ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТВІР «ДНІПРО РЕВЕ» ТА ЙОГО АВТОРІВ

Великий хор на текст Василя Чайченка „Дніпро реве" займає одне з центральних місць не лише в хоровій, але і в усій творчості Дениса Січинського

Кантата „Дніпро реве" написана в 1892 році. Разом з „В'язанкою народних пісень" вона е підсумком трьохлітніх занять Сочинського в Львівській консерватори. Не зважаючи на те, що твір відноситься до раннього періоду творчості композитора, він відзначається високою майстерністю. Кантата написана для мішаного ходу з баритоновим соло в супроводі повного складу симфонічного і оркестру, вона виконувалася найчастіше з фортепіано, оскільки оркестрів в Галичині майже не було. Не зважаючи на те, що Сочинський за своє життя не чув жодного свого твору у виконанні справжнього симфонічного оркестру і дуже рідко мав нагоду слухати симфонічні твори композиторів, кантата завдяки своїй драматичній глибині, простоті і доступності музичної мови, користувалася і користується великим успіхом.

Кантату „Дніпро реве" Д Сочинський присвятив Львівському музичному товариству „Баян", для заснування якого доклав багато зусиль.

Цей твір міцно ввійшов в концертний репертуар хорів товариства. В 1892 році „Баяном" було оголошено конкурс на кращі твори західноукраїнських композиторів. Умови конкурсу вимагали написання таких творів які, б розвивали народну музику і були придатними дня виконання в концертах. Жюрі в складі композиторів А Вахнянина, Г. Топольницького, О.Нижаківського та інших, присудило першу премію за кантату „Дніпро реве" Денису Січинському.

За задумом композитора цей твір близький до кантати „Б'ють пороги" М.В. Лисенка. В обох творах Дніпро виступає як символ могутності українського народу.

Та коли поема Шевченка, на слова якої написана кантата „Б'ють пороти" відзначається могутністю і героїчним пафосом, то текст Чайченка, що лежить в основі кантати „Дніпро реве", пройнятий упадницьким песимізмом. Вибір його Січинським можна пояснити ще не сформованими на той час соціально-філософськими поглядами композитора. Але в музиці кантати “Дніпро реве” знаходить свій вираз глибока любов композитора до знедоленого рідного народу. Музика Січинського піднялась порівнянне вище від тексту. Не пасивний смуток і жаль, а дійовий протест, і глибока схвильованість і драматична насиченість відчуваються в ній.

Хоровий жанр твору: хор з супроводом.

Денис Володимирович Січинський

Денне Сочинський належить до найвизначніших західноукраїнських композиторів дожовтневого періоду. Січинський був першим композитором Західної України, який відважився ступити на важкий шлях композитора-професіонала, поклавши початок професіональній музиці, що потім таї: блискуче розвинулася в творчості С.Н. Людкевича та молодого покоління українських композиторів, земляків Сочинського.

Життєвий і творчий шлях Дениса Сочинського може служити яскравим прикладом безправного і приниженого становиш а художника в буржуазному суспільстві. Цей композитор-професіонал не мав ніякої підтримки з боку офіційних кіл. Адже він перший наважився заперечній написаний закон, що музика — заняття приємне, але не серйозне, перший присвятив своє життя лише творчості.

Творча, й музично-просвітительська діяльність Сочинського сприяла справді розвитку прогресивного українського мистецтва.

Денис Володимирович Січинський народився 2 жовтня 1865 року в селі Клювинцях Гусятинського (колишнього Копичинського) району Тернопільської області.

Батько майбутнього композитора за професією вчитель, працював тоді як фінансовий управитель панського помістя.

В убогому, відсталому "годі селі минули дитячі роки композитора тут він побачив важке, безрадісне життя односельчан, почув їхні прекрасні пісні. Денне глибоко полюбив свій народ та його пісні багатства. Однак йому не довго довелося жити у Клювницях, бо батько часто змінював місце праці, а вступивши до школи. Денне зовсім і назавжди відірвався від сім'ї.

