Особливості проведення уроку фізичної культури

ПЛАН

Гімнастика у процесі вирішення завдань фізичного виховання школярів

Основні форми організації занять з гімнастики в школі

Гімнастика до занять, її завдання, особливості організації, засоби і методика проведення

Фізкультурні хвилини і паузи, їх завдання, засоби, методика проведення і особливості організації

Використання гімнастики на рухливих перервах

Класифікація уроків гімнастики в школі i їх структура

Зміст i методика проведення уроків гімнастики залежно від вирішення педагогічних завдань

Засоби уроків гімнастики та їх призначення

Гімнастика в нашій країні є одним з наймасовіших засобів фізичного виховання. Великий вибір фізичних вправ i методів їх застосування, що складають зміст гімнастики, дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організму залежно від рухових можливостей тих, хто нею займається. Великий діапазон використання засобів i методів гімнастики робить її доступною людям різного віку, роду діяльності i фізичної підготовленості.

За допомогою гімнастики найбільш успішно вирішуються завдання гармонійного фізичного розвитку, оскільки в її розпорядженні є найрізноманітніші вправи, що сприятливо діють на різні відділи рухового апарату, на всі м’язові групи людини.

Гімнастичні вправи є однією з основних i невід’ємних частин змісту уроків фізичної культури i факультативних занять, фізкультурно–оздоровчих заходів i спортивних розваг в режимі шкільного дня, позакласної роботи з фізичного виховання школярів.

Гімнастика у процесі вирішення завдань фізичного виховання школярів

Заняття гімнастикою в школі сприяють: формуванню рухової функції; всебічному гармонійному розвитку рухового апарату і всіх систем організму; вихованню свідомого ставлення до фізичних занять, формуванню здорової особистості. Окрім головних завдань, передбачених фізичним вихованням, гімнастичні вправи виховують такі фізичні якості, як спритність, силу, швидкість, витривалість, гнучкість; формують правильну поставу, виховують наполегливість, сміливість, силу волі. Перераховані завдання уточнюються залежно від віку учнів, їх фізичного стану, здоров’я та рівня фізичної підготовленості.

Особливу увагу слід звернути на вирішення завдань, які сприяють формуванню умінь управляти своїми функціями.

Рухова функція дітей і підлітків проявляється через рухову діяльність, яка пов’язана з руховим актом, запасом умовно–рефлекторних зв’язків. Чим більшим запасом умовно–рефлекторних зв’язків володіє людина, тим легше і швидше в неї формуються нові форми рухів, тим успішніше вона управляє ними в умовах зовнішнього середовища.

Уміння управляти своїми рухами і виконувати їх відповідно зі своїми потребами формується лише в процесі спеціального навчання за допомогою спеціально підібраних фізичних вправ. При цьому потрібно враховувати, що найважливішим у навчанні є вміння оцінювати свої рухи в часі, в просторі і за ступенем м’язової напруги.

Кожна свідома робота вимагає серйозного відчуття простору і часу та уміння справлятися з цим співвідношенням не теоретично, а на практиці (П.Ф.Лесгафт). Для виховання таких умінь використовують гімнастичні вправи, ходьбу, біг, метання, рівноваги, перенесення вантажу, акробатичні вправи, лазіння, подолання перешкод та ін. Під час виконання цих вправ учні повинні порівнювати суб’єктивні відчуття з якісною і кількісною оцінкою, що надає учневі вчитель у вигляді інформації про простір, який вони подолали, і час, який вони затрачують на виконання рухової дії. Термінова потокова інформація про час, простір та ступінь м’язових зусиль в процесі рухової діяльності дає можливість учням навчитись диференціювати на різні величини отримані відчуття, що досить важливо для управління рухами та розширення їх рухових можливостей.

Свідоме управління руховою діяльністю тісно пов’язане з розвитком органів чуття, а особливо з м’язовим відчуттям. Через органи чуття проходить сприйняття зовнішнього світу. Чим менше розвинуті органи слуху, зору та інші органи чуття, тим більше обмежена діяльність людини і тим менше вона розвинена (В.В.Горинєвский, 1913). Діти, котрі оволоділи своїми рухами в просторі, часі і силі, успішно справляються з різними руховими діями, на відміну від тих дітей, які не навчались цьому. Їх діяльність активніша, вони вміють зіставляти, виявляти подібності і відмінності різних рухових актів. Якщо при навчанні руховим діям не розвиваються вміння керувати своїми рухами, то рухові можливості дітей обмежені: виявлення їх творчих здібностей в руховій діяльності звужується, рухова здатність до імпровізації рухів ускладнюється. Рухова зрілість не приходить сама по собі з віком – вона розвивається в тісному взаємозв’язку з навколишнім середовищем і режимом рухової діяльності дітей.

