив, коли йому ще не виповнилося десяти років. Величезна галаслива юрба дітей вразила звиклого до родинного затишку хлопчика першого ж дня. І, власне, аж до 17—18 років Блока сприймали як велику дитину, що її позбавила досвіду «грубого життя», життєвої тверезої дорослості теплична домашня атмосфера. І водночас незвичайність, інтелігентність, духовність родини відіграли величезну роль у його формуванні як особистості і як поета. Особливо ж близькою людиною для Олександра була його мати.

30 травня 1898 року Блок закінчив гімназію. А 31 серпня він всту¬пив на юридичний факультет Петербурзького університету, проте неза¬баром зрозумів, що займатися юриспруденцією йому нецікаво, і пере¬йшов на філологічний факультет, який закінчив 1906 року. Слід зауважити, що університет, хоча й не залишив великого сліду у його житті, проте дав йому ґрунтовну систематичну філологічну освіту, на¬вички дослідницької роботи.

Одним із найбільших захоплень юнака був театр. Улітку 1898 року він бере участь в аматорських спектаклях у маєтку Боблово. Ця садиба, що належала Д. І. Менделєєву, другу й університетському колезі А. М. Бекетова, знаходилась в декількох верстах від Шахматова. Там Олександр Блок побачив шістнадцятирічну дочку Менделєєва Любу і закохався в неї на все життя.

Влітку 1898 року молодий поет написав багато віршів, що згодом увійшли до циклу «Віршів про Прекрасну Даму». Цей океан любовних гімнів, звернених до Л. Д. Менделєєвої став справжнім ліричним зле¬том молодого Блока.

Роман Олександра Олександровича з Любов'ю Дмитрівною Менделє-євою був досить напруженим, нервовим. Блоку доводилося і мук ревно¬щів зазнавати, і тяжкої пригніченості через сувору холодність вихова¬ної Люби. Але все одно він часто перебував у стані екзальтованого поклоніння ідеалу, що втілився в цій золотоволосій, рум'яній, спокій¬ній і радісній дівчині. 17 серпня 1903 року в селі Тараканово, що між ЦІахматовим і Бобловим, у стародавній білій церкві над рікою було влаштоване весілля.

Так було в житті. А життя супроводжували його вірші — наче щоденник, наче сповідь. Створювалася книга віршів про велике кохання, про Прекрасну Даму.

Молодий, спрямований уперед, до всього нового, Блок стає палким прихильником нового напрямку — символізму. Згодом він переріс рамки символістської естетики — бо геніальний художник не може розвиватися лише в тісних межах єдиної заданої системи. Однак перший період твор¬чості О. Блока, його світовідчуття якнайтісніше пов'язані з ідеями симво¬лістів. У цей час Блок перебуває під величезним впливом ідеалістичного вчення Володимира Соловйова — попередника російського символізму — відомого філософа, талановитого поета, релігійного публіциста і критика.

Поступово Блок входить у літературне середовище. Він знайомиться з найвидатнішим поетом-символістом В. Брюсовим, Д. Мережковським і 3. Гіппіус.

Навесні 1903 року відбувається літературний дебют Блока: деякі його вірші були надруковані в релігійно-філософському журналі «Новий .шлях», що йрго видавав Мережковський, у «Літературно-художньому збірнику» студентів Петербурзького університету і в альманасі «Північ¬ні квіти». А в жовтні 1904 року в московському видавництві «Гриф» побачила світ перша книга Блока — «Вірші про Прекрасну Даму» (да¬тована 1905 роком).

А життя в Росії ставало все похмурішим і похмурішим. Блок важко переживав «темну смугу убивчого спустошення» після придушення ре¬волюції 1905 року.Усе складнішими і заплутанішими стають відносини з дружиною. Іноді їм починає здаватися, що вони далекі один одному, що їх ніщо не пов'язує, що треба розлучитися. І хоч якими складними бували стосун¬ки з Любов'ю Дмитрівною, Блок завжди повертався до неї, своєї Милої, Незрівнянної, кохав її великим, безсмертним коханням, не міг жити без неї. Своїй дружині поет присвятив безліч віршів, у тому числі вражаю¬чу поезію 1908 року «Про доблесті, про подвиги, про славу».

Світову війну Блок сприйняв байдуже, а Жовтневу революцію зустрів беззастережно, захоплено, відразу ж повірив у її могутність, у її творчу силу. Він зневажливо писав про тих, хто злякався революції, про тих інтелігентних обивателів, що дозволяли собі знущатися з народу, який вперше одержав владу.

8 січня 1918 року Блок почав писати «Дванадцять». Написав він пое¬му, власне, за два дні, потім, до 28 січня, лише обробляв, допрацьовував.

У перші роки Радянської влади Блок багато сил віддавав просвітни¬цькій діяльності, і з гордістю говорив про «купу зробленого» заради Щасливого майбутнього молодої держави.

Як не дивно, він, звиклий до комфорту, найменшою мірою страждав від матеріальних нестатків, від побутового безладдя. Звичайно, їжі не вистачало, грошей не було. Він не вмів якось вивертатися, «уривати» пайки. Він умів тільки працювати. З щемливою гіркотою поет довідав¬ся, що його улюблене Шахматово розгромлене, що немає вже цього міс¬ця, з яким були пов'язані щасливі дні його життя.

Навесні 1921 року з'явилися перші симптоми страшної хвороби. У травні він поїхав з виступами до Москви, повернувся вже смертельно хворим. Нили руки й ноги, виснажувала слабкість, було важко дихати, боліло серце. Жити залишалося зовсім недовго. Він лежав у своєму кри¬хітному кабінеті в квартирі на Офіцерській вулиці і задихався. З ним була тільки Любов Дмитрівна.

Помер Блок 7 серпня 1921 року, вранці. Поховали його на Смолен¬ському цвинтарі, під старим кленом.