Податки на споживання
Ознаками платоспроможності є не тільки доходи, майно та його приріст, а й загальні особливості витрат платника. На ідеї, що розмір та види споживання служать показниками платоспроможності, базується вся система непрямого (посереднього) оподаткування. Якщо прямі податки подоходні, по майнові, то непрямі – повитратні, залежать від обсягу споживання.
Вплив податків на загальний рівень цін – одне з найактуальніших питань. З точки зору загальної рівноваги запровадження непрямих податків (ПДВ, акциз, мито) викликає в економіці неоднозначні наслідки. При взаємодії на ринку продавців і споживачів додатковий тягар податку, створений для одних, тут же обертається додатковою вигодою для інших (10. С 237).
Податок примушує платників обмежувати своє споживання чи нагромадження або і те, й інше разом. Прямі податки не ведуть безпосередньо до підвищення цін, якщо тільки висота податку не змушує виробників скорочувати виробництво. У цьому випадку дія прямого податку на кон’юнктуру цін опосередкована через зменшення товарної маси.
Податок з доходу діє як дифлятор за умови, що вилучені кошти знову не спрямовуються через бюджет на фінансування споживання.
Податки на споживання безпосередньо пов’язані з ринковим механізмом. Тільки саме скорочення грошового обігу спричинене оподаткуванням широкого товарного асортименту, навіть за тієї ж суми доходів населення здатне викликати рух цін.
Ці спостереження і висновки одержані на основі аналізу взаємодії ринкових відносин і державної системи податків у період НЕПу, а частково такі ж результати дали емпіричні дослідження західних економістів.
Одержані в різні часи й у різних країнах вони перегукуються між собою, бо закономірності інтеграції податків на споживання у природні процеси ринку є універсальними.
Ніколи не зникала роздвоєність суспільної та наукової думки щодо податків на споживання та податків на доходи.
Марксизм виступив із беззаперечним осудженням податків на споживання як податків на бідних. Негативне ставлення до цієї групи податків простежувалось і в інших течіях.
Податки на споживання нічим не гірші і не кращі за податки на доходи, вони – інакші.
Податки не протистоять один одному лише тому, що для непрямих податків витрати попередній спосіб визначення платоспроможності за обсягом витрат на споживання.
Середній рівень податків на споживання по групі країн Організації економічного співробітництва й розвитку становить 9% ВНП, а прибуткових податків – 15%, при загальному обсязі податкових надходжень, еквівалентному 37% ВНП.
Податки на споживання мають в повній мірі переваги. Доходи зазнають циклічних коливань, витрати як об’єкт оподаткування значно стабільніші. Особисті доходи контролювати важко, а видатки – набагато легше. Тому податки на доходи більше пристосовані до ухилення, ніж податки споживання.
Дилема “заощадження-споживання” має важливі фіскальні наслідки. Американські економісти Г. Аарон і Х.Гапер проводячи розрахунки показали відношення податків на доходи, до податків на споживання.
За умовою (табл. 2.4) двоє платників податків мають одинакові доходи – по 1000 у.о.
Таблиця 2.4
Порівняльні ефекти оподаткування доходів та обсягу споживання
Умови оподаткуванняДоходи витрачені негайноДоходи резервовані по 12% для споживання через 35р
Обсяг
споживанняСкорочення споживання через податокОбсяг споживанняСкорочення споживання через податок
Без податку10000528100
Щорічний 50% прибутковий податок50050384393
50% податок на споживання500502640550
Цю суму можна витратити, а можна фінансувати її. У запропонованій ситуації один вибирає негайне споживанн, а інший використовує гроші як капітал. У зберігача через 35 років залишилась би (без податку) сума 52810у.о. При запровадженому податку обоє разово сплачують по 500 у.о. А комерсанту лишається на споживання 3843у.о.
Якщо для першого скорочуються доходи, що доступні для особистого витрачення наполовину, то для другого – на 93%.
Не дивлячись на те, що ці дані умовні, звідси очевидно, що для категорії платників непрямі податки більш справедливі та прийнятні, ніж пряме оподаткування доходів.
Розвиток непрямого оподаткування – результат раціональної необхідності. Розглянемо ці податки використовуючи практичні матеріали роботи Коломийської ОДПІ.
Одним з наймолодших у фінансовій історії є податок на додану вартість, який входить до групи податків на споживання.
Спершу він виступав у формі податку з продажу, чи податку з купівель (Данія, Великобританія) або податок на виробників обробної промисловості (Франція, Греція – 1985 рр.).