Спочатку він навчався в Станіславі (сьогодні Івано-Франківськ), потім у Тернополі, де закінчив початкову школу і вступив до гімназії. Тут дістав знання з основ музичної грамоти і гри на фортепіано. Деякий час працював здібним урядовцем у Львові. Пише деякі невеликі перші твори. Восени 1888 року вступив до університету в Львові на юридичний і теологічний факультети. Проте перспектива вигідної посади після закінчення університету надовго приваблює композитора, і його перемагає непоборне прагнення стати музикантом.

Сочинський вступає у Львівську консерваторію до класу гармонії і контрапункту професора і К.Мікулі, учня Шопена, За три роки навчання у Мікулі (1890-1893) він завершив свою музичну освіту, працював інтенсивно і наполегливо, віддаючи всі свої сили.Січинський бере також активну участь у музично-громадському житті. Багато зусиль при заснуванні в 1891 році музичного товариства „Боян" у Львові і ввійшов до складу його першого: правління. 1892 рік ужитті композитора став вирішальним. Від того часу і до кінця свого життя він( був змушений постійно мандрувати по всій Галичині, переїжджаючи з одного місця в інше, щоб і знайти роботу.

Початок 90-х років XIX ст. на Західній Україні позначився великими зацікавленнями передової інтелігенції до збирання і вивчення народної творчості. Знайомство Січинського з І.Франком та іншими прогресивними діячами спричинило те, що композитор ввійшов до складу комітету по збиранню і публікації українських народних пісень. В 1295 році Січинський вперше виступив як музичний критик, рецензуючи нові твори українських композиторів “Хустина" Г.Топольницького, „Вечорниці” П.Ніщинського та виступи видатних виконавців С.Крушельницької, О.Мишути, М. Левицького та інших. Велике значення Сочинський відіграв і у справі поширення музичної освіти серед народу.

Останнє десятиріччя життя композитора — це час його найбільш інтенсивної діяльності, зрілий період творчості.

Одним з найвизначніших творів, написаних в цей період, е кантата „Лічу в неволі" (1902). Також створює в цей час солоспів на слова Т.Г. Шевченка „І золотої, й дорогої ..." , твір для і чоловічого хору на слова І.Франка „Пісне моя”, хори „Непереглядною юрбою" „Даремне, пісне", і романси „У мене був коханий край" “Із сліз моїх" ,,Як почуєш в ночі" “Не співайте мені сеї пісні". В 1903-1905 роках Січинський склав збірки „152 українські народні і патріотичні пісні" таі „Популярні пісні для дитячих голосів".

Події 1905 року, що відбулися в Росії, дістали також відгук в творчості Сочинського, зокрема в пісні „Над гори, до хмар", в якій звучить прямий заклик до боротьби. З кінця жовтня 1907 року до квітня 1908 року була написана історична опера „Роксолана".

Останні роки композитора були дуже важкі,

26 травня 1909 року Січинський помер.

Найбільш цінним є вклад Сочинського у хоровий жанр. Це у великій мірі зумовлене національною традицією., а також його практичною діяльністю співака та диригента Почавши від хорових обробок народних пісень, композитор поступово переходить до написання таких оригінальних творів як „ Дніпро реве" на слова В. Чайченка, „Лічу в неволі” на с лов а Т.Г. Шевченка та інші.

Мистецька спрямованість його творів — це протест проти гнобителів і міщанського самовдоволення української буржуазії, але протест індивідуальний, здебільшого пасивний, що виражається в настрої від надій у світле майбутнє(“Коби я був пташкою") до поривів розпачу (“Нудьга гнітить"). Важливе значення мають твори пройняті ідеями бойового революційного духу. Ця ідея, зародившись ще в ранніх творах Січинського („Коли Україна боротьбу розпочала”) з часом поглиблюється в хорах на тексти Шевченка і врешті, в одному 2 останніх — „Мій краю коханий" — звучать уже прямим закликом до визвольної боротьби.

Серед двадцяти хорових творів Січинського переважають акапельні. Хори з фортепіано.