Основні форми організації занять з гімнастики в школіВ даний час в практиці роботи школи склалися i широко застосовуються як урочні, так i позаурочні форми занять гімнастикою. До урочних форм відносяться учбові, секційні уроки, уроки загальної фізичної підготовки, спортивно–тренувальні i лікувальні.

Позаурочні форми занять гімнастикою проводяться як в режимі учбового, так i в режимі продовженого дня школи, а також у вільний час.

До основних форм занять гімнастикою в режимі учбового дня відносяться:

- гімнастика до занять;

- фізкультурні хвилини i фізкультурні паузи;

- гімнастичні вправи під час великих (продовжених) перерв і в режимі продовженого дня.

Позакласна робота з гімнастики в школі здійснюється проведенням наступних форм:

- секції гімнастики, акробатики, художньої гімнастики;

- групи загальної фізичної підготовки (ЗФП);

До індивідуальних форм занять гімнастикою відносяться:

- індивідуальна гігієнічна гімнастика (зарядка);

- виконання домашніх завдань;

- індивідуальні тренування ;

- заняття атлетичною гімнастикою.

Таким чином, для школи характерна велика різновидність форм занять гімнастикою, які покликані задовольнити потреби учнів у рухах.

Однак слід підкреслити i той факт, що усунення хоч би одного виду занять гімнастикою призведе до порушення безперервності педагогічного процесу, до неможливості забезпечити вирішення всіх завдань фізичного виховання, тому що кожна форма занять вирішує загальні i часткові завдання.

Розумне співставлення урочних i позаурочних форм занять дає можливість учителю повноцінно вирішувати завдання фізичного виховання й ефективно сприяє впровадженню їх в повсякденний побут. А для цього необхідно добре розібратися у суті всіх форм занять, чітко уяснити собі головне призначення кожного із них, знати зміст, методику організації і проведення.

Гімнастика до занять, її завдання, особливості організації, засоби і методика проведення

Гімнастика до навчальних занять в режимі шкільного дня є важливою складовою частиною фізкультурно-оздоровчої роботи. Її мета – сприяти організованому початку навчального дня.

Поряд з цим гімнастика до занять допомагає у вихованні в учнів звички до регулярних вправ, формуванню навичок їх правильного виконання. Вона також сприяє здійсненню ряду оздоровчих завдань:

- активізації обмінних процесів; укріпленню м’язової системи;

- покращанню самопочуття і настрою;

- підвищенню працездатності учнів на уроках.

Проведення гімнастики на відкритому повітрі загартовує організм і підвищує його опір до простудних захворювань. Гімнастика до занять доповнює ранкову гігієнічну гімнастику, яка проводиться вдома.

Основний засіб гімнастики до занять – це комплекс фізичних вправ, які впливають на різні групи м’язів. Комплекс складається з 5-7 вправ. У нього необхідно включати вправи для м’язів плечового пояса (рухи руками і головою), для м’язів спини і живота (нахили вперед, назад, в сторони), для м’язів нижніх кінцівок (присідання, випади), вправи стрибкового характеру. Розпочинати і закінчувати комплекс потрібно ходьбою на місці.

Загальне керівництво проведенням гімнастики до занять здійснюється вчителем фізичної культури. Вчителі інших предметів контролюють проведення гімнастики в тому класі, в якому вони будуть проводити перший урок.

Для того, щоб гімнастика до занять проходила більш організовано, вчителю фізичної культури необхідно широко залучати до її проведення фізкультурний актив. Слід мати в кожному класі, починаючи з 5-го, крім фізорга, 1-2 помічників, підготовлених для демонстрації і правильного виконання вправ чергового комплексу. Добре підготовленим помічникам можна довірити і проведення гімнастики до занять. Громадським інструкторам–старшокласникам можна доручати проведення гімнастики в 1-3 класах.