Цей податок яскраво виражає фіскальну функцію, і його особливість полягає в тому, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Його частка в бюджеті змінювалась так: 1993р. – 22,8%; 1994р. – 21,1%; 1995р. – 13,1%; 1996р. – 12,9%; 1997р. – 39,1%; 1998р. – 41,5%; 1999р. – 34,8%; 2000р. – 49,1%; 2001р. – 47%.За економічною суттю ПДВ – непрямий податок на кінцеве споживання. Він включається в ціну товару, таким чином здійснюючи вплив на процеси ціноутворення.
Платниками податку є:
1)особи, обсяг оподаткування яких за будь-який період 12-ти останніх місяців перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони повинні зареєструватися не пізніше 20-го дня після закінчення місяця, починаючи з якого сума доходів буде перевищувати встановлену.
2)особи, що здійснюють торгівлю за готівку на митній території України, крім осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку встановленому законом.
3)особа, яка ввозить товар на митну територію України.
4)особа, що надає послуги пов’язані з транзитами пасажирів чи вантажів на митній території України.
5)Так станом на 31.12.01року Коломийською ОДПІ зареєстровано 809 платників ПДВ, з яких 312 – сплачують податок.
Об’єктами оподаткування є такі операції:
-продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України;
-завезення товарів на митну територію України;
-вивезення товарів для їх споживання чи використання за межами території України.
Отже, об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажами товарів (робіт, послуг) всередині держави, за їхнього експорту, чи імпорту.
Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції:
-обмін цінних паперів на інші цінні папері;
-передача майна в оренду та його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договору;
-надання послуг з страхування, перестрахування;
-виплати заробітної плати, інших грошових виплат;
-оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних робіт, що здійснюються за рахунок бюджету.
База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання.
Розглянемо варіанти визначення бази оподаткування.
База оподаткування з продажу товарів визначаються виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів, розрахованих за вільними цінами. У базу оподаткування включається акцизний збір.
Для товарів, що ввозяться на митну територію України база оподаткування включає митну вартість, вартість митних процедур, ввізне мито і акцизний збір.
Певні особливості оподаткування підприємницької діяльності пов’язаної з комісійною торгівлею. Щодо товарів, які отримані в осіб, котрі не зареєстровані як платники податку, базою оподаткування є сума комісійної винагороди платника податку.
У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих в межах договорів базою оподаткування є продажна вартість цих товарів.
На ряд господарських операцій встановлюють пільги на оподаткування ПДВ.
Від ПДВ звільнено такі операції:
І. Операції з продажу, а саме:
-вітчизняних продуктів дитячого харчування;
-книг вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та інших навчальних посібників, періодичних видань (включаючи їх доставку);
-путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей.
ІІ. Операції з надання послуг:
-перевезення пасажирівміським, приміським пасажирським транспортом, автомобільним транспортом в межах районів (за умови, що тариіи на такі перевезення регулюються законодавчо);
-ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів;
-обробка землі сільськогосподарськими виробниками інвалідам, ветеранам, самотнім особам, школам;
-доставка пенсій і грошової допомоги населенню.
ІІІ. Операції з виконання робіт:
-будівництво житла, здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за умови передачі його у власність тим самим фізичним особам.
ІV. Операції з передачі:
-земельних ділянок, що знаходяться під об’єктами нерухомості або незабудованих земель.
V. Операції завезення на митну територію України продуктів морського
промислу, в …. Суднами України.
Як вже зазначалось на фінансовий стан суб’єктів господарювання справляє сплата ПДВ у зв’язку з придбанням товарів.
При цьому важливим є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідною ПДВ), включено в ціну. Раніше фізична особа не мала права на відшкодування ПДВ, але зараз є така можливість.
Сума ПДВ, яку належить сплатити до бюджету визначається у вигляді різниці між податковими зобов‘язаннями і суми податкового кредиту. При позитивному значенні результату платник повинен включити дану суму до бюджету, а при від‘ємному – він має право на відшкодування. Але кожен рік внесені суми залишаються не відшкодованими. Так у 2001 році не відшкодовано 4,5 млн. грн. По Уркаїні, в тому числі Коломийською ОДПЇ – 6670, 5 тис. грн., при заявленні 168 платниками.ПДВ в існуючому вигляді являє собою вбудований в економічну генератор інфляції витрат і тінізації: по-перше, спонукаючи підприємців приховувати частину обороту в “тінь”, але залишаючи на світлі свої витрати; по-друге, довільно збільшуючи витрати через не відшкодування. Невідшкодована частина ПДВ збільшує витрати в середньому на 1,5% (18.С.25). Встановлено та кі джерела відшкодування взідною ПДВ.