Посідають значно менше місце і не характерні дня творчості композитора.

Борис Грінченко

Борис Грінченко — український письменник, поет, вчений-фольклорист, педагог.

9 грудня 1988 року громадськість нашої країни відзначала 125-річчя з дня народження Бориса Дмитровича Грінченка.

М.В. Лисенко, колись, стоячи над могилою письменника говорив:„Таких не втомних, завзятих діячів, борців громадських, якого ми в собі Бориса Грінченка втерли, в пансіоні українських писателів зазначить, можна дуже не багато..." A.M. Коцюбинський, звертаючись до дружини письменника Марії Загірної, сказав: „Нехай буде потіхою вам, як і всій Україні., що він був серед нас, що його велика праця, його велика любов до народу не згинуть ніколи і в них ще довго житиме серед вдячних нащадків."

1900 року з приводу свого припущення про доцільність переїзду Грінченка до Галичини П.Грабовський писав йому: „Правда, це було б великою втратою для Російської України, де без вас зовсім нікому буде працювати, бо патріотів багато скрізь, а робітників чомусь не чути."

В 1906 році І. Франко адресував Грінченку такі слова: „Слідячи від перших Ваших виступів на літературне поле „Б Світі" 1881 року за Вашою діяльністю , я мусив дивуватися Вашій енергії, витривалості в праці і широкому обсягові Ваших літературних та суспільних інтересів... сміливість, з якою Ви виступали не раз у справах про які ніхто інший не наважився заговорити, вказувала в Вас чоловіка, в якому крім літературного таланту був також публічний діяч. Розширення ж вашої діяльності на поле наукове, на поле фольклору, літературної критики та язикознавства збуджувало мою найповнішу симпатію до Вас!"Коло Грінченкових „фахів" у яких він яскраво встиг себе виявити (а прожити йому судилося сорок сім років), враз окреслити не легко. Був він автор не тільки багатьох поетичних збірок, а й видатний прозаїк, кращі надбання якого повість „На розпутті", “Серед темної ночі", „Під тихими вербами" та численні оповідання. Грінченко також добре знаний драматург, чиї кращі п'єси. „Степовий гість" та „Серед бурі", входили до репертуару корифеїв українського театру Марка Кропивницького, Марії Заньковецької, Івана Карпенка-Карого.

Борис Грінченко — один з кращих українських дожовтневих перекладачів. Він плідно трудився і також на „полі фольклору" й етнографії. А ще поширювалася діяльність Грінченка на поле педагогіки, журналістики, книговидавницької справи, української історії.

Микола Лисенко зауважив, що цей діяч “обвівши духовним зором Україну з краю в край”, постеріг, зрозумів тяжке її безпомічне становище і вирішив оддати життя своє на службу їй , кинувшись самотужки обслуговувати потреби її духа."

ЛІТЕРАТУРНИЙ ТЕКСТ

Зміст твору: літературна діяльність поета кінця XIX століття характеризує тяжке становище українського народу.

Народ обурюється проти насильства з боку поневолювачів польської шляхти та турецько-татарських набігів, змушений був оборонятися. Його кращі сини збиралися на Запорізькій Січі навчалися військової служби для захисту своєї землі та народу.

Свідком цієї події був наш славний Дніпро, по якому на своїх чайках-байдаках не раз відправляли ся в похід визволяти з неволі своїх побратимів козаки. Він безмежно обурений знищенням Січі. Дніпро показано непокірливим, своїми могутніми хвилями, які зливаються 2 сльозами народними, він реве, стогне, плаче. Автор в своїй поезії зображує це так:

„Дніпро реве, тремтить підмита круча,

Дніпро реве і плаче, і квилить.

Я плачу з ним слеза моя пекуча

У хвилі йде , і хвилі солонить..."

Тема: Змальовування величі та могутності Дніпра.

Ідея: Туга, журба за вільним козацьким життям.

Образи: Дніпро, козаки, чайки, круча, народ.

МУЗИЧНО-ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ

Жанр твору: кантата (хорова поема).

