Шляхи підвищення ефективності використання обігових коштів підприємств різних форм господарювання
План
ВСТУП
1. СУТНІСТЬ, СКЛАД І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ
2. ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ І ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ЇХ ОБЕРТАННЯ
ВИСНОВОК
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.
Фінанси підприємств є основною фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.
Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов’язаний з поліпшенням фінансового стану суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.
За цих умов необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.
Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.
Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підпри¬ємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-мате¬ріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарсь¬кого обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.
Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійс¬нення розширеного їхнього відтворення.
На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша час¬тина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).
Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси пред¬метів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.
1. СУТНІСТЬ, СКЛАД І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реаліза¬ції продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробни¬чих фондів, оборотних фондів і самої праці.
Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійс¬нення розширеного їхнього відтворення.
На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша час¬тина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).
Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси пред¬метів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.
В економічній літературі існують різні підходи до визначення сут¬ності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.
По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперерв¬ного виробництва та реалізації виготовленої продукції.
По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного ви¬робничого циклу або одного календарного року можуть бути пере¬творені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.
У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотно¬го капіталу.
Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, про-дуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу від¬повідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприєм¬ницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.
Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, ви¬робничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійс¬нюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.У виробничому процесі авансується вартість для створення про¬дукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перене¬сеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу обо¬ротного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.
На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством варто¬сті і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.
Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбу¬вається за схемою:
Г—Т...В...Т'—Г',
де Г — кошти, що авансуються; Т — предмети праці (товар); В — виробництво; Т' — готова продукція (товар); Г' — кошти, отримані від реалізації створеної продукції.
Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ΔГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера по¬слуг (у тім числі фінансових).
У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансу¬ється в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.
До виробничих фондів належать: сировина, основні й допомі¬жні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене ви¬робництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбу¬тніх періодів.
Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підпри¬ємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розра¬хунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в коротко¬строкові цінні папери.
Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кош¬ти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез¬печення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку,
Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виро¬бництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробницт¬ва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері ви¬робництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у змен¬шенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків. У цілому в народному господарстві України матеріальні оборотні кошти в 1999 р. (І півріч¬чя) становили 21,5 %, фонди обігу — 74,7 %, у промисловості відпо-відно — 29,9% та 67,9 % .
Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних ко¬штів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це си¬ровина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду¬кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисло¬вості в оборотних коштах враховується змінне Обладнання, а у до-бувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.
Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окре¬мих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цін¬ностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих по¬слуг), проведення розрахунків.
Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витра¬тами, що передують видобутку корисних копалин (планування май¬бутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалі¬стю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборот¬них коштів, авансованих у незавершене виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних ко¬штів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виго¬товленого продукту перебуває на шляху до споживача.
2. ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ І ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ЇХ ОБЕРТАННЯ
Для характеристики ефективності використання оборотних кош¬тів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підпри¬ємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:
де О — термін обертання оборотних коштів, днів;
С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;
Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;
Р — обсяг реалізованої продукції, грн.
Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як серед¬ню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку ви-користовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розра¬хунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.
Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, ви¬глядатиме так:
Де С1, С2,...С12 — сума (вартість) оборотних коштів на початок ко¬жного місяця року (з січня по грудень);
С13 — сума оборотних коштів на початок наступного
року.
Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною ви¬значається за формулою:
(2)
Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою [2], статис¬тика вважає точнішим.
Приклад .
Вартість оборотних коштів на підприємстві у звітному році на початок кожного місяця становила, тис. грн.: січень — 830, лютий — 860, березень — 780, квітень — 820, травень — 770, червень — 840, липень — 810, серпень — 750, вересень — 790, жовтень — 800, лис¬топад—780, грудень—810, січень наступного року—870.
Виходячи з формули середньої арифметичної (1), сума оборот¬них коштів становитиме 808,5 тис. грн.
[830 + 860 + 780 + 820 + 770 + 840 + 810 + 750 + 790 + 800 + 780 + 810 + 870 / 13]
Сума оборотних коштів за рік, розрахована за середньою хронологічною (2), становитиме 805,0 тис. грн.