1.для придбання товарів, вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції.
2.Інше джерело відшкодування ПДВ встановлено для СПД, які здійснюють операції з продажу товарів, звільнених від оподаткування. В такому випадку вхідний ПДВ не включається податковий кредит.
3.Якщо СПД купує товари, вартість яких не відноситься до складу валдових витрат, відшкодування здійснюється за рахунок відповідних джерел придбання товарів і до складу податкового кредиту не включається.
Також необхідно з‘ясувати час виникнення податкового кредиту і податкового зобов‘язання.
Податковий кредит складається з сум ПДВ, сплачених платником податку у звітньому періоді, у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валдових витрат.
Право на податковий кредит обовзковому порчядку повинна бути підтверджено податковою накладною.
Датою виникненння податкового кредиту є одна з подій, чка наступила раніше або дата списання коштів, і вона залежить від виду операцій.
Можливі такі варіанти визначення часу виникнення податкового кредиту:
1.Для звичайних операцій – це дата списання коштів в оплату товарів.
2.Для бартерної операції – це дата здійснення заключної балансуючої операції.
3.Для операцій пов‘язаних з завезенням (імпортом) товарів – це дата оформлення ввізної митної декларації з вказанням в ній сум податку.
Сума ПДВ що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту що відшкодовується з бюджету визначається на підставі податкової декларації за звітній преріод. Відшкоддування податкового крелдиту платника ПДВ має бути здійснено протягом місяця,що настає за звітнім періодом.
Сума податкового кредиту, не відшкодована платнику податку в установлений термін є бюджетною заборгованістю.
Також відшкодування ПДВ залежить від часу виникнення податкового зобов‘язання:
1.При реалізації за гроші, дата надходження грошей на рахунок банку, або дата відвантаження продукції.
2.При реалізації продукції за бартерними операціями:
-дата відвантаження товарів, дата оформлення документів, що підтверджують фактичне виконання робіт (для виконаних робіт),
-дата оприбуткування товарів, а для робіт – дата оформлення документів що підтверджують фактичне отримання робіт .
3.При реалізації продукції за бюджетні кошти – дата надходження коштів на рахунок платника.
Отже, раніше, до 1.10.1997 р. зобов‘язання підприємця зі сплати до бюджету ПДВ визначалось за підсумками року, а з набуттям чинності нового закону вважається дата зарахування коштів на рахунок платника податку.
Підприємець, який не є платником ПДВ, не може скористатись податковим кредитом і не має права виділяти у своїх документах ПДВ, виписувати податкову накладну (39. С 24).
Якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг), не перевищує 20 грн., а також при продажу транспортних квитків податкова накладна не виписується при цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек.
Таким чином, покупці, які є платниками ПДВ не дістануть права на включення сум ПДВ, що входить в вартість товару проданим підприємцем, що не є платником ПДВ до складу поаткового кредиту. Відповідно співпраця з підприємцем, який не є платником ПДВ не вигідна його партнеру.
Згідно закону “Про ПДВ” застосовують дві ставки оподаткування: 20% і нульову ставку.
Нульова ставка застосовується:
1)продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;
2)продаж робіт (виконання послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;
3)надання транспортних послуг з перевезенням пасажирів і вантажів за межами митної території України;
4)продаж м’яса, молока в живій вазі.
Нульові ставки ПДВ на продаж електроенергії, вугілля, газу, ліків не були пільгами у звичному значенні. Вони формували ціни на базові продукти і в такий спосіб впливали на всю систему затрат і цін.
Їх скасування стало основою для прискорення інфляції та зниження конкурентноздатності багатьох товарів, не кажучи вже про те, що зростання цін – удар по доходах найбіднішої частини населення і в кінцевому підсумку, по платоспроможному попиту на внутрішньому ринку.
Не дозволяється застосовувати нульову ставку ПДВ до операцій, що пов’язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг) у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.Таким чином, застосовувати нульові ставки оподаткування ПДВ дає змогу включати в суму подуткового кредиту ПДВ на придбаннфя товарів (робіт, послуг), що використовуються для продажу товарів, які оподатковуються за нульовою ставкою.
ПДВ в своїй структурі має як позитивні сторони, так і негативні: (див. Таблицю 2.5, в якій відображені порівняльні ознаки ПДВ).
