Фізичне виховання учнів при патології органів травлення

ПЛАН :

1. Загальна характеристика хвороб органів травлення та причин, що їх викликають. Механізми лікувальної дії фізичних вправ при патології органів травлення.

2. Особливості фізичного виховання при функціональних порушеннях органів травлення.

3. Особливості фізичного виховання при органічних захворюваннях органів травлення.

4. Особливості фізичного виховання при органічних захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів.

І.

До захворювань органів травлення відносяться хвороби з патологією шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчного міхура, жовчних шляхів. Всі хвороби органів травлення діляться на дві групи: органічні та функціональні. Функціональні хвороби характеризуються послабленням або спотворенням секретарної функції залоз травлення; порушенням моторної функції; погіршенні процесу всмоктування. До органічних захворювань відносять запалення оболонок системи травлення (гастрит, виразка, коліт), печінки та жовчовивідних шляхів (цироз, гепатит, холецистит).

Основними причинами захворювань органів травлення є: порушення нервової регуляції травлення - нейрогенний фактор. (Відомо, що процеси травлення в організмі людини регулюються ЦНС. Порушення в діяльності вищих відділів ЦНС негативно впливає на секрецію та моторику шлунково-кишкового тракту); зловживання гострою та недоброякісною їжею; порушення режиму та раціональності харчування; наявність вогнищ хронічної інфекції; дія алкоголю та інших хімічних речовин.

Фізична культура для дітей з захворюваннями органів травлення є не лише засобом фізичного розвитку, фізичної підготовленості, виховання, але й фактором відновлення здоров’я. Фізичному вихованню сприяють усуненню порушень системи травлення, внаслідок дії наступних механізмів:

- Моторно-вісцеральні рефлекси. М’язові навантаження малої і середньої інтенсивності підвищують збудливість кори головного мозку, в тому числі і травного центру, що в свою чергу активізує вегетативні функції: стимулює функції печінки та травного тракту.

- Застосування фізичних вправ сприяє затуханню “патологічної домінанти” в ЦНС, так як вогнища збудження виникають у рухових і вегетативних центрах. По закону негативної індукції, вони викликають гальмування в нервових центрах патологічної домінанти і сприяють її згасанню.

- Дозовані фізичні вправи сприяють нормалізації секреторної та моторної функцій шлунково-кишкового тракту.

- Під впливом фізичних вправ покращуються трофічні процеси органів травлення - активізується кровопостачання органів черевної порожнини та зменшується кількість депонованої крові, що сприяє затуханню запальних процесів і прискоренню процесів регенерації. Цей процес відбувається також внаслідок масажу діафрагмою стінок шлунку і кишечника.

- Фізичні вправи сприяють нормалізації положення органів черевної порожнини. Це відбувається внаслідок збільшення тонусу м’язів шлунку і кишечника та укріплення м’язів живота.

П.

До функціональних порушень травної системи відносять спланхоптоз та дискінезію жовчовивідних шляхів.

Спланхоптоз - характеризується опущенням органів черевної порожнини та порушенням функцій органів травлення (зниження тонусу і перистальтики шлунку і кишечника). Найбільш часто зустрічається опущення шлунку.

Причинами спланхоптозу є: а) вроджена нервово-м’язова астенія, б) слабкість м’язів живота, в) малорухомий спосіб життя, г) де-які порушення постави (кругла та плоска спина), д) значне схуднення. Найчастіше спланхоптоз зустрічається у: а) фізично-слабких людей, б) астенічної конституції і в) високого зросту. Фізична культура при цьому захворюванні є ведучим методом лікування. Лікувальна фізкультура спрямована на: а) укріпленнях всіх м’язових груп, а особливо м’язів живота та тазового дна.

Особливо корисними є заняття плаванням. Необхідно приділити увагу корегуючим вправам для формування правильної постави. Всі вправи виконуються в середньому темпі без ривків та різких рухів: а) спочатку використовують вправи у положенні лежачи на спині на похилій площині, ноги припідняті; б) потім у вихідному положенні сидячи і стоячи; в) потім корегуючі вправи на поставу.

Особливо є ефективними вправи з вираженими м’язовими зусиллями (гантелями 2-3 кг). Де-які вправи рекомендується виконувати з вихідного положення лежачи на животі. При цьому підбираються вправи в яких в процесі виконання органи черевної порожнини рухаються до діафрагми, а не навпаки (піднімання ніг, тазу, стійка на лопатках).