Комплекси вправ можуть бути вивчені на уроках фізичної культури. Їх заміну слід здійснювати не рідше одного разу в місяць, краще через два тижні. Якщо школа радіофікована, то гімнастику слід супроводжувати музикою. Музику потрібно підбирати тактами зі знайомих учням мелодій. Для організації гімнастики доцільно об’єднати учнів в групи класів: 1-3, 5-7, 8-9, 10-11. Разом з тим, залежно від умов і на погляд адміністрації школи, педагогів, її можна проводити з кожним класом окремо. Проводити гімнастику необхідно на відкритому повітрі, а за поганих погодних умов (дощ, холод) – в провітрюваних коридорах. Не рекомендується проводити гімнастику до занять в класних кімнатах. Тривалість гімнастики – не менше 6-7 хв., а з молодшими класами – максимум 5-6 хв.

Шикування класів може бути довільним: в колону по 3, 4, 6; в коло; в шеренгу та інше. Так, в колону дівчат слід шикувати в останніх рядах. Хлопці виконують вправи без піджаків, а дівчата – без фартушків. Учні повинні стояти на такій відстані один від одного, щоб не перешкоджати сусіду. При відповідних умовах можна застосовувати варіант, коли дівчата шикуються окремо від хлопців. По можливості на площадках потрібно зробити розмітку.Вчителі (фізорги, помічники, громадські інструктори) розташовуються лицем до класу і виконують вправи разом з класом. Якщо комплекс вправ вивчений, то ведучий лише подає основні команди, повідомляє вправу і веде підрахунок.

При музичному супроводі (тільки музика) також подають основні команди і оповідають вправу, підрахунок вести не обов’язково. Якщо музичний запис має конкретні комплекси вправ з відповідним супроводом тексту, то організатори гімнастики, спостерігаючи за виконанням учнями вправ, виправляють їх, слідкують за правильним виконанням, дисципліною. Якщо гімнастика проводиться на відкритій площадці з декількома групами класів, то залишати площадку після виконання вправ вони повинні організовано і швидко. Для того організатори називають послідовно класи, учні попарно залишають площадку і входять у приміщення школи. Виходячи з досвіду роботи шкіл, для підвищення інтересу учнів до гімнастики можна застосовувати форму змагань між класами на краще її проведення. Для цього з числа фізкультурного активу виділяються учні, які оцінюють кожен клас за правильним виконанням вправ, дисципліною, активністю та ін. Оцінки для заліку краще підсумовувати за тиждень, а потім вивісити підсумок в куточок здоров’я. Добиваючись якісного проведення гімнастики до занять, учителям фізичної культури слід включити в комплекс найпростіші вправи, які не потребують складної координації, не включати вправ зі значними затратами сили, віджимання, упори присівши й ін.

Фізкультурні хвилини і паузи, їх завдання, засоби, методика проведення і особливості організації

Фізкультурні паузи на уроках, як показали дослідження (Сєченов І.М.) і практика передових шкіл, позитивно впливають на відновлення розумової працездатності, перешкоджають зростанню втоми, підвищують емоційний рівень учнів, знімають статичні навантаження, попереджують порушення постави. Тому кожен педагог зобов’язаний в процесі уроків використовувати цю фізкультурно–оздоровчу форму, яка ефективно впливає на укріплення здоров’я учнів і продуктивність занять. Фізкультурні хвилини проводяться в класі під керівництвом педагога, який веде урок, або фізорга і не повинні перебільшувати 1–2 хв. Найбільш доцільно проводити їх в той час, коли в учнів з’являються перші ознаки втоми: зниження активності, порушення уваги, неспокій. Час початку фізкультурної хвилини визначається педагогом, який веде урок.

Вправи на фізкультурних хвилинах виконуються сидячи і стоячи біля парт. Амплітуда рухів повинна бути невеликою, щоби вправи, які виконують учні стоячи коло парти, не заважали сусіду.

По команді педагога черговий класу відкриває кватирку або вікно, учні закінчують виконання завдань, ослаблюють паски, розстібають комірці і починають виконувати вправи. Комплекси фізкультурних хвилин рекомендується підбирати залежно від змісту навчальної роботи на даному уроці. На окремих уроках фізкультхвилини можуть бути виключені – наприклад, в ході контрольних практичних і інших робіт. Фізкультурні хвилини повинні обов’язково проводитись в молодших і середніх класах. Поряд з цим вони можуть використовуватись і в старших класах під час занять в навчально–виробничих кабінетах.

Учителю слід рекомендувати учням використовувати вивчені на уроках комплекси загальнорозвиваючих вправ при виконанні домашніх завдань.