Порівняльні ознаки ПДВ
таблиця 2.5
“За”“Проти”
- кращим чином збалансовує національну податкову систему;- виявляє регресивний характер, послаблює загальну структуру прогресивного оподаткування;
- нейтральний щодо трудомістких та капіталомістких виробництв;- порушує справедливість, визначеність, звичність для платників існуючої податкової системи;
- найбільш ефективний і прийнятний спосіб збільшення бюджетних фондів;- не надає ніяких переваг національному підприємництву в міжнародній торгівлі та зовнішньо-економічних зв’язках;
- мінімально спотворює ділові рішення, не перешкоджає ефективному використанню ресурсів.- на загальнонаціональному рівні більш прийнятним є податком з роздрібного товарообороту, не ПДВ.
Протягом 1997-2001років щорічні обсяги наданих пільг коливаються в межах 7-8 млрд.грн. В останні роки простежується тенденція до перевищення суми наданих пільг над податковими надходженнями.
В основі фіскальної політики уряду покладено ПДВ (див. дод.1), але незважаючи на те відбувається абсолютне і відносне скорочення податку у загальній структурі ВВП.
Станом на 1.02.02р. мобілізовано до бюджету Коломийською ОДПІ ПДВ на суму 695468 грн., в т.ч. ПДВ з виготовлених товарів в Україні займає 87%, що становить 695437 грн., а ПДВ з ввезених товарів – 31 грн. Але не дивлячись на питому вагу ПДВ спостерігається значна сума боргу в доходній частині бюджету, що становить 956934 грн. (див. дод.4).
Після ПДВ значне місце в сучасних податкових системах займає акцизний збір і по значенню і по об’єму поступлень до бюджету. Акцизним збором оподатковують товари, які відносяться до товарів першої необхідності і рівень рентабельності яких достатньо високий.
Слово акциз походить від латинського слова, що означає “відсікти” і вказує на соціальну суть податку, який відсікає частину споживання.
Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, включається у вигляді надбавки в ціну товару і сплачується в кінцевому рахунку споживачем, а не виробниками даного товару (33.С.35).
Механізм нарахування і сплати акцизного збору дуже подібний на механізм нарахування і сплати ПДВ. Однак акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки термін підакцизних товарів менший, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються практично всі товари, роботи і послуги.
З 1999 року перелік підакцизних товарів скорочено з 36 груп до 15 груп. До підакцизних товарів відносять:
-тютюнові вироби,
-спирт етиловий,
-алкогольні напої,
-деякі транспортні засоби,
-пиво солодове,
-нафтопродукти (легкі, середні і важкі дистилети, спеціальні і моторні бензини),
-ювелірні вироби.
Це скорочення сприятливе:
1)для знищення податкового тиску на виробників та імпортерів;
2)здійснення податкової реформи(24.С.37).
Платниками податку є:
1)суб’єкти підприємницької діяльності – виробники підакцизних товарів на митній території України;
2)фізичні особи – резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні товари у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу;
3)фізичні особи, які купують підакцизні товари у податкових агентів.
Податкові агенти – це підприємства з іноземними інвестиціями, які отримали рішення суду про підтвердження звільнення від оподаткування.
До оподаткованих оборотів з акцизного збору відносять:
1)обороти з реалізації підакцизних товарів, шляхом їх продажу, обміну на інші товари;
2)обороти з реалізації товарів для власного споживання;
3)митна вартість продукції, що імпортується на митну територію України, в тому числі на бартерних умовах.
Щодо оподаткування товарів цим податком передбачається наданняпевних пільг:
-Реалізація підакцизних товварів на експорт за валюту;
-Реалізація спеціальних автомобілів для інвалідів.
Акцизний збір обчислюється двома способами:
1)за ставками у відсотках до обороту з продажу – це передбачається для ювілірних виробів;
2)у твердих ставках з одиниці товару – такі ставки можуть встановлюватись як у гривнях так і в ЄВРО.
У випадках встановлення ставок в ЄВРО – акцизний збір обчислюється у валюті України.Диференціація ставок акцизного збору і їх значний розмір обумовлює значний вплив на структуру ринкових цін і рівень споживання на відміну від ПДВ. Уніфікація ставок ПДВ робить його нейтральним по відношенню до ринкового механізму ціноутворення, оскільки при справленні цього податку його вплив рівномірно розподіляється на всі групи товарів. Введення високих ставок акцизного збору дає можливість обмежувати споживання деяких товарів, тобто при допомозі диференціації ставок податку держава здійснює вплив на структуру споживання.