Протипоказаннями є: а) нахили вперед, б) стрибки, в) переходи з положення лежачи в положення сидячи і всі вправи, г) пов’язані зі струсом тіла.

Дискінезія жовчовивідних шляхів - характеризується порушенням функції скорочення жовчного міхура. Існує дві форми дискінезії жовчних шляхів – гіпокінетична та гіперкінетична. ЛФК показана при двох формах захворювання як в період ремісії так і при мінімальних суб’єктивних проявах захворювання. Завданнями ЛФК є:

1) Покращення функціонування центральних та периферійних нервових механізмів регуляції функцій жовчного міхура;2) Покращення кровообігу в черевній порожнині;

3) Покращення функціонування кишечника (боротьба з запорами);

4) Створення умов для відтоку жовчі (при гіпокінетичній формі).

При гіпокінетичній формі захворювання показані різноманітні вправи - лежачи на спині, на боку, стоячи, сидячи, на колінах, на четвереньках тощо. Для кращого опорожнення жовчного міхура виконують вправи лежачи на лівому боці; для м’язів живота - лежачи на спині; дихальні вправи - з уповільненням дихальних рухів на вдиху і видиху. Нахили та оберти тулубом, що збільшують внутрішньочеревний тиск і відтік жовчі використовуються обережно, так як вони можуть викликати неприємні відчуття. Показані вправи на розслаблення. Лише правильне чергування зусилля і розслаблення забезпечить успіх процедур. Показані рухливі ігри середньої інтенсивності.

При гіпокінетичній формі використовуються вправи у різних вихідних положеннях з перевагою лежачи на спині – найбільш ефективного для м’язового розслаблення. Показані ЗРВ, що сприяють відтоку крові від печінки, в тому числі дихальні статичні і динамічні вправи на правому боці. Вправи для укріплення м’язів живота (для кращого функціонування кишечника ) чергуються з вправами на розслаблення. Протипоказані статичні напруження, особливо для м’язів живота та елементи змагання.

Ш.

До органічних захворювань органів травлення належать гастрит, виразка, коліт, ентерит тощо.

Гастрит - характеризується запаленням і дистрофічними змінами слизової оболонки шлунку з порушенням його функції. Розрізняють гастрити з секреторною недостатністю (гіпоцидний), з підвищеною та нормальною секрецією (гіперацидний та нормоцидний).

При хронічному гастриті підбираються фізичні вправи для а) ліквідації запального процесу покращення крово- та лімфообігу в органах черевної порожнини, що сприяє процесам регенерації в слизовій оболонці шлунку; б) нормалізації секреторної та моторної функцій шлунку.

Використовуються вправи для всіх м’язових груп ходьба і біг в повільному темпі, ЗРВ з предметами та без них. Особливої уваги заслуговують вправи для укріплення м’язів тулуба, живота, діафрагми (діафрагмальне дихання).

При гастритах підвищеною секрецією обмежуються вправи для м’язів живота.

При гіпоацидному гастриті показана помірна дія фізичного навантаження на весь організм. Застосовують ЗРВ у повільному темпі, з обмеженою амплітудою і малою кількістю повторів; дихальні вправи; повільну ходьбу (30хв.), вправи для м’язів живота.

До органічних захворювань печінки та жовчного міхура і жовчовивідних шляхів належать: гепатит, холецистит, холангіт.

Гепатит - інфекційне запалення печінки, яке деколи може перейти у хронічне. Заняття фізичною культурою дозволяються через 3-5 міс. після одужання. Використовувати можна всі вправи, передбачені програмою для СМГ, але з обмеженим об’ємом і особливо інтенсивністю фізичних навантажень. Фізичні навантаження необхідно збільшувати поступово, не викликаючи неприємних відчуттів та болі в правому підребер’ї.

Холецистит - запалення жовчного міхура, внаслідок попадання інфекції в жовчний міхур. До лікувальної фізичної культури можна приступати через 1-2 тижні після одужання. На початку занять фізичними вправами необхідно уникати нахилів, поворотів з великою амплітудою, різких рухів, натужування, стрибків. Поступово збільшуючи фізичне навантаження, дозволяється виконувати всі вправи, передбачені програмою для СМГ. Спеціальними вважаються вправи в положенні лежачи на лівому боці, на спині, животі, нахили, повороти, колові оберти тулубом. Вони сприяють відтоку жовчі та активізують кровообіг в черевній порожнині.