Проблеми зайнятості населення у малих міських поселеннях агропромислових регіонів

Однією з найважливіших суспільно-географічних проблем, що виникли у період перехідної економіки у регіонах України, є проблема найбільш ефективного використання працересурсного потенціалу. Вона зумовлена наявністю значного резерву працездатного населення, що виник внаслідок реструктуризації господарства, його переходу на ринкові відносини. Зниження рівня зайнятості працездатного населення і збільшення рівня безробіття властиві для всіх регіонів України, в т.ч. і агропромислових. Особливо це виявляється у міських поселеннях, де відбулося вивільнення значної кількості працівників промислових, будівельних і транспортних підприємств.

Проблема зайнятості населення найбільш характерною є для малих міських поселень внаслідок звуження і без того вузької сфери прикладання праці. Малі міські поселення, як правило, монофункціональні. В агропромислових районах у переважній більшості з них населення зайняте у галузях, що переробляють сільськогосподарську сировину, сфері послуг. Саме реструктуризації промисловості в сучасних умовах відводиться важлива роль, бо малі міста, маючи сприятливі транспортні умови, водні ресурси, резервні території для забудови, певну соціальну інфраструктуру, потребують менших затрат в освоєнні ресурсів, ніж великі міста. На основі невикористаної робочої сили у малих містах доцільно зосереджувати високотехнологічні малі підприємства, які забезпечували б не тільки потреби регіону, але й давали б продукцію на вивіз. У кожному з малих міст може бути також декілька підприємств харчової промисловості, які випускали би широкий асортимент продукції і могли б швидко переорієнтовуватися на випуск конкурентноздатних виробів.

У тих малих міських поселеннях, де існують екологічні обмеження щодо будівництва нових підприємств можна розвивати місцеві промисли.

Важливими місцями прикладання праці у малих містах є сфера послуг. Наявність майже у багатьох регіонах України природних та культурно-історичних рекреаційних ресурсів зумовлює розширення рекреаційної сфери. У агропромислових регіонах, що відзначаються найкращою екологічною ситуацією є значні можливості для розвитку "зеленого" туризму.

У багатьох містах і селищах, особливо у райцентрах створюються нові установи і заклади соціальної інфраструктури, в т.ч. ринкової (банки, біржі, центри нерухомості, кредитні установи, страхові товариства та ін.). Але поки-що значного впливу на рівень зайнятості населення вони не мають. Створення ринкових структур, поєднання комерційних і некомерційних видів діяльності в закладах сфери послуг повинні значно розширити сферу прикладання праці у цій галузі. Серед галузей цієї сфери найбільше місць праці розширила торгівля, а також зв'язок, комп'ютерний сервіс та ін. Розширення функціональної структури міст повинно здійснюватись відповідно до їх ресурсного потенціалу у напрямі досягнення комплексності. Проблема підвищення зайнятості працересурсного потенціалу тісно пов'язана із проблемою його виснаження. Остання має два аспекти:

1) зменшення обсягів працересурсного потенціалу внаслідок погіршення демографічної ситуації у містах і підвищення міграційної активності міського населення;

2) погіршення якості працересурсного потенціалу через зниження кваліфікації працівників, які тривалий час не працюють.

Економічно-ефективне використання працересурсного потенціалу міст, як всього регіону, можливе на основі регулювання ринку праці, поліпшення якості підготовки працівників, поліпшення структури зайнятості населення у галузях господарства.

За матеріалами:

Ткач Д., Заставецький Т. Проблеми зайнятості населення у малих міських поселеннях агропромислових регіонів // Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (13-14 травня, 2004 р.). - Тернопіль: Економічна думка. - 2004. - С.165-166.