Форма твору: форма наближена до тричастинної.

Характеристика мелодії

Мелодія — важливий засіб вираження музичної думки і являє собою складне, різностороннє, організоване ціле, з текстом і іншими засобами музичної виразності визначають загальний настрій твору. Основна тема кантати проходить ще в вступі, її підхоплюють баси, як заспів. Це велична патетична мелодія, побудована на ступенях мінору в пунктирному ритмі.

Перший епізод побудований на контрасті вступу і звучання хору, має схвильований характер, який створюється уривчастими фразами із стогоном мало секундових спадань з оспівуванням ввідного звука гармонічного ладу.

Завдяки октавному подвоєнню басової партії розширився загальний діапазон хору.

Теситурні умови

В основному теситурні умови вигідні для всіх хорових партій, В партії сопрано використана середня теситура, тільки Б деяких місцях близька до високої.

Партія альтів звучить в середній теситурі, яка е найзручніша для виконання і не викликає у співаків особливих труднощів.

Те ж саме можна сказати про партію тенорів. За винятком п'ятого такту заключного епізоду, де партія тенорів звучить у високій теситурі.

В теситурному відношенні басова партія не є важка. Тут використана Б основному середня і низька теситура. Лише в одному місці з'являється нота „ре" першої октави, але до неї бас рухається поступово.

Партія соліста звучить переважно у середній теситурі. Однак зустрічаються місця, де є звуки у високій теситурі.

Теситурне й динамічне співвідношення

Ансамбль хору в значній мірі залежить від теситурних умов, Б яких знаходиться та чи інша партія. У творі „Дніпро реве" ці парти написані в робочому діапазоні. Але не завжди партії заучать в однаковій теситурі.

В другому епізоді, баритоновому соло, сумний і жалісний настрій поглиблюється монологом однієї людини, з її гарячими почуттями і тривогами. Ця індивідуалізація емоцій втілена засобами романсу – широким розспівом мелодії на фоні плавного супроводу.

Третій та четвертий епізоди найбільш розгорнуті. Третій епізод — andante grave стриманим ритмом, платно спокійною мелодією, акапельним звучанням.

Заключний (четвертій) епізод — кульмінація кантати. Як і Е попередніх епізодах:, туг виражена туга за минулим, ляше вищому сили і концентрації. В основу його композитор поклав першу тему кантати. Це обрамовує твір і, надає йому цілісності, завершеності. Проте тема не повторюється повністю, зберігається лише загальний характер її інтонацій, що свідчить про вміння композитора розвивати матеріал.

Суворий рисунок мелодії рівним ритмом надає цій частині епізоду величавості і драматичної насиченості.

Розподілення музично-тематичного матеріалу

Композитор досить вдало і вміло розподілив музично-тематичний матеріал. Основний музично-тематичний матеріал з находиться у партії сопрано.

У другому епізод; основна тема переходить до соліста.В заключному епізоді знову основою є партія сопрано.

Всі інші голоси : алът, тенор і бас являються супроводжуючими. Таку ж функцію виконує і акомпанемент. Але ми спостерігаємо і таке, коли основна тема звучить у супроводі. Це вступ до кантати.

Ладотональні особливості

Основна тональність твору — d-moll (pe - мінор).

Однак використовуються відхилення в D - dur, a - moil , F - dur,

Другий епізод — соло баритона — написаний в В - bur (сіb- мажорі).

Альти, баси і тенори звучать в середині теситурі і знаходяться в широкому розміщенні з сопрановою партією, яка написана в високій теситурі.

Таке співвідношення звучності ускладнює досягнення ансамблю. Щоб врівноважити хорову звучність слід зменшити звучність партій, що знаходяться у більш вигідних умовах, підсилювати звучність партій, які знаходяться у не вигідних умовах.

Динамічний ансамбль визначається співвідношенням звучності між виконанням хорових партій і супроводу. І хоча у творі динаміка як для хору, так і для акомпонементу поставлена одинаково, слід супровід виконувати так , щоб не приглушувати хор.