Кожен комплекс фізкультурних хвилин складається, як правило, з 3-4 вправ, які повторюються 4-6 разів. До комплексу підбираються прості, доступні вправи, які не потребують складної координації рухів. Вони повинні включати в роботу великі групи м’язів – безпосередньо ті, які беруть участь у підтриманні пози сидіння під час уроку. В комплексах фізкультурних хвилин слід використовувати вправи на протягування, прогинання, нахили і напівнахили, напівприсіди і присіди з різноманітними рухами рук.

Фізкультурні хвилини можуть бути скорочені і повні. Скорочені фізкультхвилини складаються з однієї вправи (ритмічне стискування і розслаблення пальців) і використовуються під час письмових робіт в першому класі.

Фізкультурні паузи організовуються під час приготування домашніх завдань в групах продовженого дня, в домашніх умовах.

Тривалість паузи – 10-15 хв. Провести їх слід через 45-60 хв навчальної роботи.

В зміст комплексу фізкультпаузи включаються загальнорозвиваючі вправи, біг, стрибки, рухливі ігри. Підбір і послідовність виконання вправ комплексу базуються на тих же принципах, що і фізкультхвилини, але кількість вправ зростає до 6–7, повторюються вони 6–8 разів, виконуються в повільному і середньому темпі.

Складаючи комплекси фізкультпауз потрібно врахувати, що перші вправи даються, в основному, для м’язів спини і плечового пояса (вправи для випрямлення хребта – потягування), потім для м’язів ніг і тулуба. На завершення повинні бути заспокоюючі вправи, ходьба.В групах продовженого дня проводити фізкультпаузи можна в класі, спортивному і актовому залах, а якщо дозволяє погода, то на свіжому повітрі під керівництвом вихователя. Підбирати і складати комплекси йому допомагає учитель фізичної культури.

Під час фізкультпаузи необхідно звернути увагу дитини на правильне виконання вправ, дотримання послідовності і кількості повторень кожної вправи.

Використання гімнастики на рухливих перервах

Особлива увага на сьогодні приділяється організації роботи з учнями під час продовжених перерв. Їх організовують так, щоб вони стали рухливими і виконували завдання активного відпочинку.

Регулярне проведення рухливих перерв відновлює працездатність, підвищує рухову активність, значно покращує показники фізичного розвитку, допомагає успішному оволодінню навиками самостійних занять, підвищує інтерес учнів до регулярних занять фізичними вправами. Гімнастичні вправи й ігри проводяться на продовжених перервах і здебільшого на свіжому повітрі при температурних умовах, які відповідають гігієнічним нормам. Під час сильного дощу або сильного морозу з вітром заняття слід перенести в добре провітрювані фізкультурний або актовий зали. Для проведення рухливих перерв використовуються пришкільні майданчики, стадіони. На кожний клас виділяється дрібний інвентар (скакалки, обручі, м’ячі та ін.).

Діти займаються на рухливих перервах у повсякденному одязі, в холодну погоду одягають куртки, пальто, шапки. Необхідно слідкувати за взуттям учнів, яке повинно бути з низькими підборами – для запобігання травм. Допомогу і контроль в організації рухливих перерв здійснює вчитель фізичної культури. Безпосередньо заняття проводять фізкультурні активісти, що пройшли спеціальну підготовку. Черговий учитель, учителі–вихователі обов’язково повинні бути присутні при проведенні занять і при необхідності допомагати. Значна робота припадає на долю вчителя. В обов’язки, за які несе відповідальність учитель фізичної культури при організації рухливих перерв, входять: підготовка активу учнів, організація консультацій для вчителів, підбір найбільш необхідних вправ, ігор. Крім цього, вчитель складає приблизний план проведення ігор в кожній чверті і окремо для кожної паралелі класів. При підборі вправ і ігор слід враховувати вікові особливості учнів, рекомендувати ігри і вправи “за інтересами”, практикувати вправи зі скакалками, обручами, м’ячами; значний ефект дає застосування рухливих ігор і перехідних до спортивних. Для полегшення організаційної роботи потрібно завчасу скласти картотеку рухливих ігор, яку бажано постійно оновлювати і доповнювати. Практика роботи в школі показує, що особливо необхідні рухливі ігри на перервах для молодших школярів, які скоріше втомлюються в процесі уроків. Грати на кожній перерві на свіжому повітрі немає можливості (хоча це було б ідеально), але грати на кожній перерві біля класу необхідно. Отже, в картотеці потрібно передбачити й такі ігри: на початку перерви – середньої інтенсивності, в кінці – низької. При підборі ігор для молодших школярів слід враховувати, що діти в цьому віці віддають перевагу іграм з невеликою кількістю учасників. Це пов’язано з тим, що молодші школярі ще не мають достатнього рухового досвіду самостійної організації гри.

