Предмет і завдання курсу Економіка підприємств

1.Ринок і ринкова система. Предмет, завдання і об’єкт вивчення курсу „Економіка підприємств”.

2.Методологія курсу.

3.Зміст курсу.

1.Економіка вивчає закономірності розвитку господарських механізмів. Термін „економічний” означає у перекладі „господарський”. Економіка вивчає закономірності раціонального господарювання. В класичному розумінні Самуельсона економіка – це наука про те, як суспільство використовує обмежені ресурси для в-ва корисних продуктів і розподіляє їх серед різних груп населення. В суспільстві неможливо задовольнити потреби кожного, виникає проблема обмеженості ресурсів. Неможливо побудувати суспільство, в якому існує розподіл ресурсів за потребою.

Теоретична економіка – це суспільна наука, яка вивчає поведінку груп людей в процесі в-ва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ з метою задоволення їхніх потреб в умовах обмеженості наявних ресурсів.

Економіка складається із економіки підприємств, мікроекономіки, мезоекономіки, макроекономіки і міжнародної економіки.

Ринок – це суспільний механізм розподілу товарів шляхом добровільного обміну. Це система економічних взаємовідносин між тими, хто виготовляє і тими, хто споживає продукцію, опосередкована процесом купівлі-продажу товарів.

Ця система включає в себе 4 сфери економічного життя: 1) в-во, 2) розподіл, 3) обмін, 4) споживання. Центральною фігурою цієї системи є споживач. Виробник продукції, дбаючи про свої інтереси, вимушений задовольняти запити споживачів для успішної реалізації продукції та отримання прибутку. Споживач віддає перевагу тому товару, який його більше влаштовує за рядом критеріїв (якість, ціна, умови реалізації та сервісного обслуговування тощо). У такий спосіб забезпечується стійкий взаємозв’язок між в-вом і споживанням.

Створюваний ринком взаємозв’язок в-ва і споживання одночасно вирішує 3 завдання: задоволення платіжного попиту, збут продукції, забезпечення в-ва ресурсами. Замість централізованого розподілу ринок пропонує вільний вибір тих чи інших.

Необхідними передумовами існування ринку є: наявність приватної власності, свобода п-цтва та конкуренція.

Першою передумовою існування ринку є наявність приватної власності, яка створюється в Україні через роздержавлення і приватизацію державної власності.

Окрім того, ринкова система чітко виділяє свободу підприємництва як необхідну передумову її існування.

П-цтво – це самостійна, ініціативна, систематична, на свій власний ризик діяльність щодо в-ва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності:

1.вільний вибір видів діяльності;

2.залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

3.самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виготовленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства та умов ринку;

4.вільне наймання працівників;

5.вільне розпорядження прибутком;

6.самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Третя передумова існування ринкової системи – наявність конкуренції.

Конкуренція є основним регулювальним механізмом в ринковій економіці. Це та сила, яка підпорядковує виробників і постачальників ресурсів диктату покупця або суверенітету споживача.

Конкурентна ринкова система – це механізм, який виконує одночасно 2 функції:

1. інформування споживачів, виробників і постачальників ресурсів про рішення, прийняті кожним із них;

2. синхронізація цих рішень, які забезпечують узгодженість виробничих цілей.

Крім цього, ринок виконує ще декілька функцій:

1.інформаційна: ринок забезпечує виробників продукції та послуг інформацією про суспільно необхідну кількість тих чи інших товарів та послуг в умовах постійної зміни цін та % ставок за кредити. Отримана вчасно інформація дозволяє виробникам коригувати свої тактичні і стратегічні плани та пристосовуватися до умов, які диктує ринок, звіряючи власне в-во зі змінами, що відбулися на ринку.

2.посередницька: в умовах розвинутого ринку споживач отримує можливість вибору постачальника, який забезпечує належну якість продукції, ціну, рівень сервісного обслуговування та інших вимог, які висуває споживач. Водночас продавцю надається можливість вибору того покупця, який йому найбільше підходить.

