Фінансова санація та банкрутство підприємств

1.Поняття банкрутства та його правове за¬безпечення.

2.Процедура визнання підприємства банкрутом, фінансова санація.

1. Поняття банкрутства та його правове за¬безпечення.

Банкрутство – це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосу¬вання ліквідаційної процедури.

Умови відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.2000 р.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох суб'єктів фінансово-господарських відносин:

-підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при по¬гашенні боргів за рахунок майна банкрута;

-найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні га¬рантії при звільненні;

-підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрут¬ство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінан¬систів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих партнерів.

Банкрутство значної частини фірм, особливо нових, зафіксовано в усіх країнах, де ведеться така ста¬тистика. Наприклад, англійські дослідники підкреслюють, що близько 70-80% нових фірм припиняють свою діяльність в кінці другого року існування.

Успіхи та невдачі діяльності підприємства розглядаються як взаємодія ряду факторів – зовнішніх (на які підприємство не може впливати) і внутрішніх (які залежать від організації роботи самого підприємства). Здатність підприємства пристосовуватись до зміни зовнішніх (соціальних) і внутрішніх (технологічних) чинників є гарантією не лише виживання, але і розквіту підприємства.

2. Процедура визнання підприємства банкрутом, фінансова санація.

Справи про банкрутство розглядаються виключно господарськими судами, навіть якщо одна із сторін – це фізична особа, в тому числі така, що не є суб”єктом підприємницької діяльності. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Боржниками можуть бути лише юридичні особи, а кредиторами – як юридичні, так і фізичні особи.

Ініціаторами порушення справи про банкрутство можуть бути як кредитори підприємства-боржника, так і саме підприємство. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник і кредитор.

Справа про банкрутство порушується господарським су¬дом, якщо вимоги кредитора до боржника в сукупності складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Для ініціювання процедури визнання підприємства бан¬крутом кредитору достатньо надіслати до господарського суду заяву, додавши до неї необхідні докази неплатоспроможності боржника.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі і повинна містити:

-найменування господарського суду, до якого по¬дається заява;

-найменування та поштові адреси боржни¬ка та кредитора;

-ідентифікаційний код кредитора як платника по¬датків і зборів;

-викладення обставин, які підтверджують неплатоспро¬можність боржника, із зазначенням суми боргових вимог креди¬торів, а також строку їх виконання і розміру неустойки;

-перелік документів, що додаються до заяви.

Якщо справа про банкрутство порушується за за¬явою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в рішенні господарського суду призначається розпорядник майна. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру роз¬порядника майна, яка відповідає попередньо встановленим ви¬могам.

Розпорядниками майна не можуть призначатися особи, які:

-здійснювали раніше управління боржником-юридич¬ною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років;

-мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Розпорядник майна призначається на шість місяців. Проте цей строк може бути продовжений або скоро¬чений судом за клопотанням кредиторів чи самого роз¬порядника майна.

Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство. На цьому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечен¬ня боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.За результатами розгляду господарський суд виносить рішення, в якому зазначається розмір визнаних судом вимог креди¬торів та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані су¬дом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зо¬бов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки.

Санація (з лат. sanatio - оздоровлення, лікування) – це система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

Протягом трьох місяців з дня винесення рішення про са¬націю боржника коміте¬ту кредиторів необхідно подати для схвалення план санації. План санації повинен передбачати строк відновлення пла¬тоспроможності боржника.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржни¬ка можуть бути:

-реструктуризація підприємства;

-перепрофілювання виробництва;

-закриття нерентабельних виробництв;

-ліквідація дебіторської заборгованості;

-продаж частини майна боржника;

-інші способи відновлення платоспроможності боржника.

План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається в чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом рішення про санацію.

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як по¬ловиною голосів .

Схвалений комітетом кредиторів план санації подається в господарський суд на затвердження не пізніше 5-ти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів.

Якщо протягом 6-ти місяців з дня винесення рішення про санацію до господарського суду не буде подано плану санації боржника, суд має право прийняти рішення про виз¬нання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Підставами для ліквідації підприємства можуть бути:

-закінчення строку, на який воно створювалося, або до¬сягнення мети, поставленої при його створенні;

-рішення власника;

-рішення суду про визнання недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства;

-рішення господарського суду про визнання підприємства банкрутом;

-рішення суду про скасування державної реєстрації підприємства через неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до законодавства;

-інші підстави.

Строк ліквідаційної процедури становить 12-ть місяців, однак господарський суд може продовжити цей строк на 6 місяців.

З дня прийняття господарським судом постанови про виз¬нання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

-підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

-строк виконання всіх грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

-припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

-відомості про фінансове становище банкрута переста¬ють бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

-виконання зобов'язань боржника, визнаного банкру¬том, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому законо¬давством.

Якщо ліквідація підприємства здійснюється за рішенням власника (самоліквідація), то її загальна процедура складається з наступних дій.

1)Ухвалення рішення про ліквідацію підприємства.

2)Створення ліквідаційної комісії.

3)Складання ліквідаційного балансу.

4)Подання заяви про зняття з обліку в фондах соціального страхування (10-й день після ухвалення рішення про ліквідацію).

5)Подання ліквідаційного балансу до органу ДПС (13-й день після ухвалення рішення про ліквідацію підприємства).

6)Зняття з обліку як платника податків в органах ДПС.

7)Складання балансу після проведення ліквідаційних заходів та підтвердження його достовірності аудитором.

8)Передача документів довгострокового зберігання до архіву.

9)Знищення печаток і штампів.

10)Виключення підприємства з ЄДРПОУ:

-Заява власника,

-Оригінали установчих документів,

-Свідоцтво про державну реєстрацію,

-Підтвердження опублікування в пресі оголошення про ліквідацію.

Черговість задоволення претензій при банкрутстві наступна:

1)покриваються витрати, пов”язані з веденням справи про банкрутство в господарському суді;

2)покриваються витрати ліквідаційної комісії, пов”язані із утримання і збереженням майна банкрута;

3)виконуються зобов”язання перед працівниками;

4)виконуються зобов”язання перед державою (податки, внески в Пенсійний та соціальні фонди);

5)задовольняються вимоги кредиторів;

6)погашаються всі інші вимоги.

Якщо для повного задоволення всіх вимог недостатньо коштів, одержаних від продажу май¬на банкрута, то вони задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредитору.В практиці банкрутства використовується поняття миро¬вої угоди. Під мировою угодою у справі про банкрутство ро¬зуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки, а також списання кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії проведення справи про банкрутство.