Необхідно врахувати такі правила підбору ігор: простота змісту, невелика кількість правил, недовготривалість гри і популярність у дітей. При розучуванні нових рухливих ігор: пояснення повинно бути максимально коротким, зрозумілим; при випробуванні гри потрібно виявити, чи зрозуміли її діти; при необхідності зробити уточнення поправки і лише після цього починати гру. На рухливих перервах доцільно застосовувати групові ігри, які дозволяють в будь–яку мить вийти з гри або ввійти в неї. Наприклад: “Вовк у рові”, “Порожнє місце”, “Пастка”, “М’яч – середньому”. Для молодших школярів застосовуються ігри в парах, де можна проявити силу, спритність, кмітливість : “Бій півнів”, “Не втрачай рівноваги”, “Перетягування канату”. На свіжому повітрі застосовуються ігри і вправи з короткою і довгою скакалкою, з м’ячем, ігри-естафети.

Педагогічний колектив школи повинен у повному складі брати участь у проведенні фізкультурно–оздоровчих заходів.

Класифікація уроків гімнастики в школі i їх структура

Всі урочні форми занять гімнастикою в школі можна класифікувати за їх спрямованістю i можливістю рішення педагогічних завдань на: навчальні, тренувальні, комплексні, контрольні.

Навчальні уроки переважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилок під час виконання вправ та їх усунення. Широко використовуються прийоми страхування, самострахування, взаємонавчання, активізація учнів, повідомлення теоретичних відомостей.

Тренувальні уроки проводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Широко використовуються змагальний і ігровий методи.

Комплексні уроки передбачають матеріал з різних розділів програми. Обов’язковим є визначення стержневого матеріалу на певну серію уроків.Контрольні уроки розв’язують завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, вони мають великий навчальний і тренувальний ефект.

В практиці роботи школи чисто навчальні, контрольні або тренувальні уроки зустрічаються досить рідко. В кожному занятті присутні елементи навчання, контролю i тренування.

В молодших класах навчальні уроки складають приблизно 70–80% від загальної кількості занять, в середніх – близько 60%, в старших – 25–35%. Зокрема, з підвищенням віку тих, що займаються, питома вага безпосередньо учбових уроків в роботі з ними падає, а підвищується питома вага уроків безпосередньо тренувального типу, що досягає в 10–11 класах 60%.

До 1933 року існували різні схеми побудови уроків з гімнастики, які орієнтувались, головним чином, на підбір i застосування різних груп вправ. Скільки було груп вправ, спрямованих на розвиток фізичних якостей, стільки ж було і частин уроку.

Тепер утвердилась структура уроку, що складається з трьох частин: підготовчої, основної i заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, i логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.

Визначено, що логіка навчально–виховного процесу потребує:

1. Послідовного включення учнів у пізнавальну діяльність;

2. Постійного досягнення належного рівня фізичної працездатності;

3. Послідовного вирішення намічених на дане заняття освітніх, оздоровчих i виховних завдань;

4. Забезпечення відповідного післяробочого стану організму, що сприяє успішній діяльності учнів.

В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою загальнорозвиваючих вправ, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищення емоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовувати музичний супровід.

Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідність визначення послідовності вправ викликана явищем “післядії”, тобто позитивного впливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних.

Тривалість підготовчої частини – від 7 до 12 хв.

Як правило, підготовчу частину уроку починають з виконання учнями стройових вправ, які супроводжуються командами: “Шикуйсь!”, “Розійдись!”, “Рівняйсь!”, “Струнко!” “Вільно!” й ін.

Виконанню цих команд повинна передувати підготовча робота з учнями. Необхідно, щоб вони чітко засвоїли, де знаходяться ліва i права сторона строю, як робити повороти на місці, що таке колона i шеренга; напередоднi намітити точки, за якими учні будуть орієнтуватись при шикуванні i перешикуванні, i т.д. Відомо, що строєві вправи школярі засвоюють важче. Тому не слід форсувати процес оволодіння ними, потрібно намагатись, щоб учні з перших занять чітко їх виконували.

При виконанні комплексу загальнорозвиваючих вправ у підготовчій частині уроку рекомендується зберігати наступний порядок:

- вправи типу потягування;

- вправи для рук i плечового поясу;

- вправи для нiг;

- вправи для тулуба;

- стрибки і дихальні вправи.

Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів – у розімкнутому і зімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д. Якщо прилади розставлені до початку уроку чи встановлені стаціонарно, учні займають місця довільно, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам. В русі у цьому випадку використовують такі переміщення, як змійка, зигзаг, пересування по точках зали.

Розучуючи комплекси загальнорозвиваючих вправ, необхідно використовувати такі вправи, які би відповідали рівню фізичної підготовки учнів, викликали живий інтерес до їх виконання. При розучуванні, наприклад, положень рук, ніг, тулуба i рухів окремими частинами тіла можна використати назви тварин, старатись імітувати їх рухи. На наступних уроках (при закріпленні i вдосконаленні) вводити термінологічні поняття, що характеризують напрямок, спосіб виконання й iн.

Слід також пам’ятати, що багаторазове повторення однієї i тієї ж вправи втомлює дітей, але без цього неможливо сформувати руховий навик з усіма його компонентами (ритм, амплітуда, розподіл м’язових зусиль i ін.). Для успішного навчання учнів загальнорозвиваючі вправи повинні відрізнятися за структурою їх виконання, необхідно змінювати умови виконання, вихідне i кінцеве положення, напрямок рухів i дiй; вчити дітей складати нові варіанти вправ.Велике значення для ефективного навчання учнів загальнорозвиваючим вправам має правильний вибір методів демонстрації i слова. Експериментально доведено, що найбільший ефект дає таке їх співставлення, при якому вчитель один раз називає i зразу ж показує вправу, а учні виконують її за ним; на другому етапі (закріплення i вдосконалення) учні виконують вправу тільки після її назви. Такий метод не тільки сприяє розвитку i вдосконаленню процесів регуляції рухових актів, але i підвищує розумову активність дітей, збагачує їх словниковий i безпосередньо термiнологічний запас, розвиває логічне мислення, формує вміння складати план рухової дії i діяти згідно цього плану.

На уроках гімнастики з успіхом можна використовувати i такий прийом, як співставлення виконання вправ з голосним проговоренням – речитативом.

При проведенні підготовчої частини уроку потрібно добиватись точності i співставлення виконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способів інформування i проведення загальнорозвиваючих вправ, своєчасного виправлення помилок i ін. В арсеналі дій вчителя наступні способи інформування учнів про вправи:

1. Звичайний спосіб – вчитель називає й одночасно показує вправи повністю;

2. Розчленований спосіб – вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує учням виконувати рухи одночасно з показом.

3. Тільки розповідь – вчитель називає вправу i не показує її;

4. Тільки показ – вчитель показує вправу i не називає її.

Для забезпечення точності й узгодженості виконання вправ вчитель надає допомогу учням, використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ, підрахунок.

В залежності від завдань уроку проведення комплексів загальнорозвиваючих вправ можливе трьома способами:

– Роздільний спосіб – паузи, пов’язані з показом i поясненням між окремими вправами комплексу.

– Потоковий спосіб – виконання вправ комплексу без зупинки.

– Роздільно-потоковий спосіб – поєднання роздільного і потокового способів виконання вправ.

В основній частині уроку вирішуються завдання по: формуванню спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок; вдосконаленню фізичних i психічних якостей; навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами; вихованню моральних і естетичних якостей; покращанню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.

Таким чином, програмою будь-якого заняття гімнастикою повинно бути навчання руховим діям i розвиток фізичних якостей. Цікавий підбір вправ i правильне їх чергування багато в чому передбачають успіх уроку.

В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від них прояву значних фізичних i вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.

При підборі вправ для основної частини уроку слід враховувати явище негативного переносу.

В процесі навчання учнів гімнастичним вправам в основній частині уроку необхідно добитися:

1. Безпосереднього чіткого уявлення учнів про вправу.

2. Доступності вправ кожному учневі.

3. Підвищення якості виконання вправи в кожній наступній спробі.

4. Безпеки виконання вправ.

Для успішного виконання цих вимог вчитель повинен знати i вміти користуватися різними способами інформування учнів про вправи, надавати їм допомогу, оцінити якість виконання вправ, своєчасно підмітити i виправити помилки, застосовувати необхідні заходи для забезпечення безпеки виконання вправ.

До найчастіше використовуваних методів інформування учнів про вправи відносяться: показ, пояснення, унаочнення.

Показ – використовується, як правило, на першому етапі навчання з метою надання учням початкової уяви про вправу.