3.ціноутворююча: вироби, що надходять на ринок, характеризуються різноманітною структурою витрат на їх в-во. Однак реалізувати вдається лише ті вироби, структура і величина витрат на виготовлення яких відповідає суспільно необхідним. Тобто в умовах ринку формується суспільна вартість товарів і послуг, яка тісно взаємопов’язана з ринковою ціною. На коливання ринкової ціни впливає зміна умов в-ва, суспільних потреб, кон’юнктури ринку.4.регулююча: ця функція є найважливішою з усіх функцій ринку. Вона тісно пов’язана з впливом ринку на всі сфери економіки, особливо на сферу в-ва. Важлива роль регулюючої функції проявляється у визначенні співвідношення попиту і пропозиції, яке впливає на визначення ринкової ціни товарів та послуг. Зростає ціна – в-во розширюється, падає ціна – звужується. В результаті в економіці встановлюються співвідношення, близькі до оптимальних. Діє регулююча „невидима рука”, про яку писав ще Адам Сміт: ”Підприємець має на увазі лише власний інтерес, дбаючи про власну вигоду, до того ж у такому разі він невидимою рукою скеровується до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дієвим способом служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне їм служити”.

В умовах сучасної ринкової системи економіка управляється не лише завдяки саморегулюванню ринку „невидимою рукою”, а більшою чи меншою мірою завдяки державному втручанню.

5.сануюча: ринок за допомогою механізму конкуренції здійснює відбір найбільш ефективних і підприємливих господарюючих суб’єктів, які здатні забезпечити вимоги споживачів щодо якості, ціни та інших параметрів продукції та послуг. Водночас п-ва, які працюють із меншою ефективністю і не витримують конкуренції, повинні залишити ринок. Завдяки цьому постійно підвищується рівень стійкості економіки країни загалом.

Розрізняють такі види ринку:

Ринок

Ринок робочої ринок за- ринок ринок фінансовий товарний

сили собів в-ва техно- послуг ринок ринок

логій

Фінансовий ринок забезпечує в-во кредитними ресурсами і сприяє переливу капіталів із менш прибуткових до більш прибуткових сфер.

Товарний ринок включає ринок продуктів харчування і ринок промислових товарів. Від його стану залежить рівень забезпечення і рівень споживання населення, а також стійкість грошового обігу. Аналогічні завдання виконує ринок послуг.

Окрім того, ринки можна поділити на прості (звичайні) і високорозвинуті. До простих можна віднести магазини, кафе, їдальні та ін.. До високорозвинутих – фондові біржі, товарні біржі, де контакти між собою встановлюють покупці і продавці з усього світу.

Ринки також бувають локальними (місцевими), інші мають національний або міжнаціональний характер.

Інфраструктура ринку – це сукупність закладів, організацій, державних і комерційних п-в і служб, які забезпечують нормальне функціонування всіх видів ринків.

Функції ринкової інфраструктури:

1.організаційно-правове забезпечення відносин між суб’єктами господарювання;

2.підвищення ефективності роботи учасників ринку;

3.полегшення реалізації інтересів ринкових відносин;

4.забезпечення державного та громадського контролю за діяльністю учасників ринкових відносин.

Складові ринкової інфраструктури:

1.спеціалізовані види ринкової інфраструктури, що обслуговують окремі ринки. Наприклад, інфраструктура ринку робочої сили включає служби зайнятості, біржі праці, систему перепідготовки кадрів, регулювання міграцією робочої сили; інфраструктура фінансового ринку включає банківську систему, фондову біржу, брокерські і страхові компанії, аудиторські фірми; інфраструктура ринку споживчих товарів включає оптову і роздрібну торгівлю, аукціони, ярмарки, комерційні посередницькі центри, товарні біржі.

2.загальна інфраструктура, яка обслуговує всі ринки. Сюди належать юридичне обслуговування, транспортне обслуговування, інформаційне забезпечення тощо.

Об’єктом вивчення курсу „Економіка підприємств” є п-во; предметом курсу є вивчення форм і особливостей прояву і використання економічних законів в основній організаційній ланці народного господарства – п-ві, закономірностей його розвитку, форм і методів найбільш ефективного управління його діяльністю.

2. Методологія курсу „Економіка підприємств” грунтується на діалектичному методі вивчення економічних явищ і процесів. Методами економічних досліджень є:

1.історичний підхід до вивчення питань організації і планування в-ва;

2.народногосподарський підхід, який має на увазі впровадження на п-ві інновацій: п-ва інноваційної діяльності на 30% підвищують власну ефективність і на 70% - ефективність інших п-в у галузі;

3.метод оптимізації полягає у виборі найкращого варіанту з усіх можливих;

4.метод проведення економічного експерименту з метою практичної апробації нових наукових досліджень

3.Структура курсу „Економіка п-в”:

1. П-во і ринок;

2. Виробничі ресурси і ефективність їх використання;

3. Науково-технічний прогрес і інтенсифікація в-ва;

4. Виробничий процес на п-ві;

5. Економічний механізм управління п-вом.