Природність ансамблю всіх голосів при однакових теситурних умовах полягає саме в тому, що всі вони з однаковою звучністю можуть давати однакову силу звучання.

Слід надавати належну увагу хоровому унісонному .звучанню.

Роль різних партій у творі.

доповнює звучання хору і створює гармонічну підтримку йому утворі фортепіанний супровід. Партія басів показує основні функції гармонії у творі. Основний тематичний матеріал виконує парія сопрано. .Альтова і тенорова партії гармонічно доповнюють інші голоси. Утворі с місце де спочатку звучить партія басів, з потім вступає весь хор.

Цим самим композитор підкреслює заспів баса, де сповіщається про трагічну долю українського народу, після якого цю тему підхоплює весь хор. В якому відчувається героїчне піднесення до боротьби за своє визволення.

Значну роль відводиться баритоновому соло , ТУТ поглиблюється смуток ї жаль, монологом однієї людини з її гарячими почуттями і тривогами.

Після соліста іде хорове tutti, яке нагадує своїм звучанням хорал. Тут і темп, і динаміка, і характер звучання спряяі1 відображення суму і жалю за „тим життям колишнім" .

Особливості інтонування.

Інтонація і стрій Б хорі є одним з найголовніших інструментів, які тісно пов'язані між собою І супроводжують один одного. Певна трудність виникає при Інтонуванні звуків, які утворюють стрибки.

Стежачи за чистотою інтонування при виконанні твору слід не допускати ніякого відхилення від правильного інтонування кожного ступеня у відповідному ладі , підтягуючи їх звучання. Твір написаний в мінорній тональності , тому слід інтонувати І і ІІ ступені — високо , ІІІ ступень — низько, IV — високо, V — високо, VI натуральну і гармонічну — низько , VII натуральну — низько , гармонічну — високо.

Оскільки е відхилення і в мажорні тональності, звуки слід інтонувати в мажорі так :

1 ступень - стійко, II - високо (при висхідному русі), низько (при низхідному), III-високо, IV- низько, V - стійко, VI - високо, VII - високо.

Особливості співочого дихання.

У творі „Дніпро реве'" дихання по фразове. Прийом звукоутворення non legato і legato. Даний твір може виконувати великий професійний хор, або добре підготовлений самодіяльний хор.

Диригентсько-виконавський аналіз.

При диригуванні кантати „Дніпро реве" диригент користується чотиридольною і трьохдольною схемами.

У першому, третьому, і четвертому епізодах розмір 4/4, а в другому епізоді — 9/8. У творі зустрічаються такі технічні складності як: зняття, вступи, фермати, довгі тривалості, штрихи жестів.

Починається твір вступом на першу долю, тому замахом служить четверта доля схеми.

Звучить 9 тактів вступу. В дев'ятому такті витримую фермату на третій долі, знімаю звучання супроводу і на четверту долю показую вступ партії баса.

В 11-му такті на четверту долю показую вступ цілому хору.

Хор звучить уривчастими фразами і тому в 12-му тахті на третій долі показую зняття, а на четверту долю показую вступ. Аналогічно все відбувається в 13 і 15 тактах.

В останньому такті першого епізоду знімаю звучання хору на третій долі і показую вступ на четверту долю партії баса Перший епізод повторюється , проте відмінності е в другій вольті, на третю долю показую зняття і переходжу на розмір 9/8, який диригується за трьохдольною схемою.

В першому такті другого епізоду на третю долю показую вступ солісту. В п'ятому такті знімаю звучання соліста і показую вступ на 2 долі наступного такту.Таке ж зняття і вступ даю Е наступних двох тактах. В 9-му такті лівою рукою на четверту долю показую витриману ноту і тримаю її до другої долі наступного такту , знімаю звучання і на третю і долю показую вступ солісту. У 12-му такті на третій долі знімаю звучання і напругу долю показую вступ в наступному такті. Дальше продовжую диригувати супровід. В кінці другого епізоду на другій долі ставлю фермату і знімаю звучання фортепіано.