Використовуючи метод показу, вчитель повинен знати деякі його особливості при навчанні школярів.

Показ повинен бути зразковий і багаторазовий, оскільки діти в більшості випадків не схильні відразу сприймати вправу i від одного показу їм важко осмислити її в цілому. Тому показувати необхідно в різних ракурсах, при необхідності міняти положення, темп виконання i, якщо можна, фіксувати окремі положення.

Показ повинен здійснюватися безпосередньо перед виконанням учнями вправи. Якщо між показом i виконанням допускається довга пауза, то увага дітей переключається на сторонні об’єкти. Показувати вправу може не тільки вчитель, але й учень, який виконує вправу найкраще. Такий прийом вселяє решті дітей впевненість в доступності вправи, активізує їх рухову діяльність i прискорює процес оволодіння руховими діями.Пояснення. На всіх етапах навчання показ повинен супроводжуватись словесним поясненням. Необхідно говорити як i чому потрібно робити так, а не про те, що робити. При цьому слід пам’ятати, що у дітей шкільного віку малий не тільки об’єм рухових вмінь i навиків, але і словниковий запас. Тому пояснення, розповідь, вказівки i команди повинні бути лаконічні, доступні i зрозумілі.

Унаочнення – передбачає використання в процесі уроку навчальних карток, плакатів, схем, малюнків, кінограм, відео- та аудіоприладів, комп’ютерної техніки та ін.

Заключна частина уроку характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку – це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м’язів, танцювальні композиції тощо.

Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частині уроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє відновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини, а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою i підвищує бажання відвідувати уроки гімнастики.

Тривалість заключної частини уроку – 3-5 хв.

Зміст i методика проведення уроків гімнастики залежно від вирішення педагогічних завдань

Під змістом уроку фізичної культури в загальному i гімнастики зокрема розуміють систему спеціально підібраних фізичних вправ у відповідності до вирішення поставлених завдань. Але детальний аналіз показав, що важливим у процесі досягнення позитивного результату є, з однієї сторони підготовленість та професійна компетентність вчителя, а з другої – діяльність самих учнiв. Обидвi сторони тісно взаємопов’язані i взаємообумовлені.

Діяльність учнів, наприклад, виражається в слуханні вчителя, спостереженні i виконанні показаного ним, осмисленні сприйнятого, самостійному пошуку раціональних способів виконання вправи, що вивчається, організації самоконтролю i самооцінки, колективному обговоренні питань, що виникли, з педагогом і товаришами, регулюванні емоційних проявів i багато в чому іншому.

Кожна конкретна дія окремого учня на уроці i класу в цілому викликається відповідною дією вчителя, що зводиться до визначення для окремих учнів i класу в цілому конкретних навчальних завдань і до створення сприятливих умов для їх виконання. Окрім цього, вчитель спостерігає за діяльністю учнів, оцінює i корегує їх дії, дозує навантаження, тобто управляє процесом навчання через налагодження взаємовідносин між дітьми i ним самим.

Спільно з загальними засадами фізичного виховання школярів вчителю фізичної культури необхідно знати i систематично вирішувати ті завдання, що стоять перед кожним розділом програми, – з урахуванням вікових особливостей учнів. Це дозволить йому більш ефективно здійснювати процес навчання конкретним руховим діям, не допускати шаблонів у проведенні уроків.

Урок фізичної культури з базовим матеріалом гімнастики вирішує наступні завдання:

1. Навчання красивої ходьби, формування правильної постави.

2. Навчитися правильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням.

3. Формування “школи гімнастики”, виразного i технічно правильного виконання гімнастичних вправ.

4. Формування навиків i умінь самостійно використовувати засоби гімнастики в позаурочний час.

5. Озброєння учнів елементарними знаннями про значення гімнастичних вправ для здоров’я людей, про руховий режим, особисту гігієну, загартовування.

6. Розвиток інтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять гімнастикою.

Вирішальним у підготовці і проведенні уроку є визначення взаємопов’язаної послідовності дій педагога й учня при розв’язанні конкретного педагогічного завдання, застосування способів виконання вправ, методів і методичних прийомів, що використовуються залежно від типу уроку.

Засоби уроків гімнастики та їх призначення

В розділі “Гімнастика” використовуються такі засоби:

- Стройові вправи – побудова шеренги, колони, кола; виконання стройових команд і прийомів, перебудова строю й елементи фігурного марширування.

Включення в уроки гімнастики стройових вправ сприяє навчанню дітей організованості й узгодженості колективних дій, формуванню постави i т.д.

