Життєвий і творчий шлях Стендаля

Паралельно з вивченням італійської культури пись¬менник знайомиться з провідними діячами революцій¬ного руху карбонаріїв, а також з відомими поетами-романтиками Монті, Уго Фосколо, Сільвіо Пеліко, які боролися за об'єднання Італії.

У 1821 р. Стендаль повертається на батьківщину, а з 1823 р. живе в Парижі, де активно підтримує французь¬ких романтиків проти класицистів. Він продовжує ство¬рювати книги нарисів і есе: «Про кохання» (1822), «Про¬гулянки по Риму» (1829) та ін. Наприкінці 20-х років побачили світ і його перші художні прозові твори: роман «Арманс» (1827), новела «Ваніна Ваніні»(1829). У 1831 р. Стендаль публікує свій шедевр «Червоне і чорне».

Після Липневої революції 1830 р. він востаннє їде до Італії як консул Франції в невеличкому місті Чіві-та-Веккія в Папській області. Тут Стендаль знову має можливість писати та вивчати італійське мистецтво. Його останні твори — нариси «Нотатки туриста» (1838), автобіографічна книга «Життя Анрі Брюлара» (1835, видано 1890), книги про Наполеона, так звані «італій¬ські хроніки» («Вітторія Аккорамбоні», «Ченчі» — оби¬дві 1837, «Абатиса з Кастро», 1839), романи «Пармський монастир» (1839), «Люсьєн Левен» і «Лам'єль» (обидва залишились незавершеними), щоденники, есе.

Стендаль помер в 1842 році.