Життя і творчість Марійки Підгірянки

Мета. Поглибити знання про життя і творчість Марійки Підгірянки, розкриваючи красу і багатство рідного слова за допомогою творів поетеси; розвивати мовлення учнів; вихо­вувати любов до рідного слова.

Обладнання. Портрет поетеси та її вірші, дитячі ма­люнки до творів М. Підгірянки.

Хід уроку

І. Актуалізація знань учнів.

1. Звучить пісня про Україну.

2. Хорове читання вірша з дошки.

Рідне слово моє, В нім озвуться віки, Рідне слово моє крізь хмари сія, Словом вишию день, Постелю рушники, А на тих рушниках — Україна моя. Першим було слово. А зі слова, з рідної мови почи­нається людина. Вона робить перші кроки по землі й пе­ред нею відкривається загадковий дивосвіт, відкривається чудова краса навколишнього світу — рідного краю.

Ми живемо в Україні, в краї невимовно багатому на казкові краєвиди, на чарівні пісні, на чудову милозвучну мову, якою можна передати все на світі.

Душа, переповнена любов'ю, добротою, щирістю, звер­тається до поезії і починає відтворювати цю красу. Таку красу та любов до рідного краю, рідної природи змалю­вала у своїх віршах Марійка Підгірянка — поетеса нашо­го чудового гірського краю.

«Я не думала ніколи, що колись буду «друкована» — я са­моук, несміле дитя Підгір'я, списувала, що мені старі роз­казували, та не знаю, чи розуміла добре смерекову мову. Почала я писати дуже рано... писала, бо чула душевну пот­ребу вилити на папір ті враження, якими напувала мене краса природи».

Марійка Підгірянка

II. Знайомство з життєвим шляхом Марійки Підгірянки.

1. Розгляд портрету поетеси.

Урок-вікторина

2. Біографічні відомості.

(Клас поділений на групи. Від кожної групи виступає 1 учень).

1-й учень. Її зірочка засвітилася 29 березня 1881 року в селі Білі Ослави на Станіславщині (тепер Івано-Франківщині) в сім'ї Ленертів. Батько Марійки працював лісничим, а мати — дочка священика, була домогосподаркою.

З дитинства дівчина чула неспокійний шум смерек, гомін лісу, рідне слово і спів пташок.

2-й учень. Вона зростала у багатодітній сім'ї, де було п'ятеро дітей. Дідусь по матері навчив її писати і читати. Ще маленькою вона прочитала «Кобзаря» Т. Г. Шевченка.

Свої перші вірші Марійка почала писати, коли їй було 13 років, її сестри знайшли ті вірші, написані на окремих клаптиках паперу, і склали першу її збірку.

3-й учень. Вона дуже любила дітей, і тому стала вчителькою.

У 1908 році вийшла її перша поетична збірка «Відгуки душі». Це було для поетеси великою радістю.

Та життєва доля дарувала не тільки радість. Дуже бага­то перешкод траплялося на її життєвому шляху, які їй довелося переборювати.

Деякий час Підгірянка жила в Австрії. Перебуваючи на чужині, вона дуже тужила за рідними Карпатами. Тут і народилася її нова збірка «На чужині», оповідання «Ма­лий Василько», п'єса для дітей «Сон на могилі» та поема « Мати-страдниця».

4-й учень. Повернувшись у рідні місця, Марійка Підгірянка продовжує вчителювати, а з 1938 року працює директором школи в Тлумацькому районі нашої області.

Померла Марійка Підгірянка 18 травня 1963 року. По­хована у м. Львові на Личаківському кладовищі.

3. Відповіді на запитання.

— Де народилася поетеса?

— В якій родині зростала?

— Як склалося її життя?

— Які збірки Надрукувала?

III. Робота з книжковою виставкою.

IV. Прослуховування віршів М. Підгірянки, які приготу­вали діти вдома, на теми:

1. «Краю милішого, ріднішого, як Україна, — в світі нема»

2. «Природа рідного краю»

3. «В гостях у бабусі»

4. «Школо, наша школо»

V. Фізкультхвилинка.

VI. Гра-вікторина.

З якого вірша рядочки?

1-й учень.

Люблю матусю, батька люблю,

люблю хатину рідну свою.

(«Що я люблю»)

2-й учень.

Ой місяць січень кличе Мороза,

морозить лиця,

щипає носа,

А місяць лютий

вітрами дує,

на водах з льоду мости будує.

(«Пісня про місяці»)

3-й учень.

Цілує сонечко листи

у ніжній, теплій ласці,

Гриби наділи шапочки

так само, як у казці.

(«Ліс»)

4-й учень.

Я буду раненько замок відмикати,

щоб ви не минали гостинної хати.

(«Гостинна хата»)

5-й учень.

Тож білочка не журиться,

чи довго буде сніг:

У кожушку зажмуриться

і їсть собі горіх. («Рай взимку»)

Дитина.

Скажи мені, мати, де йде сонце спати?

Мати.

За високу гору,

в золоту комору. («Розмова про сонце»)

6-й учень.

На зеленій гілці люблю співати,

а в золотій клітці треба вмирати. («На волі»)

7-й учень.

Для внучка азбуку зробила —

Барвисті літерки.

Їм ручки й ніжки приробила,

Поставила в рядки. («Азбука»)

VII. Підсумок уроку.

Найпрекрасніші і в той же час найщасливіші ті люди, які прожили своє життя, турбуючись і приносячи радість іншим. Таким і було життя нашої землячки, чудової поетеси і доброї лю­дини, її вірші є дорогоцінним скарбом для усіх нас.Дорогі діти! Ви добре підготувалися до уроку. Ваші змістовні відповіді говорять про те, що ви багато читаєте. Бажаю вам продовжувати дружити з книгою, яка навчить вас стати справжніми людьми.