Третій епізод починається акапельним хором. Розмір змінюється на4/4. на третій долі першого такту витримую половинну коту. В четвертому такті на другій долі знімаю звучання хору.

В заключному епізоді вступає на першу долю хор з супроводом. В четвертому такті знімаю звучання хору і показую вступ на першу долю. Так же само диригую в 8-му такті.

В 12-му такті ставлю на першу долю лівою рукою фермату, а правою рукою диригую супровід і на третю долю знімаю звучання як хору так і супроводу.

На першу долю наступного такту показую вступ всьому хору. В передостанньому такті на третій долі знов витримую фермату.

В останньому такті на першу долю показую фермату , на другу долю знімаю звучання хору, а на третю — супровід.

Динаміка.

Важливу роль в розкритті художнього змісту відіграє динаміка. Не великий вступ починається на „р" і поступово динаміка наростає і звучить на „f" .

Вступ відтворює природну стихію, що оплакує гірку долю українського народу. Диригентські рухи повинні відтворювати даний образ, спочатку вони невеликі , а дальше збільшуються разом з підсиленням динаміки.

Звучання хору починається на „f”. Цим передається схвильований характер епізоду.

Соло баритона звучить на mf так як тут передається переживання однієї людини.

Третій епізод починається акапельним співом хору, який починається нар і дальше наростає

Характеристики фактури

Фактура кантати „Дніпро реве" — гармонічна. Вона тісно пов'язана з змістом твору і виражальними засобами.

Кращому розкриттю художнього змісту сприяє інструментальний супровід, який підгримує звучання хорових партій І допомагає Б створенні художнього образу твору. Своєрідна насичена гармонія стримана фактура, створює контрасти, передаючи глибоку схвильованість, дійовий протест.

В заключному епізоді фактура створює і передає поряд з великою драматичною силою і відтінок незавершеності, і особливо розпачливий характер. Довгі витримані акорди, особлива гармонія квантового Іону Е мелодії підкреслюють безвихідь ситуації, невирішеністю майбутнього.

Вокально-хоровий аналіз.

Кантата. „Дніпро реве" написана для мішаного чотириголосного хору з солістом (баритоном). Дублювань в хорових партіях немає. Зустрічається поділ басової партії наБ1 і Б2.

Зустрічаються також місця хорового унісонного звучання.

Діапазон хорових партій.

Динаміка на f після чого знову іде dimidyendo.

Заключний епізод виконується більш з рухом. Починається на рр, потім наростає звучання cresc і звучить загальне, f.

Кінцева частина епізоду „... і запливли на вік тепер кудись" , звучить на рр рухи диригента не великі, але чіткі.

Кульмінація

Основна кульмінація твору знаходяться в заключному епізоді, яка являє собою одну лінію розвитку — наростання до кульмінації, що знаходиться на словах „навік тепер кудись" і її спад.

Звучить нa f.

Дикція і орфоепія.

Щоб добре розкрити головну ідею твору , потрібно правильно , чітко й виразно вимовляти слова Для слухачів повинно бути зрозумілим кожне слово, інакше вони не будуть мати правильного уявлення про твір.

Текст твору написаний на українській мові, тому слова як пишуться так і вимовляються.

Темпи і агогічні зміни.

Вступ і перший епізод виконуються в темпі Allegro moderate, тобто помірно швидко. Другий епізод звучить в більш стриманішому темпі Andantino, так як звучить соло баритона.

Акапельна частина хорал, виконується повільно, важко, побожно(andante grave e religioso). Заключний епізод звучить більше з рухом, тільки до кінця темп поступово сповільнюється.

Висновок про твір

Кантата „Дніпро реве" Д. Сочинського користувалася і користується успіхом. Часто виконується різними хоровими колективами. Це пояснюється великою виразністю і драматичною силою твору, щирістю і простотою висловлювання.

Твір має велике навчальне значення для диригента , який вдосконалює свою майстерність, і для виконавців.

Кантата. „Дніпро реве" виховує любов до рідної землі , розвиває інтерес до історії українського народу.