- Загальнорозвиваючі вправи без предметів включають в себе основні положення i рухи рук, ніг, тулуба, голови. До них відносяться: основна стійка, стійка ноги нарiзно; основнi положення прямих рук, положення зігнутих рук; положення ніг; нахили тулуба вперед, назад в сторону, повороти тулуба i голови направо i наліво; нахили голови вперед, назад, вліво, вправо; стрибки на обох i на одній нозі.Загальнорозвиваючі вправи сприяють загальному фізичному розвитку школярів i мають велике загальноосвітнє значення .Вони незамінні при навчанні дітей правильному диханню i формуванню правильної постави. Можуть бути використані як профілактичні, так i коригуючі вправи.

- Танцювальні вправи сприяють розвитку естетичних почуттів, ритму, плавності рухів. Переважно використовуються елементи народних танців та вправи ритмічної гімнастики.

- Загальнорозвиваючі вправи з предметами: з великими i малими м’ячами, гiмнастичною палицею, обручем, скакалкою, лавою. Вправи з предметами сприяють розвитку координації рухів, навчають правильно й економно розподіляти м’язову силу, розвивають рухливість в суглобах i ін.

- Акробатичні вправи: сприяють розвитку сили, швидкості, сміливості, рішучості, привчають орієнтуватись в просторі, покращують функції вестибулярного апарату. Вони є хорошим засобом для оволодіння більш складними вправами, а також допомагають швидше оволодіти навиками в багатьох видах спорту.

- Виси і упори. Для виконання висів і упорів можна використовувати наступні прилади: гімнастичну колоду, перекладину, бруси паралельні i різновисокі, гімнастичну стінку, кільця, канати.

- Лазіння i перелізання: Ці вправи мають прикладне значення, але є і хорошим засобом для розвитку сили, витривалостi, координації рухів, формування постави. Крім цього, вони є першими елементами для забезпечення необхідної підготовки до виконання вправ на гімнастичних приладах.

- Біг і стрибки. Вони є природними рухами, мають не тільки прикладне значення, але є важливим засобом для оволодіння опорними стрибками і зіскоками.

Література:

1.Абрамян А. Массовые гимнастические выступления. – Физкультура и спорт, 1966. – 95 с.

2.Авсеев Е. По спирали сложности // Гимнастика.-М.: Сов. Спорт, 1989.

3.Білокопитова Ж.А. Гімнастика, краса і здоров’я. – К.: “Здоров’я”, 1991. – 100 с.

4.Богомолов А.П. Психологическая подготовка гимнастов. – М.: ФиС, 1974. – 80 с.

5.Болобан В.Н. Юный акробат К.: Здоров’я, 1982. – 160 с.

6.Болобан В.Н. Обучение в спортивной акробатике. К.: Здоров’я,1986. - 128 с.

7.Болобан В., Коркин В. Школа семейной акробатики. К.: Молодь, 1991. – 168 с.

8.Беляков В.Т. Мастерство советских гимнастов. – М.: ФиС, 1955. – 212 с.

9.Брыкин А. Т. Гимнастическая терминология. – М.: Физкультура и спорт, 1963.

10.Васильков Г.А. Гимнастику юным. – К.: “Здоров’я”, 1978. – 128 с.

11.Васютин М. Ввыступают юные гимнасты. – М.: «Детская литература», 1966. – 320 с.

12.Гайдучок С. Вправи вільноруч (ч. 1-4). – Львів; накл. “Сокола-Батька”, 1927, – с. 42.

13.Гайдучок С. Долівкові вправи. – Львів; Бібліотека сокільських видань, 1936, – с. 20.

14.Голубьев В.Л. Гимнастика “Ежегодник” Спортивная гимнастики и акробатика. Художественная гимнастика. Прыжки на батуте. – М.: Советский спорт, 1989. – 92 с.

15.Гимнастика. – М – Л.: Физкультура и спорт, 1940.

16.Гимнастика. В помощь тренеру. – М.: ФиС, 1970. – 95 с.

17.Гимнастика. Справочник (от монреаля до Москвы). – ФиС, 1980. – 85 с.

18.Гимнастика в вузе. – Львов, Изд. Университета, 1958. – 45 с.

19.Гимнастика под ред. А. М. Шлемина, М. Л. Украна. – М.: Физкультура и спорт, 1954.

20.Гимнастика под ред. В. Н. Короновского, - М.: Академия педагогических наук РСФСР, 1954.