Гамлет. Принц Датський” (мої роздуми над трагедією)

Тривожать душу кожного із нас,

Чи буде горе і страждання

І лихе слово переможе раз-у-раз.

Чи будеш ти не помічати,

Що бачив зло, що бачив пекло на землі.

І знову, й знов будеш страждати.

Ми наяву, а не вві сні,

А чи, здобувши силу волі,

Підеш у переможний бій,

Не будеш спати й ждати волі –

А слід в історії залишиш свій.

О Гамлете, душа моя болить

Що ти роздумував так довго

Життя як мить, єдина мить,

махне крилом і полетить,

А в серці рана залишиться надовго.