[½ 830 + 860 + 780 + 820 + 770 + 840 + 810 + 750 + 790+ 800+ 780 + 810 + ½ 870 / 12]
Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здат¬ний відображати одночасно результати процесу матеріального від¬творення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі мате¬ріальних засобів і коштів.
Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактич¬но. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей.
Дані Додатку 6. свідчать, що фактичний час обертання коштів за рік скоротився проти плану на 3,3 дня (50,6-47,3).
Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням факти¬чного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів. У нашому прикладі за рахунок при¬скорення часу обертання оборотних коштів з обороту вивільняється 56,1 тис. грн. (17,0х3,3).
Для характеристики ефективності використання оборотних кош¬тів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:
К0 = Р/С
де К0 — коефіцієнт обертання оборотних коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.
У нашому прикладі кількість оборотів збільшилась за рік на 0,5 оборота [6120/805 – 5580 /785], що позитивно позначилось на діяльності підприємства.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:
К з = С/Р
де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.
У нашому прикладі (див. табл. 4) фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 13 коп. [805,0 / 6120,0] , тоді як за планом перед¬бачалось 14 коп. [785,0 / 5580,0], що свідчить про підвищення ефективності витрат.
Для характеристики ефективності використання оборотних кош¬тів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутко¬вість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:
де Ке — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;П — прибуток від реалізації продукції, грн.;
Р — рентабельність оборотних коштів, %.
Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки при¬бутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р — відносний пока¬зник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.
Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і під¬вищення ефективності виробництва можна досягти через:
1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних ціннос¬тей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;
2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реаліза¬ції непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.
Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скоро¬чення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).
Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли вна¬слідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою су¬мою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.
За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.
Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.
Показники стану й ефективності використання оборотних кош¬тів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст наведе¬но нижче:
ПОКАЗНИКИ СТАНУ Й ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
№ПоказникВизначенняЕкономічна суть
1.Наявність оборот¬них коштів[Вк + З]-[0з + Пк]Характеризує величину влас¬них оборотних коштів
а)бракФн<НПеревищення нормативу обо¬ротних коштів над фактич¬ною наявністю
б) надлишокФн>НПеревищення фактичної на-явності оборотних коштів над нормативом
2.Коефіцієнт реаль¬ної вартості оборо¬тних коштів у май¬ні підприємстваФн / МВідображає питому вагу вар¬тості оборотних коштів у за¬гальній вартості майна під¬приємства
3.ОборотністьСТ /РХарактеризує час, за який обо¬ротні кошти здійснюють один оборот
4.Коефіцієнти обер¬танняР/СХарактеризує кількість обо-ротів за період, що аналізує-ться
5.Коефіцієнт заван-таженняС/РПоказує, скільки оборотних коштів авансовано у 1 грн. реалізованої продукції
6.ПрибутковістьП / СХарактеризує, скільки прибу¬тку припадає на 1 грн. оборо¬тних коштів
7.РентабельністьП/С•100% Визначає ступінь використан¬ня оборотних коштів
Вк— власні кошти;
З — забезпечення наступних витрат;
Оз — основні засоби та інші позаоборо¬тні активи;
Пк — позикові кошти;
Фн — фактична наявність оборотних коштів;
Н — норматив оборотних коштів;
М — вартість майна підприємства;
С — середня вартість оборотних коштів;
Т — тривалість періоду, за який обчис¬люється обертання оборотних коштів;
Р — обсяг реалізації продукції;
П — прибуток від реалізації продукції.
Унаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в них, тобто відбувається процес вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшення їхнього використання).
Оптимізація запасів дає змогу скоротити запаси на підприємстві, особливо з матеріаломістким виробництвом.
Зменшення тривалості виробничого циклу на 1 день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грошей.
Якщо прискорити реалізацію продукції на 1 день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах.
ВИСНОВОК
Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нор¬мативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і викорис¬товується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, не¬спроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресур¬си, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок ви¬користання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподат¬кування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.
Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборот¬них коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і під¬вищення ефективності виробництва можна досягти через:
1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних ціннос¬тей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;
2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реаліза¬ції непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.
Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скоро¬чення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).
Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли вна¬слідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою су¬мою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.
За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.
Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.