Економічна історія як наука

Економічна історія як наука

Економічна історія – це наука, що вивчає еволюцію господарської діяльності людства від первісного суспільства до су¬часності. Як самостійна наука вона сформувалась у середині XIХ ст. Відтоді по¬стійно розширюється перелік тем, які є предметом її аналізу, ускладнюються методи дослідження, зростає кількість наукових шкіл.

Як важлива гуманітарна дисципліна та частина вищої економічної освіти, економічна історія дослуджує специфіку не тільки економічних та соціальних відносин в історії народів світу в окремі суспільні епохи, а й специфіку вирішення фундаментальних економічних проблем в умовах обмеженості ресурсів в в різних економічних системах. Економічна історія передбачає усебічне вивчення економічних особливостей існування перших цивілізацій, економічних систем античного суспільства, розвитку в добу Середньовіччя, становлення ринкової економічної системи.

Тому і метою курсу економічної історії у вищій школі ми можемо назвати пізнання економічних і соціальних тенденцій і закономірностей єволюції економічних систем в історії світу, розкриття генетичної спадкоємності і національних особливостей господарських форм кожної окремої держави для можливості застосування цих знань у практичній діяльності.

Історично-економічне дослідження має дуже значну ролі у всьому різноманітті економічних досліджень. Цим воно завдячує в першу чергу широкому колу питань, які охоплює: економічну історію країн, регіонів, територій, історію сві¬тового економічного співтовариства, етапи його формування, проблеми багатоваріантності економічного розвитку, чинники, які впливають на темпи та характер економічно¬го розвитку й визначають у кінцевому підсумку рівень і специфіч¬ність національних економік, економічну політику держави, передовсім розроб¬лення та здійснення господарських реформ, історію важливих економічних процесів, еволюцію економі¬чних інститутів; розвиток провід¬них галузей господарства, динаміку та стан основних категорій про¬дуктивного населення, соціально-професійної структури суспільства.

Економічна історія відіграє фундаментальну роль у системі історико-економічних дисциплін. Вона тісно пов’язана з цілою низкою інших, в першу чергу економічних наукових дис¬циплін – політекономією, макроекономікою, світовою економікою, розміщенням продуктивних сил, фінансами, демографією, соціологією, статистикою, політологією, історією держави та права тощо. Економічна історія перебуває у тісному взаємозв’язку з політекономією (економічною теорією), яка розробляє систему категорій економічної науки, удосконалює інструментарій економічного дослідження, формулює економічні закони та закономірності, що використовують економічними науками в тому числі і економічною ісорією. Економічна історія використовує матеріал, нагромаджений та проаналізований у межах інших наук, у свою чергу збагачуючи їх необхідними фактами історико-економічного характеру.

Щодо науково-пізнавального та виховного значення економічної історії варто зазначити наступне: науково-пізнавальне значення полягає у розробці категоріального апарату, обгрунтуванні об’єктивних соціально-економічних закономірностей, шляхів єволюції економічних систем та проектуванні їхніх майбутніх параметрів, розкритті причинно-наслідкових зв’язків економічних процесів, форм їхнього вияву, об’єктивні внутрішні суперечності цих процесів та їх подолання, що штовхає до поступального економічного розвитку суспільства. В той час виховне значення полягає у тому, що вивчення економічної історії впливає на світогляд людини, сприяє утвердженню гуманістичних ідеалів, формує у людини сучасний економічний сопсіб мислення, вчить якомога раціональніше здійснювати життєві спостереженя в економічних процесах, дає змогу об’єктивно і всебічно оцінювати економічну політику держави.

Практичне застосування економічної історії ми бачимо в тому, що вона дає нам узагаль¬нення та аналіз господарського досвіду, нагромадженого людством, що дає змогу вченим та практикам прогнозувати економічний розвиток, розробля¬ти найбільш доцільну економічну тактику і стратегію економічної політики, уникати помилок при здійсненні господарських реформ. Тобто на основі грунтовних знать з економічної історії ми маємо можливість обгрунтовувати конкретні шляхи ведення економічної політики, визначити саме ті з них, які найбільш повно задовольняють та відповідають інтересам людини, колектива, суспільства в той чи інший історичний період, обгрунтувати раціональність форм управління господарством, здійснення практичних заходів щодо розв’язання певних економічних суперечок, досягнення ефективних результатів розвитку виробництва і зростання життєвого рівня населення. Саме завдяки вивченню економічної історії ми можемо знати, які дії можуть сприяти подоланню економічних криз, скороченню безробіття.